— Наскільки я знаю, ви були в районі Бахмуту. Можете повідомити про перебіг бойових дій на тій ділянці фронту, де відведено вашій бригаді перебувати?

— Там насправді перебувають підрозділи нашої бригади. І ситуація за останні тижні стала набагато складнішою.

Ворог докладає надзвичайних зусиль для того, щоб оволодіти населеними пунктами Бахмут і Соледар. Кількість їхніх атак, як заявив головком ЗСУ генерал Валерій Залужний, потроїлася. Я маю до цього додати: крім ствольної реактивної артилерії останнім часом додалася авіація. Ворог завдає постійних авіаударів по позиціях, по жилих кварталах міст, намагається зруйнувати комунікації, намагається знищити опорні пункти ЗСУ, а також змусити цивільне населення якомога швидше покинути зону бойовий дій.

Ворог вдається до актів тероризування, оскільки вони постійно використовують заборонені кластерні снаряди, якими вони завдають ударів насамперед по цивільних об'єктах, по місцях, де роздається гуманітарна допомога.

У місті Бахмут відсутнє централізоване постачання продуктів, ліків. Як правило, це одні і ті ж самі місця, куди люди приїжджають зранку чи приходить для того, щоб отримати хліб, воду, ліки. І ворог, маючи своїх інформаторів і навідників серед місцевих, цілеспрямовано намагається завдати ударів саме по цих скупченнях цивільних.

— Хто по іншу сторону фронту? Бахмут, як відомо, впродовж останніх кількох місяців — це зона відповідальності безпосередньо підрозділів так званих «вагнерівців», підданих Євгенія Пригожина, цього кухаря Путіна, який зараз дедалі більше набирає влади у Кремлі. Тим не менше, хто вони зараз, ці «вагнерівці»? Донедавна це була краща, ніж професійна армія. Нині - більше зеків, як ми розуміємо, з’являються. Чи є у вас можливість спілкуватися, бачити ворога в обличчя?

— Ні, я безпосередньо ворога в обличчя не бачив. З однієї простої причини. Тому що ті з них, хто потрапляють в полон, затримуються підрозділами розвідки. Це не є функціями ЗСУ — проводити з ними допити чи інші слідчо-оперативні дії.

Читайте також:

«Питання кількох тижнів». Росія перебуває на межі однієї з найбезславніших військових поразок в історії — офіцер армії Ізраїлю

Щодо тих підрозділів ворога, які сьогодні нам протистоять на соледарському і бахмутському напрямку. Дійсно тут досі залишається до двох батальйонів «вагнерівців». Останнім часом серед них збільшилася кількість кримінальних елементів, про це свідчать наші джерела. Ті, кого з них вдається взяти в полон, підтверджують інформацію, що зараз пішла ця кримінальна хвиля. Саме ті, кого Євгеній Пригожин особисто агітував, їздячи по російських колоніях.

Це почалося приблизно з серпня. У вересні і жовтні ця кримінальна хвиля нарешті вона докотилася до фронту. Вони проходили мінімальний термін підготовки, в середньому — до двох місяців.

Але також значну частину контингенту «вагнерівців» складали найманці, які мали багаторічний досвід «роботи» в рамках Приватної військової компанії Вагнера. Там, де їхні боси мали відповідний контракт. І це були країни Близького Сходу, а насамперед — країни Африки. І ми бачимо перекидання зараз зокрема так званих африканських підрозділів, тобто тих найманців, які до того працювали, наприклад, в Центральноафриканській республіці.

Робиться це з метою того, аби поповнити відсутність особового складу цих елітних підрозділів, який був знищений. З метою покриття дефіциту особового складу вони почали перекидати так званих «африканців».

Кримінальні елементи найменш підготовлені. Значна кількість військовослужбовців ПВК Вагнера є наркозалежними або вони мають інші хронічні хвороби, зокрема СНІД, гепатит С.

