Що це за конвенція?

Стамбульська конвенція, вона ж Конвенція Ради Європи про запобігання домашньому насильству та боротьбі з насильством щодо жінок — документ, який юридично зобов’язує Україну до створення всеосяжної правової бази, а також — до розробки підходу в боротьбі з насильством щодо жінок. Конвенція спрямована на запобігання домашньому насильству, вона захищає постраждалих та покликана сприяти судовому переслідуванню винних у таких злочинах.

Що має змінитися тепер?

Стамбульська конвенція дозволить Україні посилити норми в національному законодавстві, які стосуються боротьби з домашнім насильством. Так, до прикладу, можна буде криміналізувати правопорушення, які раніше не вважалися кримінальними злочинами, запровадити спеціальні санкції проти кривдників, встановити порядок судового переслідування подібних справ.

Завдяки Стамбульській конвенції можна криміналізувати не лише фізичне та сексуальне насильство, а також і психологічне, також такі види тиску як примусові аборти, примусовий шлюб, стерилізація тощо.

Чому Стамбульську конвенцію не ратифікували раніше?

Україна була однією з країн-співавторок тексту документа. Ми підписали Стамбульську конвенцію однією з перших — ще в 2011 році. Але так і не ратифікували її, хоч за це активно виступали окремі політики, активісти, правозахисники, журналісти, а також громадські рухи та правозахисні організації. Було створено дві петиції до президента України: і перша, і друга набрали необхідні 25 тис голосів, проте на пришвидшення процесу ратифікації Стамбульської конвенції це ніяк не вплинуло.

Проти ратифікації цього документа активно виступали представники релігійних спільнот, а також так звані захисники «традиційних сімейних цінностей». Найбільше супротиву і в перших, і в других викликало слово «гендер», згадане в тексті конвенції.

Що не так зі словом гендер?

«Гендерний» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність та характеристики, які певне суспільство розглядає як відповідні жіночим або чоловічим", — таке трактування цього терміну наводиться у самій Стамбульській конвенції. Воно використовується в контексті гендерно зумовленого насильства. Тобто насильства, яке вчиняється по відношенню до особи або групи людей через стать, гендерну ідентичність, або через сформовані суспільні стереотипи по відношенню до гендерних ролей.

Мається на увазі, що «гендер» — це спектр певних характеристик, якими суспільство наділяє чоловіків та жінок відповідно до своїх уявлень про те, якими вони «мають» бути. Ці уявлення можуть відрізнятися в залежності від культурної, історичної, географічної складової, тобто — не є сталими. Мається на увазі, що кожен народ може мати свої власні уявлення про «чоловіче» та «жіноче», і вони не обов’язково повинні збігатися.

Церкви ж, так само, як і особи, які називають себе поборниками традиційних сімейних цінностей, трактують саму згадку слова «гендер» як нав’язування гендерної ідеології суспільству. В 2018 році навіть була зареєстрована окрема петиція проти ратифікації Стамбульської конвенції, яка також набрала 25 тис голосів, але підтримана президентом не була.

Чому її ратифікували саме зараз?

Ратифікація Стамбульської конвенції — одна з вимог, які необхідно виконати країні, яка претендує на вступ до Євросоюзу. Зараз Україна очікує на рішення щодо надання статусу кандидата на вступ до ЄС — його мають оголосити на саміті Європейської Ради вже на цьому тижні, 23−24 червня. Остаточне рішення повинні ухвалити лідери всіх країн ЄС.