Коли Leopard та Abrams будуть на фронті? Німецькі та американські ЗМІ — про роль танкового прориву, уроки для Шольца та дискусію про літаки
25 січня Німеччина після довгих сумнівів схвалила передачу Україні 14 танків Leopard 2 та їхній реекспорт із країн-партнерів. У той же день США оголосили про рішення відправити 31 танк Abrams, а Швейцарія дозволила реекспорт військового обладнання для України.
Джо Байден, оголошуючи про поставки танків, назвав рішення США «ще одним свідченням нашої незмінної та неослабної відданості Україні та нашої впевненості у боєздатності українських сил». Олаф Шольц у своєму виступі у Бундестазі спробував захистити позицію Німеччини, назвавши «правильним» прагненням не надавати танки самотужки, а лише «у тісній співпраці».
NV зібрав оцінки німецьких та американських ЗМІ, які аналізують довгоочікуване для України рішення поставити танки.
***
The Washington Post констатує, що рішення про постачання танків Leopard та Abrams з Німеччини і США «завершують багатомісячні дебати між західними союзниками та відкривають шлях до серйозної зміни балансу сил на полі бою в Україні». При цьому WP вказує на компромісність рішення у тривалих суперечках між Німеччиною та США. Американські танки стануть частиною довгострокового планування для зміцнення ЗСУ, «а не зброєю, яка буде використана негайно». Abrams буде закуплено у виробників, а не передано з існуючих військових запасів США — це означає, що вони надійдуть в Україну «не раніше, ніж через місяці, якщо не роки», пише WP. Тоді як німецькі Leopard, які нині розосереджені в Європі, мають бути поставлені швидше — так, щоб Україна мала можливість захиститися від очікуваного навесні наступу Росії та розпочати власний контрнаступ.
У Європі поставлено за мету швидко зібрати два танкові батальйони Leopard, нагадує видання, що еквівалентно як мінімум 70 танкам (14 танків Leopard 2 A6 із запасів армії ФРН — лише один із кроків цього плану). З посиланням на Міноборони Німеччини WP зазначає, що перші танки Leopard повинні опинитися на полі бою вже до кінця березня, що «залишає вузьке вікно для логістики та навчання, яке розпочнеться найближчими днями». Зі свого боку, німецький оборонний концерн Rheinmetall повідомив ЗМІ, що може поставити 29 танків Leopard 2A4 до квітня або травня та ще 22 танки тієї ж моделі приблизно наприкінці 2023 або на початку 2024 року.
Виходячи з таких термінів Франц-Стефан Гаді, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, висловлює сумніви, чи справді німецькі Leopard визначатимуть короткострокову динаміку боїв. Адже за кожним із танків стоїть складний логістичний ланцюжок — важкі транспортні засоби, евакуаційні та заправні машини. Однак він констатує, що значимість рішення Німеччини випливає насамперед із його політичних наслідків: поставки танків сигналізують про її глибші зобов’язання у цій війні. Крім того, стратегія Росії полягає в тому, щоб затягнути бойові дії та зламати підтримку Заходу. Відправлення танків Leoprd покаже Москві, що «підтримка Заходу триватиме, незважаючи ні на що», констатує Гаді.
The New York Times пише, що синхронно оголосивши про надання танків, США та Німеччина «видерлися з дипломатичної трясовини, яка тижнями поглинала увагу західних чиновників і виявляла розбіжності між союзниками України». Проте танки не прибудуть швидко, попереджає NYT. Щоб опинитися на полі бою, першим Leopard потрібно кілька місяців, а американським Abrams — аж до року чи навіть більше. Крім того, поки що обіцяних танків (їх вистачить приблизно на три танкові батальйони) менше, ніж ті сотні, які, за словами українського командування, необхідні для перемоги над росіянами, зазначає видання.
З іншого боку, рішення Німеччини надіслати танки зі складів її армії прокладає шлях для десятка інших європейських країн, які можуть відправити свої власні. Таке переміщення важкого озброєння «зрештою, може допомогти українським силам підірвати перевагу Росії в чисельності військ і техніці», узагальнює NYT думки військових експертів.
CNN називає танковий прорив «новим жорстким кроком Заходу», який «був немислимим ще кілька місяців тому» — свідченням «нескінченної, постійної та наростаючої» допомоги Україні. Американський телеканал пояснює важливість цього рішення тим, що на відміну від систем ППО чи протитанкових ракет танки не є виключно оборонною зброєю. І хоча танки також призначені для завдання серйозних ударів по російських військах в Україні в ході наземного наступу окупантів, «вони посилають недвозначний сигнал про повернення Україні її території». «У цьому новизна, жорсткість, і це демонструє, що НАТО не боїться», — констатує CNN.
