Спорт для бідних

Успіх українців у боксі зумовлений ментально — так вважає Зав'ялов. Мовляв, бійцівський характер — відмінна риса співвітчизників. "На мене футболісти ображаються, коли я говорю: ну, не можете ви добре грати — це не наш вид спорту", — всміхається він.

Хоча причина, з якої в країні процвітає найпопулярніший серед силових видів спорту, зовсім не позитивна — це непринадна економічна ситуація у країні. "Бокс — спорт бідних", — констатує спортивний функціонер, у минулому — досвідчений тренер.

Для багатьох хлопчаків із небагатих сімей це реальний шанс увійти в клуб мільйонерів. "Коли я починав, у мене навіть боксерок не було, тренувався босоніж", — стверджує мер Києва, зоряний боксер Віталій Кличко, чий статок, за оцінками журналу Forbes, становить $85 млн. Тепер, по завершенню своєї спортивної кар'єри, він також вважає першопричиною перемог українських спортсменів їхнє бажання, значно сильніше, ніж у конкурентів, перемагати.

Хоча боксеру-початківцю до мільйонів далеко, він заробляє близько $100 за раунд. Значно більші гроші приносять чемпіонські бої, до яких спортсмени йдуть, самовіддано працюючи над собою, по 10–15 років.

"Сила українських боксерів у одержимості й навіть жертовності в досягненні цілей, — вважає Распанті. — Вони просто присвячують своє життя боксу".

Олександр Усик для мене чемпіон світу з великої літери
Даг Фішер,
головний редактор The Ring

Також багато експертів переконані: значну роль в успіхах нинішніх українських чемпіонів відіграв світовий тріумф братів Кличків. Водночас Зав'ялов, який до 1992 року тренував вітчизняну олімпійську збірну, стверджує, що українці задавали високий стандарт боксу ще в СРСР. Так, у 1980-і половина збірної з боксу була родом з України. А за час незалежності успіхи українського боксу не лише не розгубили, а й примножили.

"Я буваю на всіх світових конгресах — всюди до нас величезна повага і пошана", — говорить Зав'ялов.

Перший гучний успіх в історії вже незалежної України належить Олександру Гурову з Маріуполя: у 1995-му він став чемпіоном Європи у важкій вазі, перемігши нокаутом француза Норберта Екассі. Саме перемога Гурова стала тією знаковою віхою, після якої у світі Україну стали називати батьківщиною великих спортсменів.

"Всі газети і журнали тоді шуміли: за 1 хвилину 18 секунд [стільки тривав поєдинок] Гуров прорубав вікно в Європу", — згадує Зав'ялов.

За п'ять років почалася ера Кличків. Старший із братів, Віталій, пробув у статусі чемпіона світу в суперважкій вазі майже вісім років, а молодший, Володимир, — всі 12 років, і це був абсолютний рекорд у світовому боксі: так довго утримувати чемпіонство не вдавалося жодному боксеру.

Слава братів Кличків не тільки вплинула на створення позитивного іміджу України у світі, але і стала прикладом для нинішнього покоління чемпіонів. Дивлячись на них, на ринг виходили все нові й нові молоді боксери, аби здобути переконливу перемогу. І нині в українській історії спорту вже 12 боксерів — чемпіонів світу. До того ж практично всі, хто отримав пояс нещодавно, зокрема абсолютний чемпіон Усик, визнають, що "виросли на поєдинках братів Кличків".

Тепер уже для Усика старший Кличко не шкодує компліментів, називаючи його в бесіді з НВ "найталановитішим спортсменом, у якого велике майбутнє".

Ну, а сам Усик вже стає кумиром для молодих спортсменів. "Уявіть, як молоді хлопці з України кажуть:" Я хочу бути новим Ломою! Я хочу бути таким Усиком", — говорить Едді Хірн, британський промоутер. — Таким чином ви вирощуєте бокс з аматорського рівня. А Україна завжди була дуже сильною на аматорському ринзі".

Також Хірн переконаний: поява ще кількох нових українських чемпіонів — питання часу.