Знімати охота

Україна запускає свою індустрію мрій: після тривалого затишшя на екрани виходять десятки вітчизняних фільмів, а найуспішніші з них збирають мільйонні каси і обіцяють прибуток

Катерина Богданович

У засніженому полі неподалік від села Підгірці Київської області — траншеї, кулемети, палаючі шини і польовий лазарет. Тут знімають останні сцени історичного екшену Крути 1918.

"Я беру з собою гайдамаків, і ми йдемо символізувати постріли!" "Так, це стоять три вибухи! Перший вибух, підніми руку!" — командує другий режисер. Знімається ключова сцена: той самий описаний у підручниках з історії бій між студентами, що виступили на стороні УНР, юнкерами і козаками проти загону більшовиків, який на порядок перевершує їх за чисельністю. У масовці в батальних сценах беруть участь 150 солдатів Національної гвардії.

Крути 1918 — одна з декількох десятків вітчизняних прем'єр, анонсованих на 2018 рік. Ще недавно про такий розмах годі було й мріяти: у 2010 році в широкий прокат в Україні не вийшло жодного вітчизняного повнометражного художнього фільму. Зате в 2017 році відбулися прем'єри трьох десятків картин українського виробництва, багато з них створені за участю держави.

При цьому лідером прокату серед українських прем'єр стала картина, знята на гроші приватних інвесторів — комедія DZIDZIO Контрабас. Фільм, в якому Михайло Хома, фронтмен популярної групи DZIDZIO, виступив сценаристом, генеральним продюсером і виконавцем головної ролі, зібрав 22 млн грн — і став першим українським фільмом, який окупився в прокаті.

Також серед вітчизняних хітів минулого року — військова драма Кіборги та сімейне фентезі Сторожова застава. До слова, комедії та сімейні фільми складають чи не половину із заявлених на 2018 рік прем'єр.

"Ми вже знаємо, що в 2018 році буде знято більше фільмів, ніж в 2017-му", — впевнено обіцяє Алік Шпилюк, арт-директор Української кіноакадемії, член Міжнародної федерації кінопреси та Європейської кіноакадемії, а також програмний консультант Одеського кінофестивалю.

Г ероєм найкасовішого українського фільму минулого року став заповзятливий хлопець, який вирішив заробити на контрабанді сигарет, а стартовий капітал запозичив з церковного ящика для пожертвувань. Комедія під назвою DZIDZIO Контрабас отримала скептичні відгуки критиків, але в прокаті зібрала рекордні 22 млн грн.

Ще один рекорд — за зборами в перший вікенд прокату — серед українських фільмів встановив фільм Кіборги. Прем'єра військової драми про захисників Донецького аеропорту відбулася 6 грудня, а 11 грудня стало відомо, що фільм вже заробив понад 8 млн грн. За підсумками року його бокс-офіс виріс до 19,3 млн грн, забезпечивши фільму друге місце серед національних лідерів.

Скромні за світовими мірками суми стали сенсацією для українського кіноринку. До недавнього часу подібними успіхами могли похвалитися лише спільні проекти за участю Росії, а також рідкісні вітчизняні прориви, наприклад Поводир, що зібрав 14 млн грн в 2014 році, або Слуга народу-2, що вийшов у 2016-му і заробив 23,8 млн грн.

Третє місце за результатами року у фентезі Сторожова застава: історія про пригоди сучасного підлітка в Київській Русі заробила 19 млн грн. Також до п'ятірки лідерів увійшли комедія Інфоголік з бокс-офісом 5 млн грн та історичний екшен Червоний з 3 млн грн.

На українські фільми почали купувати квитки
Ахтем Сеїтаблаєв,
актор, режисер

Кількість українських прем'єр зростає вже не перший рік, наголошують фахівці. "Років три-чотири тому звали тільки в серіали, про повнометражні фільми я чула рідко, — каже актриса Дарина Плахтій. — Зараз все інакше: проводяться кастинги, кіно знімається, виходить у прокат і бере участь у фестивалях".

