До чого призведе істерика Путіна. Декілька найреалістичніших версій подальшого ходу війни й ситуації у світі

21 вересня, 21:54
Ексклюзив НВ
Російський диктатор оголосив мобілізацію і знову лякає Захід ядерним ударом (Фото:Колаж НВ)

Російський диктатор оголосив мобілізацію і знову лякає Захід ядерним ударом (Фото:Колаж НВ)

Путін, намагаючись переломити хід невдалої для себе війни, пригрозив Заходу ядерною зброєю, наперед визнав «референдуми» на окупованих територіях і запустив в РФ мобілізацію. Але експерти впевнені: тим самим він спрямував свою країну до внутрішніх потрясінь, нічого не змінивши на фронті.

Зранку 21 вересня господар Кремля Путін вкотре оголосив Україні велику війну, не оголошуючи її.

Якщо вперше, 24 лютого, він це зробив, заявивши про початок «спеціальної військової операції», то нині усе відбулося під виглядом визнання наперед «референдумів» на окупованих землях України, погроз НАТО ядерною зброєю та відмашки про початок «часткової» мобілізації в РФ.

Відео дня

Як пояснив Путін, спецоперація йде успішно — армія РФ поволі «визволяє» Донбас. А саме це, за словами диктатора, тепер є ключовим завданням Росії. Але біда у тому, уточнив господар Кремля, що лінія фронту розтягнулась на тисячу кілометрів, а росіянам протистоїть не лише «неонацистські формування», але й «фактично вся військова машина колективного Заходу».

Відповісти цій «машині» Путін планує на полі бою, залучивши у армію окупантів ще сотні тисяч росіян. Крім того, він попередив, що у разі «загрози територіальній цілісності» РФ Москва застосує ядерну зброю. «І це не блеф», — додав диктатор. А його визнання «референдумів» у окупованих районах Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запорізької області ще навіть до їх початку, — хоча результат «голосування» заздалегідь відомий, — показує, що загрозою територіальній цілісності можуть стати навіть удари ЗСУ по окупантах у цих регіонах.

Путін пообіцяв росіянам «часткову» мобілізацію, — мовляв, лише тих, хто у запасі, та має армійський досвід. Але в його відповідному указі ніяких обмежень стосовно цього процесу нема. Зате там є один пункт, який Кремль не став оприлюднювати.

Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков пояснив, що йдеться про кількість майбутніх мобілізованих — 300 тис. Цю цифру вперше озвучив міністр оборони країни-агресора Сергій Шойгу. Необхідність у цих силах, які на третину перевищують приблизну численність первинного угрупування РФ, яке почало повномасштабне вторгнення, він пояснив парадоксальним чином. Мовляв, за час «операції» ЗСУ втратили 100 тис. із початкових 200 тис. своїх військових, тому додатково поставили «під рушницю» ще 300 тис. За цей же час росіяни, по словах Шойгу, втратили 5937 бійців. Але «проти нас працює усе натівське супутникове угрупування: більше 70 військових та більше 200 цивільних супутників розвідують місця розташування наших підрозділів». Міністр додав, що мобілізаційний ресурс РФ становить 25 млн осіб.

З цього приводу президент Володимир Зеленський заявив: «Путін бачить, що його підрозділи просто розбігаються. Йому потрібна багатомільйонна армія. Тому що він бачить, що більшість тих, хто до нас вторгається, просто тікає. Він хоче втопити Україну у крові, зокрема, у крові своїх солдатів».

Також українській лідер назвав «референдуми» фейковими, і додав, що не вірить у те, що Путін застосує ядерну зброю.

Чого ж дійсно слід очікувати Україні — як на лінії фронту, так і у сфері міжнародної підтримки? НВ разом з експертами змоделював найреальніші сценарії розвитку подій.

Наслідки для України

Поганого сценарію для України після заяв Путіна про мобілізацію не може бути, переконаний Олександр Коваленко, військовий експерт з Інформаційного спротиву. Адже, за його словами, у Росії не вийде зібрати такої кількості мобілізованих, яку вони планують.

