— Я є постійним читачем вашої військової аналітики, і хотів, щоб певні речі ви змогли пояснити. Ми розуміємо, що ситуація на сході дуже складна. Ви неодноразово говорили про те, що головна проблема — це проблема управління і грамотного керування військами. Ви приводили приклади успішних оборонних операцій. Йдеться, наприклад, про Куп’янськ, де ворога зупинила 3-тя штурмова бригада. Йдеться про харківський напрямок, де 92-га, 42-га бригади і бригада Хартія працювали. Чи, наприклад, ви приводили в приклад Сіверщину, де ворога успішно стримує батальйон К-2, батальйон Свобода. І у вас було риторичне запитання до військово-політичного керівництва про те, чому це не розповсюдити по всьому фронту. Як можна розповсюдити це по всьому фронту?

— Насамперед потрібно давати більше засобів, більше підпорядковувати підрозділи, де є проблеми з управлінням, тим підрозділам, які є зразковими за своїм управлінням. Оскільки на тактичному, на оперативному рівні вирішують на свою користь будь-яку битву та операцію командири підрозділів, командири частин. Якщо подивитись на будь-яку успішну нашу операцію, то стрижнем цієї операції є вдалі дії саме на тактичному рівні. Їх планують, реалізовують максимально швидко командири підрозділів.

— Припустимо, є в нас 92-га бригада, і командиру цієї бригади має підпорядковуватися більше людей, вони мають мати більше засобів і це зможе вирішити проблеми керування?

Читайте також:

«Військові — у зоні замовчування». Владі треба поставити крапку в питанні демобілізації, навіть якщо вона буде невтішною — Казарін

— Зараз насамперед стоїть основне завдання — це порятунок нашої піхоти. Командирам ефективних підрозділів треба підпорядковувати напряму… Не просто на якийсь час, а просто включати адміністративно й організаційно до складу успішних підрозділів батальйони і цілі бригади, в яких є проблеми з управлінням.

Тобто є у нас 3-тя штурмова бригада, їй можна підпорядкувати як мінімум дві-три інших бригади, включити до складу, щоб вони могли ухвалювати всю повноту рішень — по організації, по адмініструванню. І вони зможуть зробити їх боєздатними. Є бригада Хартія, туди можна під'єднати ще дві-три інші бригади. Вони зроблять їх керованими й боєздатними, оскільки в них є кадри. Є батальйон К-2, його можна при правильній організації розгорнути в одну-дві бригади.

Все це потребує зараз масштабування. Це єдиний крок, єдиний засіб швидко підвищити боєздатність армії - коли у підрозділу є кістяк боєздатних людей, є компетентні командири, їм [підпорядковувати] тих, у кого з різних причин не виходить. І вони швидко зможуть масштабувати свою практику. Але це має бути не оперативне підпорядкування, а виключно включення до складу, щоб ці успішні бригади, батальйони розгортались в бригади та дивізії. Тоді буде ефект.

— Чи ви розумієте, чому цього не відбувається? Ми можемо спостерігати, як успішні військові підрозділи здійснюють рекрутинг, в них немає того дефіциту особового складу. Чи можна зрозуміти, які тут можуть бути аргументи проти?

— Проти виключно те, що у нас держава в плані організації державних інституцій, має виключно феодальний характер побудови. І у нас той керівник, який чимось керує, він не думає про ефективність. Всі наші генерали, так само командування ЗСУ, ми бачимо, що всі вони виключно турбуються про політику, про свої повноваження, про можливість в ручному режимі втручатись в будь-який процес.

Читайте також:

Перше інтерв'ю Умєрова на посаді. Що Кошкіна дізналася від міністра оборони про ракетну програму і невиконані збройні контракти

Тому у нас гальмується і створення Сил безпілотних систем, тому що цьому протидіє фактично сам головнокомандувач ЗСУ і Ставка Верховного головнокомандувача. Тому у нас гальмуються і будь-які процеси розгортання бригад, дивізій, хоча це загальносвітова практика. У росіян дивізії воюють і корпуси, хоча ми над ними сміємося. А це загальна практика. У нас воюють виключно маленькі бригади.

Ми програємо в тих речах, які потребують раціонального підходу — там, де потрібне масштабування, стратегічне мислення. Бо кожен начальник дбає лише про те, щоб він в своєму маленькому феодальному господарстві міг робити все, що йому завгодно. І ні про який професійний підхід не йдеться.

