А тепер не дихайте. Як українці з індустріальних міст борються за право на чисте повітря — репортаж НВ

22 травня, 21:00
1127
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Kuba Bożanowski via Flickr

Ілюстративне фото

У 2018 році двоє українських міст — Дніпро і Маріуполь — очолили рейтинг населених пунктів країни з найбільш забрудненим повітрям. Ще 14 міст України мають високий рівень забруднення повітря.

Спеціальний кореспондент Радіо НВ Ірина Лопатіна поговорила з українськими еко-активістами, щоб дізнатися, як жителі індустріальних міст борються за право на чисте повітря.

Частина I. Непомітний вбивця

«Т и знаєш, чим твої діти дихають, але ти не усвідомлюєш, яку шкоду це завдає. Ти цього не знаєш, поки цього з тобою не трапиться», — це слова мешканки південного Лондона Розамунд Кіссі-Дебра, мати дев’ятирічної Елли. Дівчинка померла у 2013-му від гострої респіраторної недостатності та важкої астми.

На початку травня Високий суд Англії постановив провести додаткове розслідування причин смерті Елли, адже родина Елли надала генеральному прокурору звіт професора Стівена Холґейт, відомого експерта з викидів у повітря.

Науковець припустив, що дівчинка могла померти від понаднормових викидів забруднюючих речовин від автомобілей, оскільки родина Кіссі-Дебра мешкає у 25 метрах від South Circular Road — одної з найбільш завантажених та брудних доріг у Великій Британії. Професор Холґейт стверджує, що якщо б у повітрі навколо її будинку було менше викидів, то Елла Кіссі-Дебра могла б залишитися живою.

Мати Елли сподівається, що якщо буде доведено, що причиною смерті її доньки стало брудне повітря, то уряд країни буде змушений визнати величезну проблему викидів в атмосферу. Розамунд надалі продовжує проживати в Кетфорді з ще двома дітьми: «Чому ми повинні переїжджати? Ми любимо наш будинок, ми любимо нашу громаду. Чи не краще, аби ми очистили повітря для кожного, ніж просто переїжджати? Навіть якщо ми переїдемо, проблема все одно залишиться».

«Непомітний вбивця», як називають експерти забруднене повітря, спричиняє багато смертей. За даними Організації Об'єднаних Націй, щороку через хвороби від викидів в атмосферу помирає близько 7 мільйонів людей у всьому світі. В Україні також чимала сумна статистика: в Центрі громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я за даними 2017-го заявляють, що опосередковано в нашій країні до 8% смертей пов’язано зі впливом забрудненого повітря.

— Якщо сказати це в абсолютних цифрах, то ми можемо говорити десь приблизно про 45 тисяч українців щороку, — каже заступник генерального директора Центра громадського здоров’я Владислав Збанацький. — Це реально велика цифра, і її можна зменшити.

В Україні основними забруднювачами повітря називають автомобільний транспорт, промислові підприємства та сільське господарство. Яку ж небезпеку несуть в собі різноманітні викиди? Наразі виділяють п’ять основних забруднювачів, за якими здійснюється моніторинг і складається індекс забруднення атмосферного повітря в Україні, це: пил, діоксид азоту, діоксид сірки, формальдегід та оксид вуглецю.

Так, діоксид азоту потрапляє при горінні в атмосферу від викидів підприємств та автомобілів. У Центрі громадського здоров’я кажуть, що відразу можуть з’являтися симптоми запалення дихальних шляхів у вигляді нежиттю або першіння в горлі. А якщо понаднормова дія на людину цієї сполуки триватиме довго, це вже може спровокувати хронічні захворювання дихальних шляхів.

Подібним чином діє і діоксид сірки: він викликає запалення та подразнення, що полегшує потрапляння інфекції всередину організму. Пил також є подразнюючим елементом, що, осідаючи в легенях, пошкоджує клітини. Формальдегід — сильний подразник та є отрутою для клітин; потрапляючи далі в систему кровотвору людини, він уражує різні системи організму. Заступник гендиректора Центра громадського здоров’я пояснює:

Ілюстративне фото
Ілюстративне фото / Фото: jwvein via Pixabay

— При оцінці ризику виділяють два типи забруднення — це тверді частинки розміром 10 мікронів і тверді частинки розміром 2,5 мікрона. Тверді частинки розміром 10 мікронів осідають в легенях і там викликають свою негативну дію; тверді частинки розміром менше 10 мікронів здатні проходити через аерогематичний бар'єр, який є в легенях, вже в кровотворне русло і там вже спричиняти свою дію. Це може викликати запальні процеси, формування тромбів, запалення стінок судин — якраз це може бути однією з причин виникнення інфарктів та інсультів. ВОЗ, за своїми оцінками у 2017 році, дає цифру у 58% передчасних смертей, спровокованих забрудненням повітря, які саме пов’язані з інфарктами та інсультами. В Україні ця цифра навіть більша і досягає 80%.

Фахівець також виокремлює в окрему групу недугів, які можуть спричинити забруднене повітря, хронічні обструктивні захворювання легень, бронхів, бронхіальну астму, а також рак легенів. Найсумніше, що страждають і діти — вони також помирають від інфекцій дихальних шляхів, які виникають, зокрема, і через вплив забрудненого повітря, каже Збанацький.

— Ми можемо говорити про найбільш небезпечні [сполуки], але ми маємо розуміти, що у кожної людини є індивідуальний поріг сприйняття забруднюючої речовини. Так, є певні гранично допустимі дози, але сказати, що та чи інша речовина є більш або менш шкідливою, неможливо, враховуючи те, що вони діють на нас у комплексі.