А навіть, якщо це вдасться, — де їх навчати, чим їх забезпечувати? «Путін оголосив про 300 тис., але їх усіх треба матеріально-технічно забезпечити зброєю, спорядженням, технікою та іншим, якщо з них будуть формувати підрозділи, — зауважив експерт НВ. — 300 тис. — фактична кількість підрозділів особового складу, які приймали участь за 7 місяців війни в Україні. На початку вторгнення це було 180 тис. особового складу, сконцентрованого біля наших кордонів з боку Росії і Білорусії, а також на тимчасово окупованому півострові Крим. А потім були постійні ротації і відновлення боєздатності, відведення на відновлення боєздатності підрозділів тощо».

Відтак, щоб забезпечити 300 тис. мобілізованих, потрібно тисячі одиниць техніки зовсім різної номенклатури. А цього не вистачає Росії навіть для тих, хто воює зараз.

Тому «часткова» мобілізація, на думку Коваленка, це проблема, в першу чергу, для РФ. Бо вона не тільки підіймає питання про забезпечення, але ще й про примусову, навіть репресивну мобілізацію, — з використанням елементів законодавства, яке напередодні заяви Путіна в РФ зробили більш жорстоким відносно різних мобілізованих, військовослужбовців та дезертирів.

Військовий експерт Олег Жданов також зауважує НВ, що питання мобілізації для РФ буде складним. Він звертає увагу на те, що хоча вона почнеться зараз, але це означатиме, що «нових» російських солдат можуть застосовувати не раніше початку весни.

Місяця два займе мобілізація, потім ще 3−4 місяці треба будуть їх розподілити по частинах, проводити навчання та бойове злагодження. «Це якщо вони не захочуть їх кидати одразу без підготовки, тільки після короткотривалого курсу молодого бійця, точніше — підвищення кваліфікації, — пояснює Жданов. — Якщо вони не будуть так робити, то перспектива 4−5 місяців. У найстисліші терміни — 3 місяці, бо тільки 2 місяці вони будуть їх збирати».

Коваленко додає, що максимально поганий для України сценарій — це якщо РФ зможе мобілізувати деяку кількість особового складу, яка компенсує ті чи інші втрати по напрямках. Тобто, підсилить один з напрямків: південний або на Донбасі. І спинить там український наступ.

«Але це не може бути компенсація більш ніж рівня армійського корпусу», — переконаний експерт.

Позитивні наслідки для України будуть в тому, що такі дії кремлівського диктатора можуть призвести до внутрішніх проблем в Росії. А надто — коли почнеться примусова мобілізація, зауважує Коваленко. Це, на його думку, каталізує незадоволення російського суспільства подіями, які відбуваються.

«Будь-яка хаотизація — соціальна, економічна, політична — у країні ворога дуже для нас вигідна, — впевнений експерт. — Путін зробив легшою нашу боротьбу, спростив наші можливості по здійсненню не тільки визволення своїх територій, а й по тому, щоб зменшити можливості Росії по реагуванню на ті події, які будуть відбуватися найближчим часом в Україні. Вони не зможуть реагувати, бо їм потрібно буде реагувати на внутрішні проблеми».

З тим, що в Росії можуть чинити опір мобілізації, погоджується і Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки центру Разумкова. Однак, якщо це не відбудеться і росіяни «підуть, як барани на заклання», то можливі ще два сценарії подій. «Або їх одразу кидатимуть, як мобілізованих з тимчасово окупованих територій, на лінію фронту, що називається, як живе м’ясо, — пояснив експерт. — Чи мінімально, місяць-два, даватимуть на підготовку. А потім уже надсилати більш-менш якісь оснащені, навчені підрозділи для компенсації втрат чи створення резервів».

А найбільш реальним сценарієм опитані НВ аналітики бачать той, коли Росія буде намагатися компенсувати свої втрати, але їй це не вдасться ані в питаннях особового складу повноцінно, ані у техніці.

Коваленко зауважує, що сьогодні вся техніка РФ, що відправляється в зону бойових дій, йде саме з консервації та збереження. Тому перед цим проходить технічне обслуговування і ремонти.

«Щоб відновити танк Т-72 і він був на 100% боєздатним, потрібно приблизно 2 місяці в найкращому випадку на технічне обслуговування і ремонт, — розповів Коваленко. — Для танку Т-80 потрібно значно більше — понад 3 місяців». Тому найближчим часом росіяни не зможуть повноцінно і масово компенсувати хоча б ті втрати, які вони понесли в Харківській області. «Бо для того, щоб їх компенсувати, потрібно десь до півроку цих робіт по відновленню потенціалу», — каже експерт.