— Ще одне питання, яке вже озвучувалося на національному рівні, чому створюють нові бригади, а не поповнюються старі. Одне з припущень, якраз на підтвердження ваших слів, що це для того, щоб генерали, полковники мали своє феодальне, як ви кажете, господарство. Чи я правильно розумію, що ви погоджуєтеся саме з цією думкою?

— Ні, я з нею абсолютно не погоджуюся, я ніколи такого не говорив. Тут питання в іншому. У нас і так зараз ручний режим управління. І кого хоче керівництво, того воно замінює. Є бригади, які вже п’ять разів поміняли комбригів. Є батальйони, в яких ще більше [разів] міняли комбатів. У нас є повний волюнтаризм просто.

Те, що у нас створюють нові бригади, це просто через абсолютну непрофесійність і некомпетентність Ставки Верховного головнокомандувача. Наш верховний головнокомандувач [президент Володимир Зеленський] вимірює ефективність, силу, масштаби нашої армії виключно кількістю прапорців на карті.

Читайте також:

«Ми перші». Жорсткий та іронічний командувач унікальних Сил безпілотних систем Сухаревський — про дрони, останню війну людей та рибалку

Взагалі Ставку Верховного головнокомандувача (ви можете подивитися всі повідомлення і вечірні відео Володимира Зеленського), не турбує питання боєздатності [підрозділів], організації оборони, тактики застосування, яка б допомогла зберегти людей, якості підготовки.

Підготовка у нас один місяць на дуже примітивному рівні. Всі ці питання якісного розвитку… Ви можете переглянути всі повідомлення Володимира Зеленського, там постійно дуже поблажливий тон, все добре. Але там жодного разу не згадувалось про підвищення якості, про практичні заходи щодо збереження життя людей, про боєздатність.

Всі проблеми у нас йдуть через слабку організацію держави. Держава не може відповідати на елементарні виклики, які ми з вами обговорюємо вже третій рік, обговорює вся країна, кожен солдат в армії задає такі питання. Нуль взагалі, руху ніякого немає, лише відео і піар.

— Ви, говорячи про ситуацію на фронті, про ті ділянки, які є найгарячішими — Торецьк, Покровськ, звичайно, Вугледар — писали, що ключова проблема — це керування та взаємодія дронів та засобів РЕБ. А що там не так?

— Цим взагалі ніхто не займається. У нас немає системної уваги, яку б приділяло керівництво цим питанням. У нас підрозділи РЕБ досі самостійні, самі по собі працюють; своя вертикаль. Підрозділи дронів працюють самостійно, це своя вертикаль. Взаємодії ніякої не організовано, тому що більша частина військових керівників, яких ставлять на ОТУ, а їх там постійно ставлять-знімають, бо це теж імпровізована тимчасова структура, вони в принципі не знають, що таке війна дронів, війна РЕБ.

Немає жодної тактичної настанови по застосуванню військ, по застосуванню дронів і РЕБ в військах, яку б видав Генштаб. Там є ціле управління аналізу бойового досвіду, є заступник начальника Генштабу, начальник бойової підготовки, а нічого вони в цьому плані не роблять.

Тому я і говорю, що треба масштабувати досвід командирів успішних підрозділів, які це зробили самі, на своїй ініціативі, своєму таланті, і на таланті й мотивації своїх підлеглих. А вище керівництво про це не знає, не дбає і загалом не усвідомлює, що таке сучасна високотехнологічна війна.

Читайте також:

«Діє на максимумі можливостей». Чому РФ поспішає наступати одразу на трьох напрямках і коли у неї таки закінчаться ресурси — Селезньов

Я про це зараз говорю не в плані того, що вони там розумні чи дурні, я говорю про результати роботи. Немає ні тактичних настанов по застосуванню військ, ні практичного аналізу досвіду, ніяких взагалі наказів, які б регламентували застосування і взаємодію підрозділів РЕБ, РЕР і дронів. Їх просто немає фізично.

Тому коли я говорю, що військове керівництво, Генеральний штаб, вони некомпетентні в цьому питанні, я покладаюся, на жаль, на нульові результати їхньої роботи в цьому напрямку.

