Уроки під землею, модульний «ТОПчик» та «кетчапи». Як відновлюють шкільну освіту в місті на Дніпропетровщині, де росіяни знищили всі ліцеї
Урок математики в Апостоловому (Фото: savED)
Апостолове — місто у Дніпропетровській області, розташоване за кількадесят кілометрів від фронту. На відміну від своїх однолітків у інших громадах, місцеві діти не почули останній дзвоник у рідних класах. У 2022 році усі ліцеї Апостолового за одну ніч уразив російський ракетний обстріл. Повернутися на повноцінне офлайн-навчання відтоді було неможливо. Але в місті намагаються відновити базовий доступ до освіти та соціальних активностей для дітей.
Першим кроком стало створення цифрового освітнього центру у вцілілому будинку культури, де діти надолужують втрачене з тьюторами. Невдовзі у місті з’явився тимчасовий освітній простір з модульними класами та підземний осередок для уроків.
В Апостоловому освітяни разом із благодійним фондом savED, що створює цифрові центри, підземні та тимчасові школи у постраждалих регіонах, намагаються використати всі можливості для розвитку дітей, які залишаються в місті. Це третя історія з серії про відновлення життя у громадах завдяки освіті.
Першу історію читайте ТУТ, другу — ТУТ.
Авторка: Вікторія Покатілова, фонд savED, спеціально для NV
Ніч, яка змінила все
До того, як повномасштабна війна принесла в Апостолове на Криворіжжі руйнації та втрати, у 2020 році тут відбувся довгоочікуваний апгрейд закладів освіти. У ліцеї № 1 зробили капітальний ремонт в межах державної програми. Він став опорним навчальним закладом міста. Всі шкільні кабінети отримали інтерактивне обладнання, комп’ютери, мультимедійні проєктори. Також облаштували інклюзивні класи для дітей, які потребують спеціальних освітніх умов. Крім цього, повністю відремонтували й ліцей № 3.
На той момент громада активно залучала до роботи молодих освітян. Серед них був і 25-річний Владислав Левченко. Заради учителювання чоловік покинув роботу у конструкторському бюро в Дніпрі, де працював за інженерним фахом. Владислав давно мріяв працювати з дітьми.
«Я хотів викладати фізику, але мені сказали, що є брак математиків і можуть взяти на цей напрям. Я погодився, пішов здобувати паралельно педагогічну освіту. Коли почав працювати з учнями, то відчув, що це дійсно те, що надихає. Це моє!» — розповідає чоловік.
Усі здобутки та плани на майбутнє перекреслила повномасштабна війна. У 2022 році Апостолове і села довкола нього потерпали від регулярних артилерійських і ракетних обстрілів РФ, оскільки зовсім близько тривали бої за лівобережну Херсонщину.
У ніч з 22 на 23 липня російські ракети вразили навчальні заклади міста. Під час 20-хвилинної атаки опорний ліцей № 1 був повністю зруйнований, ліцей № 3 — частково, а ліцей № 4 отримав серйозні пошкодження. Жоден з них не міг відновити роботу.
«Наше місто стало прифронтовим і зазнало дуже відчутних освітніх втрат. Зруйновано не лише інфраструктуру. Це був важкий психологічний стрес для дітей та педагогів, було вимушене переселення родин», — розповідає директорка будинку культури у Апостоловому Людмила Манаєнкова.
Психологічна підтримка дітей стала викликом для батьків, розповідає мама школяра Анна Коваленко. «Ми живемо поруч із одним з ліцеїв, всього 50 метрів. Ми з дитиною були вдома, коли влучило. Син отримав сильний стрес. Як мама я хотіла допомогти йому, та в перспективі — підтримати інших дітей. Так я повністю змінила інженерний фах на кваліфікацію психолога», — каже жінка.
Незабаром навички Анни стали в нагоді багатьом місцевим школярам. Після початку повномасштабного вторгнення частина дітей з батьками виїхали з міста, але півтори тисячі учнів продовжували навчання у своїх закладах дистанційно. У 2024 році Анну Коваленко, Владислава Левченка та ще кількох освітян громада Апостолового запросила працювати із соціальною адаптацією дітей та подоланням їхніх навчальних прогалин. Саме у той період з’явилася і надія на появу у місті першого освітнього простору для поновлення позашкільних активностей.
«Зараз для освітян головне — надати якісний рівень знань тим, хто залишився у громаді, незважаючи на ситуацію, що склалась. І водночас ми створюємо умови для тих, хто повернеться в майбутньому», — зазначає Владислав.
