Непохитний Тополя. Що відомо про затриманого в Польщі Ігоря Мазура, видачі якого вимагає РФ
Україна бореться за звільнення відомого активіста, ветерана АТО Ігоря Мазура — його було затримано в Польщі 9 листопада за зверненням Росії в Інтерпол.
Мазура (позивний Тополя) затримали під час перетину польського кордону, а 10 листопада відпустили з-під варти під гарантії українського омбудсмена Людмили Денисової. Зараз він перебуває в Любліні, де чекатиме на рішення влади Польщі щодо екстрадиції в РФ.
НВ нагадує, хто такий Ігор Мазур та що відомо про його біографію.
Історик і лідер УНА-УНСО
Ігорю Мазуру 46 років, він народився в Хмельницькій області. За освітою Мазур історик: він закінчив Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, а пізніше отримав також диплом правознавця в Інституті післядипломної освіти КНУ ім. Т. Шевченка.
Від початку 90-х — активіст УНА-УНСО і учасник всіх знакових подій незалежної України. З 1997-го — голова київської організації партії УНА-УНСО, з 2011-го — голова її політради.
Своє прізвисько Тополя отримав за високий зріст (203 см) — на багатьох архівних хроніках масових акцій Мазура неважко знайти в натовпі.
90-ті: Абхазія та зіткнення на Софіївській площі
Ще в 1995 році Мазур був серед учасників зіткнень з правоохоронцями біля Софійського собору в Києві — через відмову влади дати дозвіл на поховання патріарха Володимира (УПЦ КП) біля стін собору. Через жорстокі дії Беркута день увійшов в українську історію як Кривавий вівторок.
У роки війни в грузинській Абхазії (1992−1993) Мазур входив до складу українського добровольчого корпусу УНСО Арго, який виступав на боці грузинських військ у боротьбі з підтримуваними Росією сепаратистами.
Про це свідчить документальний фільм Тіні війни, знятий в 1993 році Георгієм Гонгадзе про роль «унсовців» у цьому конфлікті. Мазур з’являється на кількох кадрах серед інших українських побратимів, один з лідерів яких так пояснює журналістові присутність українців у Грузії: «Якщо вони [росіяни] тут — завтра вони будуть в Україні. Наш ворог — це Москва».
У 1993 році грузинський президент Едуард Шеварнадзе нагородив Мазура орденом Вахтанга Горгасалі 3-го ступеня.
2000-ні: термін за акцію Україна без Кучми
У 2001 році, після вбивства Гонгадзе та оприлюднення плівок Миколи Мельниченка, Україну охопила акція Україна без Кучми. Мазур у складі УНА-УНСО брав у ній активну участь. Протестувальники проводили масові акції та розбили наметове містечко на Хрещатику, вимагаючи відставки президента Леоніда Кучми. Протести жорстко придушив Беркут і сили внутрішніх військ. Фінальні сутички відбулися 9 березня 2001 року: тоді було затримано сотні людей, майже двадцять осіб засуджено.
Мазур був серед них: його визнали одним з «організаторів масових заворушень» 9 березня, після чого активіст три роки провів за гратами.
У статусі засудженого він дав коментар авторам документального фільму Обличчя протесту (2003) про акцію Україна без Кучми. Цей рух Ігор Мазур назвав ключовим моментом української незалежності.
«Не 1991-й рік і не якісь вибори є моментом народження громадянського суспільства, а от такі події, коли людина відчуває право прийняти рішення і за нього може постраждати. Коли людина знає, що може втратити найдорожче — здоров’я, свободу, — і вона все ж таки йде, щоб довести, що вона не сміття під ногами, — каже Мазур у фільмі Обличчя протесту. - Те, що люди постраждали 9 березня і все одно зараз виходять на вулицю, означає, що Україна народжується як держава, що в нас є майбутнє».
Помаранчева революція, Революція Гідності, війна на Донбасі
Не дивно, що в 2004-му і 2013−2014 роках, коли Україна пережила дві знакових революції та тижні багатотисячних протестів, Ігор Мазур так само активно брав у них участь.
Під час Помаранчевої революції він був серед керівників охорони наметового містечка на Майдані, а також приєднався до автопробігу Поїзд дружби в Крим і на Донбас в грудні 2004 року.