Концентрація шкідливих викидів у повітрі підвищена в українських промислових центрах, а також містах-мільйонниках. Щороку Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського складає рейтинг найбрудніших міст за показником якості повітря. Так, за даними спостережень, за 2018 рік дуже високий рівень забруднення спостерігався у Маріуполі та Дніпрі; високий — у Одесі, Кам’янському, Києві, Кривому Розі, Луцьку, Миколаєві, Слов’янську, Краматорську, Рубіжному, Львові, Запоріжжі, Лисичанську, Херсоні, Кременчуці.

Ці міста потрапили у антирейтинг через підвищений вміст специфічних шкідливих речовин, зокрема, формальдегіду, фенолу, фтористого водню, аміаку, а з основних домішок — завислих речовин, діоксиду азоту, оксиду вуглецю. Рейтинг міст може залежати від наявності або відсутності постів спостережень, від даних, які наявні на цей момент, але перевірити їх немає об'єктивної можливості, каже керівник відділу по роботі з громадами Центру екологічних ініціатив Екодія Олена Міскун.

На її думку, постів спостереження Центральної геофізичної обсерваторії недостатньо, а обладнання там застаріле. Зокрема, вимірювальні прилади не аналізують дрібнодисперсний пил, якій наразі називають найбільшим забруднювачем повітря. До того ж ці дані не з’являються в режимі реального часу, тому таку інформацію можна вважати статистикою, але не джерелом інформації для населення, впевнена Міскун:

— На жаль, позиція в рейтингу ніяк не впливає на людину, яка хворіє на астму. Коли в тої напад астми, то їй не стане легше, якщо вона подивиться і побачить, що її місто займає, наприклад, 17-те місце в такому рейтингу. Розрахунки, за якими міста посідають свої місця в рейтингу, можуть бути побудовані по-різному. Але об'єктивна реальність така, що коли ти приїжджаєш, наприклад, у Запоріжжя, і якщо ти не звик до цього повітря, то в горлі починає дерти, тому що для «свіжої» людини там багато інших додаткових речовин, до яких вона не звикла.

Голова Запорізької обласної організації Всеукраїнська екологічна ліга Ірина Пірогова стала займатися питанням забруднення повітря в своєму місті через особисту історію. У її чоловіка ще в молодому віці було два інфаркти; він працював на дуже брудному підприємстві і називає свою роботу в таких умовах основною причиною його проблем зі здоров’ям.

Ілюстративне фото
Ілюстративне фото / Фото: Pixource via Pixabay

Фах жінки — технічний еколог — допомагає швидше зрозуміти, що стоїть за статистикою від підприємств. Пірогова каже, що не довіряє офіційним даним щодо забруднення повітря. Вона стверджує, що хоча у Запоріжжі за останніми даними геофізичної обсерваторії ситуація з повітрям поліпшилася, але краще в місті не стало.

В регіональній доповіді за даними 2017-го в статистиці захворюваності видно, що зростає кількість хворих на алергічний реніт — це напряму свідчить про запилення міста, а також про його неадекватну забудову. Разом з тим у півтора раза зросла кількість онкологічних захворювань, у порівнянні з 2015 роком — це також потребує окремих досліджень факторів впливу забруднення навколишнього середовища, зокрема і повітря. Жінка розповідає:

— Я читаю в розділі «Атмосферне повітря», скільки у нас викидів: у нас всього 181 тисяча тонн викидів на область, у місті це приблизно близько 70 тисяч тонн. У цій же доповіді я читаю, що значні кошти направлялися на охорону атмосферного повітря, капітальних інвестицій було на 439 мільйонів гривень. При цьому в тій же доповіді читаю, що зниження викидів в результаті [інвестування] цих значних коштів складає 137 тонн (при загальній 181 тисячі тонн). Це мізер, і так не може бути, щоб ми вкладали, і при цьому індекс забруднення атмосфери прекрасний, але смертність при цьому зростає. У цій же доповіді також є дуже цікава фраза, що захворюваність органів дихання у 17-му році залишається вище, ніж в цілому в країні, на 3%, а показник смертності у нас більше на 10%, аніж в цілому в Україні. Коли збираєш ці цифри і дивишся, то розумієш, що система моніторингу, м’яко кажучи, неадекватна тим потребам, які зараз є, і сучасним трендам. В усьому світі вимірюється якість повітря, а в нас розраховується забруднення — це ж абсолютно різні речі.

За оцінками активістів, існуючі закони дають великим промисловим підприємствам працювати без особливої уваги на шкоду від них довкіллю. Наприклад, у дозволах на викиди, які отримують підприємства, закладаються такі великі нормативи щодо забруднюючих речовин, що це дає бізнесу можливість казати, що вони не порушують норми, стверджує еколог коаліції громадських організацій Досить труїти Кривий Ріг Ганна Амбросова:

— А жителі нашого міста це відчувають, особливо ночами, коли важко дихати, неможливо відкрити кватирку на провітрювання, тому що — особливо вночі - підприємство починає працювати у форсованому режимі й очищення не справляється (або взагалі відключається, щоб заощадити, наприклад, електрику). Жителі починають відчувати і важке дихання, і сухість в носоглотці, і астматичні напади, а помиті з вечора підвіконня до ранку припорошені щедрим шаром пилюки. А коли піднімається вітер, піднімається пиляюка з сухих пляжів хвостосховища, некультивованих укосів, там, де встановлені заходи з пилопригнічення, [вони] не працюють або не виконуються. Контролю немає, екологічна інспекція у нас зараз не працює, не хоче цього робити.

