Картина неприємна, але не апокаліптична. Що має зробити Україна, щоб переламати хід війни або хоча б досягнути паритету з РФ — інтерв'ю NV
Ексрадник міністра оборони України, член-кореспондент британського Королівського інституту оборонних та безпекових досліджень (RUSI) Олександр Данилюк в інтерв'ю Radio NV — про зусилля, які необхідно докласти Україні і її партнерам, аби досягти принаймні паритету з Російською Федерацією у війні, або й переламати її хід.
— Чи ви розділяєте той загальний неприємний настрій українців, коли ми всі спостерігаємо, що окупанти просуваються, загалом їхній наступ важко зупинити, і починають з’являтися, м’яко кажучи, зрадофільські думки. Чи ви розділяєте настрій, що «за пів року вони візьмуть уже Дніпро, ще за пів року можуть вийти до Запоріжжя» тощо?
— Я думаю, що насправді про такі часові рами не йдеться взагалі. Але що загалом відбувається ці майже вже три роки війни? Це постійне нарощування росіянами чисельності свого угруповання, яке бере участь у війні, і, звичайно, нарощування спроможностей оборонно-промислового комплексу — щоб забезпечувати це угруповання і озброєнням, і військовою технікою, що, звичайно, включає і боєприпаси, від яких дуже сильно залежить успіх тих чи інших операцій.
Україна суттєво свої спроможності за ці три роки не наростила. Це основне питання. Україна плюс-мінус перебуває в тому самому стані, в якому вона зустріла цю війну. І при цьому ми повинні також брати до уваги, що на той момент були значні власні запаси боєприпасів — так, радянських типів, для радянських озброєнь, але вони були значні; була велика кількість професіоналів, яких, на жаль, ми втратили.
Тобто сказати, що Збройні сили України сьогодні за всіма параметрами є кращі, ніж ті, які вони були у 2022 році, ми не можемо.
Так, за деякими параметрами вони кращі. Безумовно, ми можемо сказати, що система протиповітряної оборони суттєво поліпшилася за ці роки. Але прямо сказати, що в усіх сферах це відбулося, ми не можемо. І особливо, якщо ми говоримо про кількісні параметри.
Можу навести вам приклад. У минулому році росіяни близько 2,5 тисяч танків здебільшого відновили і направили в війська. У цей час Україна від партнерів отримала декілька сотень танків.
Зрозуміло, що відбувається, якщо хочете, змагання між тим, хто швидше наростить, згенерує резерви, забезпечить їх усім необхідним. І Україна, і партнери по коаліції на сьогодні в цьому змаганні поступаються.
