Чорна діра для Путіна. Москва хоче анексувати Донбас, але не знає як, коли і який у цьому сенс
Спроба офіційно підім'яти під себе схід України приведе Москву до нескінченних санкцій Заходу, а сам «звільнений» регіон перетворить у всеосяжну «чорну діру»
5 травня на в'їздах до Маріуполя з боку ОРДЛО одягнені в помаранчеві жилети робітники прибрали дорожню табличку з назвою міста, написаною українською та англійською мовами, та повісили іншу, з одним варіантом — російським.
А за день до того на окуповану росіянами землю Донецької області прибула з Москви важлива делегація: Сергій Кирієнко, заступник голови адміністрації президента РФ, а також Андрій Турчак, секретар генеральної ради кремлівської партії Єдина Росія. Вони попозували перед камерами у Донецьку разом із «главою ДНР» Денисом Пушиліним. І цією ж компанією відвідали Маріуполь, який все ще чинить опір агресору, — райони поза зоною бойових дій: зруйнований завод ім. Ілліча та морський порт.
Наприкінці візиту представники країни-агресора сфотографувалися разом із бойовиками на тлі нещодавно відкритого «центру допомоги Єдиної Росії».
Багато експертів на заході і в самій РФ, а також українська розвідка оцінили цей вояж і події, що передували йому, як підготовку до офіційного «входження» «ЛДНР» до складу держави, якою керує кремлівський диктатор. Адже однією з озвучених Путіним цілей того, що він називає «спеціальною операцією в Україні», було саме «звільнення Донбасу».
Днями посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер заявив, що Пентагон має розвіддані, які «заслуговують найвищої довіри»,про те, що Москва спробує анексувати окуповані Донецьку та Луганську області приблизно в середині травня. Ще Росія планує створити народну республіку в Херсоні, яку також а нексує.
Кирієнко, за даними журналістів РБК, змінив колишнього кремлівського куратора " ЛДНР" Дмитра Козака, — того Кремль прибрав подалі від очей.
Новий куратор, за словами Сергія Гармаша, українського журналіста та колишнього учасника Тристоронньої контактної групи, відповідальний у путінській адміністрації за внутрішню політику. Відповідно, його появою в регіоні Москва демонструє: «ЛДНР» — її територія.
«Козак був заточений на переговори. Оскільки ті неактуальні, то й Козак не потрібен. Але злі язики кажуть, що є якась кримінальна справа щодо провалу ідеологічної обробки Донбасу та України. І в цьому сенсі до [відправленого у відставку колишнього помічника Путіна та ідеолога „русской весны“ Владислава ] Суркова та Козака є претензії», — пояснив НВ на умовах анонімності російський політтехнолог, який раніше працював з командою Суркова.
«Поки що неясно, наскільки росіяни реально впевнені, що будуть анексувати Донбас. Щонайменше їм потрібно було провести інформаційно-психологічну кампанію, продемонструвавши, що мета цієї „військової спецоперації“ близько», — каже Гармаш.
Каша в головах
«Жахлива каша в головах у людей», — так описує настрої, що панують у «ЛНР», Сергій Сакадинський, який живе в Луганську. Цей колишній журналіст, з яким вдалося поговорити НВ, розповів: та частина місцевих жителів, яких торкнулася примусова мобілізація до армії РФ, а також люди, які втратили роботу через війну, не вірять, що Москва анексує регіон. Але є й інша категорія луганців. «Божевільні пенсіонери, звичайно, як і раніше, на своїй хвилі: ми переможемо, завтра будемо в РФ. Але це до першої бомби. Хоча, напевно, все одно скажуть: у всьому „омерика“ винна», — пояснює Сакадинський.
Схоже, «жахлива каша» присутня і в головах кремлівських бонз. «Аннексія Донбасу та Херсона заведе ситуацію в глухий кут, — вважає російських політтехнолог, який колись був наближеним до Суркова. — Якщо Росія анексує якісь території, це стане для Заходу приводом не скасовувати санкцій ніколи. Можливо, є якесь глобальне бажання приєднати Донбас, але, як це все реалізувати, ніхто цього вже не розуміє».
Головним драйвером анексії, як вважають джерела НВ, є сам кремлівський тиран.
