Тилові регіони не зазнали значних руйнувань через війну. За більш як три роки повномасштабного вторгнення ракети долітали до Буковини лічені рази і завдавали мінімальних збитків. Однак бойові дії залишили тут інші шрами. Переселенці, ветерани, родини, що втратили… Усім їм необхідна підтримка. До потреб цих вразливих категорій, число яких росте щодня, доводиться підлаштовувати соціальні та медичні заклади, створювати установи, де вони зможуть відновлюватися фізично та психологічно. Як реагує на такі виклики місцева влада? Як залучає кошти та які напрямки прагне розвивати в непростих умовах — у розмові з головою Чернівецької обласної ради Олексієм Бойком.

Уже понад три роки в Україні триває повномасштабна війна. Усі ми, на жаль, звикаємо до нових реалій. Як війна вплинула на вас особисто та роботу Чернівецької обласної ради?

Чернівецька область — тиловий регіон, завдяки нашим Збройним Силам. Але, думаю, що у жодному куточку України немає людей, родин, яких би не зачепила тим чи іншим чином війна. Щойно розпочалася агресія, Буковина активно приймала жителів із регіонів, де точилися бої. У нашому краї знайшли прихисток понад 100 тисяч вимушених переселенців. Ми розмістили тут Харківський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей «Гармонія», який евакуювався на Буковину у 2022-му. Обласні соціальні заклади прийняли людей, котрі потребують опіки та постійного догляду. Підтримали Херсонський обласний архів, який зберігає у нас матеріали, поки триває війна. Адже під час окупації міста росіяни пограбували установу та вивезли частину історичних документів.

Пріоритети роботи змінилися. Багато працюємо з ветеранами, родинами загиблих. На жаль, повідомлення про втрати увійшли у наше щоденне життя… Це прикрість, але це так. Та якщо для сторонніх — це інформація, привід для співчуття, то для родин, які втрачають — неосяжна трагедія і біль. Матері ховають своїх синів, дружини мусять казати дітям, що тато більше не приїде. Був у родини, де воїн, батько, загинув за два дні до своєї відпустки. Хотів приїхати додому на день народження сина. Хлопчикові мало виповнитись п’ять років. Тато не встиг… Ми поїхали до родини і передали за нього подарунок, який батько не привіз. Напередодні хлопці з нашої волонтерської команди бачилися з воїном на передовій. Він дуже хотів привітати сина… Усе можна відбудувати, звести нові будинки, але людей, які загинули, ми вже не повернемо.

Звичайно, кожен із нас став іншим у цій війні. Ми повністю переглянули своє життя. Довкола надто багато болю, який ніколи не дозволить нам повернутися до себе колишніх.

Тож намагаємося максимально підтримувати тих, хто пережив важкі події, ветеранів. Зосередилися на розвитку системи охорони здоров’я у нашому краї.

Фото: Чернівецька облрада

Нині у країні щодня зростає потреба у якісних медичних послугах. Як розвивається ця галузь у вашому краї?

Важлива для нашої медицини подія відбулася 9 червня. У Буковинському обласному клінічному онкологічному центрі запустили лінійний прискорювач — обладнання, якого там чекали декілька років. Апарат область отримала за розподіленням від Міністерства охорони здоров’я, і я дуже вдячний за цю підтримку. Зараз онкохворим допомагає найсучасніший прилад, який дає змогу ввести у пухлину точну дозу опромінення, що розраховують лікар та медичний фізик. Терапію на лінійному прискорювачі можуть проходити від 60 до 100 недужих щодня. Вона є безкоштовною для хворих за направленням від лікаря.

Також наразі на стадії монтажу перебуває другий лінійний прискорювач, який онкоцентр отримав від Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). На початку року в онкоцентрі запрацював і високоточний томограф Siemens. МРТ придбали за державні кошти, а от будівельні роботи з облаштування спеціального кабінету онкоцентр виконав власними силами.