Серед останніх робіт актриси — повнометражний дебют режисера Марини Степанської Стрімголов. Фільм вже завоював Приз глядацьких симпатій на французькому фестивалі Premiers Plans d'Angers, а Плахтій отримала нагороду за найкращу жіночу роль на Міжнародному фестивалі авторського кіно в Марокко.

Головною причиною розквіту кінематографа представники індустрії та аналітики одностайно називають кошти, що надаються державою, — при цьому вона стає і співвласником картин. "Знайти приватні гроші на проекти такого масштабу, як Кіборги, нереально", — говорить продюсер фільму Іванна Дядюра.

У минулому році державне фінансування отримали 78 стрічок, а на підтримку кіновиробництва Держкіно було виділено 515 млн грн. У 2018-му сума зросла до 520,7 млн ​​грн. Ще 500 млн грн отримає кіно патріотичного змісту, розподілом цих коштів займається Міністерство культури.

Знятому в порівнянні з Голлівудом на скромні кошти українському кіно вкрай рідко вдається заробляти гроші. Разом з тим число його глядачів поступово збільшується. За словами Ахтема Сеїтаблаєва, режисера стрічки Кіборги, навіть в найуспішніших вітчизняних стрічок аудиторія на порядок менше, ніж у популярних телешоу, і тим не менше при зустрічах з ним люди все частіше говорять про Кіборгів, а не про телесеріали, в яких він знімався.

"На українські фільми почали купувати квитки, зростає не тільки кількість, але і якість картин — є відчуття, що ми робимо перші дрібненькі кроки в бік підйому українського кіно", — каже Сеїтаблаєв.

При цьому критично налаштовані експерти визнають невисоку якість вітчизняного кінематографа минулих років. Саме цей фактор вони вважають головною причиною того, що українські фільми поки не стають касовими. Так, Людмила Горделадзе, директор найстарішого столичного кінотеатру Жовтень, стверджує, що про відродження кіно не йдеться.

"Відроджувати-то нічого, — переконана вона, — слави велике українське кіно ніде не завоювало, крім окремих фільмів з категорії "поетичне кіно", все інше відносилося до чистого совку. А зараз ми опинилися на абсолютно новому етапі, який збігається з новим етапом українського суспільства".

Проте українське кіно знімається, і чим далі — тим більше. Серед найбільш очікуваних українських прем'єр 2018 року — картина Дике поле за романом Сергія Жадана Ворошиловград, яку творці класифікують як істерн.

Цей фільм вийде в жовтні, а у вересні на українських глядачів чекає ще один амбітний проект — фільм Коли падають дерева молодого режисера Марисі Нікітюк. Стрічка вже пройшла відбір до конкурсної програми Панорама Міжнародного берлінського кінофестивалю, де в лютому і відбудеться його світова прем'єра. У бюджеті цієї українсько-польсько-македонської картини — 10 млн грн з держбюджету України.

П ершою української картиною, що окупить себе в прокаті, стала комедія DZIDZIO Контрабас: 22 млн грн касових зборів з лишком покрили бюджетні витрати приблизно в 5 млн грн — точна сума не розголошується.

За словами глави Держкіно Філіпа Іллєнка, щоб фільм окупився, треба зібрати бокс-офіс, який в три-чотири рази перевершує бюджет: "Частина піде на податки, 50% суми, що залишилася забере кінотеатр, потім свою частку візьмуть дистриб'ютори, потім повинен бути повернутий рекламний бюджет, і лише те, що залишиться, отримає виробник".

Виходячи з цих підрахунків, такому фільму, як Кіборги, з бюджетом 48 млн грн (половина — державні кошти), потрібно заробити близько 144 млн грн, щоб окупитися.

Однак для вітчизняного ринку це непросте завдання: один зі світових касових лідерів Зоряні війни. Останні джедаї, з яким українська військова драма конкурувала в прокаті, зібрав 46 млн грн. А у торішнього рекордсмена вітчизняного прокату — Піратів Карибського моря. Помста Салазара — український бокс-офіс склав 97 млн ​​грн.

