«Це мій хрест». Я особисто повідомляю рідним про втрату — розмова NV з Героєм України, капітаном Віталієм Литвином
Герой України, капітан, військовослужбовець Нацгвардії 4-ї бригади оперативного призначення Рубіж Віталій Литвин з 2014 року захищає нашу державу. В інтерв'ю Radio NV він розповів, як отримав звання Героя, про перший бойовий досвід та як його підрозділ розвідників знищує ворога.
— З того, що ви бачите, які зараз найбільші проблеми на фронті?
— Велика кількість особового складу противника, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Всі розуміють, що це багаточисельна армія та країна.
Це дуже потужний ворог, можна сказати, з дуже сучасними зразками озброєння, і спектр цього озброєння — це крилаті ракети, системи залпового вогню, новітнє стрілецьке озброєння; засоби радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби та БПЛА, як малого, так і великого радіусу дії. Це ZALA, Орлани та ударні БПЛА типу Shahed-136. Я думаю, всі бачили в Telegram-каналах, якого масштабу виробництво. Ворог нам завдає сукупність багатьох проблем.
Але на даний момент є п’ять дуже тяжких напрямків на лінії боєзіткнення, де наші військовослужбовці Сил оборони України дуже потужно тримають [позиції], як герої. На них [летить] велика кількість артилерійських боєприпасів, стрілецького озброєння, дрони типу FPV, які ворог постійно використовує. На глибину ворог використовує дрони для ураження наших артилерійських систем і блокування наших засобів і сил логістики, аби забезпечувати підрозділи переднього краю.
Наші Сили оборони стримують цей натиск на багатьох напрямках, де переважає велика кількість особового складу противника, озброєння та військової техніки. Проблем у нас вистачає, але на даний момент, я думаю, ми стримуємо цього ворога.
— Думаю, вас мали дуже дратувати такі шапкозакидницькі, як у нас були іноді настрої: та що, вони цих чмобиків наберуть, ракети закінчаться за два-три тижні. Здається, риторика все-таки змінилася, зокрема і в медіа. Що ви спостерігаєте?
— Так. Я розумію, чому такі наративи звучали в перші тижні повномасштабного вторгнення, відкритої агресії РФ. Тому що треба було якось цивільне населення стримувати від паніки. Можливо, це використовувалося тоді.
Коли ми зіштовхнулися на Луганщині і Донеччині з підготовленим ворогом, який використовував і авіацію, і повний спектр своїх артилерійських систем, як і систем залпового вогню, і ствольної артилерії та мінометів; ми розуміли, що це професійний ворог, який довгий час готувався до вторгнення в нашу країну. Він готувався системно: відбувалась як підготовка особового складу, накопичення боєприпасів, так і інформаційно-психологічні операції, які [ворог] застосовував на території України.
Зараз зневажати ворога, говорити, що ми його переможемо за два-три тижні… Це буде війна, яка ще довго триватиме. Нас чекатимуть на цьому шляху як втрати, так і перемоги.
— Ви були людиною, яка розуміла, що велике вторгнення буде?
— Можна сказати, що розуміли, що буде велике вторгнення.
Наша частина, батальйонно-тактична група тоді висунулася на планову ротацію ЗСУ на Луганщину. Розуміння було, але не вкладалося в голові, що можна нелюдськими силами почати з самого ранку 24 лютого бити по цивільних об'єктах, по критичній інфраструктурі, просто знищувати цивільне населення, громадян України, які можуть постраждати просто від не влучання… Ми розуміємо: багато їхніх ракет, про які вони заявляють як про високоточні, можуть мати похибку 100−150−200 плюс метрів.
— Ми бачили результати, звичайно.
— Результати, які, наприклад, ми можемо спостерігати в Одесі (удар по місту 15 березня балістичними ракетами, коли загинула щонайменше 21 людина — ред.)
— Просто вбили людей.
— Просто вбили людей. Це ворог. Я не можу говорити просто [російський диктатор Володимир] Путін, громадяни РФ. Я їх називаю ворогом. Для мене в них немає людського обличчя. Це просто підступний ворог, який б'є по всіх критичних засобах інфраструктури, по цивільних об'єктах і просто не зважає ні на що.
На той період, коли відбулося вторгнення, я думав, що це буде загострення десь на Донеччині та Луганщині. Своїми людськими почуттями я не міг… Це не вкладалося в голові.
Чому я запитував [перед ефіром], чи можна матюкатися? Бо я сам проживаю в Бучі. Коли я розумію, що я на Луганщині виконую військовий обов’язок, і в Бучі кояться ворогом воєнні злочини, нелюдські вчинки, це просто не вкладається в голові. Тому іноді емоції вибухають і хочеться застосувати якесь гостре слівце щодо ворога. Все ж таки я очікував, що це буде загострення на Донбасі.
— Ви сказали про Бучу. Ми пам’ятаємо, що там сталося, як вони просто розстрілювали людей із зав’язаними за спиною руками, вбивали дітей, в машину з жінкою та дітьми стріляли з танка. Страшні речі відбувалися. Чи хтось із ваших знайомих там загинув?