За її словами, в Кривому Розі працюють чотири гірничо-збагачувальних комбінати, машинобудівні підприємства та найбільший забруднювач — АрселорМіттал Кривий Ріг. До речі, наприкінці минулого року коаліція громадських організацій Досить труїти Кривий Ріг розірвала меморандум із АрселорМіттал Кривий Ріг через те, що, на їх думку, підприємство не виконує зобов’язання, які вони брали щодо зменшення шкоди довкіллю.

На запит Радіо НВ АрселорМіттал Кривий Ріг відповіло, що з моменту приватизації підприємства у 2006 році було зменшено викидів в атмосферу на 48%, а в минулому році у повітря було викинуто понад 208 тисяч тонн забруднюючих речовин, що на 21% менше, ніж в 2017-му.

Особливу ставку АрселорМіттал Кривий Ріг робить на зміни в агломераційному виробництві, на частку якого припадає близько 75% всіх викидів підприємства. Зокрема, планується закрити першу аглофабрику, що повинно значно зменшити шкоду довкіллю.

Ілюстративне фото
Ілюстративне фото / Фото: SD-Pictures via Pixabay

Водночас, щоб отримати альтернативні дані щодо забруднення в Україні, минулого року Екодія разом із чеською громадською організацією Арніка та Хіміко-технологічним інститутом у Празі провели дослідження в найбільших промислових містах: Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі та Маріуполі.

Керівник відділу по роботі з громадами Центру екологічних ініціатив Екодія Олена Міскун каже, що пробу повітря можна було б взяти, але це дуже нестабільний носій — в залежності від рози вітрів, вологості і того, чи проводять наразі викиди підприємства, концентрація забруднюючих речовин може бути різною.

Але усі викиди осідають кінець кінцем на землі, а також можуть накопичуватися в організмах живих істот, тому для аналізу був обраний пісок із дитячих майданчиків, що за визначенням має бути безпечним.

Також аналізували донні відклади, які демонструють довготермінові викиди, і курячі яйця від місцевих птахів. Яйця були обрані для дослідження, тому що така речовина, як, наприклад, діоксин, який є часткою промислових викидів, має властивість накопичуватися в жирових тканинах організму.

— В усіх містах у піску на дитячих майданчиках та донних відкладах були знайдені важкі метали: нікель, кадмій, цинк, свинець, — тобто весь набір, який тільки можна собі уявити, — каже Олена Міскун. — Тобто всі ці осади осіли на піску, в якому граються діти. Крім того, на деяких майданчиках були знайдені залишки пестициду ДДТ, тобто, очевидно, він там лежить вже дуже давно, тому що його заборонили багато років тому. І найгірше те, що були проаналізовані яйця домашньої птиці і [в них] були знайдені надзвичайно високі концентрації діоксинів.

З часом діоксини можуть збільшувати ризик раку печінки, щитовидної залози, крові, порушувати обмін речовин, а також нормальне протікання вагітності. Ці дослідження показали, що найгірші результати із забрудненням діоксинами яєць свійської птиці у Кривому Розі. Виявлена концентрація перевищує норму припустимого добового споживання діоксиноподібних сполук для дорослих у 7 разів, для дітей — у 12 разів.

— Це говорить про те, що викиди промислових підприємств дуже сильно впливають на стан нашого здоров’я і довкілля, — наголошує еколог коаліції громадських організацій Досить труїти Кривий Ріг Ганна Амбросова.

В Запоріжжі результат аналізу 23 проб показав підвищений вміст важких металів та їхніх сполук. Найбільш поширеним металом є кадмій; вдихання повітря, що містить цей елемент, сприяє розвитку захворювань нирок і остеопорозу, а ймовірність раку легень підвищується в кілька разів.

— Ми думали, що це буде тиском на владу, і влада скаже «Окей, ці дані недостатні, давайте ми проведемо свої дослідження, доведемо вам, що тут все в порядку, у нас не так все погано», — розповідає голова Запорізької обласної організації Всеукраїнська екологічна ліга Ірина Пірогова. —  Але насправді влада не сказала такого і зробила вигляд — «ну і шо?».

Картина у Києві, який посів за 2018 рік п’яте місце в антирейтингу по забрудненню атмосфери, відрізняється від промислових міст. Основний забруднювач у столиці - не стаціонарні підприємства, а автомобілі.

Заступник начальника Управління екології та природних ресурсів Київської міської держадміністрації Олександр Савченко розповів, що за останніми дослідженнями, в місті автомобілі продукують до 90% всіх викидів у повітря:

Ілюстративне фото
Ілюстративне фото / Фото: ivabalk via Pixabay

— Це такі сполуки, як формальдегід, діоксид азоту. За останні роки деякі показники зросли від 50% і навіть до 200% шкідливих викидів в атмосферу. Наприклад, концентрація середньо допустимої концентрації формальдегіду по місту підвищена в 1,7 і в 5 разів. Діоксид азоту — в 2,8 і 4 рази, оксид азоту — 1,2 і 1,7 рази, фенолу — 1 і 1,1 рази. Взагалі по всьому місту перевищення спостерігається в найбільш пікові години. Є деякі райони, в яких найбільш запруджені магістралі - це центр міста, це Бессарабська площа, Хрещатик в години пік, де завжди фіксується перевищення [викидів]. Але автомобільний транспорт підвищує не тільки оксид азоту, формальдегіду, але в тому числі і зважені частки, такі як РМ 2,5 і РМ 10. Ми хочемо при побудові системи у Києві вимірювати цей показник, для того щоб наступним кроком після того, як буде побудована система, далі впроваджувати заходи, такі як, наприклад, зелені полоси навколо доріг.

До речі, нову моніторингову систему повітря з 25 постами із сучасним обладнанням та новими параметрами при належному фінансуванні міська влада Києва планує запустити до кінця 2021 року — таке обладнання в місті поки що відсутнє.

