Експерти Kyiv Security Forum аналізують головні події на фронті за тиждень, що минає.

• Триває глобальна дискусія про те, чи варто Україні надалі утримувати Бахмут
  

Російський наступ в районі Бахмута й Авдіївки практично зупинився. Це визнають у Москві й за кордоном. Україна втрачає невеликі ділянки фронту, але захоплює інші поблизу, що є нормальним для такого типу оборони.

Ключовим аспектом битви за Бахмут став військово-політичний (іншими словами, «стратегічні комунікації»). Обидві сторони зіткнулися з інтенсивною дискусією про правильність тактики.

Читайте також:

Юрій Бутусов

Велика проблема на фронті. Коли буде український контрнаступ і що для цього потрібно

У Росії говорять про те, чи зірветься їхній наступ остаточно, попри величезні людські втрати, і чи витримають вони український контрнаступ. Керівник ПВК Вагнера Євгєн Пригожин в контексті міжусобиці з російським міноборони публічно залякує росіян втратою Донбасу й Криму. Нарощує тривожну риторику й мережа агента ФСБ Гіркіна-Стрєлкова. Все це, незважаючи на цензуру на телебаченні, дискредитує продовження мобілізації в Росії.

Україна продемонструвала якісні зміни в обороні Донбасу (насамперед активніше використання бронетехніки). Однак триває глобальна дискусія про те, чи варто надалі утримувати Бахмут. Президент Володимир Зеленський змушений був коментувати це особисто і дав зрозуміти, що політичні міркування важливі в рішеннях Ставки щодо оборони міста.

• Глибокі неоднозначні зміни у використанні авіації через появу у сторін принципово нової зброї: керованих авіабомб
  

Найважливіший тренд: істотні зміни у використанні сторонами тактичної авіації (винищувачів).

Україна отримала від НАТО кілька винищувачів МіГ-29 радянського виробництва. Це — успіх: «неможливе» в стосунках із «Рамштайнським клубом» вкотре стало реальністю. Росія й надалі кратно переважає за кількістю і якістю винищувачів, однак не може домінувати в небі через потужну українську ППО та внутрішні проблеми.

Читайте також:

Ворог змінив тактику війни за небо. В чому небезпека російських плануючих авіабомб і що треба мати ЗСУ, щоб цю загрозу прибрати

Ключовими у сучасній повітряній війні є не літаки (платформи), а зброя (бомби, ракети тощо), яка з них запускається. Тут Україна завжди критично поступалася ворогу. Але характер використовуваної сторонами зброї змінюється просто зараз.

І Україна, і Росія почали використовувати так звані планерувальні (або «кориговані») авіабомби без двигуна, але з системою керування. Вони скидаються з винищувачів за 10−50 км від цілі. Це компромісна технологія між дорогими керованими авіаракетами й некерованою зброєю (з максимальною дальністю 3−4 км).

У Повітряних сил України з’явилися в невеликій кількості американські бомби JDAM-ER. Росія почала масово застосовувати УПАБ-1500 та УПАБ-500: маловипробувані російські аналоги JDAM.

• Росія не може захистити свій глибокий тил, а відтак і режим Путіна

Вбивство російського пропагандиста Владлена Татарського (Максима Фоміна) в Санкт-Петербурзі та спалах партизанської війни в Інгушетії (загинули щонайменше троє російських силовиків) додатково підривають ситуацію в Росії.

З одного боку, руйнується довіра до внутрішньої безпеки. А це головний чинник існування режиму Путіна.

Читайте також:

Володимир Фесенко

Привіт Пригожину чи провокація Путіна до жорстокіших дій. Кому вигідна смерть пропагандиста Татарського

Знищений Татарський-Фомін був відомою фігурою серед «Z-патріотів» — субкультури, яка стала єдиною політичною опорою режиму, впливає на його ідеологію та пропаганду.

З іншого боку, Кремль знову не зміг захистити свій глибокий тил в умовах масової мобілізації для фронту в Україні.

Учергове постає питання про розпорошеність російських сил — які треба додатково «відривати» від Донбасу й Херсонщини для захисту Москви й Кавказу, масових репресій проти «лібералів»