Під час онлайн-дискусії експерти погодилися, що сьогодні українці повинні не сліпо відтворювати і реставрувати старе, а інноваційно трансформуватися і будувати нове суспільство.

Нині йдеться не лише про стерті з мапи України населені пункти, а й про людей, які там живуть, адже місто — це перш за все його мешканці, переконана організаторка дискусії Ірина Озимок.

«Орієнтир має бути на потреби людей. Важливо враховувати економічні, геополітичні, соціальні, культурні та навіть кліматичні особливості у колаборації з вимогами урбаністики. Не можна знову побудувати свій окремий „мірок“ і набивати ті самі ґулі», — наголосила членкиня ПЕН-Україна Зоя Казанжи.

Не варто відтворювати радянщину як в архітектурних рішеннях, так і у суспільних принципах, наголосив філософ Володимир Єрмоленко. «Совєцьке місто — це не про його архітектуру, а про місто, в якому відсутнє спілкування. Тоталітаризм народжується, коли людина почувається самотньою навіть у натовпі. Совєцькі міста побудовані саме так. Там люди не спілкуються, а працюють на підприємствах і живуть на „троєщинах“ і „салтівках“. Але в останні десятиліття українці почали шукати ці точки спілкування через кав’ярні та коворкінги. І це дратує росіян. Нові міста повинні бути наповнені центрами спілкування», — сказав він.

Втім, зауважували учасники дискусії, не лише спальні радянські райони, але й пострадянські і почасти сучасні не розраховані на довгострокове бачення. Вони практично позбавлені інфраструктури для дітей, там не створені суспільні умови, аби демографічна ситуація в країні змінювалася на краще. Демографічні зміни дуже загрозливі, бо впливають на розвиток громад — знелюднені міста не матимуть інвестицій, а тому припинять розвиватися.

Від того, як будуть розвиватися українські міста, залежатиме успіх всієї країни, зауважив експерт з довгострокових стратегій Євген Глібовицький. «Демографія дає можливість більш цілісно подивитися на стратегії для міст. Ми, на жаль, не там. У багатьох містах місцеве самоврядування відстає від часу, а радикально прискорені війною демографічні проблеми проявлять себе дуже гостро, і вже швидко», — наголосив він.

Читайте також:

Анна Іскіердо

Скільки років потрібно для відбудови України

За час війни з України виїхало майже 8 мільйонів людей. Чи приїдуть вони назад — дуже гостре питання. Як ішлося під час обговорення, українці захочуть повернутися не лише у відбудовані будинки, а й у комфортні для життя міста, де є дитячі майданчики, велосипедні доріжки, інклюзивний транспорт, де проведена ефективна судова реформа і де врешті-решт безпечно. Саме тому зараз міста повинні брати відповідальність за свій розвиток, інакше тих, хто повертатиметься з ЄС, буде складно втримати лише патріотизмом.

Експерти вважають, що важливими у відбудові має бути не лише загальнодержавна концепція «яку країну ми будуємо і куди будуть повертатися біженці», а й роль кожного окремо та об'єднання громадськості — представників бізнесу, волонтерів, активістів тощо. Відтак важливо також розвивати малі міста.

«Відбудова доріг чи державних проєктів має бути питанням чогось національного. А відбудову містечок і міст має вирішувати громада. Сподіваюся, коли люди повернуться з Європи, у них буде більше відповідальності для відтворення попиту на більш якісне місто — як от місто-сад чи місто-центр освіти», — наголосив заступник виконавчого директора МВФ Владислав Рашкован.

Досвід вимушених переселенців зараз різний: у 2014-му люди, які зазнали дій агресора, приїжджали туди, де цього досвіду не було. У 2022 році мешканці умовної Волновахи приїжджають в умовний Чортків, де люди також відчули війну.

Важливим аспектом у цьому має стати людська пам’ять, тому не можна відбудовувати те, що не має в собі поваги і не несе відчуття гідності, переконані співрозмовники. Саме тому вулиці, сквери і парки у нових відбудованих містах потрібно називати іменами їх героїв, зійшлися експерти.