Країна Героїв. Сім прикладів звитяжності українців під час опору російській агресії
23 травня в Україні відзначають День Героїв, шануючи усіх, хто присвятив життя боротьбі за свободу та незалежність країни. Після вторгнення російської орди у 2022 році національний пантеон поповнюється щодня. Понад 150 осіб з 24 лютого по 23 травня були нагороджені Золотою зіркою Героя України.
НВ зібрав сім найяскравіших епізодів війни, де оборонці України виявили неймовірну самовідданість та мужність, завдавши ворогові нищівних втрат та зруйнувавши його плани.
Азов. Сталь
10 квітня — 16 травня 2022 року
Величезний металургійний комбінат у Маріуполі обладнаний складною системою підземних бункерів та комунікацій, здатних витримати потужні авіаудари. Після вторгнення РФ 24 лютого Сили оборони України зайняли позиції на комбінаті. Водночас бомбосховища відкрили для мирних мешканців, які рятувалися від російських авіанальотів.
З 2 березня росіяни взяли Маріуполь в облогу. Вони методично знищували місто, спричинивши гуманітарну катастрофу. Захисники були притиснуті до промислових районів на узбережжі.
10 квітня окупанти оголосили про блокаду комбінату Азовсталь і висунули полку Національної гвардії Азов, який обороняв його, вимогу здатися. Утім, 12 квітня до азовців приєдналися бійці 36-ї бригади морської піхоти, яким удалося прорватися з комбінату імені Ілліча.
Розпочалася 35-денна битва за Азовсталь, яка за епічністю не має аналогів у сучасній воєнній історії. Сили нападників у певні моменти переважали число захисників у 15−20 разів. Нацгвардійці, морпіхи та прикордонники, перебуваючи в оточенні, стримували штурми противника, полегшуючи цим становище ЗСУ на інших напрямках.
Оборонці нерідко контратакували, знищуючи бронетехніку та живу силу ворога. Тоді чужинці почали руйнувати споруди металургійного комплексу, застосовуючи реактивні системи залпового вогню, важку артилерію та піддаючи завод бомбардуванням, у тому числі із застосуванням стратегічної авіації. 21 квітня диктатор Володимир Путін наказав припинити штурм заводу. Однак нищівні обстріли тривали.
Військово-політичне керівництво України визнало, що варіантів силової деблокади Маріуполя не існувало. Кремль при цьому не погодився на запропоновану процедуру екстракції маріупольського гарнізону — вивезення бійців на територію третьої країни.
Захисники Азовсталі зіткнулися з трьома величезними труднощами:
- брак медикаментів, через що навіть незначні поранення загрожували сепсисом і, як наслідок, ампутацією;
- дефіцит продуктів харчування та води;
- необхідність дбати про десятки цивільних, які разом із дітьми перебували у підземеллях.
7 травня за посередництва ООН вдалося розпочати вивезення мирних маріупольців з Азовсталі. На той момент окупантам вдалося зайняти частину комбінату, було знищено польовий шпиталь Азову.
16 травня стало відомо про домовленість щодо виходу бійців з заблокованого комбінату. Командир полку Азов Денис Прокопенко (Редис) заявив, що виконає це рішення заради збереження життя людей. З укриттів евакуювали поранених, також розпочалося виведення на окуповану територію особового складу українського гарнізону.
Білогорівка. Переправа
9—12 травня 2022 року
Невелике селище у Луганській області до війни було відоме хіба що крейдяним кар'єром (назва Білогорівка походить від кольору схилів). Нині воно є символом тактичної мудрості ЗСУ та недбалості російського командування.
Саме в районі Білогорівки ВС РФ мали намір форсувати Сіверський Донець, щоб перерізати трасу Бахмут — Лисичанськ, яка має важливе значення для постачань українських Сил оборони.
7 травня селище та його околиці постійно бомбардували. Обласна влада повідомляла про загибель 60 мирних мешканців — вони ховалися у підвалі школи, в яку влучила бомба.
9 травня росіяни розпочали переправу з північного берега річки на південний. Частина колони з десантом рушила понтонним мостом, після чого українські артилеристи завдали удару. Танки й БМП опинилися у воді.
