По 100 КАБів на добу. Захисники Авдіївки розповіли про важкі бої та місцеве населення, яке поділилося на два табори
Військові розповіли про бої за Авдіївку (Фото: YouTube-канал RAMINA)
Військовослужбовці, які воювали під Авдіївкою, розповіли про важкі бої, показали аптечку російських окупантів та висловилися про іноземну допомогу.
На YouTube-каналі журналістки Раміни Есхакзай вийшло інтерв'ю з захисниками. У випуску показано кадри запеклих боїв, які тривали і були задокументовані рік тому, а також вихід захисників у «живому коридорі». Під час знімання журналістка поспілкувалася з 19 героями, двоє з яких вже з ампутаціями, двоє поранені й повернулися на службу, двоє зниклих безвісти, а 13 із них продовжують виконувати завдання на різних напрямках.
Володимир Калібрі, заступник командира 110-ї ОМБр з квітня 2022 до лютого 2023 року, розповів, що противник міг скинути по 100 КАБів за добу, тоді як українським захисникам не вистачало зброї.
«Звісно, один із факторів, що ми недостатньо мали боєприпасів, озброєння, авіації. Я особисто пережив КАБи. Це один із факторів, який деморалізує, і він зіграв важливу роль. Противник міг скинути за одну добу на Авдіївку 100 КАБів. Найголовніший — це людський фактор. Недостатньо навчених та вмотивованих людей. Бригада зайшла з початку війни й простояла майже два роки. Є особовий склад, який два роки прожив без ротації, люди весь час там перебували. Вони виходили на зміну, відпочивали й не виїжджали. Основний час вони проводили там. Я знаю людей, які відмовлялися їхати у відпустку. Це дало свою напругу, морально люди були пригнічені. Їх треба було своєчасно змінити на більш живі та свіжі сили або розбавити іншими підрозділами, тому, можливо, ситуація була б іншою», — зазначив Володимир.
Олександр Крейзі, військовослужбовець 53-ї ОМБр, розповів про умови, в яких українські захисники боронили Авдіївку
«Кожен день обстріли, військові просто виживали. На день по 15 „камікадзе“ прилітали. Військові навіть не встигали бліндажі собі викопувати. Бліндажі — це те, що було з окопу, клейоночкою зверху прикрили, паличками перекрили й гілочками закидали, щоб дощу не було, і взимку вони там сиділи. Умови важкі», — поділився Олександр.
Військовий Олександр з позивним Лівсі, санітарний інструктор 53-ї ОМБр, також розповів про бої біля Авдіївки. Зокрема про основну небезпеку — авіацію та про порятунок захисників на фронті.
«Неможливо втримати деякі позиції, коли спалюють все, просто рівняють все з землею. Туди неможливо підійти, під'їхати — хлопці у важких умовах. Є „золота година“ — час від моменту поранення, коли солдата можуть доставити до стабілізаційного пункту. Ворог може стріляти навіть у поодиноку мішень, хлопці виходять, ворог криє мінометами. Багато хлопців, поранених зранку, чекали до евакуації ввечері. Багато хто в таких умовах не витримує, якщо важке поранення. Авдіївка — це пекло. У Вугледарі, Бахмуті не було такої техніки, особового складу, авіації. Найбільша загроза — це авіація, яка розносить просто все. Від Граду, снаряду можна сховатися в укритті, а авіація знищує все», — зазначив Лівсі.
Також Олександр розповів про вміст аптечки російського солдата на прикладі тієї, яку знайшли у полоненого окупанта: «Лангет — Китай, вони неякісні, цим життя не врятуєш, думаю, їм це видають. Бинтик, серветка року далекого від нас, мазь Левомеколь — це все. А ось наша аптечка, зібрана за американською структурою IFAK: два турнікети, чохли для турнікетів, бинти для тампонади, ізраїльський бандаж, рукавички обов’язково, ножиці, таблетки, які приймаються при пораненні, в тому числі при пораненні ока, маркер, назофарингеальна трубка, наліпки, щоб грудну клітину закривати. У порівняні наш боєць більше захищений, і у нього більше шансів вижити, ніж у російського військовослужбовця».
Сергій Крафт, військовослужбовець 53-ї ОМБр, зазначив, що постачання снарядів від іноземних партнерів було недостатнє, що також впливало на хід бойових дій.
«Нам не вистачає зброї, снарядів. Ми не можемо виконувати бойові завдання при недостатній комплектації. Коли бензину залити мало, автівка не поїде. Це підстава. Постачання було надано, але ми досі його не бачимо, тому така діра в обороні. Ми мали надію, нас підставили, тепер ми маємо критичну ситуацію. Ми можемо втримати позицію будь-якими методами, вилами, а далі? Зараз я у напівдепресивному стані. Розумію, за мною є відповідальність, я з цивільними спілкувався. Вони кажуть: „Може, досить?“. Я кажу, а давайте всі разом почекаємо: як думаєте, що далі буде?», — поділився захисник.
Ростислав Сєпар, військовослужбовець, служив у 110-й ОМБр, про цивільних в Авдіївці: «Були моменти, коли ми бачили з дронів, як місцеві мешканці пускали до своїх осель російських військових, надавали їм допомогу, показували, де розташовані наші військові. Місцеве населення розділилося на дві половини: які хотіли бути в Україні, які намагалися евакуюватися, а були й ті, хто хотіли в Росію, то вони залишилися. Це в основному люди похилого віку та ті, хто любить пиячити. Неодноразово знаходили на вулицях людей у нетверезому стані».
За словами Володимира Калібрі, без людей на фронті ворога зупинити неможливо, адже окупант буде просуватися, поки не отримає відсіч від оборонця, який почне по ньому стріляти.
«Війну не виграєш ані артилерією, ані авіацією, якщо не буде солдата-піхотинця, який прийде, сяде в окоп. Без нього ворога не зупиниш. Солдат має прийти та зайняти оборону. Якщо немає підготовленого окопу, є саперна лопатка, і він має облаштувати собі позиції та все одно стримувати противника. Противник буде просуватися до того часу, поки бачить, що в окопах нікого з наших. Він прийшов, подивився на один будинок, закріпився, і через годину-дві або добу до нього прийшли двоє таких, як він, закріпилися, і він пішов закріплятися далі. Чи це в полі, чи в посадці — він буде просуватися доти, доки не зустріне опір від нашого солдата, поки той не почне по ньому стріляти. Якщо це не робити, то ми нічого не зупинимо. Зараз люди заморилися від війни, бачачи загальну картину, людей, які приходять до нас, на превеликий жаль, вони не надто вмотивовані. Немає того, що було на початку війни.
Можу сказати з впевненістю, для більшості українців війна закінчилася, коли росіян погнали від Києва і настало АТО, яке було у 2014 році. Для тих, хто перебуває у Дніпропетровській області, війни немає, вона є, коли щось прилітає. Люди не розуміють, що треба йти, захищати", — зазначив Володимир.