—  Ми розуміємо, що дрони у військових є, звичайно, їх недостатньо, але вони є. Засоби РЕБ та РЕР також є. Але чого не вистачає? В сенсі, чому воно все не працює разом?

— Перше, у нас не вистачає дронів, тому що вони досі не є пріоритетом, яким мають бути. Треба розуміти, яке місце дрони займають на полі боя. Дрони зараз — це основний засіб ведення бойових дій. Причому в усіх компонентах — розвідка, ураження, логістика, протиповітряна оборона. Абсолютно всі виміри.

І потрібно не лише застосовувати нову сучасну техніку на всіх рівнях, тобто швидко впроваджувати нові технології, а реорганізовувати взаємодію: як ці дрони працюють між собою, як вони працюють з людьми, з піхотою, з нашою технікою; яким чином захищатись одночасно від ворожих дронів, які також є основним їхнім засобом ураження.

Тобто треба одночасно вирішувати цілий комплекс складних задач, які потребують як технологічних рішень, так і рішень по застосуванню і підготовці особового складу. А вони докорінно змінюють тактику застосування військ, організацію бойових дій як в обороні, так і в наступі. І все це має бути десь прописано.

Оскільки у нас вище військове командування ухилилось, Ставка Верховного головнокомандувача ухилилась, вони не займаються розвитком дронів, вони тільки підписали указ про створення Сил безпілотних систем, де просто на папері існує структура без повноважень… Звичайно, що такі імітаційні процеси покладають особливу відповідальність на тих командирів, які розуміють, про що йдеться. І ці командири самі запроваджують для себе практику, вони є носіями унікальних знань і компетенцій. І вони цю взаємодію вибудовують.

Читайте також:

«Людей стільки, що ледь протистоїмо РФ». Костенко — про темпи мобілізації, проблему самовільного залишення частини і чутки про Буданова

Вони вибудовують техніку, шукають оптимальні практики застосування людей, оптимальні програми підготовки під війну дронів, під те, що на фронті фактично веде бойові дії дронопіхота. Є дронопіхота, і інша піхота на фронті воювати зараз не може.

І ті командири, які це розуміють, вміють, вони успішні, їх досвід треба масштабувати. Вони мають ухвалювати рішення на якомога більшій ділянці фронту, бажано — на всьому фронті. Для цього треба ефективним й компетентним командирам підпорядкувати ті частини, тих людей, насамперед піхотинців, яких нам треба зберегти, які ведуть бойові дії. А всі проміжні й зайві структури, вони не потрібні.

У нас просто завелика кількість органів військового управління, адміністративних структур. Їх потрібно скорочувати не на словах, а на ділі.

— Ви називаєте просування ворога не лише на сході, а й на півночі нашої країни, таким децентралізованим наступом. І говорите про те, що єдина відповідь на це — це децентралізована оборона. Про децентралізований наступ ви говорите, що це та сама велика кількість малих груп російських окупантів, які атакують наші позиції на дуже багатьох різних локаціях. Що таке децентралізована оборона, як це працює?

— Це працює так само, [як наступ РФ]. Малі групи піхоти мають ховатись від ворожих дронів, ховатись від ворожої розвідки, мають бути захищеними від обстрілів багатьма видами озброєння і таким чином контролювати певні ділянки фронту, прикривати позиції наших дронів, які мають вести спостереження і враження противника. Тому малим групам піхоти в наступі потрібно протиставити якісно організовані бойові дії малих груп піхоти в обороні. І створювати перевагу за рахунок більш якісно організованої розвідки, РЕБу, більш якісно організованого ураження противника.

Наприклад, як ми це бачимо в батальйонах К-2, Свобода: ворог просто не може дійти до їхніх позицій. Піхота прикривається не тим, що її десь ховають і вона не воює. Вона воює, просто більша частина штурмовиків противника до позицій нашої піхоти на цих ділянках під Сіверськом не доходить, не може дійти. 99% російських штурмовиків знищуються на підступах. Оце правильна організація бою в обороні. Там теж йдуть малі групи піхоти, їх всіх вибивають одну за іншою кожен день.

— Ви також казали про те, що у вас складається враження, що нібито українське військове командування очікує чи має таку надію, що під тиском великих втрат ворог зупиниться. На чому ви будуєте таку думку?

