Уроки жорстокості

Цькування однолітків у підлітковому середовищі стало серйозною проблемою в українських школах і вивело країну з цього "предмету" в світові лідери

Катерина Іванова

А ліса Лобач, десятирічна учениця столичної школи № 263, викреслює дні в календарі, що залишилися до закінчення четвертого класу. Навчання для неї — мука у буквальному сенсі слова. Уже два роки вона переживає конфлікт із двома однокласницями, які систематично знущаються над нею, доводячи до істерик. Коли в грудні одна з кривдниць вдарила дівчинку кулаком в око, її мати Анастасія Кропельницька вирушила до поліції.

Розслідування закінчилося судом, батьків задираки змусили заплатити штраф, але справа на цьому не закінчилася. Більше того: цькування розпочалося із новою силою, тоді як адміністрація школи зайняла позицію невтручання, вважаючи, що діти повинні самі розібратися між собою.

Засмучена мати Аліси тепер готується перевести доньку в іншу школу. "Діти завжди були і будуть жорстокими, але це не повинно сприйматися суспільством і вчителями як норма", — переконана вона.

Проте саме так і відбувається, констатують експерти, вказуючи на зростаючу агресивність сучасних підлітків, і пов'язують її з насильством, яке в надлишку присутнє в кіно, телепрограмах та соціальних мережах. Також фахівці говорять про особливу форму бравади сьогоднішніх школярів, коли відео побиття однокласників вони викладають в інтернет, заражаючи своєю агресією інших. Школи ж, як правило, не прагнуть втручатися в подібні ситуації, а часом просто ігнорують їх.

"Шкільні психологи і вчителі навіть не вміють розпізнавати дітей, які піддаються цькуванню", — визнає проблему з безкарністю дитячої агресії міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

З огляду на всі ці фактори булінг — цькування підлітками одне одного — в Україні набуває масштабів епідемії й навіть виводить країну у світові лідери. За даними ВООЗ, Україна посідає четверте місце у світі за рівнем підліткової агресії, пропускаючи вперед тільки Росію, Албанію та Білорусь. Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у ​​2017 році, з цим явищем стикалися 67% вітчизняних школярів. До того ж 40% із них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.

Удвічі частіше об'єктами для насмішок і знущань стають діти сором'язливі й нетовариські, йдеться у дослідженні. Хоча в зоні ризику всі, хто чимось відрізняється від загальноприйнятої "норми". Наслідки ж цькування плачевні: це важкі психологічні, а іноді і фізичні травми, аж до самогубства.

"За булінг нікого не карають, значить, вважається, що" можна ", ніякої просвітницької роботи не ведеться, значить, епідемія може поширюватися і далі", — приходить до невтішного висновку Володимир Співаковський, засновник і директор ліцею Гранд.

І сторія, що вражає жорстокістю, нещодавно відбулася у київському ліцеї №21. Там однокласники жорстоко побили 12-річного Максима Черникова і зламали йому хребет. Процес побиття знімали на відео.

Уже чотири місяці хлопчик, який раніше займався плаванням і танцями, прикутий до ліжка — лікарі дозволяють йому вставати раз на день на 20 хвилин. А попереду ще три місяці в такому режимі з подальшою реабілітацією.

"За шість хвилин скалічили життя моєї дитини", — каже мати Максима Анна Чернікова.

Вона написала заяву в поліцію і сподівається притягнути кривдників до кримінальної відповідальності.

Прагнучи зупинити кривдників сина Артема, учня 6-Б класу київської школи №235, Ірина Онищенко пішла іншим шляхом. Хлопчик кілька місяців піддавався систематичному цькуванню і побоям однокласників, а коли в бійці в шкільному дворі він отримав серйозну травму голови, Ірина Онищенко оприлюднила цю історію в ЗМІ. В результаті цькування припинилося, але сама Онищенко нажила ворогів в особі батьків кривдників її сина й адміністрації школи. Адже довелося публічно визнати проблему, яку раніше заперечували.

За булінг нікого не карають, значить, вважається, що "можна"
Володимир Співаковський,
директор ліцею Гранд

"Школа стоїть осторонь і часто не визнає цього явища [булінгу] у себе, щоб не псувати репутацію", — констатує Інна Томаржевська, психотерапевт, доцент кафедри практичної психології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, має великий досвід роботи з жертвами цькування.— Кажуть, мовляв, це ж діти, не згущуйте фарби, або звинувачують у всьому сім'ю".

Вчителі часто вважають атмосферу в класі не своєю справою, а є й такі, що самі ненавмисно провокують цькування, наприклад, виокремлюючи улюбленців або знущаючись над неуспішними.

Водночас безпека в школі безпосередньо залежить саме від вчителів та атмосфери, яку вони створюють у класі, переконані експерти. Адже збиватися в зграї і клювати білих ворон — психологічна потреба підлітків, і саме в цей період найчастіше і виникає цькування. Хоча дитячий колектив може встояти перед груповою ієрархією, якщо поруч буде авторитетний дорослий, який не сприймає насильства.