Відтак далі можливі лише ситуативні використання якихось підрозділів для того, щоб компенсувати втрати і відновити боєздатність на деяких ділянках в зоні бойових дій.

«Але це не матиме якогось критичного значення, що підвищило б їх боєздатність в наступі або в обороні», — додає Коваленко.

Що буде робити Захід

На заяви Путіна одразу ж відреагували ключові країни Заходу: попередили, що не будуть визнавати результати псевдореферендумів на окупованих РФ територіях і дали зрозуміти, що продовжать підтримувати Україну.

Зокрема, засудив наміри Росії анексувати окуповані території України держсекретар США Ентоні Блінкен у виступі на Генасамблеї ООН. Він наголосив, що РФ Росія йде на ці кроки саме зараз — після невдач на полі бою та все більшої стурбованості у світі щодо розв’язаної нею війни. На переконання держсекретаря, це є «ознакою провалу Росії».

Джилліан Кіган, міністр закордонних справ Великої Британії, оцінила рішення Кремля як «тривожну ескалацію» війни з боку Москви і зауважила, що до погроз РФ слід ставитися «серйозно». Також вона звернулася до українців із такими словами: «Ми з вами, ми на вашому боці - ми допоможемо, чим зможемо».

Канцлер Німеччини Олаф Шольц також наголосив, що країна не приймає жодних показних «референдумів» і зауважив, що «Україна має бути в змозі захистити себе від вторгнення Росії».

Спільну позицію країн Євросоюзу озвучив і високий представник ЄС Жозеп Боррель. Він також наголосив, що ЄС не визнає результатів псевдореферендумів. Запевнив Україну у підтримці ЄС також голова Європейської ради Шарль Мішель.

На переконання Сергія Солодкого, першого заступника директора центру Нова Європа, реакцією Заходу на заяви Путіна буде посилення підтримки України.

«Вони можуть сприйняти заяву Путіна лише в один спосіб: російський президент не збирається йти на переговори, на будь-які кроки, які би сприяли стабілізації ситуації в регіоні, він і надалі налаштований на ескалацію, — вважає Солодкий. — Всі його недавні заяви, в яких, мовляв, він прагне переговорів — нічого не вартують насправді, відступати він не буде. Відповідно, це чіткий сигнал і погроза Заходу, що Путін буде йти до кінця». Тож, Захід теж не поступиться, оскільки на кону — його демократичний світогляд і його існування.

Однак на більш жорсткі кроки, ніж досі, західні лідери навряд чи підуть, переконаний експерт. Адже у заявах Путіна не було нічого нового, в тому числі і щодо ядерного шантажу.

«Арсенал Кремля абсолютно прозорий, очевидний і прогнозований. І все це було: ядерні погрози, погрози армією і її застосуванням. Чи це в тій кількості, яка була до лютого цього року, чи це буде нова кількість — вже роль не грає, — зауважує Солодкий. — Захід хотів би припинити цю війну, він робив усе можливе, щоб її припинити. І ці зусилля полягали у закликах до діалогу, в телефонних дзвінках, і в переговорах з Путіним. Аж потім Заходу довелось йти на крайні кроки, як він це сприймає, — найжорсткіші санкції, надання військової допомоги Україні. Відповідно, оскільки нічого не змінюється в політиці Путіна, в підходах Путіна, чому щось має змінюватися у підходах Заходу?»

Солодкий переконаний, що підтримка західними країнами України однозначно не буде меншою, але, ймовірно, і не буде більшою. «Захід досі перебуває на етапі думання, зважування всіх можливих ризиків», — пояснює він.

Валерій Чалий, посол України у США у 2015−2019 роках, вважає реакцію західних країн на заяви Путіна адекватною. За його словами, її можна звести до трьох позицій.

Перша: ніякий путінський і російський шантаж і погрози не пройдуть.

Друга: свідчення провалу всіх планів Кремля і фактично підняття ставок до найвищого рівня, але, насправді, це визнання поразки в «спеціальній військовій операції».

Третя: реакція на те, що Україна очікує надання оперативно-тактичних ракет, принаймні дальністю до 300 км, літаків, танків, ударних дронів дальнього радіусу дії, можливо, підводних дронів і всього того, що стримувалося до моменту нинішніх заяв з боку Росії. «Тепер запобіжника немає і пояснити західним країнам, чому це не надається, буде практично неможливо», — вважає екс-посол у США.

