Окупанти були за крок до прориву біля Покровська, коли «гасити пожежу» відправили спецпризначенців Азову. NV вперше висвітлює цю операцію
Зруйнований центр міста Покровськ (Фото: Сергій Окунєв / NV)
Узимку 2025 року ворог був готовий здійснити прорив біля Покровська, що дозволило б фактично узяти в кільце саме місто та створити критичні проблеми одразу на кількох інших ділянках. За рішенням щойно призначеного тоді командувача Сухопутних військ Михайла Драпатого та тодішнього командира 12-ї бригади спеціального призначення Національної гвардії Дениса Прокопенка (Редіса) «гасити пожежу» вирушили азовці. Журналіст Сергій Окунєв поспілкувався з офіцерами, що брали участь в операції. NV вперше детально розповідає про плани ворога, як Силам оборони вдалося їх знешкодити та що на цій ділянці відбувається зараз.
Цей матеріал створений із фокусом на дії азовців, проте варто пам’ятати, що в зазначених боях брали та беруть участь іще десяток великих бригад чи невеликих підрозділів Сил оборони. Проте ми не можемо перелічувати всі підрозділи на тому чи іншому напрямку, бо це видасть ворогу склад захисників на різних ділянках.
Як за всіх проблем із мобілізацією Азов створив новий батальйон спеціального призначення
З весни 2024 року мало не головною темою в ЗМІ та пабліках є поповнення війська та закон про мобілізацію. Більшість військових стверджували, що тягнути далі можливості немає, Сили оборони мають брак бійців, і подекуди він критичний. Поки депутати сварилися щодо поправок у законодавство, а більшість підрозділів Сил оборони вимагали компенсації дефіциту особового складу, 12-та бригада Національної гвардії Азов оголосила про створення нового, шостого батальйону спеціального призначення.
«Плани на початку були одні, потім вони значно змінювалися. Спочатку ми хотіли підготувати новий батальйон для ротації та відновлення вже наявних підрозділів, що станом на тоді тримали оборону та подекуди контратакували в Серебрянському лісі. План був такий: ми беремо досвідчених командирів та офіцерів і шляхом рекрутингу збираємо вмотивованих бійців у новий підрозділ», — каже заступник командира 6-го батальйону на позивний Крафт.
Уперше про створення нового підрозділу було оголошено на початку квітня 2024 року. Та вже за кілька місяців ситуація різко змінилася. У червні 2024 року росіяни почали масштабний наступ на Торецьк, максимально активізувавши ділянку фронту, яка до того залишалася відносно стабільною. Спочатку росіяни мали очевидні успіхи, які були пов’язані з поганою організацією керування військами та з фактором несподіванки. Джерело NV в Силах оборони на цьому напрямку стверджує, що в планах ворога та в офіційно поставлених задачах для командувачів підрозділів окупантів була мета повністю захопити Торецьку агломерацію, включно із самим містом, та завдяки інтенсивним атакам наблизитися до околиць Костянтинівки за три-чотири місяці.
Невдовзі на цю ділянку перевели спочатку певні підрозділи, а потім і всю бригаду Азов. Разом із досвідченими батальйонами в бої вступив і новостворений «шостий бат».
Усе це відбувалося на тлі системних проблем з новоствореними бригадами. Одразу кілька бригад, що їх створювали вже за часи повномасштабного вторгнення, нерідко мали дуже низьку боєздатність, яку погіршував дефіцит техніки і снарядів. Особливо це стосується підрозділів, «народжених» у 2024 році. За словами військових, у якийсь момент прикметник «новостворений» перетворився на щось лайливе.
«Існує велика різниця між новоствореною бригадою та новоствореним підрозділом усередині досвідченої бригади. У нашому випадку вже були досвідчені офіцери, зокрема і ті, що брали участь у боях із 2014 року, мали досвід оборони Маріуполя. Плюс особовий склад. Ми не використовуємо так званих бусифікованих, ми майже не беремо людей з ТЦК за розподілом. Можливо, за весь цей час були якісь особливі випадки, не більше 1%, але я навіть про такі б не згадував зараз. Ми запрошували добровольців через нашу систему рекрутингу», — коментує Крафт, який і сам пройшов битву за Маріуполь.
