Стукацтво і страх диверсантів. Мешканці Криму розповідають, як живе і чого боїться півострів після вибухів на військових об'єктах
Зростання цін, втеча туристів та страх нових «прильотів» — кримчани розповіли НВ про життя на окупованому півострові після низки вибухів на російських стратегічних об'єктах
Серпень в анексованому Криму почався нервово і гучно: спочатку 9-го серія потужних вибухів прогриміла на російській авіаційній базі Саки, а вже 16-го виникла пожежа на трансформаційній станції і детонація боєприпасів на складах під Джанкоєм, а також пролунали вибухи над авіабазою біля Сімферополя.
На думку військових експертів, весь цей феєрверк став результатом ювелірної роботи спецпідрозділів ЗСУ, внаслідок чого вдалося знищити з десяток ворожих літаків та важливі стратегічні об'єкти окупантів. Незважаючи на те, що російська влада продовжує називати їх ситуативними НП, низка епізодів «бавовни» посіяла справжню паніку серед цивільних — відео нажаханих втікаючих туристів стали вірусними в інтернеті, а на Кримському мосту утворилися годинні затори.
НВ поговорив із жителями окупованого півострова про особливості цього курортного сезону та життя самих кримчан після загострення ситуації.
Валерія, працює у сфері туризму та готельно-ресторанного бізнесу в Євпаторії
«Минулого року в Криму був один із найкращих туристичних сезонів з моменту окупації, в основному за рахунок притоку забезпечених туристів та представників середнього класу. Тоді броні у невеликих готелях повністю розкупили заздалегідь.
Але забезпечений турист звик подорожувати літаками, тому цього року його дуже мало. У червні готелі були фактично порожні, у липні заповнені лише на 30%. Все-таки для забезпеченого туриста безпека важлива, тому броні в нашому готелі почали знімати зі словами: «Ми боїмося, поїдемо до Сочі». Лише на початку серпня відчули, що сезон пішов: заповнюваність досягала 80-90%, а кількість людей на вулицях та в ресторанах збільшилася. Щоправда, частково за рахунок поранених російських вояків. Вони, як правило, наполегливо питають про екскурсійні пільги, а потім енергійно шкутильгають за найдорожчою кавою.
Але так було до вибуху у Новофедорівці. Оскільки селище знаходиться близько до Євпаторії, спочатку до нас звідти кинувся потік переляканих відпочиваючих, але вже на кінець тижня пішов спад. Тепер туристи стали поступово роз'їжджатися, а нових не додається. Наприклад, моя подруга повинна була приїхати з Москви погостювати, але з огляду на останні події поїздку скасувала.
Туристи також розповідають нам про довгі затори на Кримському мості. Причому зараз вони тягнуться з обох боків, бо військові дуже прискіпливо перевіряють документи та обшукують автомобілі з особливою старанністю.
Вже 12 серпня колеги з Новофедорівки та Сак скаржилися, що їхні заплановані групи розбіглися — злякалися, що «прилетить», бо цього дня РФ відзначала День ВПС. Тут у Криму люди теж починають орієнтуватися на знакові дати. Але, незважаючи на напружену обстановку, самі місцеві все ж таки поки що масово не їдуть — у сільській місцевості багато господарств, і люди побоюються за свої будинки.
Батьки моєї подруги з Азовського після вибухів у Джанкої стрибнули в автомобіль і в чому були без документів виїхали з селища, а назад повернутися вже не змогли. Військові оточили периметр, оголосили евакуацію і тих, хто хотів повернутись за рідними, не пускали. Тому люди почали пробиратися додому полями. Тобто це історія про те, що спочатку паніка вибиває і ти починаєш тікати, але приходиш до тями і розумієш, що довго без дому не протримаєшся.
Тепер паніки немає, але режим очікування активований: ми розуміємо, що потрібно бути акуратними та знаходитися подалі від потенційних точок «прильоту». У селах немає повітряних тривог, але є гучномовці, які нагадують, що це жовта зона з підвищеною небезпекою. Але й там уже з'являються чутки, що породжують недовіру. Наприклад, шепочуться про те, що хоч на опублікованих фото із Сімферополя і видно лише вибиті вікна та розкидані папірці, насправді будівля розбита вщент зі зворотного боку.
У таких обговореннях важливо тримати рамки: у Криму зараз дуже розвинене стукацтво, особливо в селах. Наприклад, на нашій вулиці мешкають чотири родини, які відверто міркують на ці теми та дотримуються проукраїнської позиції. І ось один сусід абсолютно неприховано зателефонував до ФСБ із доносом. Благо, перший виїзд зазвичай попереджувальний і все обійшлося. Але «на олівець» сусідів взяли.
Абсолютно непохитними та безтурботно спокійними у нинішній ситуації залишаються тільки «ватні» товариші, які орієнтуються на телевізор. Ці нікуди не їдуть і весь час твердять, що все буде гаразд і вірять у перемогу. Або як любить казати моя 70-річна сусідка: «Я Путіну вірю більше, ніж собі!».
Тим часом заробляти тут стає важче. Зараз сільгосппродукція коштує копійки, адже жителям окупованої Херсонської області тепер нема куди везти фрукти та овочі. Тому вони везуть їх до Криму і демпінгують настільки, що часом стає шкода місцевих фермерів: 15 рублів (близько 9 грн) за кілограм помідорів, для вирощування яких потрібно багато часу, сил та недешевих добрив.
На ринки часто приїжджають машини із херсонськими номерами. Їм потрібно не лише продати добро, а й скуповувати в магазинах дефіцитні вдома борошно та цукор. Ось вони, як і решта продуктів, підскочили у ціні ще з лютого. Мій знайомий на СТО притримує запчастини про запас, тому що важко уявити, якою ціною їх можна буде продати вже завтра.
Ситуація зараз настільки динамічно змінюється, що, поїхавши навіть на кілька днів звідси назад ти можеш повернутися вже зовсім до іншого Криму».
Марина, власниця готелю у Партеніті
«У районі Ялти відносно спокійно, але автобусів ходить мало і тому приїжджаючі беруть таксі, яке підняло ціни вдвічі. Наприклад, через Керченський міст до Севастополя вже не доїхати менше ніж за 5 тис. рублів (3 тис. грн) при в'їзд до Криму з боку мосту. Одночасно пішла хвиля відмов від бронювання номерів.
А місцеві тільки й переписуються у чатах про те, як гудуть літаки у небі та летять в бік Херсона. Кажуть, що видовище моторошне.
Про вибухи на аеродромі та інші інциденти люди кажуть, що «на 200% диверсія». Мовляв, на місцях досі працюють колишні українські чиновники, які «вже гімн України повторюють».
При цьому лякають один одного диверсантами, наприклад, мовляв, до Криму проникла група українських диверсантів, що складається з двадцяти людей. При цьому диверсанти нібито поводяться дивно - ховаються в катакомбах, гуляють пляжами в кросівках, з усіма спілкуються, а ще у них кнопкові телефони і катаються вони на старій моделі автомобіля Ланос. Не питайте, до чого тут Ланос — народна творчість і не такі картинки видасть.
Усе це створює напругу у суспільстві. Люди поглядають у бік Керченського мосту. На сайтах з продажу автомобілів у Криму купа таких оголошень: «Терміново продам авто у зв'язку з переїздом».
Ціни на нерухомість зупинилися, хоча поки що й не падають. Проте вже повно тих самих оголошень про продаж бізнесу, наприклад, продаються невеликі готелі чи пансіонати. Напевно, масових втеч поки немає, але такі настрої вже відчуваються у повітрі».