Читайте також:

«РФ тепер діє по-іншому». Противник буде активно наступати на всіх напрямках до середини грудня — інтерв'ю з Федоренком

— Подивіться на офіційні заяви. Володимир Зеленський і [головнокомандувач] Олександр Сирський припинили щоденно коментувати ситуацію на Донбасі. Вони не деталізують обстановку, вони не приїжджають туди в підрозділи. І уваги у них до Донбасу, таке враження, взагалі немає.

Потім — немає жодної лінії оборони. Рішення на оперативному рівні навіть у рядових солдат, сержантів і молодших офіцерів викликають просто подив. Я навіть не кажу про фортифікації. Немає адекватного планування оборонних дій. Наші оборонні дії - на рівні ОТУ, ОСУ. Вони просто неадекватні обстановці.

Постійно кудись десь висмикують один взвод, одну роту, кудись когось окремо затикають; без управління, без взаємодії. Як ніби у нас знову лютий 2022-го, а на кінець 2024-го. Такий хаос викликає у всіх військових абсолютну недовіру до адекватної оцінки обстановки зверху.

Це, звичайно, найбільша проблема зараз на війні - коли люди не розуміють, чи здатне керівництво адекватно оцінювати обстановку і ухвалювати рішення, чи вони мають самі воювати на свій розсуд і відповідальність.

— Зараз, мабуть, найкритичнішою точкою є Вугледар. Ба більше, якщо подивитися на карту, яку публікує DeepState, то ми розуміємо, що наш підрозділ, йдеться, мабуть, про 72-гу бригаду, знаходиться в напівоточенні, в дуже складній ситуації. Вже чомусь американські військові аналітики почали писати, що 72-га бригада виходить з Вугледару, це спростовувалося бійцями. Як можна охарактеризувати ситуацію зараз? Чи дійсно неминуче те, що росіяни захоплять те, що залишилося від Вугледара і, звичайно, цю панівну висоту?

— Я не коментую аналітику людей, які дуже далеко від війни. Хочу сказати, що якщо подивитися на карту, то очевидно, що ворог охопив Вугледар глибоко з флангів. І тактичних резервів, які б проводили там контратаки, про них навіть не чутно.

Тому зараз, на жаль, враховуючи те, що ворог під обстріл взяв єдиний маршрут, залишилася єдина дорога, і він знаходиться за півтора кілометра від цієї дороги, може її прострілювати не те, що дронами, а майже усіма видами зброї, в таких умовах говорити про те, що можна вести якусь тривалу оборону, не доводиться.

Очевидно, це провал на рівні вищого керівництва, оскільки цей наступ з флангів тривав багато місяців. І ворог поступово з'їдав по одній, по дві посадки в тиждень. Це все всі бачили.

Читайте також:

«П'ять бригад проти однієї». Ворог намацав тактику і продавлює оборону навколо Вугледара, нам доведеться відходити — інтерв'ю зі Згурцем

Почався наступ на Курську область і оборону Вугледара нічим не посилили. Тобто всі бачили, що це відбувається, ворог повз, але, на жаль, жодних заходів як по обороні, так і по контратакам взагалі не вжито.

Хочу сказати, що Вугледар — це один з найкращих (так само як були Бахмут, Авдіївка) вузлів оборони на Донбасі. Це природний рубіж, максимально вигідний для оборони, утримання якого створювало нам величезні тактичні переваги над ворогом.

Зараз ми, замість того, щоб їх реалізувати, віддали в цьому районі фактично (це не солдати, офіцери, це військове командування) ініціативу ворогу. І замість того, щоб як в Авдіївці було — перемалювати з цих висот російські війська, контролювати і взяти на себе ініціативу — чомусь військове командування добровільно цю ініціативу віддало.

Зараз всі сидять тихенько, мовчки, і чомусь говорять про 72-гу бригаду. 72-га бригада там зробила — і бійці, і командири — значно більше, ніж можна вимагати від людей. Це перевищує уяву про людську витривалість і можливості. Це питання точно не до 72-ї бригади.

Треба розуміти, хто це допустив. А це провал на рівні ОТУ, на рівні ОСУ, на рівні Генштабу і на рівні Ставки Верховного головнокомандувача. 72-га бригада зробила більше, ніж від неї можна було очікувати в цій обстановці.