— Найперше питання буде щодо Покровська. Зараз пошлюся на пост Ігоря Луценка, теж військовослужбовця, в минулому — народного депутата України. Він останнім часом дуже багато різних критичних постів виголошує щодо поточної ситуації. Він каже: «Ми так звикли в пропагандистському режимі сприймати російські просування як маленькі і малозначущі. В ширшому сенсі воно десь так і є, напевно». Або послухайте свіже інтерв'ю Героя України, підполковника Кирила Вереса для Української правди, де він десь таке каже: «Чи справляємося ми зі стратегічною задачею стримування росіян? Поганенько, але справляємося». І Луценко теж говорить, що росіяни поганенько, але помалу просуваються. Вони таким чином забезпечують постійний рух, який підтримує їхню пропагандистську машину, прагнення воювати у росіян. І це загалом ламає нашу оборону. Те, що відбувається під Покровськом, зараз це ламає нашу оборону на східному напрямку?

— Ого, ви мені, сержанту, такі стратегічні питання поставили.

Там складніше трошки. Я розумію критичні пости Ігоря Луценка, тому що ситуація у нас критична просто.

По-перше, вони (росіяни — Ред.) тиснуть і в цьому їхній успіх. Якщо ти постійно рухаєшся, сторона, яка перед тобою, не може стабілізувати фронт і окопатися нормально. Не може підготувати позиції. Вона тільки підготувала позиції, вже на них зайшли і все, це вже ворожі позиції. І вони вже воюють проти тебе. Тобі треба готувати наступні позиції вже знову. А це повільно, в нас не вистачає техніки, інженерні підрозділи не були масштабовані. Не дивлячись на те, що ми відступаємо, треба їх було масштабувати.