Вже підтверджувала інформацію розвідка: вони маркують цих найманців особливим чином. Вони мають або білі, або червоні пов’язки. Білі - для гепатитників, червоні - для тих, хто заражений СНІД. Для того, щоб їх самі найманці бачили на полі бою.

Крім того, значну частину контингенту зараз складають так звані «мобіки», мобілізовані, яких перекидають в великих кількостях. Використовують їх насамперед для приманки, для викриття вогневих точок. Тобто їх кидають в суїцидальні атаки з мінімальним озброєнням, з мінімальними засобами захисту тільки для того, щоб викрити вогневі точки, по яким уже потім противник намагається завдавати удари.

Тобто «вагнерівці» (назвемо їх умовно «преторіанська гвардія») — це елітні підрозділи, які вони намагаються берегти. А ось це м’ясо вони використовують виключно для того, щоб кидати, засікати, де знаходяться наші вогневі позиції, і вже потім по них працює артилерія, зокрема та, яка передана ПВК Вагнера.

— Чи є методи, щоб протидіяти якось цьому «м’ясу», яке йде і виявляє позиції? Навіть сотні вбитих рашистів не варті наших захисників, просто людей. Чи є якісь запобіжники для того, щоб це «м'ясо» не доходило до виявлення наших позицій?

— Безперечно вони є. Я не можу коментувати стратегію і тактику ЗСУ на полі бою. Але маю сказати, що наші підрозділи знають, яким чином боротися з подібною тактикою ворога. Тому що війна вже триває кілька років, в останні місяці вона є в гарячій фазі.

Треба розуміти, що мотивація цих так званих «мобіків», які прекрасно розуміють, що вони є не більше, ніж приманками, воювати залишаються мінімальною. І з урахуванням тієї інформації, яку підтверджують зокрема аналітики Інституту вивчення війни США, вони використовують активно загрядотряди — тобто або підрозділи Вагнера, або «кадирівців», які використовуються по суті в якості загрядотрядів аналогічних тим, які Сталін створив і використовував на східному фронті під час Другої світової війни. Тобто вони фактично їх змушують йти в суїцидальні атаки. А тих, хто тікає, вони просто викошують, вони їх самі знищують.

— Перейдемо до погодних умов. Окупанти застопорилися на етапі підступів до міста Вугледар, вони зав’язли в українському чорноземі. Листопад — це все ж сезон дощів, не сприятливий для наступу рашистів сезон. Що ви можете сказати?

— Погода протягом вересня і жовтня була в основному сухою. На наше щастя, жовтень був одним з найтепліших за час здійснення метеоспостережень, про це кажуть синоптики.

Але останнім часом справді тривали дуже серйозні дощі в цьому регіоні. Це, до речі, стосується і півдня зокрема. Наші підрозділи знаходяться там, на півдні, в Херсонській області. І ми саме з колегами працювали там.

І на південному, і на східному напрямку дороги, якщо з'їжджати з асфальтової чи ґрунтової, вони знаходяться в жахливому стані. Це одна, до речі, з причин, чому наш дуже швидкий наступ на півдні, динаміка якого була високою, дещо сповільнився. Зараз фронт знаходиться в статичній фазі. Тому що там просто елементарно неможливо проїхати.

Читайте також:

Прогноз на зиму. Три найбільш імовірні сценарії того, що буде з країною до весни 2023-го — аналіз експертів

Ми їхали дорогою через соняшники, машина вся заляпана брудом, повністю обліплена брудом. Тому пересуватися тут можна тільки на позашляховиках або на броні, а враховуючи, що тривають постійні обстріли, постійний брак автівок, вони постійно виходять з ладу. Це найбільший дефіцит, який відчувають підрозділи ЗСУ будь-де.

