Українці, тримайтеся подалі

У скандальній історії навколо Трампа та його особистого адвоката Україна поки на висоті. Але як поводитися далі?

Андерс Аслунд,
економіст, старший науковий
співробітник Atlantic Council

Т иждень тому я спостерігав дивовижне видовище в Україні. Американські журналісти намагалися якомога більше дізнатися про останні події, пов'язані з тією самою розмовою Дональда Трампа й Володимира Зеленського. Українські ж, навпаки, не приділяли цій темі уваги. І цілком справедливо. Бо Україна — не винуватиця, а жертва скандалу навколо Трампа та його адвоката Рудольфа Джуліані.

Сам скандал вибухнув наприкінці вересня, одразу після оприлюднення доповіді інформатора й стенограми телефонної бесіди Трампа й Зеленського, що відбулася ще 25 липня. Відтоді у США постало питання імпічменту американського президента, й щодня слухання у цій справі стають усе предметнішими.

22 жовтня сталися дві важливі події.

Перше — промова посла США в Україні Вільяма Тейлора у палаті представників. Його свідчення дають найвиразніше на поточний момент хронологічне уявлення, що насправді відбулося в американській політиці стосовно України. Тейлор — найкращий із держслужбовців, якого я маю честь знати впродовж чверті століття. Він — людина, що розуміє, де правда і що правильно, і бореться за свої ідеали. У квітні 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті ніхто не виступав за надання Україні плану дій із підготовки до членства в НАТО наполегливіше за Тейлора.

Тейлор розповідає про два канали здійснення політики США в Україні: офіційний включає в себе Раду нацбезпеки, Держдепартамент і посольство США в Києві, а неофіційний очолює особистий адвокат президента Дональда Трампа Рудольф Джуліані. Це історія про протистояння чорного й білого. Білий офіційний канал уособлює собою давню і сильну двопартійну підтримку України, натомість неофіційний представляє приватні інтереси Трампа та Джуліані.

Україна — не винуватиця, а жертва скандалу

Поступово Тейлор зрозумів, що Трамп і Джуліані наполягали, щоб Зеленський розслідував (вигадав): по-перше, втручання України в президентські вибори у США у 2016 році на боці Гілларі Клінтон, а по-друге, що Джо Байден нібито вимагав відставки генпрокурора Віктора Шокіна, оскільки той розслідував справу Миколи Злочевського та Burisma. Трамп і Джуліані хотіли, щоб Зеленський збрехав про це CNN. Інакше Зеленський не отримав би ні зустріч із Трампом у Білому домі, ні військову підтримку, яку Конгрес США вже погодився надати Україні.

Тейлор не говорить, чи просували два партнери Джуліані, Лев Парнас та Ігор Фруман, корумповані бізнес-інтереси. У всякому разі вони лобіювали відсторонення від посади посла США Марі Йованович, оскільки та боролася з корупцією, поки Джуліані боровся за корупцію в усій Східній Європі, особливо в Румунії, але також в Україні. Очевидно, що Парнас і Фруман — шахраї в найгіршому своєму прояві.

Джуліані, з огляду на все, тільки й радий мати справу з такими людьми, оскільки його бізнес ґрунтується на лобіюванні інтересів серйозних злочинців. Його найціннішим контактом є Трамп, який допоміг головному турецько-іранському клієнту Джуліані Резі Заррабу уникнути неприємностей із міністерством юстиції США. Такі послуги коштують недешево, і Джуліані знає, як отримати своє. Судячи з усього, останній клієнт, на якого він націлився, — Дмитро Фірташ, у якого серйозні проблеми з ФБР.

Другою важливою новиною 22 жовтня став матеріал на першій шпальті Washington Post під назвою Вороги України схилили на свій бік Трампа. З посиланням на інсайдерську інформацію в ній безпосередньо йдется, що двома людьми, які здійснили найбільший вплив на Трампа в українському питанні, були Володимир Путін і прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, які, по-перше, антидемократичні, а по-друге, ворожі щодо України.

Що може зробити Україна, якщо Трамп дійсно працює на Путіна? Вивести його на чисту воду! Офіційному Києву потрібно переконатися у тому, що Конгрес США знає, що відбувається насправді, й українська влада не мала жодної інформації.

А потім, українці, тримайтеся подалі від цього! Якщо ви втрутитеся у внутрішню політику іншої країни, на вас не чекає нічого, окрім поразки. Президент Зеленський на диво добре впорався, щоб уникнути втягування у чужий корупційний скандал. У цій історії Україна виявилася на висоті — настільки ж, наскільки низько впав сам Трамп.