На межі

Проблеми тут почалися в 2017 році, коли РФ почала монтувати автомобільну арку моста через Керченську протоку - вузький вхід в Азовське море з моря Чорного.

Як згадує Олександр Барчан, начальник адміністрації Бердянського морського порту, тоді російський Мінтранс заявив, що періодично прохід протокою вони будуть перекривати. Так і сталося: судна, що йдуть у Бердянськ, стали часом запізнюватися.

А вже в 2018-му за справу взялися прикордонники ФСБ Росії - вони почали зупиняти і оглядати абсолютно всі кораблі, що проходять під Керченським мостом, який відкрили в травні. "У той момент вантаж з азовського регіону потихеньку почав перерозподілятися [не на користь Бердянська]", - пояснює НВ Барчан.

За 11 місяців 2018-го місцевий порт прийняв 215 кораблів - відразу на 108 суден менше, ніж за аналогічний період минулого року

За 11 місяців 2018-го місцевий морський порт прийняв 215 кораблів - відразу на 108 суден менше, ніж за аналогічний період минулого року. І якщо кілька років тому Бердянськ обробив 2,8 млн т вантажів - в основному це метал, зерно і будматеріали, то тепер, станом на 1 грудня, лише 1,7 млн т.

На війні і блокаді порт вже втратив (починаючи з 2014 року) близько 350 млн грн прибутку.

А наприкінці листопада Бердянськ і зовсім завмер. Сталося це в той день, коли росіяни атакували групу українських військових кораблів, які спробували потрапити в Азовське море.

"У порт майже два тижні не заходило жодного судна: всі чекали якихось дій з боку окупанта", - розповідає Мирослав Стецюк, начальник відділу прикордонного контролю Бердянського прикордонного загону.

Зараз кожен підлеглий Стецюка живе немов на краю війни - боєготовність підвищена до найвищого рівня.

В середині грудня російські прикордонники знову почали пропускати кораблі з вантажами в Азовському морі.

Безриб'я

Утім, на центральному проспекті Бердянська, Азовському, ніщо не вказує на те, що головне курортне місто Запорізької області живе у військовому стані і перебуває під загрозою атаки з боку РФ.

Працюють численні кафе і ресторани. На гойдалках в парках радіють життю діти. А порожній через зиму пляж біля красивої та охайної набережної окупували чайки.

Але в центрі міста малолюдно. І ніхто не робить фото або селфі біля однієї з головних місцевих визначних пам'яток - пам'ятника азовському бичку.

Ця рибка рятувала жителів Бердянська від голоду після закінчення Другої світової війни - її у великих кількостях ловили тоді в морі. Зараз з дарами моря з'явилися проблеми у частині місцевих жителів - рибалок. Прикордонники відверто попереджають професійних працівників цієї галузі: виходити в море для них небезпечно.

З моменту окупації Криму та початку війни на сході життя рибалок і без того дуже ускладнилася. Але коли Україна в березні 2018-го заарештувала кримський риболовецький сейнер Норд, що йшов під прапором Росії, все стало ще гірше.

Про це НВ розповів глава однієї з місцевих риболовецьких фірм - єдиний, хто погодився поговорити на цю тему. Та й той спілкувався на умовах анонімності, побоюючись, що його не так зрозуміють і звинуватять у відсутності патріотизму.

"Після Норду українських рибалок почали ганяти [росіяни]", - розповідає цей топ-менеджер.

На його роботу (і працю колег) найближчим часом вплине ще один фактор. Україна і Росія не домовилися про квоти вилову риби на 2019 рік. "З Нового року для росіян ми браконьєри. Тепер можна ловити рибу хіба що з вудкою", - пояснює співрозмовник НВ, підкреслюючи: місцеві рибалки підтримують Україну, але як їм працювати далі, вони не знають. Адже з рибного промислу живе десь третина населення міста.

В очікуванні туристів

Влітку населення 114-тисячного міста подвоюється, а то й потроюється: Бердянськ - один з найпопулярніших нині українських курортів на Азовському морі. А в сезон 2016 тут відпочили 1,5 млн туристів.

Після анексії Криму потік бажаючих провести відпустку біля моря помітно збільшився, визнають у міськвиконкомі.

Коли сезон закінчується, місто накриває тиша і спокій. І так було завжди. Тому єдина явна відмінність життя у військовому стані для середньостатистичних городян - це те, що вони тепер завжди з собою носять паспорти. Про всяк випадок.

Єдина явна відмінність життя у військовому стані для жителів Бердянська - це те, що вони тепер завжди з собою носять паспорти

Коли сезон проходить, головним осередком життя в Бердянську стає порт. Він - державний і є найбільшим підприємством міста. За офіційними даними, тут з урахуванням адміністрації, державного і приватних операторів працюють більше 2 тис. осіб. Ще більше робочих рук задіяно в транспортній сфері та логістиці.

У минулому році бюджет Бердянська склав трохи більше 1 млрд грн. З них п'ята частина, більш 200 млн, в місцеву казну прийшла з портової галузі.

Відрахування падають, тому що зменшується вантажопотік. Після атаки російських прикордонників на українські кораблі в Азовському морі звідси пішов, наприклад, важливий клієнт - компанія Метінвест мільярдера Ріната Ахметова, яка перевозила через Бердянськ метал.

Тепер порт перейшов на чотириденний режим роботи, хоча справа поки не дійшла до скорочень співробітників.

Стецюк додає, що іноді кораблі, які йдуть у Бердянськ, по дві-три тижні очікують в морі в районі Керчі перевірок з боку російського ФСБ. "Затримка судна в першу чергу впливає на фінансові витрати", - пояснює прикордонник, а за його спиною біля причалу гойдається затриманий його колегами сейнер Норд. 26 грудня Україна готується продати судно на аукціоні. Стартова ціна - 1,47 млн грн

А місто готується до іншої події, до якої ще треба пережити зиму і весну, - до нового туристичного сезону. Утім, місцеві чиновники впевнені, що з цією справою у них, та й у городян, все складеться.

Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу Новое Время - №47 від 20 грудня 2018 року.