Тому погода несприятлива. Але вона так само несприятлива для нашого ворога. Ми, принаймні, маємо автівки. Майже сто відсотків цих автівок забезпечують українські волонтери, і не тільки українські. Я хочу подякувати зокрема нашим британським, естонським друзям, які допомагають нам і, зокрема, даруючи свій власний автотранспорт.

А у ворога такої допомоги немає. У них немає волонтерського транспорту. Все, на чому вони пересуваються, це або БТР російської армії, або віджаті, захоплені автівки цивільного українського населення. І також це ускладнює їм логістику підвезення дизельного пального, підвезення БК. Маю сказати, що значною мірою це впливає на їхню здатність завдавати вогневих ударів.

Тобто на цьому, [бахмутському] напрямку вони концентрують максимальні [зусилля]. Але якби не погана погода, можемо уявити, що ситуація була б набагато гіршою.

Тому ця погода однаково погано працює в обидва боки — і в наш, і в бік ворога.

— Деякі експерти говорили наприкінці літа — на початку осені про те, що з усіх наявних обставин, виглядає так, що росіяни не збираються зимувати на тих позиціях, які вони займали на початку — наприкінці вересня. Що зараз змінилося? Чи фіксуєте ви якусь підготовку російської армії до зимового періоду?

— Не знаю, в мене немає такої інформації, тому що це питання до розвідки. Їхній стан підготовки до зими мені невідомий.

Я маю сказати, що підрозділи ЗСУ готуються безперечно, зокрема запасаються засобами автономного опалення, дизельними генераторами активно запасаються, дронами, дизельним пальним, павербанками.

Можу сказати щодо нашої бригади: ми вже підготувалися більше, ніж на 50%. Відчувається певний дефіцит буржуйок, але ми думаємо, сподіваємося, що найближчим часом ця потреба буде закрита для нас. Те ж стосується зимового обмундирування, ЗСУ його отримують, зокрема і наші підрозділи. Насамперед віддають тим, які стоять на першій бойовій лінії. Тому що вони знаходяться в найгірших умовах. Що буде робити ворог? Я думаю, що 300 тисяч нових мобілізованих (їхні офіційні дані) — це майже в два рази більше, ніж була російська армія на момент вторгнення, станом на 24 лютого. Тоді було 175 тисяч. Зараз 300 тисяч вони додали. Зрозуміло, що тримати таку кількість військових в полях вони не здатні.

Я особисто бачив умови на захоплених позиціях, коли наша бригада звільняла Харківську область: вони були добрі лише для літніх умов. І то досить умовно.

Довготривалих, великих, теплих бліндажів вони не вибудовували.

Яка ситуація зараз на окупованих територіях, я не знаю. Враховуючи те, що вони ставляться до своїх завжди як до м’яса, як до тварин, вибачте, навіть гірше ніж до тварин, я не думаю, що дуже сильно щось змінилося. У них завжди відчувався брак їжі, води, одягу, засобів індивідуального захисту, медицини. Тому думаю, що вони не збираються сидіти в окопах.

Думаю, що ця сила-силенна «м’яса», яку вони мобілізували, неодмінно має бути десь кинута в бій. Як ми пам’ятаємо, в п'єсі, якщо висить гвинтівка в першому акті, то в четвертому акті вона обов’язково має вистрілити. Тому вони точно готують для нас якісь підступні пастки.

Читайте також:

«Є якийсь хитрий план». Журналіст Костянтин Риженко — про задуми окупантів та колаборантів у Херсонській області. Інтерв'ю

Думаю, що одну з таких пасток ми зараз спостерігаємо на півдні, в Херсоні. Аналізуючи те, що там зараз відбувається, і спікери Оперативного командування Південь це підтверджують, я можу тільки сказати, що є всі ознаки підготовки пастки на півдні. Вони навмисне переодягаються в цивільний одяг, готуються до вуличних боїв, не відводять свої елітні підрозділи. Кажуть і наші бійці, що все це брехня, що вони вивели [війська]. На правому березі Дніпра залишається і морська піхота, і підрозділи російського ВДВ.