Російські машини, які ще не доїхали до мосту, стали квапливо розвертатися, щоб утікати, але чимало з них застрягали у болотяній місцевості. Тоді їх атакувала українська авіація.
Тим часом Сили спецоперацій проводили зачистку на південному березі. За кілька днів окупанти звели нову переправу, намагаючися врятувати свій десант, що встиг перейти річку. Утім, і нові понтони було знищено.
Дослідники проаналізували фотографії з безпілотників, які поширили українські військові. З’ясувалося, що ворог за лічені хвилини втратив щонайменше 73 одиниці бронетехніки. Кількість загиблих і поранених росіян сягає 485, підрахували в Інституті вивчення війни. За даними журналіста Юрія Бутусова, Росія загалом втратила під Білогорівкою понад 100 одиниць бойової техніки.
Гостомель. Аеропорт
24—27 лютого 2022 року
Міжнародний вантажний аеропорт Антонов, що в 25 кілометрах від Києва, став однією з перших цілей загарбників. План Росії полягав у захопленні летовища десантом і утриманні його до того, як там приземляться великі транспортні літаки Іл-76 із основними силами, що мали штурмувати українську столицю.
Зранку 24 лютого штурмові вертольоти, які вилетіли з Білорусі, обстріляли аеропорт ракетами. Згодом там висадилося до 300 російських десантників, які розпочали бій із нацгвардійцями.
Упродовж наступних трьох днів летовище переходило з рук у руки. Під час одного з авіанальотів було знищено ангар, в якому стояв найбільший у світі літак Ан-225 Мрія.
Врешті ЗСУ умисно знищили злітну смугу аеропорту, разом із великою кількістю техніки та персоналом, що готувався до прийому нової порції російських спецпризначенців. Ворогам вдалося закріпитися на летовищі, проте приймати важкі Іл-76 там було вже неможливо. Це суттєво послабило позиції окупантів, які на початку війни відводили оборонцям Києва не більше трьох діб.
На початку квітня північну частину Київської області було звільнено внаслідок контрнаступу ЗСУ.
Зміїний. Прикордонники
24 лютого 2022 року
Близько 11:30 першого дня війни до українського острова Зміїний (скеля у Чорному морі у 120 км від Одеси) підійшло два російських військових кораблі — крейсер Москва та патрульний корвет Василий Быков. Росіяни оголосили по радіо вимогу бійцям Ізмаїльского прикордонного загону, що були розміщені на острові: вимкнути засоби зв’язку, вишикуватися та скласти зброю.
Українці відмовилися. За деякий час з крейсера звернулися до прикордонників повторно. Мовою оригіналу: «Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться во избежание кровопролития и неоправданных жертв. В противном случае по вам будет нанесен бомбово-штурмовой удар. Как поняли, прием?» — «Русский корабль, иди нах*й», — відповів прикордонник Роман Грибов. Ця фраза миттєво стала крилатою, своєрідним девізом усіх, хто в Україні протистоїть навалі.
Після цього острів обстріляли з корабельної зброї та з повітря. Навіть у таких умовах прикордонники тримали оборону. Проте ввечері стало відомо про втрату зв’язку з українськими вояками та про захоплення Зміїного військами агресора. Частина прикордонників загинула, частина потрапила в полон.
Крейсер Москва. Нептун
13—14 квітня 2022 року
Наступні події теж відбувалися неподалік острова Зміїний і теж за участю ракетного крейсера Москва — флагмана Чорноморського флоту Росії. Корабель, озброєний потужними ракетними та артилерійськими установками, а також вісьмома комплексами С-300, виконував роль «захисника» всієї ескадри та здійснював повітряне прикриття наземних сил окупантів, які намагалися закріпитися в Херсонській області.
Повідомлення про пожежу на борту крейсера почали надходити ввечері 13 квітня. Глава Одеської ОВА Максим Марченко заявив, що російський військовий корабель вразили українські ракети.
У Росії не коментували події до наступного ранку. Тоді змушені були визнати факт детонації боєзапасу на Москві і оголосили, що триває евакуація екіпажу. 14 квітня флагман ЧФ РФ затонув.
