Матеріал публікується в рамках інформаційної підтримки спільного проекту ініціативи #ЩедрийВівторок та Міністерства молоді та спорту. Ми розповідаємо історії волонтерів Корпусу Миру, які присвятили себе іншим та завдяки цьому стали щасливими.

Я навчалась в університеті Індіани на факультеті міжнародних відносин та історії. Темою одного з моїх проектів було порівняння демократії в Іспанії та в Україні. Чому Іспанія – бо я прожила там 5 років у дитинстві. А от Україна мене зацікавила, бо це був 2013 рік – саме тоді розпочалась Революція Гідності.

Фото надане організаторами ініціативи #ЩедрийВівторок

Після закінчення бакалаврату я вирішила взяти паузу на кілька років перед магістратурою, аби вступити волонтером до Корпусу Миру. У заяві потрібно було вказати три пріорітетні країни, куди б я хотіла потрапити. А можна було б не вказати жодної – тоді б Корпус Миру направив мене кудись на свій розсуд. Я вказала Україну на першому місці, а на другому не вказала нічого – мені кортіло саме сюди, а інакше байдуже. Корпус Миру знайшов для мене місце у Львові, в Обласному молодіжному центрі. Я тут вже 2,5 роки і щаслива. До речі, зараз моя українська набагато краща за іспанську.

Волонтерство – безцінний досвід

Волонтерство дає надзвичайно багато корисного: досвід, практику, нові знайомства, розширення світогляду. Також важливим стимулом для волонтерів, зазвичай, є можливість бути причетними до цікавих заходів, бути “за лаштунками”.

Одна наша волонтерка захоплюється мистецтвом. Після участі у наших заходах вона надихнулася створити власний проект – почала проводити уроки мистецтва у нашому Центрі. Я щаслива бачити, як люди реалізують у нас власні мрії.

Волонтерство Корпусу Миру в Україні - це найкращий досвід, який я тільки могла отримати. Тут я можу застосувати свої навички, спробувати сили у проектному менеджменті. І я щаслива, що моя діяльність приносить користь іншим.

Молодіжний центр у Львові

Коли я приїхала, Молодіжний центр був лише ідеєю, не було навіть приміщення. Але були завзяті люди – моя найкраща команда. Ми виграли грант у Корпусу Миру, знайшли комунальне приміщення та зробили ремонт. Ми назвали наш проект Imagine a Space that Empowers (Уяви простір, який розширює можливості). І ми дійсно створили такий простір.

Фото надане організаторами ініціативи #ЩедрийВівторок

Сутність нашого Центру – плекати самоорганізацію молоді та відкрити кожному його лідерські якості. Адже лідерами не народжуються – очолити проект може будь-хто сміливий та відповідальний. Волонтери Молодіжного центру щотижня обирають відповідальну особу за певний проект, щоразу це хтось новий. Ми придумали такий формат для того, аби кожен міг спробувати себе у ролі лідера, взяв на себе відповідальність.

Кілька місяців тому до Молодіжного Центру прийшла волонтерка Євгенія. Вона записалась до медіа-команди, але попередила, що не має жодних лідерських якостей, тому не хоче, аби її призначали відповідальною. Ми вмовили її спробувати лише раз – їй так сподобалось, що тепер вона одна з наших найактивніших волонтерів. Наступного місяця я попросила її бути куратором конференції, яку ми влаштовуємо.

За моїми спостереженнями, молодій людині потрібні 2-3 місяці, аби розкрити свій потенціал та набратися впевненості. Для цього потрібно просто спробувати себе, і наш Центр дає для цього чудові можливості.

Загалом у Молодіжного Центру зараз 70 волонтерів (а інколи й 100), і більше 700 учасників. Ми створили справжній осередок продуктивного дозвілля для молодих людей.

Українці та українська мова

Мені дуже подобається українське прислів’я “Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина”. Здається, через українську мову я дізналась про іншу сторону себе. Вивчала поступово – спочатку був тримісячний тренінг від Корпусу Миру, потім я одразу почала викладати українською, читала тренінги. Мені допомогла музика гурту Антитіла та серіал Школа – я його дивилась, а потім обговорювала з волонтерами. Це нас об’єднувало. Зараз я спілкуюсь українською набагато більше, ніж англійською.

В Україні я зустріла свою тепер найкращу подругу Вероніку – ми працювали разом у Молодіжному центрі. Спочатку я ще погано говорила українською, а вона майже не знала англійської, тож ми постійно практикували мови. Але нашій дружбі це не завадило – ми розумілися навіть без слів.

Фото надане організаторами ініціативи #ЩедрийВівторок

На минуле Різдво ми разом поїхали у Верховину в гості до батьків друга Василя. Там я спробувала кутю – вона надзвичайно смачна, а також дізналась про традицію дванадцяти страв та часнику у кожному кутку стола. Я просто закохалась у ваші традиції. Потім батьки Василя влаштували нам справжню фотосесію в традиційному українському вбранні – я була наче галицька принцеса.

Україна – це душа

Якщо в Іспанії я знайшла своє серце, то в Україні – свою душу. Тут я по-справжньому щаслива. Єдине, чого мені бракує, - це океану. Я з Нью-Джерсі, тому дуже люблю думати чи просто гуляти, дивлячись на безмежні сині хвилі.

Коли я навідалась до Америки минулого літа, мої тамтешні друзі найбільше питали мене саме про фотографії в українському одязі. Я так емоційно і натхненно розповідала про Україну та українців, що вони й самі зацікавились, почали дізнаватися більше. Тому я трішки піарник України в Америці.

Фото надане організаторами ініціативи #ЩедрийВівторок

Наступний крок для мене – це магістратура у Європі. Я спеціально обрала цей континент, аби бути ближчою до України.

Якось у маленькому селі мене запитали, чи я вірю, що в Україні все може змінитися і стати набагато кращим. Я сказала, що я в це дуже вірю! Бо я бачу, як за кілька років змінились люди у Молодіжному центрі – вони почали вірити у власні сили, реалізовувати свої мрії. Весь Молодіжний центр – то їх заслуга, я просто допомогла зрозуміти, що вони здатні на все. Українці дуже креативні, енергійні та веселі – ви маєте величезний потенціал і вже починаєте втілювати його в життя.

#ЩедрийВівторок — всеукраїнський день добрих справ, який вперше відбудеться 27 листопада 2018 року в рамках глобального благодійного руху Giving Tuesday.

У 2018 році Україна офіційно стала учасницею #GivingTuesday. Щороку в більш ніж 150 країнах світу мільйони людей у ​​вівторок після Дня подяки влаштовують акції на користь благодійних організацій, розповідають про це в соціальних мережах і закликають робити добрі справи. Ініціатори акції закликають приєднатися до ініціативи всіх охочих.