У ході Революції Гідності Мазур очолював штаб 24-ї сотні самооборони Майдану, а також керував організацією Правий сектор в Київській області.
З початком війни на Донбасі вирушив на фронт спочатку в складі добровольчого батальйону, а з 2015 року приєднався до лав ЗСУ.
Був командиром роти, заступником начальника штабу розвідувального батальйону в секторі М (район дій сил АТО з оборони міста Маріуполь).
Володар ордена За мужність III ст. (2007), медалей Захиснику Вітчизни (2016) та За оборону Маріуполя (2015), медалі За жертовність і любов до України (від патріарха Філарета, 2015)
Після АТО: громадський діяч і помічник депутата
Після демобілізації Ігор Мазур продовжив активну громадську і політичну діяльність.
Повернувшись з фронту, він восени 2016 року став заступником голови партії УНА-УНСО.
Влітку 2017-го року був обраний головою громадської організації Межимор'є, яка виступає за співпрацю країн Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).
Крім того, став заступником голови Товариства воїнів АТО — громадського об'єднання, що захищає права ветеранів.
Після обрання нової Верховної Ради 9-го скликання став помічником народного депутата від партії Голос Соломії Бобровської.
Також є працівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Восени 2019 року приєднався до Руху опору капітуляції, учасники якого провели кілька багатотисячних акцій в Києві, вимагаючи від президента Володимира Зеленського не давати згоди на формулу Штайнмайєра та розведення військ на Донбасі.
Як відреагував на затримання в Польщі і звинувачення РФ
9 листопада Мазура затримали польські прикордонники за запитом Росії в Інтерпол — Москва вимагає його екстрадиції.
РФ звинувачує Мазура в участі в 1994—2000 роках у складі озброєного формування в бойових зіткненнях з федеральними силами на території Чечні. В результаті нібито загинули і були важко травмовані кілька російських військовослужбовців.
Рішення про екстрадицію буде приймати польський суд. Поки ж 10 листопада Мазура звільнили під гарантії українського омбудсмена Людмили Денисової.
Звільнившись з-під варти, український ветеран того ж вечора дав прес-конференцію в будівлі українського консульства в Любліні.
Мазур і посол України в Польщі Андрій Дещиця:
Він спростував звинувачення російської сторони, заявивши що ніколи не воював в Чечні.
«Я не брав участі в бойових діях, я був на території Чечні в той час, але ми приїхали туди як журналісти, і я працював в прес-центрі Вільний Кавказ», — пояснив Ігор Мазур.
Він також зазначив, що фігурував в базі Інтерполу з 2014 року, проте досі ця міжнародна організація «не давала ходу» запиту російської сторони.
Тепер же, побоюється Мазур, його справа може стати небезпечним прецедентом для багатьох українських ветеранів та активістів.
«Таке враження, що останнім часом міжнародні структури починають занадто суворо підходити до українців. Інтерпол, який раніше не ставив у „чорний список“ тих, хто на Кавказі висвітлював ті злочини, які робила російська армія у 90-х роках, у Чечні, потім у Грузії, зараз включив нас у розшук. Я не виключаю, що, окрім мене, можуть бути інші у списку», — зазначив Мазур.
Він також нагадав, що за аналогічними звинуваченнями Росія свого часу затримала і засудила Миколу Карпюка та Станіслава Клиха — політв'язнів, звільнення яких Україна насилу домоглася у вересні 2019 го. Жоден з них не був у Чечні.
«По тій справі, по якій я проходжу, проходить і Арсеній Яценюк, брати Тягнибоки, Дмитро Ярош та ще десь п’ятеро хлопців», — додав Мазур.
Він розповів і про інших фігурантів «чеченської справи», звинувачення щодо яких є асбурдними.
«У цій справі деякий час проходив Юрій Шухевич, який сліпий. Але оскільки він належить до керівництва УНА-УНСО, то він також проходить у цій справі. Ярослава Лагнюка, нашого голову виконкому, якому в той час [під час війни в Чечні] було 3,5 року, теж включили у цій справі, що він так само замучив 10 росіян, брав участь у бойових діях. Вони навіть не подивилися, що він 1991 року народження», — розповів Мазур.
Він також подякував усім українських дипломатам і активістам, які зараз борються за його долю і доводять Польщі небезпеку видачі Мазура в РФ та безпідставність звинувачень проти нього.