Також торік там відкрили стаціонарне паліативне відділення, де надають невідкладну допомогу онкохворим, навчають їх жити з діагнозом, а рідних — як доглядати за недужими.

В області успішно працюють приватні клініки. Чи справді комунальні заклади можуть створювати їм конкуренцію?

У них різна специфіка. Але, на мою думку, безумовно можуть. А контрактування з Національною службою здоров’я України робить високоякісні послуги доступними для всіх жителів. До прикладу, у Чернівецькій обласній клінічній лікарні торік відкрили Центр мікрохірургії ока, який очолює провідний офтальмолог Яна Сірман. За пів року допомогу там отримали більше 100 пацієнтів із патологією сітківки. Раніше такі послуги надавали лише у провідних клініках Києва та Одеси. Зараз триває робота над тим, аби робити у Центрі операції з трансплантації рогівки й надавати якісну допомогу нашим військовим з пораненнями та мінно-вибуховими травмами ока. Новостворений Центр є єдиним закладом надкластерного рівня, який надає цілодобову планову та невідкладну допомогу дорослим і дітям. Тут гарні перспективи для розвитку офтальмології на найвищому рівні.

Крім того, ми активно розвиваємо у цій лікарні трансплантологію. Це абсолютно новий рівень для нашого краю. З обласної лікарні уже виписали семеро пацієнтів, котрим успішно пересадили нирки. Особисто мав зустрічі з провідними трансплантологами, щоб залучити їх у Чернівці для навчання наших медиків. Торік на території медзакладу вперше здійснили пересадку серця. Це зробили львівські лікарі.

На початку цього року в ОКЛ розпочали робити магнітно-резонансну томографію (МРТ). За цей час там провели понад 700 обстежень. Підрозділ реабілітації у лікарні запрацював на початку 2023 року, зараз його розширили. Послуги з відновлення там вже отримали близько 1200 людей.

Вважаю, що охорона здоров’я — одна з ключових галузей, яку маємо розвивати у краї, поряд із санаторно-курортним напрямком і туризмом. У нас немає великих заводів і виробництв, але чудовий рекреаційний потенціал.

Аби підтримати комунальні заклади охорони здоров’я, депутати рішенням сесії надали декільком із них дозволи на отримання кредитів. Мета позики — придбати необхідне для роботи обладнання для перинатального, клінічного кардіологічного, медичного діагностично-реабілітаційного центрів, а також обласної дитячої клінічної лікарні. В останній завдяки кредитним коштам з’явилися електроенцефалограф та електронейроміограф, котрі мають важливе значення для точної діагностики та якісного лікування неврологічних захворювань у дітей різного віку. Функціональні можливості придбаних приладів надзвичайно широкі та наразі не мають аналогів у Чернівецькій області. Вартували вони п’ять мільйонів гривень.

Фото: Чернівецька облрада

Інші заклади теж скористалися можливістю придбати обладнання у кредит?

Так, перинатальний центр придбав. Мобільний рентген, важливе діагностувальне обладнання, монітори та освітлення для операційних, устаткування для використання в неонатології. Ви знаєте, наші лікарі здатні творити дива, допомагаючи немовлятам з’явитися на світ. У січні з обласного перинатального виписали трійню. Кожна з новонароджених крихіток важила менше двох кілограмів, вага найменшої дівчинки була 1,4 кг. Перші дні немовлята провели у відділенні інтенсивної терапії новонароджених, де команда медиків доклала максимум зусиль, щоб підтримати їхні маленькі організми. Знаю, тому що мені постійно розповідають про особливі випадки у перинатальному, зараз його очолює моя колега, депутатка обласної ради Любов Годнюк, яка дуже вболіває за розвиток закладу. Там успішно працюють багато її ініціатив, і я вдячний за цю самовіддачу усьому колективу.