І я не виключаю того, що вони можуть зараз повторити з Херсоном те, що НКВС зробило з Києвом в 1941 році, коли був замінований Хрещатик, вся центральна частина міста Києва. І коли підрозділи Вермахту зайшли на Хрещатик, інші центральні вулиці, НКВС просто підірвало це все.

Я не виключаю, що вони могли реально замінувати весь центр Херсону для того, щоб заманити туди ЗСУ, спробувати їх таким чином знищити. Війна з ними нас переконує в тому, що в них немає жодних моральних застережень. Вони здатні знищувати і культурні пам’ятки, і заклади освіти, і медичні - що завгодно. У них слова табу і червоних ліній не існує.

— У західних медіа часто виникають такі думки експертів, що все одно доведеться західній цивілізації йти на переговори з Путіним, садити за цей стіл переговорів Зеленського та Путіна, відповідно, досягнути миру між Україною та Росією для того, щоб не було Третьої світової війни. Мені здається, що це перекладання великої світової війни на плечі їхніх нащадків, умовних онуків. Але зараз такий тренд прослідковується у Росії. Пропагандисти намагаються всіляко змінювати акценти цієї війни, щоб зробити її народною. Як гадаєте, чи вдасться в РФ перетворити війну на народну? Який це може мати ефект?

— Спроба перетворити війну чи так звану «спецоперацію» проти Україну на народну зазнає невдачі, вона буде абсолютно провальна. Вони не змогли переконати населення РФ в необхідності ведення цієї війни. Найгірше, що зробив для них Путін, він їм збрехав щодо того, що не буде загальної мобілізації.

Більше того, вони зараз знову брешуть. Почали призов 18-річних росіян, яких вони обіцяють на війну проти України не гнати. Це брехня. Вже було купа свідчень того, що призовники були на потопленому флагмані Чорноморського флоту Москва, на інших ділянках застосовувалися. Фактично це та ж мобілізація, тільки під іншим соусом. Тобто призов — мобілізація.

Тому не може бути народної війни, оскільки населення цієї війни вже не сприймає і не підтримує в тій частині, коли їм доводиться за це платити своїм життям і своїм здоров’ям.

Щодо того, чи варто сідати за стіл переговорів. Ми люди військові, ми виконуємо наказ. Давайте залишимо це питання політикам і дипломатам. Це їхні питання, їхня компетенція — вести переговори з Путіним чи не вести. Для цього є президент, для цього є міністр закордонних справ і інші уповноважені особи, які можуть це робити. Армія буде виконувати наказ.

Якщо ви хочете почути мою особисту позицію як офіцера ЗСУ (я певен, що цю думку розділяє абсолютна більшість наших військових): будь-які перемовини з Росією (я не кажу з Путіним, тому що не факт, що Путін доживе до цих перемовин) і тим, хто буде нею керувати, можливі тільки після їхньої остаточної поразки. Тільки після того, коли ЗСУ завдадуть катастрофічну, абсолютно очевидну для всіх, зокрема для населення Росії, поразку, тільки тоді ми можемо сідати за стіл перемовин.

Путін, чи хто його замінить, будуть використовувати ці перемовини виключно з однією метою — пауза для переозброєння, для перенавчання свого «гарматного м’яса» для того, щоб розпочати нову хвилю війни проти України. Тільки вони будуть більш розумніші. Розуміти свої помилки, їх враховувати.

І тому дуже небезпечно в цій ситуації невизначеності сісти з ними за стіл переговорів і зупинити військові дії. Давайте не забувати, що на окупованих територіях перебувають мільйони українських громадян. І ця територія збільшилася в три рази з 24 лютого. Тому обов’язок військовослужбовців виконати наказ, звільнити повністю наші території, відновити повністю територіальну цілісність, а після цього політики і дипломати мають зробити свою частину. Після того, як його зробить українська армія.