«Путін стратегічно обрав війну. Отже, йому потрібна велика мобілізація російського суспільства, — вважає Костянтин Батозький, політолог і директор агентства розвитку Приазов’я. — Тому він може як оголосити про завоювання та приєднання до Росії Донбасу, так і закликати до тотальної мобілізації, щоб зберегти ці досягнення».
Але на шляху втілення путінських планів міцно стоїть українська армія. Адже для анексії, уточнює Гармаш, окупантам потрібно вийти на адмінкордони Луганської та Донецької областей. Тільки в такому випадку можна буде провести референдум про приєднання до РФ.
Санкції ж Кремль не злякають. «Вони вже військові злочинці, їм уже втрачати нічого. Це питання не санкцій, а більше політики для внутрішнього російського порядку денного — як виправдати перед матерями загибель їхніх дітей-солдатів», — каже Гармаш.
Російський політолог Олег Ігнатов заявив НВ, що у Кремлі завжди розробляють кілька варіантів своїх подальших дій. І зараз остаточного рішення про «долю» Донбасу, вважає він, не ухвалено.
«Швидше за все, частина планів, розроблених нагорі, у Кремлі, просочилася на середній рівень чиновницького апарату, а далі — у ЗМІ. Але поки немає повного контролю над Донбасом, приєднання не має сенсу. А приїзд Кирієнка — лише показник, що Москва продовжує контролювати «ЛДНР», — говорить Ігнатов.
Чорна діра
Анексія Росією ОРДЛО, якщо вона станеться, не врятує регіон від економічного колапсу, вважає Батозький. Тому що місцева економіка зав’язана на ланцюжку «вугілля-метал».
Шахти Донбасу зруйновані, все вугільне господарство регіону занепадає. Залізної руди тут немає — її привозять із Кривого Рогу (Південний ГЗК) та з Полтавщини (Полтавський ГЗК). «А в Маріуполі метзаводи знищені — відновити виробництво там теж не можна», — уточнює Батозький.
Росіяни, за його словами, вісім останніх років контролювали Алчевський та Донецький меткомбінати, і не змогли налагодити там виробництво. Адже руду і коксівне вугілля треба везти аж чи не з Уралу. Крім того, через санкції російські металургійні підприємства самі ледь животітимуть, і аналогічна продукція з окупованого Донбасу стане для них лише на заваді.
Друга нерозв’язна проблема офіційно оформленої Кремлем анексії — масовий виїзд людей не лише з раніше окупованих місць, а й з усіх захоплених росіянами районів.
Колишній луганець Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки, спираючись на розповіді знайомих, що залишилися в ОРДЛО, малює непривабливу картину тамтешнього побуту. Мовляв, чоловіки — основний трудовий ресурс, тікають звідси або живуть, як у підпіллі. На окупованих землях кілька тижнів немає питної води в кранах. Немає роботи, часто нема продуктів.
Сакадинський визнає, що навіть у Луганську жити стало важче — у магазинах помітно скоротився асортимент товарів. Настрої у багатьох місцевих невеселі: РФ не хоче проводити у себе мобілізацію, тому за рахунок жителів Донбасу вирішують питання з поповненням живої сили.
«До початку цієї так званої спецоперації все було більш-менш зрозумілим: більшість — за „республіку“, життя якось налагодилося, всі пристосувалися до ситуації, — розповідає луганець. — Тепер навіть цей звичний світ розсипався і невідомо, що буде далі. Багато хто, напевно, втік би, але тут грамотно зачинили всі ходи та виходи. Кордон на замок і все, нікуди не дінешся з підводного човна».
За рахунок можливої окупації «нових територій» вирішити людську проблему Кремлю також не вдасться. Наприклад, до війни в українському Краматорську мешкало 250 тис. осіб, а зараз, за даними Донецької військово-цивільної адміністрації, у місті залишається не більше 50 тис. осіб.
Тож нові дорожні знаки на в'їзді до Маріуполя можуть стати лише картинкою. Як і завали, які старанно прибирають окупанти на розбитих вулицях міста-мученика. А за цим абияк підфарбованим «фасадом» залишаться страх і порожнеча.
Тим часом, деякі російські журналісти заговорили про те, що Кремль може перенести «референдум» про «входження ЛДНР до складу РФ» аж на 11 вересня, — на так званий «Єдиний день голосування в Росії».
На тлі ситуації на фронті, що дедалі лише погіршується для окупантів, та посиленні західної допомоги Україні навіть такий варіант виглядає надто оптимістичним.