Частина II. «Марсіанські» пейзажі

З а даними Центральної геофізичної обсерваторії, у минулому році найбільша кількість міст з дуже високим та високим рівнем забруднення повітря — у Дніпропетровській та Донецькій областях. Зокрема, в кожному з цих регіонів таких міст по три. На Дніпропетровщині це Кам’янське, Кривій Ріг та Дніпро. Про те, що я в'їжджаю до регіону з безліччю металургійних підприємств та теплових станцій, свідчить чорний дим із труб Кам’янського. За вікном потяга спостерігаю небо, що затягнуто сірими хмарами від викидів.

За 40 кілометрів вже, власне, і сам обласний центр — Дніпро. Тут зустрічаюся з учасниками ініціативної групи активістів Save Dnipro Іриною Черниш та Павлом Ткаченком, які погодилися продемонструвати основних промислових забруднювачів міста: ДТЕК, Придніпровську теплову електростанцію та Дніпровський металургійний завод.

Ірина Черниш — колишній фінансист, почала цікавитися питанням екології три року тому саме через Придніпровську ТЕС. Жінка мешкає практично під самим підприємством, на відстані одного кілометра. Таке сусідство є небезпечним — за словами Черниш, підприємство продукує близько 80% промислового забруднення в місті.

— У мене є дитина, яка ходила на той момент в дитячий садок, що знаходився за 500 метрів від ТЕС. Звичайно, були бронхо-легеневі хвороби, постійні вірусні захворювання, зниження імунітету. Я почала задаватися питанням, чому це відбувається постійно. Між чорними викидами з труб та хворобами був взаємозв'язок, і три роки тому я почала цікавитися цим питанням.

Ми їдемо до Самарського району міста, щоб на власні очі побачити станцію. Дорогою Ірина розповідає, що коли підприємство працює на повну потужність, то небо над ним та найближчою територією потопає в сірому смогу. Однак 10 травня в першій половині дня — через те, що станція практично не працювала — небо над нею було чистим та прозорим.

Зупинившись на мосту, Ірина докладно розповідає, з якого саме енергоблоку виходить та чи інша труба. Вона сміється, що все це їй довелося вивчати з нуля та збирати людей навколо себе, яких, як і її, турбувало питання забруднення. Вже півтора року тому в місті активісти об'єдналися в групу Save Dnipro, яка добивалася модернізації Придніпровської ТЕС. Ірина Черниш розповідає:

— Корпорація ДТЕК, коли купувала цю станцію, брала на себе зобов’язання, за якими мала ще в 2015 році розпочати екологічну модернізацію підприємства і оснастити фільтрами від пилу, газів, сіркоазотної очистки всі працюючі енергоблоки станції.

У пригоді активістам став ухвалений закон з оцінки впливу на довкілля, який дозволяє громадськості впливати разом із представниками влади та бізнесу на видачу дозвільних документів. Тоді активісти посилили тиск на підприємство з вимогами установки сучасних фільтрів, зменшення своїх відходів, що виводилися на золошламонакопичувач у руслі річки Шиянка і золовідвал у балці Західна.

Золошламонакопичувач Придніпровської ТЕС
Золошламонакопичувач Придніпровської ТЕС / Фото: Павло Ткаченко / Save Dnipro

— Перший об'єкт знаходиться у жилому районі міста, — каже Черниш. — Окрім того, що відбуваються викиди з труб, у нас є величезні території - це 302 гектари землі, які вкриті шлаком та золою, за сухої погоди вітер їх усюди розносить. Ми хотіли моніторинг викидів — зараз вже маємо, а тоді ні - на трубах та в межах санітарної зони. Звичайно, ми хотіли, щоби проводилося озелення територій, щоби не розносилися шлам та зола, і ще багато пунктів, які були важливими.

За цей час були і пікетування головного офісу ДТЕК, прес-конференції з народними депутатами та постійна присутність на екологічних комісіях. Згодом були два дні складних перемовин із власниками підприємства, чиновниками Мінекології, в результаті чого частина вимог громадськості була прийнята підприємством.

— Те, що ми включили два електрофільтри в той перелік (і які вони мали змогу не модернізувати), що ми змогли донести необхідність консервування шлаконакопичувача, який продовжував наповнюватися, вже був наповнений максимально і завдавав такий самий негативний вплив, як і викиди в повітря з труб, це для нас було досить вагомою перемогою. Один мільярд коштів, який витратить підприємство на модернізацію — це суттєва громадська перемога.

Під час розмови з однієї з труб на електростанції почав йти ледь замітний дим.

— Це дев’ятий енергоблок, — пояснила Черниш. — Якщо ви бачите, викиди не суттєві, і це відрізняє роботу з фільтром від роботи енергоблоку без електрофільтру. Коли працює сьома [станція], яка ще не оснащена електрофільтром, але має бути оснащена ним наступного року, то різниця візуальна суттєва. Електрофільтр зменшує кількість викидів пилу, цих твердих частинок, від 1300 одиниць до 50 одиниць, це суттєво зменшує [негативний вплив]. Коли будуть встановлені [фільтри] на сьомий та восьмий [енергоблоки], то ми зможемо казати про якісні зміни.

Разом із активістами їдемо і до шламонакопичувача, куди транспортують відходи від спаленного вугілля. Перед шлагбаумом ми виходимо з машини і йдемо безпосередньо до відстійників, які заповнені шламом — підходячи до труб, можна почути звук від його частинок.

— Його разом з водою транспортують сюди по трубах, — розповідає мені учасник ініціативної групи Save Dnipro Павло Ткаченко. — Це називається шлам, ось це по трубах він же і дзвенить. Його транспортують на купу кілометрів сюди, в зону зберігання на золошлакосховище. Ось відкриваються марсіанські пейзажі з трубами і картами.

