До останніх змін в законодавство, кримінальна відповідальність за самовільне залишення частини наставала відразу після самовільного залишення частини. Влітку 2023 року було прийнято зміни до Кримінального кодексу, які визначили, в яких випадках кримінальна відповідальність настає з третього чи десятого дня СЗЧ.

В Кодексі про адміністративні правопорушення залишається стаття про відповідальність щодо СЗЧ до трьох або десяти дів, проте в Кримінальном кодексі встановлюється обов’язкова кваліфікуюча ознака самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, яка фактично декриміналізує СЗЧ до трьох днів.

Що таке СЗЧ і дезертирство

Самовільне залишення частини ― це випадки, коли військовий залишає військову частину без відповідного розпорядження або не прибуває вчасно з відпустки, лікування, переведення, звільнення чи відрядження. В Кримінальному кодексі України воно визначається у випадках самовільного залишення частини або неприбуття вчасно:

• самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби;
• нез’явлення вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення;
• нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу;

Кримінальний Кодекс визначає дезертирство як самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство завжди характеризується прямим умислом. При чому, винний має намір ухилитися від військової служби назавжди, а не тимчасово.

Самовільне залишення частини ― строки і відповідальність

Стаття 407 ККУ передбачає часові рамки, коли відсутність військового буде кваліфікуватися як дезертирство.

• військовослужбовцем строкової служби ― нез’явлення тривалістю понад три доби, але не більше місяця, карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років;
• військовослужбовці крім строкової служби ― нез’явлення тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років;
• самовільне залишення частини або нез’явлення тривалістю понад один місяць, вчинене цими ж особами караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років;
• самовільне залишення або нез’явлення тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років;
• самовільне залишення частини або нез’явлення, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Самовільне залишення частини може класифікуватися як адміністративне покарання за статтею 172−11 Кодексу про адміністративніправопорушення, якщо вчинене строком до трьох або десяти діб:

• військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб;
• військовослужбовцем контрактником, мобілізованим, а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцю строкової служби загрожує арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб, а якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого протягом року вже накладалося таке стягнення ― арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п’ятнадцяти діб.

Якшо СЗЧ за цими умовами вчиняє військовослужбовець (крім строкової військової служби), чи військовозобов'язаний та резервіст під час проходження зборів, покарання може бути у вигляді накладення штрафу від від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 -17000 грн) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану штраф може сягати від від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 -34000 грн), а арешт з утриманням на гауптвахті ― від десяти до п’ятнадцяти діб.

Дезертирство ― відповідальність в Україні

Стаття 408 ККУ передбачає три вида дерертирства, за які настає кримінальна відповідальність:

• вчинення дезертирства зі зброєю — має місце у випадку, коли принаймні на початковому етапі злочину дезертир має при собі зброю (вогнепальну, холодну, чи інші види зброї, якими можуть оснащуватися військові формування та інші);
• за попередньою змовою групою осіб — тобто спільне вчинення дезертирства двома і більше військовослужбовцями, які домовилися про це заздалегідь;
• дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

За дезертирство передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Якщо даний злочин вчиняє група військовослужбовців, та/або зі зброєю — винним загрожує ув’язнення на строк від п’яти до десяти років.

Дезертирство в умовах особливого стану зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

А за дезертирство умовах воєнного стану або в бойовій обстановці винному загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.