Утім, узимку 2025 року виникла нова загроза та новий виклик.
Як ворог планував одночасно створити «котел» для Покровська і Торецька та зруйнувати логістику аж до Краматорська
Російський наступ на Торецькому напрямку тоді вдалося зупинити. Ворог почав нести значні втрати як у техніці, так і в людях. До осені 2024 року окупантам не вдалося ані наблизитися до Костянтинівки, ані захопити Торецьк, як вони хотіли. Не вдалося і до сьогодні, хоч минув майже рік активних штурмів.
Та набагато складнішою ситуація стала на Покровському напрямку. Саме тут у 2024 році росіяни мали багатокілометрове просування. Покровськ, що ще весною 2024 року вважався тиловим містом, де працювали кав’ярні та навіть дорогі ресторани, уже восени того року готувався до штурмів чи спроб оточення.
У грудні 2024-го та в січні 2025 року увага ЗМІ й аналітиків була прикута до ділянки на південь від Покровська. Ворог захопив важливі населені пункти Новотроїцьке та Шевченко і намагався прорватися на трасу, що з'єднує Покровськ із Дніпром.
Водночас після окупації селища Очеретине війська агресора рухалися на захід, а в січні у них виникла можливість прориватися і на північ, у районі села Новоолександрівка.
«Короткотривала задача для ворога була перетнути трасу Покровськ — Костянтинівка. Уже тоді вона була під вогневим контролем росіян, але їм важливо було повністю відрізати цю артерію. Далі ворог міг розвинути свій успіх углиб на цьому напрямку. І фактично створювався б майже котел для самого Покровська на захід та приблизно такий самий котел для захисників Торецька на схід», — пояснює ситуацію офіцер розвідки Азову на позивний Равлик.
На відміну від багатьох бригад Сил оборони, Азову до того часу вдавалося не допускати «розпорошення». Мова іде про ситуації, коли одна бригада може бути «розірвана» для виконання завдань одразу на кількох напрямках. Батальйони чи навіть роти передавали в управління іншим бригадам. Відомі непоодинокі випадки, коли одна бригада одночасно воює на Курщині, Харківщині, біля Покровська й поблизу Запоріжжя. Військові та експерти багато разів критикували подібний спосіб керування військами.
Узимку щойно призначений на посаду командувача Сухопутних військ Михайло Драпатий разом із командиром бригади Азов, Героєм України Редісом ухвалив рішення про застосування шостого батальйону азовців для стабілізації ситуації саме в районі траси Покровськ — Костянтинівка.
«Спочатку нас вивели на відновлення після боїв на Торецькому напрямку. Це було важливо, піхота встигла бодай трохи відпочити. Далі у нас було кілька тижнів додаткових навчань і злагодження. А потім від командира Редіса прийшла задача, що ось на цій ділянці є імовірність, що ситуація сильно погіршиться, вам особлива задача — стабілізувати цю ділянку», — згадує Крафт.
Топова робота в повітрі та спецоперації зі знищення ворога. Що змінили азовці на критичній ділянці біля Покровська
Станом на січень 2025 року, коли ворог почав активні штурми з метою перерізати трасу Покровськ — Костянтинівка та зробити клин в обороні українських захисників, на цьому напрямку перебувала одна досвідчена бригада й одна суміжна бригада з числа «новостворених». Друга справлялася із задачами значно гірше. До кінця січня ворогу вдалося почати рух, захопити населені пункти Воздвиженка і Баранівка та зайняти певні позиції просто на шосе Покровськ — Костянтинівка. Окупанти були за крок до того, щоб розвинути успіх.
Коли мова іде про підсилення напрямку за рахунок батальйону, то мається на увазі перекидання кількох сотень військовослужбовців. Здавалося б, на тлі масштабних атак ворога така невелика група не повинна була б значно вплинути на хід подій. Проте варто розуміти, які саме задачі отримав «шостий бат» Азову.
