Путін хоче повної перемоги: як Україна і Захід можуть змусити його прийняти інші військові реалії — ISW проаналізував сценарії війни
Оскільки Володимир Путін не демонструє жодної готовності до переговорів та відступу від своїх максималістських цілей у війні проти України, єдиним дієвим варіантом для України та Заходу залишається серія перемог ЗСУ — зміна воєнних реалій у такий спосіб, щоб диктатор змушений був прийняти це де-факто.
Про це пише Інститут вивчення війни, який у новому звіті аналізує зусилля російського диктатора Володимира Путіна здобути повну перемогу в Україні, у досяжності якої з часом він, здається, впевнений. «Ані Україна, ані Захід не переконали його в тому, що він має розглянути можливість прийняти певне нестандартне чи компромісне врегулювання. Натомість Путін залишається зосередженим на досягненні своїх початкових військових цілей шляхом тривалого конфлікту, у якому він прагне перемогти, нав’язавши свою волю Україні силою або зламавши волю України після того, як Захід залишить Київ», — вважають аналітики Інституту.
У цьому розрізі вони висловлюють такі висновки щодо позиції російського диктатора та відповідних перспектив війни.
Як поточні наміри і цілі Путіна доводять неможливість переговорів з РФ
Саме Путін ініціював війну і є її ключовою рушійною силою, тож саме він і має визнати, що не може досягти своїх цілей військовою силою, а замість цього взяти участь у переговорному врегулюванні конфлікту. «Війна триватиме доти, доки Путін віритиме, що він може нав’язати свою волю Україні», — переконані експерти ISW.
Однак своїми словами і діями Путін чітко дає зрозуміти, що він ще не дійшов такого висновку, попри провал його значних військових зусиль цієї зими. Його спроби «заморозити» Україну та Європу взимку, аби змусити їх до капітуляції, закінчилися нічим, а російські зимово-весняні наступальні операції, які мали щонайменше досягти кордонів Луганської та Донецької областей, натомість близькі до кульмінації без втілення цієї мети. Це міг би бути належний момент для Путіна, що йому час шукати компромісного врегулювання, однак «він явно не дійшов такого висновку», констатують в ISW.
Натомість Путін посилює свої намагання здолати Україну у військовій спосіб та/або затягнути війну, мобілізуючи російський військово-промисловий комплекс та оновлюючи різні схеми прихованої мобілізації, щоб поновити бойову потужність свого війська. ISW вказує на намагання Путіна «представити Росію як сучасне втілення сталінського Радянського Союзу, здатного здолати своїх ворогів нестримними масами людей і техніки», а також «нереалістичні» цілі, які висуває Сергій Шойгу у переозброєнні російської армії та переведенні РФ на військові рейки. Однак ці зусилля не відображають тих викликів, з якими стикається Росія: зокрема це отримання необхідних для військової техніки матеріалів в умовах західних санкцій, а також нестача кваліфікованої робочої сили (цей виклик стає ще гострішим у зв’язку з тим, що Росії необхідно знайти баланс між мобілізацією молодих чоловіків та утриманням їх як робочої сили).
Ще одним показником того, що Путін залишається відданим свої ідеї перемогти в тривалій війні, є продовження російських наступальних операцій навколо Бахмута та Авдіївки, а також вздовж лінії фронту у Донецькій і Луганській областях. Нині ці атаки стали не просто безглуздими, але й фактично шкідливими для підготовки Росії до наступної фази цієї війни, яка зосереджується навколо майбутнього українського контрнаступу, констатують аналітики ISW. Незалежно від того, чи зможуть війська РФ вибити українські сили з Авдіївки чи Бахмута, вони не отримають значної оперативної переваги, оскільки їм бракує спроможностей, щоб використати такий прогрес навіть у випадку захоплення цих міст. «Схоже, що росіяни мають небагато шансів досягти хоча б тактично важливих завоювань у західній частині Донецької області чи вздовж лінії фронту в Луганській, але атаки в усіх цих районах тривають», — констатують експерти Інституту. За їхньою оцінкою, продовження Путіним цих наступальних операцій в нинішньому оперативному та стратегічному контексті є «стратегічним злочином». Він витрачає обмежену російську бойову міць у гонитві за безглуздими з оперативної точки зору здобутками, замість того щоб готувати свої сили до ймовірного українського контрнаступу, вказують аналітики.
Однак упертість Путіна в продовженні цих наступів операцій може мати сенс для РФ у випадку затяжного конфлікту, якщо Захід зменшить або припинить підтримку України, попереджають в Інституті вивчення війни. Тоді Путін може сподіватися «підготувати грунт для врегулювання шляхом переговорів на умовах, які він уже сформулював — включаючи міжнародне визнання анексії Росією всієї Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей; „нейтралітет“ України; а також її „демілітаризацію“ та „денацифікацію“ української влади». У такому випадку Путін може змушувати своїх командирів продовжували атаки, «які стають все більш безглуздими в короткостроковій перспективі», оскільки усвідомлює, що може сподіватися відстояти свої [незаконні] претензії на території чотирьох областей України лише тоді, якщо війська РФ справді їх захоплять.
Водночас в ISW не вважають доведеним фактом, що Путін «продовжуватиме війну незалежно від її ціни до дня своєї смерті». Аналітики вказують на те, що досі диктатор демонстративно, а іноді навіть дивно утримувався від того, щоб йти ва-банк у цій війні, від самого її початку. Зокрема Путін:
- пропустив кілька моментів, коли перехід до повної мобілізації був необхідним для РФ,
- занадто довго відкладав рішення про впровадження навіть часткової мобілізації,
- навіть коли він приймав такі рішення, то намагався обмежити їхній вплив на російське суспільство та економіку,
- попри «сталінську» риторику, продемонстрував значну стурбованість загрозами для стабільності свого режиму.
