Турбота про бабусю

З доровий спосіб життя і низький рівень стресу — невід'ємні умови тривалого життя, а разом із ними важливі матеріальне становище, умови праці, рівень освіти і медичні технології, вважає Ханс ван Кіпперслуіс, доцент кафедри економіки охорони здоров'я Університету Еразма в Роттердамі, який займається дослідженнями у сфері довголіття.

"У будь-якому суспільстві освіченіша, заможна частина населення живе довше за своїх менш забезпечених співгромадян", — відзначає експерт.

Значимість соціально-економічного статусу наочно відображається і в рейтинзі країн за очікуваною тривалістю життя. Так, на чолі списку ВООЗ — благополучні Японія, Швейцарія і Сінгапур, тоді як у хвості — бідні африканські Чад, Ангола і Сьєрра-Леоне.

До того ж в альтернативному рейтингу Центрального розвідувального управління США перше місце посідає князівство Монако — третя у рейтинзі країн за обсягом ВВП на душу населення. А на четвертій позиції, за Японією та Сінгапуром, стоїть особливий адміністративний район КНР Макао, де мільярдні податкові надходження від великого грального бізнесу місцева влада вкладає в охорону здоров'я і соціальне забезпечення.

Червоне вино було обов'язковим напоєм на столі діда, але лише кілька склянок — без надмірностей
Габріель Дессі,
інженер, житель Сардинії

Ще один острівець довголіття в Азії — процвітаючий діловий центр Гонконг, де чоловіки живуть у середньому до 81 року, а жінки — до 87. У цьому мегаполісі багато зелених зон, добре розвинені громадські сервіси, зокрема транспорт і система медустанов. Тут також діє міська програма виявлення та усунення бар'єрів для мобільності людей похилого віку.

"Дослідження підтверджують: соціальна ізоляція і самотність убивають, — наголошує Бюттнер. — Важливо, щоб літнім людям було легко переміщуватися, куди вони зажадають".

Тісні зв'язки традиційно підтримують рідні та сусіди на острові Окінава. З дитинства кожен окінавець має не менше п'яти друзів, з якими потім йде по життю, — так зване коло "моай", розповідає Бюттнер.

А на грецькому острові Ікарія соціалізації старших остров'ян сприяють традиційні 24-годинні фестивалі паніїрі, на яких збираються всі покоління, щоб поспілкуватися і потанцювати. Крім того, на Ікарі піклуються про людей похилого віку: вони живуть у колі сім'ї, і тільки ті, в кого немає всіх родичів переїжджають до будинку для людей похилого віку, розповідають місцеві жителі.

На Сардинії також не прийнято передавати в чужі руки опіку над літніми членами сім'ї. Порку розповідає, що раніше сам жив із бабусею, а тепер за нею доглядає і допомагає по господарству його брат. А Порку навідується в гості на свята.

"На Сардинії чим старшим ти стаєш, тим більшій твій соціальний капітал, тим більше тебе шанують за мудрість", — підтверджує Бюттнер.