«Ми визначили слабкі ділянки, зокрема стики підрозділів, де ворог міг теоретично здійснити прорив. Спочатку ми зайняли другу лінію оборони, щоб підготувати її вже згідно з нашими, умовно кажучи, стандартами. Протитанкові засоби, укріплення, грамотне мінування, коридори мобільності для ворога тощо. Перша задача була створити kill-зону, щоб зустрічати ворога вже на максимально підготовлених позиціях. Друга задача — активна робота наших БпЛА, і не тільки по техніці чи особовому складу ворога, а ще і по логістиці, по системах зв’язку, по їхніх засобах РЕР та РЕБ. І третя задача — допомогти налагодити співпрацю між різними підрозділами навколо», — розповідає заступник комбата Крафт.
Коли ці події відбувалися на Покровському напрямку, журналіст NV вже публікував репортажі про нові методи, які азовці застосовують для протидії ворожим системам зв’язку. У 2024 році в Азові було створено додатковий підрозділ — батальйон безпілотних систем, який, зокрема, почав використовувати «довгі дрони» для ударів по особливих цілях в тилу ворога. Усього лише кілька екіпажів «довгих дронів» значно ускладнили зв’язок, розвідку та роботу ворожого РЕБа на чималій ділянці Торецького напрямку. Схожа тактика була використана і біля Покровська.
Довгий час участь Азову в боях у цьому районі не розголошували. Тільки в березні стало відомо про операцію Землетрус. Вона відбулася значно раніше, ніж про неї повідомили. Невелика кількість підготовлених спецпризначенців мала максимально наблизитися до одного з інфраструктурних об'єктів, який ворог почав використовувати як укріплення. Бійці повинні були мало не «по головах» ворога пройти на визначену точку й закласти там вибухівку, щоб зруйнувати об'єкт і позбавити ворога можливості використовувати цю локацію як захищену позицію. Згодом бригада опублікувала відео з камер, які були закріплені на спецпризначенцях. Будь-хто міг побачити успішне виконання завдання та переконатися в майстерності бійців.
Офіцер розвідки Равлик каже, що, крім операції Землетрус, азовці із шостого батальйону виконали ще кілька особливих задач, проте повідомляти про них детально ще зарано.
«З самого початку, як ми зайшли на цей напрямок, ми змогли організувати горизонтальну взаємодію між суміжними підрозділами. По-перше, у нас був такий досвід. Це загалом принцип азовців, що не треба чекати на рішення генералів у простих справах „на землі“. Якщо ти бачиш, як можна покращити ситуацію на своїй ділянці, — роби це. Крім того, деякі підрозділи на цій ділянці мали доволі слабку організацію, були випадки, коли поруч є підрозділ аеророзвідки та підрозділ артилерії, але вони не знають про існування одне одного. Тож іноді ми давали свою розвідку для ураження, іноді, навпаки, наші пілоти працювали у взаємодії з аеророзвідкою інших підрозділів», — каже Крафт.
Заступник командира шостого батальйону зауважує, що відсутність професійних кадрів саме на рівні командирів нижчої ланки, зокрема, критично впливає на моральний стан бійців та кількість СЗЧ.
«Коли кажуть, що існує та чи інша проблемна бригада або підрозділ, не завжди мова про поганих людей. Коли на тій ділянці ми зайшли до бригади, у якої очевидно були значні труднощі, ми зустріли дуже демотивованих бійців. Але коли вони побачили, як ми вибудовуємо процеси у себе, як ми почали змінювати ситуацію, готувати рубежі тощо, то вже за тиждень чи два хлопці з нібито поганою мотивацією, з проблемного підрозділу, почали питати у наших, як перевестися до Азову. Тобто багато з них готові воювати, коли бачать адекватне ставлення, адекватний підхід. І, виявляється, мотивація у них є», — розповідає Крафт.
Під час активної фази оборони на ділянці ще одна бригада НГУ, що також діяла на цьому напрямку, почала показувати себе вкрай ефективно. Нині ця бригада доєдналася до новоствореного корпусу Азов.
