Справа про імпічмент

Як українському президентові не опинитися під руїнами американського карткового будиночка

Іван Яковина,
оглядач сайту НВ

Кросовер — так сценаристи називають ситуацію, коли герої одного фільму або серіалу з'являються в іншому, формально ніяк із ним не пов'язаному. Щось дуже схоже ми спостерігаємо зараз у відносинах між Україною і США.

Не секрет, що Володимир Зеленський прийшов до влади, буквально не виходячи з відповідного образу в серіалі Слуга народу. І ледь отримавши булаву, одразу став одним із головних персонажів фіналу сезону Карткового будиночка.

Голова української держави залишається загадкою навіть у себе на батьківщині, у США ж його і зовсім не знають. Деякі телеведучі та коментатори взагалі намагаються не називати його на ім'я — вони просто не можуть його вимовити.

Проте саме ця людина зараз у стані, якщо не визначити майбутнього президента США, то істотно вплинути на рішення американців у 2020 році.

Щоправда, можливість змінювати американських президентів з'явилася у Зеленського не завдяки його видатним здібностям, а через дурість самих претендентів на найвпливовіший пост у світі.

Згідно стенограми розмови двох президентів, голова Білого дому не соромлячись підштовхував Зеленського до активізації розслідування щодо Гантера Байдена і його батька Джо Байдена — головного конкурента Трампа на виборах 2020 року.

За суттю, президент США використав службове становище в особистих політичних цілях, а це входить в очевидне протиріччя з американськими законами. На думку колишнього губернатора Массачусетсу Білла Велда, Трамп зрадив Батьківщину, "а за цей злочин може бути лише одне покарання — смертна кара".

Демократи в Конгресі поки налаштовані трохи менш кровожерливо, але й вони вже оголосили про початок розслідування у межах процедури імпічменту президента. Це перший, але вже цілком офіційний крок на шляху усунення Трампа від влади.

Це перший крок на шляху усунення Трампа від влади

Втім, зараз украй складно передбачити успіх експедиції демократів за головою Трампа. Річ у тім, що в тексті стенограми відсутній основний елемент, необхідний для відправки президента під суд і за ґрати. Там немає його обіцянки надати Україні військову допомогу в разі відновлення розслідування щодо Байденів.

Аби слова Трампа потрапили в поле дії кримінального кодексу, в них має міститися погроза заблокувати допомогу, якщо Зеленський не піде на співпрацю, або ж обіцянка розблокувати її виділення, якщо президент України підіграє американському колезі.

Весь скандал почався зі скарги неназваного співробітника американської розвідки на якусь неналежну або незаконну пропозицію, зроблену президентом США на адресу іноземного лідера в телефонній розмові.

Відповідно, або між Трампом і Зеленським була ще одна телефонна розмова, в якій ця "незаконна" обіцянка прозвучала, або ж хтось його вирізав із оприлюдненої версії стенограми. Третій варіант — брехня інформатора з розвідки — теж має право на існування, але занадто вже неправдоподібно звучить.

Отже, публікація стенограми липневої бесіди Зеленського і Трампа — лише початок історії. Прибічники американського президента обов'язково звернуть увагу на відсутність у ній основного для звинувачення елемента.

Без нього справа про імпічмент Трампа просто розвалиться. Тому його опоненти будуть змушені копати глибше. І тут вони мають два варіанти дій. Перший — вимагати оприлюднення голосового запису розмови двох президентів. Другий — звернутися із тим же проханням до президента України.

Такий поворот подій поставить перед Зеленським неприємну дилему — брати участь у розслідуванні Конгресу США проти президента цієї країни або відмовити депутатам у цій допомозі, ризикнувши отримати в 2020 році в Білому домі вкрай недружнього президента-демократа.

Одночасно тиск триватиме і з боку Трампа. Ані він, ані його прибічники не збираються відмовлятися від розслідування діяльності Джо і Гантера Байденів в Україні. Республіканці впевнені, що обов'язково знайдуть у ній щось протизаконне.

У цій ситуації найкращою стратегією для Володимира Зеленського буде "озброєний нейтралітет". Він повинен чітко дати зрозуміти і Конгресу, і президенту США, що не втручатиметься в американські справи. І не допустить, щоб українська прокуратура стала інструментом політичної боротьби у США.

Таким чином, Трамп буде спокійний, що з Києва не буде жодних витоків про його потенційно незаконні пропозиції або обіцянки. Байден, натомість, знатиме: українські слідчі не займаються ані ним самим, ані його сином.

Водночас і демократи, і республіканці мають розуміти, що Київ має важелі тиску і на тих, і на інших. Відповідно і Байден, і Трамп мають утримуватися від занадто різких дій або висловлювань щодо України, щоб у пресу не потрапили неприємні для них дані.

Поки що це єдиний для слуги народу реалістичний спосіб не опинитися під руїнами американського карткового будиночка.