Картина насправді вражає - величезні території, на яких лежать тони золи та шламу. Дорога, якою ми йдемо, практично вся вкрита чорною золою. Вже після п’ятихвилинної прогулянки в мене починає дерти в горлі. За словами Ірини, цьому є просте пояснення: мікрочастинки такого пилу мають форму, яка подібна до зірки, і ці гострі краєчки викликають неприємні відчуття у горлі.

Однак наступна картина мене вразила навіть більше, ніж тони золи та звук шламу в трубах: цією ж дорогою, в п’яти метрах від відстійника з промисловими відходами, неквапливо гуляла молода пара з малям у візку. Ірина Черниш зітхає та каже, що постійні роз’яснення людям про небезпеку таких прогулянок поки що великої дії не мають:

Золошламонакопичувач Придніпровської ТЕС
Золошламонакопичувач Придніпровської ТЕС / Фото: Павло Ткаченко / Save Dnipro

— Це взагалі закрита зона, тут не має бути жодної людини, і місцеві мешканці наразі просто прогулюються тут, тому що об'єкт розташований в спальному районі, з різних сторін тут житлові будинки, і люди тут прогулюються, як по парку. Це надзвичайно шкідливо, тому що цей шлак і дрібні частки золи, які розпилюються, крім того, що самі по собі дуже шкідливі, вони ще й несуть із собою важкі метали. Щодня [люди], роблячи такі прогулянки, наражають себе на велику небезпеку (і не тільки себе, але й дитину, з якою вони тут прогулюються). Ми, звичайно, намагаємося постійно про це говорити, що це не пісок, а промислові відходи, які мають бути відгороджені, які мають бути взагалі недоступні для людей і винесені з таких об'єктів житлової забудови.

— Зараз ще добре, що пройшов дощ, — каже Павло Ткаченко, — а в посушливу погоду, коли довго немає дощів і вітри гуляють, то тут можна спостерігати такі чорні хмари — потоки повітря з пилом. І люди гуляють і дихають цим.

— Вітер їх не тільки розносить, але й пил осідає на подвір'ях людей, — додає Черниш. — Тут є і приватний сектор, і люди вирощують городину, яка, коли виростає на такому ґрунті, абсорбує важкі метали і з їжею потрапляє всередину організму. Я проживаю безпосередньо поруч із цією територією і щодня думаю про те, що кожного дня на організм мій і моєї дитини впливає такий фактор, як забруднення. Власне, що мені залишається, як людині, яка тут мешкає? Лише переїхати? Тоді переїжджати доведеться всьому місту. Чи все ж таки владі [потрібно] відповідати за ту територію та громаду, яка віддала свої голоси і вручила керування цією територією?

У холдингу ДТЕК Радіо НВ повідомили, що за час існування Придніпровської ТЕС з середини XX століття накопичено близько 45 млн тонн золошлаків. За підрахунками експертів, на будівництві доріг та будинків із таких відходів можна зекономити біля 30%. В Європі зі золошлаків вже давно будують дороги і будинки, проте в Україні такі відходи не використовують. Щоби застосовувати відходи у дорожньому будівництві необхідна політична воля і внесення змін до нормативно-правових актів, заявили у холдингу.

Стосовно об'єму викидів мені повідомили, що у 2017 році валові викиди ДТЕК Придніпровська ТЕС не перевищили 24 тисяч тонн. Водночас у Дніпропетровській області викиди від усіх підприємств, які займаються «постачанням електроенергії, газу, пари та конденсату», складають 12%, тоді як розробка кар'єрів — це 31%, а переробна промисловість — всі 55%, зазначили в ДТЕК.

Для зменшення викидів пилу у минулому році на Придніпровській ТЕС був побудований новий електрофільтр — це вже третій за рахунком електрофільтр, який побудував ДТЕК з моменту приватизації ТЕС. За планами — привести до екологічних норм ще два блоки. Зараз розробляється проект будівництва нового електрофільтру для енергоблоку № 8, його будівництво планується розпочати у 2020-му.

В цілому серед 27 заходів, які дозволять знизити вплив на навколишнє середовище, крім будівництва нових електрофільтрів — установка систем сухого відбору золи, що дозволить зменшити відходи, заходи щодо раціонального використання води, заміна аварійних ділянок золопроводів, благоустрій та озеленення золовідвалів і шламонакопичувачів, впровадження системи моніторингу викидів. Їх планують завершити до 2020 року, говориться у відповіді Радіо НВ.

Дніпровський металургійний завод екоактивісти називають проблемою № 2 Дніпра з точки зору екології. Ірина Черниш каже, що підприємство продукує біля 7−8% промислового забруднення Дніпра, але його вплив на місто дуже суттєвий — воно розташоване у середмісті, і часто різнокольорові викиди вітер несе прямо до центру Дніпра.

— Дуже чорний дим іде, — вказую я на одну з труб, яка височіє над великою промисловою агломерацією.

Дніпровський металургійний комбінат
Дніпровський металургійний комбінат / Фото: Павло Ткаченко / Save Dnipro

— Це, мені здається, з коксохіма йде.

— Більше схоже, власне, на коксування, тому що коли відбувається вивантаження та лиття сталі, там дещо інше забарвлення. Проблема з ДМЗ досить суттєво відчувається громадянами, тому що тут викиди візуально сприймаються -вони чорні, вони рижі. Коли викид відбувається, то люди бачать, і, звичайно, їм здається, що це забруднювач № 1 в місті. Хоча це в 10 разів менше, ніж Придніпровська ТЕС. Після того як нам вдалося провести суттєву адвокацію по Придніпровській ТЕС, громадяни почали ставити питання: «Так а, власне, що з ДМЗ? Чи будете ви займатися цим питанням?». Ми розуміємо запит, тому ми почали цю кампанію.