У лютому просування ворога вдалося зупинити. Штурми в бік траси Покровськ — Костянтинівка перетворилися на самогубні атаки, коли декілька піхотинців могли формально дійти до дороги і там же одразу загинути. Крафт каже, що через кілька тижнів після заходу азовців на цю ділянку вдалося створити зону «випаленої землі», де ворог гинув, не доходячи до позицій українських захисників.
«Ми десь за два тижні знищили близько 12 мінометів 120-мм. Далі взялися за артилерію. Це близько 25 одиниць, від САУ до старих радянських гаубиць. Тільки наші розрахунки FPV знищили близько 20 одиниць ворожої техніки, такі, як БТР, БМП, танки. Десь ми безпосередньо завдавали ударів. Десь давали інформацію розвідки для інших топових підрозділів. Десь наші розвідувальні крила співпрацювали з ударними дронами інших підрозділів. Тобто, це все комплексна серйозна робота», — пояснює офіцер.
Крафт згадує, що якось удалося навіть знищити американський бронетранспортер М113, який був захоплений ворогом раніше. Росіяни пристосували М113 для штурмів українських позицій. За словами Крафта, знищували цю ціль «із болем у серці», але повернути бронетехніку було неможливо, тому довелося ліквідувати американський БТР разом з ворожим екіпажем.
Уже навесні можна було стверджувати, що план окупантів створити значний клин, із просуванням на кілька кілометрів углиб від траси, повністю провалився. Загрозі оточення Покровська зі сходу також удалося запобігти.
Тоді ж «шостий бат» Азову перекинули на інший відрізок Покровського напрямку, де знову довелося «гасити пожежу». Про ці задачі і операції розповідати також поки зарано.
Репортаж мав закінчитися тут. Та за лічені тижні все змінилося
Коли NV вперше домовлявся з бригадою Азов про створення матеріалу з описом операцій «шостого бату» під Покровськом, це виглядало як сюжет про локальну історію успіху. Але через кілька тижнів після того, як шостий батальйон був вимушений переміститися на іншу ділянку, ворог зміг повторити штурмові дії в бік траси Покровськ — Костянтинівка. І цього разу — з більшим успіхом. У травні 2025 року ворог не тільки перетнув шосе, а і розширив свій виступ, захопивши одразу чотири населені пункти.
Новий клин у районі населеного пункту Нова Полтава тепер не тільки створює загрози для Покровська, а і значно погіршує ситуацію для захисників Торецька. Маючи просування на цьому напрямку, ворог став діставати FPV-дронами різного виду до траси Добропілля — Краматорськ, яка ще в березні-квітні вважалася тиловою. Також росіянам стало значно легше атакувати шляхи логістики навколо Костянтинівки та заїзди в Покровськ. У перших числах травня в соцмережах з’явилося відео з автодороги Степанівка — Яблунівка, що ще нещодавно була відносно безпечною. Зараз вона засипана підбитою технікою та автомобілями.
На думку автора авторитетного Telegram-каналу Офіцер+ на позивний Алекс, погіршення ситуації засвідчує, що незабаром може початися повноцінна битва за Костянтинівку.
«Загалом ситуація довкола Костянтинівки невтішна, і на те є певні причини в деяких підрозділах, на які має звернути увагу вище командування», — пише Алекс.
Зупинити ворога в новому клині між Покровськом та Костянтинівкою поки, імовірно, не вдається. Моніторинговий портал DeepState щодня публікує інформацію про нові просування ворога саме на цій ділянці фронту. Західні аналітики уточнюють, що росіяни просуваються тут здебільшого сільськогосподарськими полями, що простягаються аж до Дружківки.
У випадку подальшого погіршення становища, ворог уперше за час війни може створити реальну загрозу для Краматорська, головного населеного пункту підконтрольної Донеччини. Для цього окупантам спочатку треба подолати близько 20 кілометрів до міста Дружківка. Мова не йде про миттєвий ривок, проте вже зараз ворога можна спостерігати за 14−15 кілометрів від Воздвиженки, населеного пункту, звідки почався штурм траси і просування цією ділянкою фронту.