Не втратити тих, хто залишився
Навесні 2024 року в Апостоловому відкрився цифровий освітній центр для позакласних занять дітей. Це простір, де після шкільних онлайн-уроків учні працюють з тьюторами, тобто місцевими педагогами, за програмою «кетчапів» — в інтерактивній формі надолужують пробіли у знаннях.
У такому форматі фонд savED з 2022 року створює осередки у постраждалих регіонах, однак саме на Дніпропетровщині вперше реалізував ідею відкриття нових центрів у співпраці з ЮНІСЕФ. Одним із них стала локація в Апостоловому — у вцілілому будинку культури.
«Створення освітніх просторів на базі комунальних будівель — це яскравий приклад гнучких рішень у постраждалих громадах, що вже добре себе зарекомендували. Приміром, на Миколаївщині у селі Червона Долина, де російський авіаудар знищив єдину гімназію, маємо кейс, коли ми почали з облаштування освітнього центру у будинку культури, а згодом розширили його і перетворили на цілу тимчасову школу, де вчиться півтори сотні дітей», — каже співзасновниця фонду savED Анна Пуцова.
У різних громадах Дніпропетровської області вже успішно працюють 30 цифрових освітніх центрів від savED та ЮНІСЕФ. Нові осередки у 2025 році також з’являться у Запорізькій області. Усі локації благодійники облаштовують меблями, інтерактивними дошками та мінібібліотеками.
«Важлива складова функціонування наших центрів — це робота зі змістом освіти, навчальними програмами і забезпеченням освітян та дітей базовими цифровими технологіями, яких справді досі бракує у малих громадах. У комплексі з цими підходами позашкільна освіта стає дуже важливим фактором старту відновлення, адже там, де немає живого спілкування і розвитку дітей, немає майбутнього. У випадку з Апостоловим виклик є особливим, бо йдеться про відсутність бодай однієї вцілілої школи. Усе треба було починати з нуля», — додає Анна Пуцова.
В освітньому центрі тьютори Владислав Левченко та Анна Коваленко вже понад рік регулярно організовують активності. Щодня для кількох десятків дітей тут відбуваються заняття з української мови, математики, англійської, соціально-емоційної адаптації. Діти працюють у групах, отримують психологічну підтримку, а також відвідують тематичні свята.
«Перші діти, які тільки почали відвідувати простір, були дуже замкнуті, не знали, як себе поводити в соціумі. Деякі з них боялися залишатися на заняттях без батьків. Їм потрібен був час, щоб пристосуватися до нового місця та до інших дітей», — каже Анна Коваленко.
Владислав Левченко займається з учнями математикою після шкільних уроків. Каже: багато з того, що діти вивчали онлайн, доводиться повторювати, а іноді і заново опрацьовувати під час «кетчапів».
«Ми витягуємо дітей із повного забуття деяких тем. У 7-му класі повторюємо дроби, які мали вивчити ще у 5-му. У 9-му — пояснюємо матеріал з 6-го. Думаю, багато хто насправді не уявляє масштабу цих прогалин. І якщо ми не будемо ще більш активно з ними працювати, то не подолаємо їх», — розповідає Владислав.
Шкільні уроки по-новому
Попри регулярні позакласні активності у будинку культури, половину навчального дня діти з Апостолового продовжували проводити в «онлайні», на дистанційних шкільних уроках. Після пошкодження всіх ліцеїв, у місті не було де одночасно розмістити сотні школярів на повноцінних очних заняттях. Тож задача, яка постала перед громадою, — створити новий осередок «з нуля», не чекаючи відбудови освітньої інфраструктури, аби вирішити проблему хоча би частково. Так наприкінці 2024 року народився тимчасовий модульний освітній простір у Апостоловому.
Пілотне втілення такого формату на той час команда savED спільно з IREX вже успішно запустила на Київщині, у деокупованому селі Богданівка. Там вороги спалили єдину гімназію та дитячий садок. Тимчасовий освітній простір, або «ТОПчик», — це інклюзивний простір з повноцінними класами, гаджетами та альтернативними джерелами енергії, що зовні нагадує справжню школу. Саме такий за два місяці створили з модульних конструкцій і в Апостоловому. Вже з січня 2025 року туди повернулися на навчання понад 400 учнів середніх та старших класів.