Наприклад, екоактивісти направили скаргу до Мінекології щодо того, що підприємство не надало повного пакету документів на отримання нових дозвільних документів на викиди. Крім того, вони запропонували громадянам також заповнити скаргу на підприємство і відправити від свого імені. За два тижні люди подали більше 100 заяв до міністерства.

— Місяць тому дозвіл ще не був виданий, вони навіть не подали до Мінекології пакет документів, тому, власне, ми вважаємо, що це початок адвокації, і чекаємо та моніторимо розпочаті процедури оцінки довкілля, де громадськість може на сьогоднішній день впливати на модернізацію підприємства.

— Бачите, це теж одне з джерел, — вказав на брудно-рижий дим з однієї з труб підприємства Павло Ткаченко, образно називаючи його «лисячим хвостом».

— Ось, власне, зараз відбувається викид, і його зараз бачать усі громадяни, це для них такий маркер, що підприємство є значним забруднювачем.

Екоактивісти кажуть, що наразі за двома промисловими забруднювачами спостерігають камери, на які гроші здавали звичайні люди. Так, за Придніпровською ТЕС з обох берегів спостерігає дві камери, ще одна — за ДМЗ.

— Наша сила в правді й публичності, — каже Павло Ткаченко. — Один зі способів показати людям, що є якийсь викид і щось відбувається — це візуальна картинка. Коли ми проходимо повз і просто бачимо викиди — ось він пройшов, і його вже немає, а коли він є на відео і зафіксовано, [це інша справа]. Ми взяли запис за добу, прискорили його й зробили хвилинний ролик — добове життя заводу, — і там видно, що без зупинки йдуть викиди: жовті, коричневі, білі, з величезною кількістю СО, і все це йде в бік міста. Воно [відео, — Ред.] саме показує людям, що цей завод не нешкідливий, що він цілодобово давить на наше здоров’я, наші організми, і потрібно починати діяти.

До того ж такі відео та фото можна прикласти до скарги, що зазвичай збільшує шанси на те, що екоінспекція або Держспоживслужба здійснить позапланову перевірку підприємства. Радіо НВ звернулося за коментарем до Дніпровського металургійного заводу, однак на момент здачі репортажу відповіді на питання не були отримані.

Частина III. Трильйони за брудне повітря

5 5 трильйонів доларів щорічно — саме стільки «коштує» світовій економіці смертність та хвороби людства через забруднення повітря. Такі дані оприлюднив у 2016-му Всесвітній банк. Більше половини втрат випадає на азіатські економіки, що розвиваються, особливо Китай.

Наразі технології в світі вже дійшли до такого рівня, що з супутників в режимі реального часу можна моніторити якість повітря і бачити рівень забруднення не тільки на рівні міст, але й кварталів та вулиць. Така інформація доступна навіть в мобільних додатках на власних телефонах. Ними варто користуватися, каже член правління Центру екологічних ініціатив Екодія Олег Савицький.

— У промислових містах людям слід дивитися не тільки прогноз погоди, але й стан якості повітря, [який] тепер доступний за цими технологіями. Те, що в нас немає державної системи моніторингу, це проблема, яка дещо обмежує нас у правах, але доступ до інформації ми все одно маємо завдяки новітнім технологіям. Наприклад, BreezoMeter, який працює на території України і показує забруднення в режимі реального часу.

Систему моніторингу за якістю повітря екоактивісти вже створюють у Дніпрі. Співзасновник екоініціативи Save Dnipro Павло Ткаченко пригадує, що у минулому році, коли вони збирали кошти на мобільний прилад з вимірювання дрібнодисперсного пилу, їм підказали, що німці розробили дуже простий побутовий пиломір: вартість пристрою не перевищувала 40 доларів, його можна зібрати своїми руками, встановити за вікном та вимірювати дрібнодисперсний пил по фракціям.

Такі дані з’являються на онлайн-мапі в режимі реального часу. Наразі в світі користуються перевіреним індексом якості повітря, який розраховується на основі показників з пиломірів за останні 12 годин. У нього є різноманітні рівні - від безпечного зеленого до небезпечного коричневого. Павло Ткаченко розповідає:

— Побутові пилемери, станції, які встановлюють люди у себе, видають дані в реальному часі. Щоб користувачам зрозуміти, наскільки шкідливі ті чи інші свідчення, їм потрібно вивчати законодавство, скільки цього пилу шкідливо, яка добова доза шкідлива. І ми вирішили — навіщо давати людям такі важкі цифрові дані за якістю повітря? І додали в нашому боті функцію, де користувач може вибрати станцію, через яку він хоче дивитися дані. Відкривши станцію, ти бачиш, який рівень якості повітря — зелений, жовтий, — і ми показуємо до яких рекомендацій варто прислухатися. Наприклад, можна виходити гуляти, якщо зелений. Якщо жовтий, то, якщо є проблеми з дихальними органами, краще утриматися від провітрювання або виходу на вулицю.

За кілька місяців роботи показники з приладів тільки одного разу показували фіолетовий колір. Це трапилося на початку березня, коли люди почали масово спалювати листя, гілки та сміття у себе на подвір'ях. Наразі таких побутових пиломірів в Дніпрі вже близько двадцяти. Є вони вже і в Кривому Розі, Запоріжжі та Києві.