Україна та Захід не повинні розраховувати на те, що воля Путіна буде зламана в певний спосіб. Однак їм також не варто відкидати можливість того, що диктатор може в певний момент все ж вирішити, що витрати та ризики продовження боротьби більше не виправдовуються потенційними здобутками, вважають у ISW.
Однак наразі Путін не висуває жодних умов для переговорів, крім повного «успіху» Росії. Він не вдається до військових заходів, які були б розсудливими, якби він серйозно ставився до пошуку врегулювання шляхом переговорів. «Нинішня лінія фронту створила б дуже сприятливі умови для поновлення російського вторгнення, якби Путін запропонував прийняти її як межу припинення вогню, хоча він явно не бажає робити навіть цього», — підкреслюють аналітики Інститут
Чого можна досягти завдяки успішним контрнаступам України за підтримки Заходу
Отже, щоб переконати Путіна розпочати переговори на інших умовах, окрім досягнення всіх заявлених ним цілей, необхідною — хоча й не єдиною — передумовою є серія успішних українських контрнаступів (а не лише один). «Українські сили повинні показати, що вони можуть зробити те, на що не здатні російські сили: а саме змінити реальність на місцях військовими діями», — констатують аналітики ISW. ЗСУ мають завдати ще більшої шкоди російській військовій силі: «до тієї точки, коли Путіну та його найближчому оточенню стане зрозуміло, що армія РФ не може сподіватися покращити результат війни шляхом продовження бойових дій». «Тому численні великі українські перемоги на оперативному рівні, ймовірно, критично важливі для створення будь-якої перспективи врегулювання нинішнього конфлікту шляхом переговорів або для того, щоб змусити Путіна [де-факто] прийняти несприятливі для нього військові реалії за відсутності офіційного врегулювання», — резюмують експерти Інституту.
В ISW бачать підстави очікувати, що ЗСУ дійсно можуть досягти успіхів шляхом контрнаступу. У цій війні Україна вже провела дві великі контрнаступальні операції, не враховуючи витіснення російських військ з-під Києва та з півночі України. І хоча різні світові аналітики дискутують щодо здатності українських сил пробити підготовлені оборонні позиції РФ, однак залишається фактом: тоді як російські сили продемонстрували, що вони не можуть досягти значних успіхів на цьому етапі війни, українські сили ще не зазнавали поразок у таких спробах.
Тож Україні та Заходу доведеться створити такі воєнні реалії, що дозволять припинити військові дії на умовах, які вони зможуть ефективно нав’язати Путіну. Українські сили, належно підтримані колективним Заходом, здатні повернути території, який є стратегічно важливими для військового та економічного виживання України та які, з іншого боку, були б необхідними Москві для поновлення наступальних дій Росії на вигідних для неї умовах. ISW раніше вже оцінював оперативне та стратегічне значення різних частин окупованої території України та залишається при своїх оцінках. Зокрема аналітики Інститут припускають, що навіть без повного звільнення території України можна було б досягти лінії, «яка може стати основою для тривалого припинення бойових дій на прийнятних для України та Заходу умовах» — але ця лінія наразі аж ніяк не є близькою до поточної лінії фронту.
Отже, ISW вважає «доволі прямолінійним» вибір, який зараз стоїть перед Україною та її західними прихильниками:
- Україна може в односторонньому порядку припинити бойові дії, навіть якщо російські атаки з землі та повітря триватимуть, що призведе до катастрофічної поразки (і за що майже ніхто не виступає);
- ЗСУ можуть продовжувати боротьбу в дуже стриманий спосіб, прагнучи лише утримати те, що вони зараз мають — і це лише спонукатиме Путіна продовжувати свої зусилля заради досягнення повної воєнної перемоги;
- ЗСУ можуть розпочати послідовні контрнаступальні операції з подвійною метою: примусити Путіна прийняти варіант «переговорного компромісу» [на умовах України] або ж створити воєнні реалії, достатньо сприятливі для України, щоб Київ та його західні союзники могли фактично самостійно заморозити конфлікт незалежно від рішень Путіна.
«Це варіанти, які стоять перед Україною та Заходом, доки Путін продовжує вірити, що він може нав’язати свою волю силою російської зброї протягом настільки тривалого періоду, наскільки довго він готовий воювати», — резюмують аналітики ISW.
Інші висновки аналітиків ISW за минулу добу:
- заступник міністра оборони України Ганна Маляр закликала до інформаційної тиші щодо можливого контрнаступу України;
- війська РФ завдали обмежених наземних ударів на лінії Сватове-Кремінна, в командуванні ЗСУ підтвердили, що на куп’янсько-лиманському напрямку відбулося 10 боїв;
- російські війська продовжують атакувати Бахмут та його околиці і досягли незначних успіхів у місті; російські джерела стверджують, що «вагнерівці» нібито взяли під контроль завод АЗОМ на півночі Бахмута, однак ці дані непідтверджені;
- війська РФ продовжували наступ уздовж лінії Авдіївка-Донецьк і досягли незначних успіхів у Мар'їнці.
Мапи бойових дій: бої в Бахмуті, на Донбасі, в Запорізькій, Харківській, Херсонській областях
