Історію родини розповіли у The Washington Post.

Буня та Соломія жили на півдні України, поки мама дівчинки Марічка заробляла кошти. Після початку великої війни окупація населеного пункту, де мешкала дитина з бабусею, розділила родину. Востаннє Марічка бачила доньку у січні 2022 року.

Через кілька місяців після початку великої війни Соломія та Буня намагалися виїхати на підконтрольну Україні територію. Жінка купила два місця в авто свого знайомого. Вони їхали через гуманітарний коридор, який колись існував у Запорізькій області, два дні стояли на блокпосту, після чого російські військові сказали розвертати машину та їхати назад в окупацію.

Після того Буня стала єдиною людиною, яка піклувалася про Соломію протягом трьох років. Жінка допомагала дівчинці онлайн вивчати українську мову, проте робили вони це тихо, щоб ніхто не чув.

Жінка не була офіційною опікункою онуки, тому вона приховувала Соломію від російських окупантів, адже знала про випадки, коли українських дітей відбирали та перевозили у сім'ї РФ. Аби відвести від себе небажані підозри, Буні навіть довелося взяти російський паспорт та розмовляти російською у публічних місцях, що йшло у протиріччя з її позицією.

Буня разом зі своєю донькою Марічкою протягом тривалого часу потайки шукали можливості виїзду з окупації і вирішили звернутися за допомогою до некомерційної організації Save Ukraine, яка займається евакуацією українців з окупованих населених пунктів, плануючи довгий маршрут до підконтрольної Україні території.

Буня та Соломія протягом тижня добиралися в Україну, проте коли все ж доїхали на початку червня 2025 року, їх зустріли Марічка зі своєю сестрою, проте дівчинка настільки давно не бачила маму, що спочатку не зрозуміла, хто з тих двох жінок її найрідніша людина. Коли Марічка простягла руки до доньки, вони обійнялися після багаторічної розлуки.

«Дівчинка, яку я пам’ятаю до війни, і та, яку бачу зараз, — ну, вони здаються двома різними людьми. До війни вона була щасливою, допитливою, активною дитиною. Зараз вона більш стримана… Соломія не може пояснити свої бажання та мрії. Я вчуся у мами розуміти свою доньку», — розповіла Марічка про зміни у поведінці доньки після життя в окупації.

Зараз Соломія ходить в школу, проводить вільний час з мамою, вчиться почуватися у безпеці та майже завжди обіймає або тримає за руку Марічку.

У серпні 2025 року Буня повернулася у свій рідний дім в окупації. Доньки намагалися вмовити жінку лишитися з ними, пропонували жітло та допомогу, проте бабуся не змогла відмовитися від свого рідного будинку, на який десятиліттями збирала гроші, друзів та осінній врожай, який потрібно було невдовзі збирати.

Соломія була засмучена, коли дізналася, що Буня повертається назад, та просила її лишитися, проте жінка пообіцяла, що приїде до онучки на її 10-й день народження, який буде у січні.