На що розраховував російський президент Володимир Путін, коли наказав 10 жовтня провести масований обстріл України? Чому ціллю окупантів стала цивільна інфраструктури? Коли у РФ вичерпаються ракети та на що ще здатен Кремль? Про це НІ поговорив з Олександром Коваленком, війковим експертом групи Інформаційний спротив.

— По Україні вдарили більше 80 ракетами та декількома десятками безпілотниками. Наскільки це багато?

— Якщо ми кажемо про те, що Київ декілька місяців взагалі не був під масованими обстрілами крилатих ракет авіаційного базування, то дійсно це велика кількість. Якщо ми порівнюємо, наприклад, з 24 лютого, то тоді було здійснено більше ніж 160 пусків по території України крилатими та балістичними ракетами. На сьогодні ми бачимо, як повідомляють, що були здійснені пуски комбінованим форматом: ракети [крилаті ракети класу «повітря-земля»] Х-101 та Х-555, крилаті ракети «Калібр», ОТРК [оперативно-тактичний ракетний комплекс] «Іскандер», [ракетами зенітно-ракетного комплексу] ЗРК С-300, РСЗВ [реактивною системою залпового вогню] «Торнадо». Тому ми можемо казати, що використовувався ресурс, який на сьогодні є у російських окупантів, достатньо обмежений. Це не була якась одна номенклатура, наприклад, повністю 80 крилатих ракет «Калібр» тощо. Вони також використовували БПЛА [безпілотні літальні апарати] «Шахід». Це дійсно була відповідь РФ за інцидент на Керченському мосту. Але з іншого боку треба розуміти, що вони за рахунок цього інциденту продемонстрували, що обмежені в можливостях, які у них були у лютому. Вони повинні було щось згодувати своїм споживачам інформаційного фаст-фуд. І нічого іншого, окрім яскравої картинки руйнувань по містам України, вони не можуть представити в тактичному або стратегічному значення. Ці удари не вирішують проблематику в зонах бойових дій.

— 84 ракети, 43 збиті нашими ППО. Наскільки це гарний результат? Якщо порівняти з першим днем війни?

— Було використано саме ефект здійснення масованого обстрілу території України для того, щоб зменшити ефективність ППО. Але ми бачимо, що все ж таки більше 50% було знищено. А це добрий показник. ППО відпрацювала. Для того, аби прорвати щільність ППО, треба використовувати велику кількість об'єктів. Це вони і зробили. Нам допомагали в цьому випадку міжнародні партнери: розвідувальні літаки НАТО, які знаходились в повітряному просторі наших сусідів (Польща, Литва, Латвія, Естонія) і спостерігали за пусками безпосередньо з території РФ. Тому за рахунок цієї інформації було підвищено ефективність нашої ППО. Але, нажаль, велика кількість об'єктів не дозволяє 100% гарантувати повне їх знищення. Та навіть сьогоднішній показник досить достойний, особливо, якщо ми звернемо увагу на те, що ЗСУ досі використовують зразки ППО ще радянських часів: С-300, ЗРК «Бук» тощо. Не настільки високотехнологічні та високотехнічні, як у наших партнерів.

— Якщо б ці 84 ракети використали на лінії фронту, яким був би можливий ефект?

Читайте також:

«Воєнний злочин у прямому ефірі». Подоляк розповів, якою має бути відповідь на масований обстріл українських міст

— Якщо ми кажемо саме про використання ракет по військовим об'єктам, які дійсно відіграють якусь роль у бойових діях — це пункти прийняття рішень, командні пункти, пункти управління і таке інше, — то дійсно це могло би мати на тактичному рівні той чи інший вплив на ситуацію в зоні бойових дій. Але цього зроблено не було. Окупанти їх не використали в такому форматі. Більш того, можемо казати про те, що вони взагалі не ставили за мету нанесення ударів саме по військовим об'єктам. Вони ставили за мету нанесення ударів виключно по об'єктах цивільної інфраструктури критичного значення. Вони використали ресурс майже на $0,5 млрд — сумарна вартість цих ракет. Але та інфраструктура, яку було пошкодженно і зруйновано, буде відновлена протягом наступних 48 годин, а найбільш пошкоджена — потягом тижня. Це терор проти цивільного населення в першу чергу.