Обласний медичний діагностично-реабілітаційний центр також планує взяти кредит на закупівлю обладнання. У цьому закладі ми торік створили новий підрозділ, де можна отримати реабілітаційні послуги та пройти бальнеологічні процедури. У нас на Буковині колись працював комунальний санаторій «Брусниця» з джерелами унікальної мінеральної та сірководневої води. Вже багато років він не діє, але ми вирішили реалізовувати лікувальні програми з використанням цієї води у Чернівцях. Спеціальний транспорт, щоб доправляти воду з санаторію у медичний діагностично-реабілітаційний центр, надали меценати з Німеччини. Програми спрямовані на реабілітацію військових і людей, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом, а також потребують відновлення після важких недуг. Такий собі санаторій посеред міста.

У цьому контексті повинен згадати відкриття у 2024-му році у Чернівцях інноваційного центру національної мережі Recovery для відновлення поранених військових. Це стало справді важливою подією для розвитку системи реабілітації у краї, за яку ми всі дуже вболівали. Пройдено непростий шлях. Ремонтні роботи у Чернівецькому обласному госпіталі ветеранів війни, на базі якого розташований Центр, тривали майже рік. Я вдячний Олені та Віктору Пінчукам за довіру. Приємно, що вони обрали Буковину, аби відкрити тут 15-й Центр у межах національного проєкту Recovery. Це надзвичайний шанс хоч якось віддячити нашим захисникам і захисницям.

Фото: Чернівецька облрада

У що ще, окрім медицини та рекреації, варто, на вашу думку, нині вкладати?

Маємо підтримувати нашу молодь, особливо у такий важкий час, коли левова частка бюджетних грошей іде на оборону країни. Саме тому став ініціатором конкурсу стартапів для учнів та студентів. У мене теж підростають сини, тому переконаний, що дітям важливо знати — кожна їхня ідея варта уваги. Нехай ми не можемо дати багато грошей, але ми можемо допомогти з її реалізацією та просуванням.

Як саме це відбувається?

Уперше конкурс інноваційних проєктів «Ideas of young people» ми провели торік. Тоді отримали близько 40 заявок від молоді, і я вважаю це успіхом. Учасники заповнили наші форми, команда журі обрала роботи, котрі потрапили у другий тур. Уже там автори захищали свої проєкти, спілкуючись із членами журі наживо. Аби не обмежувати молодь, ми створили аж 15 категорій, щоб учасники могли розвивати свої напрацювання у різних галузях. Від археології та культури до IT-технологій і військової справи. У першому конкурсі серед інших було відзначено проєкт студентки третього курсу юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Тетяни Чаприк, котра створила канал із аудіоказками. А завдяки конкурсу отримала шанс організувати курси із назвою «Казкотерапія від Тетянки». Терапевтична ініціатива покликана зберегти ментальне здоров’я дітей і дорослих, а також впоратися з емоціями, які нам приносить війна. Цей конкурс реалізуємо у співпраці з Буковинською малою академією наук учнівської молоді. Проєкти учасників оцінюють у тім числі й викладачі нашого університету. Маємо домовленість також із президентом Малої академії наук України Станіславом Олексійовичем Довгим про те, що 15 кращих проєктів, які цьогоріч увійшли до фінального етапу конкурсу, передадуть на розгляд до МАНУ. Таким чином наша молодь матиме можливість позмагатися у національних і міжнародних конкурсах стартапів, а також взяти участь у відповідних програмах підтримки молодіжних наукових ідей.

Взагалі ми в обласній раді намагаємося шукати найрізноманітніші джерела позабюджетного фінансування проєктів. І це стосується не лише освіти та культури. Маємо гарні результати співпраці з міжнародною гуманітарною організацією «Save the Children», яка виділила 6 мільйонів гривень на реконструкцію кардіоревмоонкогематологічного відділення в нашій дитячій лікарні. Тут ще повернення до теми охорони здоров’я. Долучалися також місцеві меценати, а персонал самотужки виконував підготовчі роботи. Я невимовно вдячний кожному, хто дотичний до цієї справи. Це відділення очолює фахівець від Бога — лікар Михайло Гнатюк, до речі, також колега-депутат. За понад 20 років роботи він вилікував більше 10 тисяч дітей. Буває, що до нього привозять маленьких пацієнтів, від яких відмовилися у закордонних клініках, а він їх рятує.