Це перший випадок затоплення корабля такого типу з 1982 року, коли Аргентина втратила крейсер Генерал Бельграно під час війни за Фолкленди. У РНБО Україні заявили, що з 510 моряків загинуло 58. Якщо підрахунки точні, то це найбільші одночасні втрати агресора, співставні хіба що з розгромом під Білогорівкою.
Фатальних пробоїн крейсер зазнав після влучання двох крилатих ракет, випущених береговим комплексом Нептун. Причини, через які протиракетні комплекси Москви не зреагували на небезпеку, остаточно не з’ясовані. Існували припущення, що росіяни відволіклися на український БПЛА Байрактар, що здійснював розвідку.
Харків. Тероборона
24 лютого — 14 травня 2022 року
Російські танки виїхали на Окружну дорогу другого за розміром міста України в перші години вторгнення. Там їх зупинили бійці ЗСУ та Нацгвардії.
26 лютого окупанти зробили спробу прориву. Танки та БТР ворога були спалені на східних околицях Харкова та у відокремленому від середмістя районі П’ятихатки.
Утім, наступного ранку колона легкоброньованої техніки та тентовані вантажівки в'їхали в місто через Олексіївський житловий масив на північному заході. Ще одна група спецназу зайшла з півдня. Далі росіяни розділилися на дрібні групи, частина рушила в бік центру.
За словами радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, задум українського командування полягав у тому, щоб створити ілюзію «легкої прогулянки». Окупантам дозволили зайти вглиб міста, начебто «кинутого напризволяще», а потім справу у свої руки взяла територіальна оборона.
Дізнавшись про місцеперебування розрізнених загонів диверсантів, мобільні загони оборонців раптово їх атакували. Заскочені росіяни стали здаватися в полон.
Упертість виявила тільки одна команда російського спецназу, яка засіла у школі. Здатися вороги відмовилися. Ближче до вечора українські добровольці штурмували школу, усіх диверсантів було знищено.
Зрозумівши, що намагання захопити Харків наземними силами приречені на провал, росіяни піддали місто ракетному терору. За час війни знищено близько третини житлового фонду, будівлі облдержадміністрації, управління поліції, двох вишів тощо.
Наприкінці березня українці розпочали контрнаступ, витісняючи окупантів із передмість. Ударним підрозділам ЗСУ допомагали батальйони тероборони, які здійснювали зачистку звільнених сіл навколо Харкова. До середини травня вдалося відсунути противника на 15 і більше кілометрів від околиць, кількість обстрілів міста відчутно зменшилася.
Чорнобаївка. 20:0
7 березня — 15 травня 2022
Село в 10 кілометрах від Херсона стало одним із незбагненних феноменів війни, яку російський агресор веде проти України. У Чорнобаївці розташований військовий аеродром, вочевидь, росіяни планували перетворити його на форпост для наступу на Миколаїв і далі на Одесу.
Село було захоплене у перші дні вторгнення. Туди почали прибувати з Криму військові вертольоти.
7 березня херсонці повідомили про сильні вибухи з боку Чорнобаївки. Масований потрійний артудар ЗСУ призвів до знищення 49 гвинтокрилів та багатьох одиниць наземної техніки.
15 березня Оперативне командування Південь звітувало про спалення там ще п’яти вертольотів, а 16-го — ще семи, крім того, здетонували завезені на аеродром боєприпаси.
Загалом у березні Чорнобаївку «накривали» 12 разів. Там загинули двоє російських генералів, згоріла незліченна кількість автомобілів, а також декілька установок залпового вогню Смерч, з яких вороги обстрілювали Миколаїв.
Після шостого випадку «прокляте» для росіян місце згадав у своєму зверненні президент України Володимир Зеленський: «Українська Чорнобаївка увійде в історію воєн. Це місце, де російські військові і їхні командири показали себе повністю — такими, як вони є: бездарними, здатними просто гнати своїх людей на забій».
У Мережі публікували незліченну кількість мемів.
Однак рахунок збільшувався і в квітні, і в травні. Ще вісім разів ЗСУ успішно били по пристріляних точках, знищуючи склади з боєприпасами, автомобільну техніку та живу силу агресора.