Придніпровська ТЕС
Придніпровська ТЕС / Фото: Save Dnipro via Facebook

— Можна підписатися на повсякчасне оновлення або тільки на перевищення індексу, тобто за замовчуванням зелену зону він не буде надсилати, а якщо вище індекс, то прийде повідомлення. Тобто людині нічого не потрібно робити, вона просто отримає повідомлення, коли на певній станції повітря буде нечистим. Вона зрозуміє, що «ага, сьогодні погано, я тоді не піду гуляти».

Екоактивісти відразу демонструють, як працює бот в реальному часі біля Придніпровської теплової електростанції.

— Зараз у нас яка?

— Зараз у нас зелена.

— Зараз не працює станція.

Громада, маючи такі дані, може тиснути не тільки на бізнес і місцеву владу, але й на центральну, впевнені екоактивісти.

— Ми постійно чуємо про те, що це наші забаганки і насправді екологічна модернізація — це останнє, що повинно турбувати українця, — розповідає співзасновник екоініціативи Save Dnipro Ірина Черниш. — Нас має турбувати війна, нас має турбувати лише корупція, нас має турбувати нагальні питання щодо тарифів. Але ми не розуміємо, що кожного дня ми наражаємо себе на збільшення витрат по медицині, ми наражаємо себе на зниження якості життя в зв’язку з тим, що ми постійно дихаємо забрудненим повітрям. Тому наша мета, крім того, що ми маємо підвищити екологічну свідомість наших громадян, донести до представників влади, що це питання повинно бути на порядку денному в державі одним із перших.

Член правління Центру екологічних ініціатив Екодія Олег Савицький стверджує, що однозначно потрібно скорочувати спалення викопного палива і взагалі відмовлятися від енергетичних технологій, які пов’язані зі спаленням. Очисні технології можуть завадити сильному забрудненню повітря, проте вони дуже вартісні і все одно не можуть повністю очистити повітря. Зокрема, можна перевести відходи з однієї форми в іншу, тобто замість викидів в атмосферу створити викиди в сухому або вологому вигляді, з якими також потрібно щось робити.

Експерт вважає, що суспільству потрібно більше обізнаності про вплив забрудненого повітря на здоров’я людей. Він закликає українців відстоювати свої права на чисте довкілля, зокрема якісне повітря, навіть у суді. Якщо національні суди не задовольняють вимоги, то люди можуть звертатися до Європейського суду з прав людини і вже там відстоювати свої екологічні права.

— В Європі все набагато системніше. Там існують прецеденти і судова практика, коли навіть закривали величезні електростанції через їхній вплив на громади. І такий випадок був в Італії три роки тому, де вугільна електростанція просто не отримала дозволи на викиди, їй було приписано зупинити свою діяльність. Компанія, яка її будувала, понесла великі збитки, і це було серйозним зсувом в італійській енергетичній політиці. Тепер там дебатів щодо вугільної генерації немає. Всі розуміють, що вона за десять років припинить своє існування.

Наразі в Україні слабо розвинута практика захисту своїх екологічних прав у судах, розповів голова фонду Скорочення ризиків Володимир Костерін.

Щоби втілити подібну практику і стимулювати модернізацію підприємств, було обрано кілька підприємств різної форми власності на Київщині, щодо яких юристи ведуть судові справи, а саме: Трипільська теплова електростанція в місті Українка; сміттєвий полігон, розташований за сім кілометрів від міжнародного аеропорту Київ, та справа щодо наслідків пожежі на нафтобазі БРСМ у Василькові в 2015 році.

Щодо нафтобази влітку 2017-го Апеляційний суд Київської області навіть ухвалив рішення про виплату компенсацій постраждалим. Найважчою поки що залишається справа Трипільської ТЕС, на яку подали позови близько 500 людей, що мешкають неподалік від підприємства, з вимогою компенсацій за моральну шкоду.

Скріншот відео з камери спостереження в Дніпрі
Скріншот відео з камери спостереження в Дніпрі / Фото: Save Dnipro via Facebook

По-перше, судді самі не мають великої юридичної практики щодо екологічних прав українців, які захищає навіть Конституція. Нагадаю статтю 50: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Проте як один з аргументів від станції звучало те, що погіршення здоров’я могло бути не тільки від їхніх викидів, але й від інших джерел забруднення — наприклад, автотранспорту. Наразі справу розглядатимуть вже у Верховному Суді. Фонд та юридична компанія, яка супроводжує ті позови, згодом навіть готові звертатися до Європейського суду з прав людини.

— Наше завдання полягає не в тому, щоб якесь одне підприємство покарати, а в тому, щоб створити практику, яка в цілому дозволить по країні створити умови для: а) захисту людьми своїх екологічних прав, б) стимулювання законодавства і виконавчої влади приймати рішення, [що впливають] на екологізацію України, — говорить голова фонду Скорочення ризиків Володимир Костерін.

Однак допоки українці називають найдієвішим способом вирішення екологічних проблем підвищення штрафів. Такі результати показали минулорічні опитування, розповідає старший аналітик ресурсно-аналітичного центру Андрій Андрусевич.

Проте європейці вважають інакше: під час подібних опитувань громадяни ЄС на першому місті поставили інвестиції в дослідження і науку. Зокрема, потрібні надійні, науково обґрунтовані дані про те, яким є забруднення повітря, що є його джерелом та які наслідки такого впливу.

Європейці прагнуть, аби державні кошти вкладалися в належний моніторинг атмосферного повітря, виявлення конкретних точок забруднення та економічних втрат від хвороб і смертей людей, які постраждали від викидів в атмосферу.

— Одними штрафами ми нічого змінити не зможемо. По-друге, дати бізнесу відкуплятися — це також є проблемою. Тільки системний управлінський підхід може вирішити проблему з якістю атмосферного повітря.