Фото: Чернівецька облрада

Політиків часто критикують за закордонні відрядження. Чи піддавалися ви такій критиці і наскільки ефективними можуть бути обласні ради на міжнародній арені?

Вважаю, що достатньо ефективними, бо маємо що протиставити цій критиці. Я зараз говорю про нашу область і Чернівецьку обласну раду XIII скликання. Якраз нещодавно повернувся зі Словенії, де проходила ювілейна зустріч учасників Асамблеї Європейських регіонів (АЄР), присвячена 40-річчю з дня її заснування. Було обрано новий керівний склад організації. Троє українців отримали керівні посади в АЄР. А для мене стало великою честю увійти до Політичного бюро АЄР. Це вперше обрано представника Чернівецької області. Президентом Асамблеї Європейських регіонів став добрий друг України — депутат Європейського парламенту Лукас Мандл, з яким ми пересікалися на полях Конгресу Французьких регіонів у Страсбурзі. Буковина долучилася до Асамблеї Європейських регіонів у червні 2022 року. Тож нині вже 16 українських областей є повноправними членам цієї організації. Погоджуюся, що участь у міжнародних зустрічах високого рівня — це часто інвестиція у майбутнє. Бо процес налагодження зв’язків тривалий. Зараз ми зосередилися на тому, аби зав’язати якомога більше контактів між громадами. Це дає можливості спілкування та взаємодії безпосередньо між людьми. Так, у квітні ми підписали важливу для нас Угоду про співробітництво між обласною радою та урядом округу Ольстер (штат Нью-Йорк, США). Цей округ став першим у Сполучених Штатах Америки, який уклав угоду про побратимство з регіоном України. Раніше така співпраця була лише на рівні міст. Усі ці речі суттєво розширюють можливості для залучення інвестицій і допомоги в Україну. Так ми дуже пожвавили наші контакти з українською громадою, котра давно проживає за океаном і прагне підтримувати рідну країну у цей складний час, але не завжди люди знають куди звернутися зі своєю допомогою. Ми — тилова область, але, отримуючи гуманітарні вантажі з-за кордону, намагаємося спрямовувати їх туди, де цього найбільше потребують — у прифронтові регіони, громади, які регулярно страждають від російських обстрілів. Йдеться про карети швидкої з Італії, медичне обладнання з Німеччини, ліки та чимало іншого, що ми неодноразово доправляли у Херсон, Миколаїв, інші міста. Тут хочу наголосити, що не всі міжнародні контакти потребують багато часу. Є наші партнерства, які працюють чітко й ефективно. І всі передані автомобілі, у тім числі пожежні, спеціальні вантажівки, які ми потім перетворюємо у мобільні пральні для військових, автономне живлення для наших соціальних закладів, або гроші на лікарні - усе це і є нашою відповіддю на згадану Вами критику. Кажу відверто, не завжди впевнений, що витрачений час і зусилля принесуть потрібний результат, але якщо бачу хоч якийсь шанс залучити підтримку, не можу дозволити собі проігнорувати йог о лише тому, що хтось потім мене критикуватиме.

Які ініціативи здаються вам найамбітнішими за час роботи в обласній раді? Чи може найкращі ідеї ще попереду?