— Скільки у росіян залишилось ракет? На скільки подібних масованих атак їх ще вистачить?

— Такі ракети, як Х-101, «Калібр», у росіян на сьогодні виробляються тільки поштучно. Вони не можуть їх виробляти, бо там багато деталей іноземного походження. Вони можуть їх отримувати контрабандою, але це досить складний і довгий процес. Тому кожна з таких ракет одинична. І вони не можуть компенсувати їх втрати і застосовувати щодня.

Наприклад, ракет П-800 «Онікс» не виключено залишилось до 50−100 одиниць. Це з урахуванням того, що ці ракети повинні бути на чергуванні по іншим регіонам Росії, а також у берегових протикорабельних ракетних комплексах. ОТРК «Іскандер» також невелика кількість. Їх вже десятки одиниць, до півсотні. Більш конкретно можемо сказати про Х-47 М «Кінжал» — приблизно 30 одиниць, бо це взагалі дуже рідкісна ракета. Щодо «Калібр»: вони їх зараз можуть виробляти. В першу чергу вони роблять корпус, а потім, відповідно до того, коли до них надходить необхідна кількість мікросхем, вони корпус заповнюють. Росіяни мають якісь контрабандні поставки інших частин. Тому їх кількість постійно збільшується. Але як бачимо сьогодні, вони використали ресурс 14 ракет «Калібр», при тому, що їх загальний залп може бути більш ніж 30 одиниць. Тобто у них не було 30 ракет, щоб їх використати, а було 14. Це також вказує на дефіцит. І ми можемо приблизно орієнтуватися на кількість до сотні, не більше, навіть до півсотні «Калібрів». Немає тисячі ракет та сотень крилатих ракет авіаційного та морського базування.

Проблема — ЗРК С-300: ці ракети залишилися їм у спадок від Радянського Союзу.

— Я чув про 7 тис. ракет С-300 в наявності Росії. Саме такими стріляють по Запорожжю та Харкову.

— Не 7 тис., це дуже багато, бо вони все ж таки знаходились на збереженні і не всі в задовільних умовах. Який відсоток придатних до використання — цікаве питання. Можемо розраховувати, що вони можуть користуватися 2−3 тис. ракет. І це проблема.

— Відбувся цей масований ракетний обстріл. А далі що — тактична ядерна зброя буде? Що можна спрогнозувати?

— Вважаю, що нічого більшого за це окупанти не зможуть зробити. Обстріл ракетною зброєю, використання камікадзе «Шахід-136» — це пік їх можливостей на сьогодні. Я навіть називаю це рефлексією з відчаю. Більшу загрозу вони можуть здійснювати з боку Білорусі, імітувати відкриття другого фронту. Але навіть попри заяви Олександра Лукашенка, що вони, нібито, готові сформувати спільну регіональну групу військ і інше, ми спостерігали останніми місяцями, як саме з Білорусі до РФ вивозять з центрів збереження та складів велику кількість боєприпасів, снарядів для ствольної артилерії та реактивної. Також вивозили саму артилерію з консервації та збереження. Бачимо, як вивозять танки. Тобто з Білорусі вивозять техніку, боєприпаси, щоб Росія могла воювати на інших плацдармах в Україні. Хіба це сигнал до того, що Білорусь готується до масштабних бойових дій? Російські війська поки що на територію Білорусі у кількості, яка була б загрозливою, не заїжджали. Це більше риторика залякування. Я не виключаю, що у майбутньому це може статися, але зараз ми не спостерігаємо загрози такого рівня.

— Яка може бути реакція Заходу? Скільки нам ще чекати від них сучасні ППО?

— Окрім постачання нового озброєння, прискорення постачання комплексів ППО, було б ще дуже добре, якби наші міжнародні партнери вже зрозуміли: якщо Україна не почне наносити удари по важливій російській військовій інфраструктурі на території самої РФ, ця війна може тривати ще досить довго. Тому саме надання необхідної зброї та розуміння того, що цю зброю треба використовувати не тільки по окупованим територіям, але й по військовій інфраструктурі на території Росії і не тільки, повинно бути найголовнішим від наших міжнародних партнерів. Вони повинні підтримати нас саме в цьому питанні.