Телеканал наголошує, що всупереч усім дискусіям підсумкове спільне рішення США та Європи відправити танки в Україну «не є демонстрацією роздробленості демократій, як може здатися». CNN вважає, що Альянс такого розміру і з такою різною історією країн, як НАТО, «завжди матиме деякі розбіжності щодо перебігу найбільшої сухопутної війни в Європі з часів Другої світової війни». Однак знаковим є те, що Захід все ж таки зважився направити свої найефективніші бойові засоби в Україну, яку Альянс «ще рік тому вважав непридатною навіть для серйозного обговорення членства в НАТО».
Обслуговування та ремонт танків — зокрема, американських Abrams — «на величезних теренах України стане серйозною проблемою», попереджає CNN. Однак готовність Вашингтона взяти на себе це завдання «красномовно свідчить про його відданість [підтримці України у] війні та про те, як він бачить перспективи її ширшої перемоги».
CNN також вважає, що рішення поставити танки говорить про дві речі:
- країни Заходу більше не переймаються порушенням російських «червоних ліній» — руйнується давнє переконання, що деякі елементи допомоги країн НАТО Україні нібито можуть спровокувати РФ;
- членів НАТО все менше турбує можливість нападу на них із боку самої Росії в найближчому майбутньому: адже вони передають зброю, яка їм терміново знадобилася б у разі такого конфлікту. По суті держави Альянсу «вважають, що вирішальний конфлікт з Росією буде в Україні, і це може означати, що вони вірять у те, що Москва не переможе».
Frankfurter Allgemeine Zeitung називає «правильним» рішення «якнайшвидше доставити найпотужніші німецькі танки в багатостраждальну Україну», оскільки «на Дніпрі захищають і безпеку Німеччини»". «Якщо українцям за підтримки Заходу не вдасться зупинити Путіна в його ревізіоністській кампанії, інші відчують його гаряче дихання на своїх шиях. А в разі потреби задіяти колективну оборону Німеччини довелося б зробити те, чого, як стверджує Шольц, він у цій війні робити не хоче: відправити своїх солдатів», — підкреслює FAZ необхідність якнайшвидше зупинити агресію РФ. Крім того, єдність, продемонстрована країнами, які виявили бажання приєднатися до «танкового альянсу» — важливий фактор поділу ризиків між усіма ними у протистоянні з Москвою, нагадує німецьким читачам FAZ
Видання також прогнозує розширення та продовження дискусій про те, яке озброєння необхідне для підтримки України — «від Leopard і до [європейських винищувачів] Tornado, виключає їхнє постачання канцлер чи ні». «Залишається лише сподіватися, що союзники винесли урок з танкової суперечки: не сперечатися публічно і не витрачати час, якого Україна більше не має», — робить висновок автор колонки.
Політичний оглядач Süddeutsche Zeitung вказує, що хоча Олаф Шольц може вважати себе переможцем танкових дебатів — мовляв, йому вдалося наполягти на поставках Abrams зі США — насправді він завдав «значної шкоди» НАТО через свій нерішучий і непрозорий підхід до надання танків Україні. Хоча американські танки справді забезпечують канцлеру ФРН «політичне прикриття», якого він так домагався, фактично Шольц завдав шкоди і Альянсу, і відносинам Німеччини зі США, переконаний журналіст SZ. «Справжні мотиви його коливань, як і раніше, овіяні таємницею, і це посилює ту недовіру, з якою стикається уряд Німеччини в багатьох частинах Європи, а тепер і в США, — пише автор матеріалу. — І якщо про це ніхто відкрито не говорить, то лише з тієї простої причини, що ви навряд чи захочете заганяти ще далі в кут партнера, який втратив розум. Тому довелося лестити і вмовляти — і, зрештою, США поступилися, частково „сплативши за рахунком“ всупереч своїм початковим намірам».