Чалий переконаний, що далі можливі три сценарії розвитку подій. Перший, з вірогідністю у 20%, — сприйняття Заходом погроз Путіна серйозно, що зробить його менш активним в українському питанні. Другий, реалістичний на 30%: надавши коментарі, що це програш Росії, Захід нічого іншого не робить.

Третій же, найбільш реальний, на думку дипломата, сценарій (його вірогідність складає 50%), такий: пришвидшення надання підтримки України по трьом напрямам — зброя, санкції, загальна політична підтримка «задля все більшої геополітичної ізоляції Росії».

Схоже, подібний варіант розвитку подій дійсно стане реальністю. Принаймні, якщо вважати на виступ президента США Джо Байдена на Генасамблеї ООН 21 вересня.

Американський лідер там сказав, що Путін безсовісно порушив основні пункти статуту цієї найбільшої міжнародної організації. І додав, що Україна має ті ж права, що й кожна суверенна держава, і що «ми будемо солідарні з Україною… І крапка».

Та й генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: «Ми будемо зберігати спокій і продовжувати підтримувати Україну».

Те, що події будуть розгортатись за третім сценарієм, переконаний і Олександр Мережко, нардеп СН і голова комітету ВР з питань зовнішньої політики. У розмові з НВ він висловив впевненість, що нові заяви Путіна збільшать підтримку України, у тому числі військово-технічну.

«Західні політики мають свої „червоні лінії“ і своїми діями та заявами Путін перетнув їх, — сказав Мережко. — Найбільш негативний сценарій — це якщо Путін анексує окуповані території і буде шантажувати світ використанням ядерної зброї під приводом того, що це, нібито, територія Росії».

Позитивним для України був би сценарій, за якого часткова мобілізація призведе до широкомасштабних протестів в Росії, незадоволення істеблішменту і усунення Путіна від влади, вважає Мережко.

«Але на разі такий сценарій є занадто оптимістичним, — додає нардеп. — Оскільки Путін спирається на розгалужений репресивний апарат, який подавляє протести. Путін підвищує ставки, сподіваючись залякати Захід. Але той на це відповідає більш рішучими діями».

Німкеня Віола фон Крамон, євродепутатка і заступниця голови делегації Європарламенту з асоціації з Україною, зауважила НВ, що «фейкові референдуми з точки зору Заходу не повинні нічого змінити». Адже, за її словами, ЄС продовжує бачити ці території, включно з Кримом, невід'ємною частиною України, і продовжує допомагати у повному відновленні її територіальної цілісності.

«Театралізовані «референдуми» організовані лише для внутрішньої аудиторії Путіна, — переконана євродепутатка. — Він не зміг активізувати внутрішню підтримку війни через суто абсурдні та розпливчасті цілі так званої «спецоперації». Тепер диктатор сподівається, що якщо він оголосить окуповані території України частиною Росії, російські «патріоти» раптом сприймуть цю війну як російсько-оборонну і кинуться на передову. «Цей абсурдний трюк лише прискорить загибель Російської імперії», — вважає політикиня.

За словами фон Крамон, Європа все більше і більше звільняється від російської залежності, однак ще слід запроваджувати нові та жорсткіші санкції, а старі — більше посилювати.

«Усі в Європейському парламенті єдині, — додала політикиня. — Ці фальшиві референдуми нічого не означають, і ми продовжуємо непохитну підтримку України, дипломатично, фінансово, а головне — військово».

Коментуючи ядерний шантаж Путіна, євродепутатка зазначила, що Росія вже 7 місяців його використовує. Захід уже чув це раніше, тому, на її переконання, російському президенту «не варто шантажувати Захід цим дешевим прийомом».

Російські пропагандисти можуть малювати для своєї аудиторії апокаліптичні картини, як Росія знищує Захід ядерною зброєю, пояснила вона. «Але в Кремлі дуже добре знають, що Росія не зможе уникнути застосування ядерної зброї у відповідь, — зауважила фон Крамон. — Путін і його головорізи вкрали мільярди у свого народу не для того щоб бути знищеними в ядерному Армагедоні. Вони хочуть жити і насолоджуватися своїм привілейованим життям».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X