Насправді було багато всього, чим я горів. От якщо повернутися до міжнародних майданчиків, ми створили книгу «Про що мріють ангели», аби закликати наших союзників не зупинятися у підтримці України. Робили мистецькі проєкти, залучаючи художників з-за кордону, щоб зібрати кошти для дітей, які постраждали від війни. Це ветеранський простір у театрі, відкриття сцени-майстерні у Чернівцях, підтримка вишкільних таборів для молоді. Видали атлас «Сила природи» з детальним описом мінеральних вод краю, аби продемонструвати рекреаційний потенціал області. Ми відкрили Музей науки і зараз працюємо над тим, щоб перемістити у Чернівці експозицію літературно-меморіального музею Григорія Сковороди, тимчасово, поки триває війна. А ще хочемо, аби у нашому драмтеатрі відбулася світова прем'єра опери Дмитра Бортнянського «Креонт». Над постановкою працює диригент Національної опери України Герман Макарено, який уже був у Чернівцях і познайомився з виконавцями головних ролей. У нашому театрі чудовий оркестр, яким керує маестро Володимир Шнайдер, директор театру Іван Бутняк також дуже творча особистість із неординарними мистецькими підходами до роботи. Я думаю, що у них вийде прекрасна колаборація. Ви ще почуєте про цей проєкт.

Фото: Чернівецька облрада

Дуже цікаво. «Креонт». Чому саме Чернівці?

Насправді ідея виникла доволі несподівано. Це сталося під час зустрічі із засновником «Земляцтва буковинців у Києві» Миколою Проданчуком. Він приїхав у Чернівці, аби разом із нашим буковинським художником-баталістом Андрієм Холоменюком вручити сертифікат на репродукцію його картини «Битва під Синіми водами», що зберігається у нас в обласній раді. Микола Георгійович щиро вболіває за українську культуру та рідний край. Ми розговорилися, він розповів ідею постановки «Креонта». Камерний формат якраз пасував до нашого театру. Тож чому б і ні? Ми одразу обговорили цю можливість з Іваном Бутняком, і я вважаю, що це буде чудовим подарунком буковинцям і гостям краю до 120-річчя театру, яке відзначаємо восени. Торік у Києві відбулася прем'єра відновленої опери у концертному виконанні, але на сцені театрів її ще не ставили. Тож наш, сподіваюся, буде першим. Дмитро Бортнянський — видатний українець, чиє ім'я терористи-росіяни хочуть привласнити собі. Ми не повинні їм цього дозволити.

Схоже, ви не можете не горіти чимось. Це не виснажує?

Дуже виснажує. Але без цього я був би не я. Знаєте, у такий час живемо, що будь-яке виснаження тут, у тилу, видається абсолютно мізерним, порівняно з тим, що переживають наші хлопці й дівчата в окопах, у полоні. Тому, якщо впродовж декількох днів я розумію, що за цей час не зроблено чогось корисного — не передали автівку друзям на фронт, дрони, не провели важливу зустріч, — то я починаю нервувати. Розумію, що ніщо не може бути безперервним, і мій ресурс теж, особливо, якщо часто зіштовхуватись з протидією, але все одно починаю картатися. От зараз мрію створити ветеранський простір, але не як щось закрите, щоб відокремити їх від інших членів суспільства, а місце, де всі ми — цивільні й військові, можемо звикати до нових реалій, робити спільні справи та долати прірви, якщо вони є. Бо ветеран — це не людина з потребами, а людина, яка має ті ж самі права, відстоює незалежність країни. У цьому маю підтримку однодумців.

Хочу наголосити, що всі ці речі, про які ми сьогодні говорили, були б неможливими, якби поруч зі мною не було людей, готових викладатися на повну заради того, аби будувати й творити, попри все. Бо якщо ми вкладаємося, значить ми розвиваємося і віримо у наше українське майбутнє. Продовжувати жити й підтримувати свою країну і людей — це також перемога. Думаю, що десь всередині кожен, хто залишився і продовжує працювати тут, вже переміг свої страхи та сумніви і знає, що, як би зараз не було важко, Україна вистоїть і процвітатиме. А поки маємо триматися і не давати одне одному впасти, ні духом, ні без сил.