Жити завтрашнім днем ​​ - фото

Жити завтрашнім днем ​​

26 липня 2018, 11:07

Три книги про близьке і далеке майбутнє, якими варто зацікавитися українським читачам

Три книги про близьке і далеке майбутнє, якими варто зацікавитися українським читачам

Оксана Форостина,
видавець

У країна — дивовижне суспільство. Одна його частина покладається на установки, які передаються із покоління в покоління, що забезпечують виживання у більш-менш згущеному жахітті останніх століть ("не висовуйся — гірше буде", "раніше було краще"). Друга відчайдушно кидається у вир змін і ризиків, від динаміки яких у більшості європейців, які за півстоліття звикли до безпеки і стабільності, закрутилася б голова. Спільним для цих двох крайнощів (до речі, не факт, що їх завжди представляють різні люди) є короткий горизонт планування, тобто відносини зі своїм і нашим спільним завтра. І тим цікавіше, які звернені в близьке і далеке майбутнє книги могли б зацікавити українських читачів. Ось, наприклад, три кандидата.

Відео дня

Для початку — модний Юваль Ной Гарарі. Переклад його найновішої (поки) книги Homo Deus. За лаштункамі майбутнього вийшов у видавництві Book Chef перед Книжковим арсеналом. Ізраїльський історик Гарарі, безумовно, віртуоз: регулярним читачам просто якісної, а вже тим більше спеціальної наукової преси знайти в його книжці щось приголомшливо нове буде непросто, але як же гарно він загортає знайомі підходи і факти! Його методичність у підриві і переформатуванні звичних уявлень про навколишній світ підкуповує і захоплює, і як розумова вправа таке переформатування, безумовно, корисна. Але якщо придивитися, можна вловити спритні рухи фокусника (наприклад, коли він критикує сліпу віру з позицій, які натомість також можна віднести до заснованих радше на вірі). Мені ще не траплявся докладний і авторитетний "розбір" Гарарі, але чує серце: якщо він з'явиться, запах напалму буде сильнішим, ніж від виступів епатажних мислителів Джордана Пітерсона та Нассіма Талеба.

Книги Грицака — це, за суттю, "анти-Шустер"

Автор книги Влада, багатство і виживання в епоху мереж Джошуа Купер Ремо теж трохи лякає читачів різними формами апокаліпсису, хоч і з меншою кількістю спецефектів: роки серед китайських інтелектуальних і бізнес-кіл наклали свій відбиток, як і посада ко-CEO в Kissinger Associates (утім, він їх компенсує надзвичайно цікавими спостереженнями та історіями з власного досвіду). Доля книжки спокійніша, але стабільно щаслива: за два роки — бестселер The New York Times і The Washington Post та перевидання масовим форматом (покетбука) в 2018-му. Хоча Сьоме чуття певною мірою америкоцентрична книга (Ремо чимало пише про свої американські печалі, про втрату ролі США у світі), українцям легко "приміряти" її на себе. Оспівуючи силу і слабкість мереж (йдеться не тільки про технології), Ремо "підсвічує" і наші, українські переваги і слабкості. Кому, як не нам, знати про швидкі та драматичні зміни за допомогою мереж, про падіння ієрархій, а також про могутність і вразливість мережевих структур? В Україні книга Сьоме чуття вийшла у Yakaboo Publishing, теж "під Арсенал".

І остання — не менше масштабна за широтою мислення книга, але цього разу про нас: Розмови про Україну. Ярослав Грицак — Іза Хруслінська, вийшла на початку року у видавництві Дух і літера. Але вона ще своє “не виповіла" і довго не втратить актуальність, навіть у шаленому ритмі змін в Україні.

До того ж: насправді бесіди польської журналістки і дослідниці Ізи Хруслінської з українським істориком Ярославом Грицаком були опубліковані в Польщі ще в 2009 році, а для українського видання зробили апдейт: постскриптум Ярослава Грицака до кожної частини розмови і останній розділ Україна глобальна, додаткове інтерв'ю 2017 року. Регулярні читачі колонок Грицака, зокрема у НВ, знають, що хоч він й історик, але зосереджений радше на сучасності і на майбутньому більше, ніж на історії. Розмови про Україну — неймовірно насичена ревізія найбільш болючих і важливих українських дискусій, і відповідей на неприємні запитання. Ті самі, які генерують нескінченний інформаційний шум у медіа та соцмережах. У цьому сенсі книги Грицака — це, за суттю, "анти-Шустер", нормальний, рівний національний наратив. Так ми говорили б, якби не були так хворі. Можливо, саме так ми говоритимемо в майбутньому. До речі, Грицак, розмірковуючи про несправедливість, жертвою якої стали українці, також пропонує (непрямо, ясна річ) і своє бачення нашого майбутнього, пояснюючи, що модернізація (один із предметів його історичних досліджень) для нього — "не просто наукова категорія, це ще й політична програма виправлення цієї історичної несправедливості".

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X