Андрусевич додає, що місцеві громади на рівні міста та селища повинні мобілізуватися і тиснути на владу, щоби приймалися сучасні транспортні плани. Член правління Центру екологічних ініціатив Екодія Олег Савицький каже, що подібні плани повинні включати і велосипедну інфраструктуру, систему громадського транспорту, пішохідні зони, більше стимулів для електротранспорту, обмеження або повну заборону дизельного транспорту:

— Минулого тижня Амстердам ввів норму, якою забороняється використання дизельних авто до 2030 року. З 2030 року ви просто не зможете в'їхати до Амстердаму на дизельному автомобілі - або будете оштрафовані на декілька тисяч євро. Треба підходити з розумінням того, що транспортну інфраструктуру треба перебудовувати, щоби мешканці користувалися громадським транспортом і була меншою потреба в приватному авто. На рівні міста цю політику вже потрібно впроваджувати і повністю відмовитися від закупівлі нових дизельних автобусів, і використовувати тільки електроавтобуси, тролейбуси.

Декотрі європейські міста взагалі пішли шляхом повної заборони в'їзду будь-якого транспорту до окремих кварталів. Так, ще п’ять-шість років тому Барселону називали другим європейським містом після італійського Турину за рівнем забруднення повітря.

У 2016-му в місті розпочався експеримент: урбаністи разом із владою визначали невеликі квартали, куди могли заїжджати тільки машини поліції, швидкої допомоги, пожежників та власники спеціальних перепусток. Експеримент видався вдалим — наразі в іспанському місті за такою схемою живуть в дев’яти кварталах.

Можливо, подібні квартали у майбутньому з’являться у мегаполісах України. Наразі мешканцям великих українських міст керівник відділу по роботі з громадами Центру екологічних ініціатив Екодія Олена Міскун радить ретельно обирати своє житло. Основна її порада — взагалі не купувати собі будинки або квартири, що виходять на автомагістралі, навіть якщо квадратні метри продають за привабливою ціною — на своє лікування від вихлопних газів українці можуть витрати більше.

Придніпровська ТЕС
Придніпровська ТЕС / Фото: Павло Ткаченко / Save Dnipro

— Якщо ви бачите, що на вулиці спекотна та безвітряна погода, і ви бачите димку в повітрі, то в такі дні не варто займатися спортом на вулиці, не варто виводити дітей на активні прогулянки, частіше робіть вологе прибирання. Якщо ви чекаєте на світлофор, аби перейти на інший бік, не стійте прямо понад дорогою. Крім того, що це небезпечно з точки зору дорожнього руху, то прямо перед дорогою рівень концентрації цього пилу вище, ніж, наприклад, в двох метрах.

Олена Міскун також застерігає: повітря в будинках, що обігріваються твердим паливом або де готують їжу на вугіллі, також становить підвищену небезпеку, зокрема для дітей. Експерт каже, що якщо є можливість, потрібно переходити на інші види палива або ізольовувати точки спалення, щоб дим не потрапляв до приміщення.

Якщо ні, то за жодних умов не треба спалювати старі меблі, шпали, тому що при спаленні викидаються такі небезпечні речовини, як формальдегід, не кажучи вже про діоксин і інші забруднюючі сполуки, а це смертельна отрута не тільки для мешканців цих будинків, але й для їхніх сусідів.

— Справа в тому, що ці джерела викидів — труби приватних будинків — є невисокими трубами. Це означає, що все, що було спалено, осідає рівним шаром прямо у подвір'ї. Тобто велика труба від ТЕС розсіює дуже високо цей попіл (можливо, і не весь попіл упаде на місцевих жителів), а коли ви все це робите у себе в будинку, то все це падає на ваше подвір'я та город, а звідти потрапляє в овочі, які ви потім їсте.

До речі, не зважаючи на сильне вугільне лобі у Польщі, в Кракові з вересня повністю заборонять опалювати помешкання вугіллям та деревом. За кілька місяців мешканці Кракова повинні замінити усі вугільні печі. Міська влада в цьому та минулому році дозволяла власникам приватних авто в дні, коли в місті стояв сильний смог, безкоштовно користуватися громадським транспортом, аби ті не їздили на своїх автівках.

Це лише один з прикладів руху країн в напрямку поліпшення якості повітря. Адже ООН застерігає - якщо не вжити ефективних заходів негайно, то до 2050 року смертність від забруднення повітря зросте на 50−100 відсотків. Наостанок заступник генерального директора Центра громадського здоров’я Владислав Збанацький наставляє:

— Кожен для себе має зрозуміти, що він сам дихає цим повітрям. Якщо ми хочемо своїм дітям залишити придатну для дихання атмосферу, ми маємо про це думати щодня. Кожен може робити певні заходи, відмовившись навіть від власного автотранспорту, використовуючи громадський транспорт або велосипед, або пішки. Навіть якщо ви вийдете на три зупинки раніше і пройдете пішки, це буде корисно для вас в плані фізичної активності; в плані того, що автомобіль викине менше забруднювачів в атмосферу, ніж він би викинув, перевозячи більшу кількість пасажирів. Я для себе два роки тому зробив висновок, що я не хочу забруднювати атмосферу, пересуваючись на автомобілі, та придбав електромобіль. У кожного 100% є можливість, незалежно від рівня доходів, піклуватися про повітря.

Ірина Лопатіна / Радіо НВ

Подкасти Радіо НВ

Пропустили улюблену передачу? Не дослухали інтерв'ю? Хочете переслухати радіошоу з архіву?

Підпишіться на подкасти Радіо НВ на Soundcloud.
Слухайте та поширюйте!

Слухати подкасти