Світ випереджає вас?

Нескінченна інформація та все нові й нові зобов'язання просто накривають нас хвилею цунамі. Як розвантажити голову й знизити стрес?

Девід Аллен, експерт у галузі
управління особистою продуктивністю,
автор методології GTD® і бестселера
Як упорядкувати справи

Н аш світ відрізняється від того, в якому жили наші батьки. Передусім стабільністю. Ми значно менше можемо розраховувати на тривалу сталість. У будь-якій сфері. Якщо батькам доводилося лише два або три рази повністю перебудовувати своє життя (якщо взагалі доводилося), то ми змушені робити це двічі або тричі за рік.

А тепер новина, й вам вирішувати, хороша вона чи погана. Те, наскільки впевнено ви почуваєтеся у цій реальності, очевидно, залежить від того, наскільки ви вірите, що зможете належним чином організуватися, коли відбудуться зміни. А вони, повірте, відбудуться. З вами от-от станеться щось несподіване, що потребуватиме швидкого перелаштування, аби не потонути в стрімкому потоці. І покладатися можна лише на власні навички самоменеджменту.

Головний винуватець такого стану справ — технології. Як давній користувач (а я працюю з електронними органайзерами з 1983 року), можу засвідчити, що з часів винаходу текстових процесорів і електронних таблиць нічого більше не стало помітним збільшенням продуктивності. Так, технології постійно підвищують швидкість, обсяг і доступ до інтернету. І загалом всі ці показники корисні, але водночас поглиблюють проблеми. Принаймні, щоб залишатися на вершині свого світу, а не почуватися похованим під снігом.

Нескінченна інформація й все нові й нові зобов'язання, що здатні допомогти нашим цілям і кар'єрі, але просто засипають нас. Унаслідок є ризик перегоріти через стрес, викликаний розмаїттям можливостей.

Бути повільним означає керувати ритмами свого життя

До того ж з'являється все більше запитань і невизначеності. Як зміниться робота з урахуванням зростальної ролі технологій? Як зрозуміти, в чому полягає ваша роль? Куди рухається весь корабель? Чи можу я розраховувати на якісь перспективи? За прогнозами, через кілька років більшість робочої сили в компаніях становитимуть самозайняті особи, які трудяться за контрактом.

Всі намагаються якось зорієнтуватися у цьому новому середовищі. У компаніях стають буденністю такі концепції, як Lean, Agile і Scrum, принаймні в технологічному секторі. Моделі самоорганізації на кшталт Holacracy почали завойовувати популярність у всьому світі, викорінюючи малозрозумілі ієрархічні структури. Ці підходи (а також багато інших) свідчать про необхідність бути гнучкими, інтегративними й завжди залишатися гіперпильними й готовими швидко реагувати на зміни. Уміння впоруватися з несподіванками — це грандіозний внесок у нашу конкурентоспроможність.

На індивідуальному фронті в геометричній прогресії множаться моделі й інструменти самоменджменту. Нові додатки й підходи з'являються майже щодня. Люди прагнуть розвантажити голови, знизити стрес і збільшити контроль над усіма аспектами життя і роботи — потреба, з якою сьогодні стикається більшість із нас.

Водночас не можна розраховувати, що наші пріоритети довго будуть стабільними. І чим частіше щось порушує стабільність, тим гостріша необхідність застосовувати підходи, що дозволяють нам залишатися успішними. Система GTD®, яку я описав у своїх книгах, пропонує спосіб створити й підтримувати це відчуття контролю, незалежно від того, на який божевільний шлях не завели б події та як часто це відбувається.

Вона передбачає збір і фіксацію на будь-якому надійному носії всього, що саме зараз привертає нашу увагу; детальні роз'яснення, що потрібно робити, й яким має бути результат; встановлення відповідних нагадувань і забезпечення впевненого вибору, що робити, хвилина за хвилиною.

Вхідна інформація насувається на наші світи, як цунамі. Тому варто переглянути свою поведінку й реакцію на зміни. Зараз йде гонка між вами й реальністю сьогодення. Хто і як переможе, залежить від вас. І це не відбудеться само собою.

"Бути повільним означає керувати ритмами свого життя. Ви самі вирішуєте, з якою швидкістю потрібно рухатися. Сьогодні ви можете хотіти йти швидко й так і робитимете. Однак не виключено, що завтра ви захочете рухатися повільніше й зможете собі це дозволити. У цьому й полягає відмінність.

Марно форсувати ритми життя. Якщо я житиму, постійно непокоячись, аби рухатися швидше, це навряд чи зумовить хороше життя. Моя залежність від швидкості зробить мене хворим. Мистецтво жити в тому, щоб навчитися приділяти час всім і кожному. Але якщо я принесу своє життя у жертву швидкості, це буде неможливо. Зрештою "повільно" означає "знаходячи час на роздуми". Зберігаючи спокій, ви всього досягнете". Карло Петріні, засновник руху Slow Food.