Інституту кінозірок у нас немає
Єгор Олесов,
продюсер

У числі перешкод фахівці називають брак кінозалів. В Україні трохи більше 500 екранів, що в співвідношенні до числа жителів приблизно в п'ять разів менше, ніж в країнах Європи. При цьому вітчизняні кінотеатри сконцентровані у великих містах — в більшій частині районних центрів залів взагалі немає.

Втім, продюсери і дистриб'ютори згадують й інші причини невисоких зборів українських стрічок: наприклад, відсутність великих національних кінозірок. І наводять як приклад успіх DZIDZIO Контрабас, де непоганій касі фільму сприяла популярність виконавця головної ролі музиканта Михайло Хоми і всього гурту DZIDZIO, хіти якого легко набирають в YouTube до 20 млн переглядів. Комедія за участі справжньої зірки принесла б ще більшу касу, впевнені фахівці.

У 2018 році з'явилася друга картина, що зуміла вийти в плюс: комедія Свінгери, знята за 2,5 млн грн, зібрала 21,4 млн грн. Тут головні ролі виконали знаменитості національного рівня — співачка Оля Полякова та модель Даша Астаф'єва.

"Інституту кінозірок у нас немає, і щоб він сформувався, повинен вийти не один якісний український фільм, — вважає Єгор Олесов, продюсер картини Сторожова застава. — А у будь-якої зірки шоу-бізнесу вже є своя аудиторія, яка забезпечує додаткове просування проекту".

Хоча в Сторожовий заставі в головних ролях — актори-початківці. Зате прем'єрі передувала масштабна промокампанія — з костюмованим шоу в київському метро і спеціальним випуском поштових марок. На просування було виділено близько 15% від прогнозованого бокс-офісу. У випадку з Кіборгами — 10%, і знайти ці кошти для кіновиробників — окреме завдання: витрати на рекламу не входять у виробничий бюджет, з яким фільми подаються в Держкіно.

Гарне промо і гучні імена на афіші— впевнений крок до того, щоб отримати більш виграшний час в розкладі кінотеатрів та вийти на більшій кількості екранів. Але не єдиний: за словами дистриб'юторів, поряд з якістю та просуванням має значення і жанр. Так, в українській прокатній компанії UFD впевнені, що в країні, як і в усьому світі, затребувані комедії, фентезі, дитяча анімація і екшени, в першу чергу історичні.

Тим часом творці стрічок, розрахованих на широку аудиторію, не мають наміру обмежуватися лише кінотеатрами. Ті, кому дозволяють ресурси, просувають свої проекти за кордоном: права на прокат Сторожовий застави придбали вже 27 країн, але, за словами продюсерів, на вибудовування довірчих відносин з потенційними байерами пішло кілька років.

Ще один перспективний напрям — розміщення на VoD-платформах (Video on Demand, відео за запитом), таких як iTunes, Amazon або MEGOGO. За словами Олесова, доходи від продажу проектів на Amazon можна порівняти з доходами від кінопрокату.

Нарешті, для більшості вітчизняних кінохітів передбачені й телеверсії: дохід від продажу прав телеканалам нижче, ніж від кінопрокату, зате телевізійна аудиторія — на порядок ширша, а наявність бродкастера-партнера забезпечує підтримку в промокампанії.

І навіть всі ці заходи не гарантують, що фільм зможе окупитися. Хоча Андрія Корнієнка, продюсера фільми Крути 1918 року, це не турбує: таку ситуацію він вважає нормальною, адже у всьому світі 80% кінопроектів в кращому разі виходять в нуль, і тільки 20% приносять надприбуток.

"Кілька років тому поспішність випуску деяких фільмів вплинула на їхню якість, — коректно пояснює невисоку якість вітчизняного кінематографа Корнієнко. — І тепер ми, українські кінематографісти, повинні переконати глядача, що вітчизняне кіно — це не так вже й погано, а іноді навіть добре".