«"ТОПчики» — формат, що став справжнім експериментом для фонду, але виправдав очікування на максимум. Це якісний простір, який аж ніяк не нагадує модульні вагончики або якісь бездушні коробки. Це справжні інклюзивні шкільні класи, де завжди є доступ до інтернету, електроенергії та свіжого повітря, — розповідає співзасновниця фонду savED Ганна Новосад. — Наразі маємо шість таких ТОПів у трьох постраждалих регіонах і віримо, що в перспективі знайдемо фінансування для розширення, адже подібне рішення справді працює і повертає дітей до очних занять у відносно швидкі терміни. Особливо це ефективно в населених пунктах, де небагато учнів, і там навряд у найближчій перспективі відбудують повноцінні школи".
Аби школярі з Апостолового могли продовжувати навчання навіть під час повітряних тривог, у будинку культури за підтримки словацьких партнерів облаштували укриття і перетворили його на додатковий освітній простір під землею. Там можуть одночасно перебувати до 150 дітей.
«Під час небезпеки ми з учнями спускаємося в укриття, там продовжуються заняття і майстер-класи. Для цього у нас є спеціальні зони. Батьки спокійні, коли діти в нас займаються. А самі школярі не бояться тривог, бо в підземному просторі у нас все кольорове і яскраве, геть не нагадує підвал», — додає директорка будинку культури Людмила Манаєнкова.
Крім цього, тимчасовий простір для навчання вдалося організувати і силами громади. Запустили позмінні уроки у вцілілому корпусі потрощеного ліцею № 3, а також у приміщенні дитячого садочка — для молодших класів ліцею № 4. Після обіду учні звідти традиційно йдуть на заняття у цифровий освітній центр у будинку культури.
«Наш простір — це вже наш другий дім, де ми завжди раді бачити діточок. Ми долаємо освітні втрати через ігри та квести, дослідницькі проєкти та творчі завдання, а ще — влаштовуємо тут свята. Робота тьюторів — це допомога і місцевим учителям, бо вони можуть на нас покластися у спільній справі, у розвитку наших учнів. Це про довіру і співпрацю у громаді», — ділиться Анна Коваленко.
Водночас тьютори визнають: навантаження на освітян виснажує. Такі учителі як математик Владислав Левченко, мають шкільні уроки зранку, онлайн або в «ТОПчику», а після обіду йдуть проводити «кетчапи» в освітній центр. Та ніхто не відмовляється працювати понаднормово, каже педагог.
«Ми не можемо дозволити собі чекати. Мотивація до навчання у дітей почала падати через воєнні дії і відсутність повноцінних уроків у школі. Якщо ми не зробимо максимум з того, що від нас залежить зараз, ми втратимо ціле покоління», — вважає Владислав.
Надії не втрачено
У місті, де всі ліцеї було уражено однією ракетною атакою, діти знову грають та спілкуються наживо, відвідуючи уроки у різних форматах. Та попри усі зусилля громади та благодійників, у Апостоловому питання повного відновлення освіти та соціальних активностей для учнів є тернистим шляхом, фінал якого залежить від того, як довго ще триватиме повномасштабна війна в Україні. Зокрема, досі відкритим є питання повної відбудови зруйнованих навчальних закладів.
Тим часом, кожній новій можливості розширення «острівців» очного навчання у місті дуже радіють і батьки, і освітяни. У 2025 році у Апостоловому фонд savED облаштовує у будинку культури ще кілька класів для занять. У результаті будівля має перетворитися на тимчасову школу.
«Ми будемо робити все для того, щоб наші люди залишалися в місті, не виїжджали, адже ніхто нас ніде не чекає так, як вдома. Після літніх канікул у нас знову лунатиме дитячий сміх на уроках. Значить, ми точно на правильному шляху», — переконана директорка будинку культури Людмила Манаєнкова.
Цей матеріал опубліковано в рамках інформаційного партнерства із фондом savED — це благодійний фонд, що займається відновленням життя у постраждалих громадах України через інфраструктурні та освітні рішення і соціальні проєкти. Фонд облаштовує укриття, освітні центри «Вулики», відновлює постраждалі приміщення шкіл, облаштовує тимчасові освітні простори, а також залучає підлітків до відбудови та розвитку власних громад через програму UActive. Фонд працює у Чернігівській, Київській, Миколаївській, Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській областях.
Це прифронтові та деокуповані громади, громади прикордоння та такі, що потребують найбільше допомоги або де відновлення рухається не так швидко. Загалом за час роботи фонду з 2022 року вдалося надати допомогу понад 70 тисячам дітей в Україні. Робота велася у понад 90 громадах.