Станом на цей момент сумніви Шольца завдали такої шкоди, що говорити про «хороший результат» не доводиться, констатує видання. На думку німецького журналіста, «Шольц упустив момент, коли він міг би ухвалити самостійне та суверенне рішення». Зрештою він постав керованою фігурою — ізольованою стороною в Альянсі, яка опинилася під тиском коаліції країн і була здатна озвучувати свою позицію лише постфактум. А мовчання Шольца лише посилило сум’яття. «Якщо ви не надаєте пояснень, то створюєте простір для спекуляцій», — нагадує автор SZ.
Він також окреслив головні з ймовірних страхів Шольца: страх реакції німецького суспільства та ймовірний страх перед самостійними діями Німеччини. На думку Шольца, таких проблем не було б, якби всі союзники, включаючи США, діяли синхронно «і ніхто не наважився б зробити крок уперед». Однак, нагадує редактор SZ, Німеччині нема чого грати у хованки — як країні, яка є другим за обсягами постачальником зброї до України. США вже піддали себе набагато більшому ризику, нагадує видання, оскільки нейтралізували неприпустимі російські ядерні загрози своїми реальними контрзагрозами та сигналом Москві про неприйнятність застосування ядерної зброї проти України.
Через таку позицію Шольца «дні Леопардів» мали зворотний ефект: вони знову відродили «образ ненадійної держави у серці Європи, чия нерішучість лише виявила тріщини у західному Альянсі та порадувала Володимира Путіна». І в той час, як Польща своєю заявкою на експорт танків фактично підштовхнула дискусію про них, у цій ролі належало б бути владі Німеччини — як ключової нації в європейському командуванні НАТО, яка має забезпечити гармонію в Альянсі, пише SZ.
«У цій війні всі фронти давно визначені. Як і всі інші миролюбні уряди, уряд Німеччини має бути зацікавленим у поразці Росії. Інакше ця війна не закінчиться. Тому танки мають бути поставлені, щоб дати Україні військову перевагу, яка, сподіваємося, змусить керівництво Росії зрозуміти, що настав момент для припинення вогню», — робить висновок автор публікації.
Spiegel називає рішення Шольца все ж таки поставити Україні танки Leopard 2 «черговим поворотним моментом у політиці Німеччини щодо України». Видання зазначає, що канцлер ФРН залишився вірним своїй улюбленій тактиці дій у суперечливих питаннях, яку вже неодноразово застосовував: він мовчить і не роз’яснює свою позицію, поки триває процес прийняття рішення, а потім оголошує його, і лише тоді роз’яснює свої кроки. Однак якщо досі цей метод працював у внутрішньонімецьких питаннях, коли останнє слово в дебатах у такій стратегії залишалося за Шольцом, то танкова дилема показала, наскільки ризикованим для нього виявився такий підхід. Канцлер Німеччини постав як постать керована, яка приймає запізнілі рішення лише під потужним тиском. Крім того, тепер репутація Німеччини постраждала у колі міжнародних партнерів, особливо у Східній Європі, підтверджує видання оцінки SZ.
В окремій публікації Spiegel аналізує перспективи надання Україні німецьких винищувачів, визнаючи що «дебати про військову підтримку вже давно вийшли за рамки танків». «Якщо послухати промову Олафа Шольца [у Бундестазі 25 січня], стає зрозуміло: Німеччина не надаватиме Україні винищувачі […] Єдина проблема: Шольц теж довго чинив опір поставкам бойових танків, але потім здався», — констатує німецьке видання. Однак якщо у питанні про надання танків канцлер швидко зіткнувся з вимогами відправити їх навіть у лавах правлячої коаліції з трьох партій, то про винищувачі у ФРН поки що немає такої єдиної думки. У відповідь на запити Spiegel поки що ніхто з представників коаліційних партій не висловився за поставки бойових літаків з Німеччини в Україну — таку ідею підтримав лише депутат Бундесверу від опозиційної фракції ХДС Родеріх Кізеветтер, член зовнішньополітичного комітету парламенту та полковник у відставці, який ще у травні 2022 року побував у Києві та Ірпені.
«Це показує, наскільки чутливим є питання про бойові літаки», — пише Spiegel, зазначаючи, що їхнє надання для Німеччини стало б перетином ще однієї червоної лінії — подібно до того, як довгий час більшість політиків у Німеччині побоювалися, що постачання танків зробить ФРН занадто прямим учасником війни. «З іншого боку, постає питання: чи може війна, яка триває вже одинадцять місяців, закінчитися швидше, якщо Україна отримає ще більшу військову підтримку — і чи можна таким чином змусити Росію піти на переговори?» — озвучує видання головний аргумент на підтримку посилення допомоги.
