«Стосується військових». Які існують маніпуляції та реальні ризики щодо ратифікації Римського статуту — Саакян
Політолог Олег Саакян розповів в ефірі Radio NV, які існують дискусії щодо Римського статуту, який президент Володимир Зеленський запропонував ратифікувати у ВР, та як влада має говорити з суспільством про можливі ризики.
Олег Саакян
Зараз іде палка дискусії між представниками, скажімо, двох крил.
Одне — це ті, хто говорить, що ми вже розширили і так діяльність Римського статуту на території України. Зрештою, ми вже його визнали і, власне, дали право цій юрисдикції діяти, але при цьому не доєднались до Римського статуту. Ми фактично отримали вже всі ризики, але не отримуємо жодних можливостей, як впливати на органи, як делегувати своїх представників туди [в МКС], як впливати на процеси модернізації нормативного корпусу, пов’язаного з міжнародними воєнними злочинами. Тобто ми однією ногою там і всі ризики взяли, але позитиви не взяли. Одна частина каже про це.
Друга частина говорить про те, що, дивіться, є такі країни, як Ізраїль, Сполучені Штати, і вони не дарма його не ратифіковували. Навпаки, не визнають навіть, якщо ми говоримо про Сполучені Штати. Ба більше, заключають договори з іншими державами, в рамках яких забороняється виконувати рішення Міжнародного кримінального суду, згідно з Римським статутом, по відношенню до громадян Сполучених Штатів, щоб їх не видавали.
Тобто є друга сторона, яка каже, що не дарма ж вони це роблять, а в нас є питання воєнних, в нас є питання з Росією, їхня можливість маніпулювати нормативними процесами, виставляти фейково «прапорці» по воєнних злочинах. І тому тут треба захистити своїх громадян, і тому, мабуть, не треба цього робити.
І вся біда — в організації політичного процесу і нормотворення, що ця дискусія відбувається в публічному полі, між людьми різного рівня експертності, залученості до теми, значна частина з яких лише відголосками чула про позицію нормативну, і позицію експертну щодо цього питання, але коментують її. Бо експертів в цій темі не так вже і багато.
У публічному полі дуже багато різних маніпуляцій, інсинуацій. Бо для ветеранської спільноти це тема, яка стосується буквально кожного, і може вдарити по них, коли по завершенню війни, чи зараз під час відпустки з родиною за кордоном, наприклад, вони можуть це на собі відчути, якщо держава тут не захистить їхні права.
[Є] питання забезпечення цієї дискусії. У влади є цілий національний марафон, в якому можна розібрати з визнаними міжнародними експертами це питання. Можна зробити парламентські слухання з цієї теми. Можна зробити ряд консультацій Офісу президента за участі президента [Володимира Зеленського] з ключовими експертами з цього питання.
Ключове тут від влади визнати, що це не просто інсинуації, а цей страх вже присутній, і це вже питання, яким маніпулюють. І, відповідно, влада має зараз відіграти цю ситуацію і роз’яснити свою позицію. Якщо є якісь ризики, чітко їх озвучити і визнати, що вони існують, але, наприклад, вони переважаються цими плюсами. Або навпаки, це тотальні мінуси, і тоді владі треба відмовитись від цього і отримати мандат від суспільства на те, щоб говорити з нашими європейськими партнерами про те, що до завершення російсько-української війни, наприклад, буде діяти оцей половинчатий режим, коли ми визнаємо юрисдикцію, але далі просуватися не будемо, бо немає мандату від суспільства.
Це питання не стільки про норму закону, скільки про дух нормотворення і потребу цієї дискусії з суспільством, і отримання мандату на прийняття того чи іншого рішення. Переломити через коліно в цьому випадку можна — взяти і в парламенті прийняти. Але після цього це буде від'ємний мати наслідок для стійкості суспільства, і маніпуляції після цього не зникнуть, а лише збільшаться.
І можуть бути окремі випадки, бо все ж таки певне поле ризику тут існує, які потім виникнуть через пів року, через рік з кимось, бо Росії вдасться зманіпулювати ситуацією, і все завершиться нормально, наприклад… Але тим не менше це вдарить серйозно іміджево — і по владі, і по українській державі, і збурить дуже чутливу і без того сферу, якою є сферу оборони, з такою кількістю ветеранів і людей, які прийшли через фронт. Це дуже серйозний соціальний фактор.
Тому [має бути] юридична позиція — юристи зараз мали би роз’яснювати це й правозахисники, і ця дискусія необхідна. Політична позиція має формуватися за наслідком таких консультацій.
Наразі я, наприклад, як політолог, не беру на себе відповідальність сказати про те, треба приймати чи не треба приймати. Це було би вкрай інфантильним і безвідповідальним, якщо у нас політологи або економісти, або інші будуть коментувати дуже вузьке юридичне питання, щодо якому взагалі в світі експертів не так вже і багато.
