Колись Тоха навчав дітей та дорослих єдиноборствам, але війна зробила з нього штурмовика, який повоював ледь не на всіх найгарячіших ділянках східного фронту.

Одним з найбільш пам’ятних став для воїна штурм промзони наприкінці 2022 року, під час Бахмутської кампанії.

Задача виглядала нескладною, адже на місці мало б «не бути серйозного противника». Та таке уявлення склалося через відсутність точних розвідданих.

«Ми починаємо просуватися, і нас з трьох сторін криють вогнем — з того напрямку, де не має бути ворога, з промзони, з п’ятиповерхівок, — пригадує тепер колишній тренер. — Ми починаємо вести бій на три сторони. По нас працює артилерія і летить все, що тільки є. У нас з’являються перші поранені. І тоді надходить команда про відхід».

Після того як бійці повернулись на вихідні рубежі, а поранених евакуювали, вони вирішили повторити атаку. «Я накидав „план-капкан“: під'їжджає техніка, ми швидко у неї застрибаємо, летимо по полю (300−400 м до промзони), вриваємося, вбиваємо ворогів і займаємо територію», — розповів Тоха.

Проте, реалізувати все ідеально не вдалось. Троє бійців, які проводили рекогносцирування маршруту (обстежували місцевість для збору даних), потрапили під вогонь танків та артилерії, а один із них, з позивним Ярий, підірвався на міні та втратив пів ікри на нозі.

Тоха з медиком та ще одним бійцем пішли рятувати побратимів пішки, викликали підтримку по рації, а згодом для евакуації під'їхав БТР. За деякий час ракета HIMARS прилетіла по будинку, який кишів ворогами, а українці завантажили пораненого побратима у бронетранспортер та відійшли. Але і тут їм не пощастило: БТР підірвався на міні, тому Яра довелось на руках переносити через річку Бахмутка у тил.

Зрештою команді Тохи вдалось усе — і врятувати пораненого побратима, і утримати позиції під щільним вогнем.

«Усі наші успіхи і наш розвиток можливі виключно завдяки людям. Тому що ми — українці, і війна для нас — справа особиста», — каже тепер боєць.