— Якщо говорити про те, де ми були 23 лютого, і де ми перебуваємо зараз, як військо, що головне варто нам зазначити?

— Головне, що 500 днів тому дуже мало хто давав нам більше п’яти днів. Найбільші оптимісти давали днів 25. А от наразі вже 500.

І ще варто зазначити: знаєте, легше не стало. Але проблеми змінилися. Якщо 500 днів тому стояло питання, чи взагалі ми виживемо, чи ми просто будемо існувати — і країна, і нація, і кожен з нас окремо. Далі стояло питання, в яких кордонах ми існуватимемо, як довго ми ще протримаємося.

Читайте також:

500 днів великої війни з РФ. Ціна для України і розплата для ворога в 12 приголомшливих цифрах

Наразі питання стоїть абсолютно інше — як скоро ми переможемо. І от постановка питання на 500-й день саме така. Як скоро ми переможемо, що ще для цього треба зробити. Це, до речі, дуже важливо, бо все ж частина людей задається тільки першим питанням — «як скоро?» Так, ніби це саме по собі нам гарантовано, достатньо дочекатися.

Ні, тут все ж таки питання, що ми ще маємо допрацювати, щоб ця перемога нарешті сталася. І, власне, стоїть багато важких питань: якими будуть ці обриси нашої перемоги, як саме ми переможемо?

Питання «чи ми не програємо?» зняте з порядку денного. Але лишається питання «як перемогти?» І до нього ще насправді далеко.

500 днів тому ніхто не міг подумати, що ця війна буде тривати стільки. Я один з перших після відходу орків з-під Києва, коли був цей короткий момент ейфорії, хто закликав не піддаватися ейфорії і налаштовуватися на марафон, а не на спринт. Але я сам тоді уявляв цей марафон значно коротшим. Чесно кажучи, якби мені тоді сказали про 500 днів, не те, що я не повірив би, але вважав би це малоймовірним.

На жаль, життя показало, що і 500 днів ще недостатньо для того, щоб остаточно здолати чи не найбільше зло нашої планети сьогодні. Але виявилося, що ми здатні і на 500 днів, і надалі.