"Дітей не навчають правилу, що твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини, — називає ще один фактор, що сприяє булінгу, Співаковскій.— Натомість діти часто розуміють свободу як вседозволеність, говорячи "що хочу, те й роблю!"

Н авіть простий заборонний знак "стоп булінг" на зразок дорожнього, встановлений у класах, шкільних коридорах, туалетах, їдальнях зупиняє кожного п'ятого агресивного підлітка, готового образити однолітка. А в деяких школах існує "антібулінговий" договір, який підписують учень, батьки, вчитель і самоврядування школи.

Хоча юридичної сили цей документ не має, але істотно впливає на поведінку школярів і їх дорослого оточення, наголошує Співаковський, який відвідував школи декількох десятків країн, намагаючись розібратися, як там перешкоджають булінгу.

Ще одна поширена практика у європейських школах, де, за статистикою, 10-15% учнів беруть участь в актах насильства, — спеціальні тренінги у форматі рольових ігор. У підсумку народжується своєрідний протокол дій, коли дитина, яка піддається цькуванню, знає, що їй потрібно, наприклад, записувати всі подібні випадки, збирати докази і потім із цим звернутися до вчителів.

Також стримуючим фактором є відеокамери, що дозволяють розібратися, що сталося і хто винен.

Першим засобом від булінгу Богдан Олександрук, засновник освітньої платформи ThinkGlobal, називає перехід до демократичної моделі навчання і управління школою. Адже, за його словами, в авторитарній культурі сам учитель є рольовою моделлю агресивного домінування.

Атмосфера доброзичливості в класі для вчителя повинна бути важливішою за освітній процес. "Це елементарна навчальна гігієна: спочатку — атмосфера, а потім — вивчення предмета", — пояснює Олександрук.

На його думку, школа повинна втрутитися у конфлікт, поки проблема не буде вичерпана. В крайніх випадках у вчителя має бути право тимчасово відсторонити злісного порушника від занять, якщо він не дотримується принципів доброзичливого ставлення до інших.

Разом усі ці заходи здатні запобігти до 60% випадків булінгу в школах, упевнені експерти. Також вони пов'язують зростаючу проблему з підлітковим насильством в Україні з наслідками залишкових явищ тоталітарного виховання, коли високий рівень недовіри і неповаги один до одного, процвітає дискримінація за національністю, сексуальною ідентифікації, мовною ознакою, дискримінація переселенців, людей з особливими потребами і т. д.

МОВОЮ НОТ: Музикант Дмитро Шуров (на фото ліворуч), який сам не раз стикався з булінгом, випустив кліп на підтримку всіх, хто піддається дискримінації

Анастасія Мельниченко, голова громадської організації Студена, координатор проекту онлайн-курс Недискримінаційний підхід у навчанні пояснює: люди бояться того, що відрізняється від них самих і від так званої загальноприйнятої "норми". Наприклад, "іншим" може стати будь-яка дитина в класі: повненька, худенька, занадто висока, занадто низька, з особливостями мовлення або зовнішності. І якщо змінити зрілих людей не так вже й просто, то з дітьми можна і потрібно працювати, закладаючи в них повагу до проявів людського розмаїття.

"Дискримінація не таких, як всі, — перша ознака слабо цивілізованого суспільства, — каже музикант Дмитро Шуров, який виступає під творчим псевдонімом Pianoboy.— Гострою ця проблема стала через те, що ми нарешті рухаємося до цивілізації".

Нещодавно він випустив відео до пісні Все, що тебе не вбиває, де в центрі сюжету — школяр, який зазнає глузувань і насильства з боку однокласників. Сам Шуров зізнається, що колись теж пережив подібне.

"Те, що я теж проходив і проходжу через булінг та хейтерство, дає іншим людям моральну підтримку", — каже музикант. Після виходу кліпу в соціальних мережах він запустив флешмоб #всещотебеневбиває, і багато знаменитостей зізналися в тому, що були жертвами булінгу в школі.

Розмах підліткового насильства змусив міністра Гриневич заявити про підготовку комплексу заходів із викорінення булінгу в школах України. Вона пропонує почати масову публічну кампанію, яка змінюватиме шкільну культуру і паралельно навчатиме вчителів і шкільних психологів розпізнавати дітей-жертв і надавати їм допомогу.

На думку Гриневич, поширення насильства взагалі повинно бути одним з оціночних критеріїв роботи школи.

Завдяки резонансу, якого набула історія з Максимом Черніковим, що отримав від однокласників серйозну травму хребта, в справу втрутився Микола Кулеба, уповноважений президента з прав дитини. Щоб підтримати хлопчика, він запросив його увійти до складу Національного дитячої ради з тим, щоб самому вживати заходів у боротьбі з буллінгом та насильством.

"Разом ми спробуємо достукатися до дорослих, вчителів, батьків, до інших дітей і до відповідних державних органів і впровадити ефективні освітні програми, які допоможуть побудувати безпечну школу", — обіцяє Кулеба.