«Ворог йде групами до 15 осіб». Військовий — про те, чому в пеклі Соледару мовчить наша артилерія, й про реальні втрати росіян
Тарас Березовець, політолог і офіцер першої окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна Сухопутних військ ЗСУ, який зараз неподалік Соледару, розповідає про те, що відбувається в цьому місті, яке вже називають найгарячішою точкою війни.
Вже з десяток днів в новинній стрічці все частіше з’являється назва населеного пункту Соледар, що у Бахмутському районі Донецької області. Там точаться запеклі бої такої сили, що дає підстави експертам говорити, що тепер саме туди перемістився епіцентр війни.
Про те, що там відбувається, NV розповідає Тарас Березовець, політолог та офіцер першої окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна Сухопутних військ ЗСУ, який знаходиться зараз неподалік Соледару й тому обізнаний з ситуацією.
— Розкажіть про ситуацію в Соледарі. Що там відбувається зараз, яку тактику застосовують окупанти, якою є інтенсивність боїв?
— Ворог перекинув туди елітні підрозділи Вагнера і десантно-штурмових військ. Там не зафіксовано так званих мобілізованих. Мета полягає в тому, щоб за будь-яку ціну взяти Соледар. Ворог, впевнившись у тому, що не може захопити Бахмут через складні умови і щільність української оборони, вирішив взяти Соледар, який знаходиться північніше, тому що взяття Соледару відрізає трасу на Бахмут з Слов’янська і перерізає частину комунікацій. Вони врахували свій негативний досвід штурму в міській конгломерації і зараз переключились у першу чергу на оточення міста. Тобто зараз їх основні зусилля зосереджені на тому, щоб оточити місто Соледар з півночі і з півдня і взяти в оперативне оточення 10-ту гірсько-штурмову бригаду і 46-ту бригаду ДШВ, які зараз перебувають там з грудня.
Вже понад десять днів триває цей штурм. Ворог атакує малими групами, в основному по вісім осіб. Це «вагнерівці», які несуть на собі максимум БК, несуть переносні РПВ Джміль. Якщо перша група гине, вони залишають їх за собою, біля відмітки, яку, як правило, з білої тканини вішають. Це орієнтир для наступної групи «вагнерівців», які рухаються за ними. Ідуть хвилями. За день здійснюють десятки атакувальних дій. Ворог діє розосереджено, кидає групи, вони змінили свою тактику. Діють спільно з артилерією. В складі кожної штурмової групи «вагнерівців» знаходиться оператор дронів, який наводить на українські позиції російські міномети — і 82, і 120 мм. Там ідуть стрілецькі бої прямі на відстані 10−30 метрів. Штурмові дії здійснюються постійно, і вдень і вночі. Але українські десантники тримаються, хоча ситуація складна. Ворог намагається перерізати ключову трасу, яка йде на Слов’янськ.
— Чим іще для ворога важливий Соледар?
— В першу чергу тим, що там легше зайти, ніж у Бахмут, і вони сподіваються, що захоплення Соледару дозволить їм зайти в тил українських позицій, вирватись на оперативний простір до їхньої бронетехніки, зайти з півночі вже на Бахмут і оточити наше угруповання, яке знаходиться там. Тобто сам Бахмут захопити не вдалося, тому вони намагаються через Соледар зараз дорватися і оточити все угруповання на Бахмуті, а також їм відкривається дорога пряма на Слов’янськ.
Соледар має велике значення, саме по собі місто, тому що воно дає прямий вихід до російської бронетехніки, там і великі траси відкриваються до них, і можливість оперативного виходу. Хоча треба сказати, що бронетехніка в наступі на Соледар не використовується, виключно легкі штурмові загони. Але Соледар важливий, бо дає можливість контролювати потім і Бахмут, і Слов’янськ і всю міську конгломерацію. Тобто це знову піде тиск на Харківську область.
— За вашими даними, що змінилося за останню добу — чи далеко вдалося просунутися росіянам?
— Не можу цього коментувати.
— А яка ситуація з підтримкою наших військових, чи отримують вони необхідну підтримку, підкріплення, сили, засоби, щоб обороняти Соледар?
— Там достатньо підрозділів. Дві бригади знаходиться — десята і сорок шоста. Достатньо артилерії. Але складність ситуації полягає в тому, що ворог діє дуже малими групами. Тому артилерію задіювати практично неможливо. Дуже малі групи — від 4 до 15 осіб. Вони пересуваються дуже швидко — і каналізацією, і рівчаками, дуже важко визначити. Більші групи — до 15 осіб — також із собою несуть крупнокаліберні кулемети «утьос», АГС (переносний гранатомет). Діють дуже швидко і розумно. Але наших сил в принципі достатньо в цьому районі.
— Що зараз потрібно захисникам Соледару? З якими ще труднощами вони зіштовхуються?
— Їм потрібна вогнева підтримка, в першу чергу — міномети, тому що артилерія не встигає оперативно реагувати. Польова легка артилерія, РПГ. Там до речі дуже добре себе можуть показати ті ж NLAW [переносна протитанкова керована ракета малої дальності - ред.], які призначені якраз для знищення піхоти на відстані до 800 метрів. В принципі цього достатньо. Але ускладнюють ситуацію погодні умови. Дуже низька температура, яка, звісно, і на ворога діє, але так само і на нас, там неможливо розпалювати вогні, тому що дуже швидко все це визначається дронами. Тому вони постійно перебувають фактично у стресовому стані, при цьому дуже холодно.
— Чи є розуміння, наскільки там великі втрати у ворога?
— Вони щодня втрачають мінімум кілька сотень вбитими. Тобто за десять днів ми говоримо про декілька тисяч вже.
