Смак грошей

Основні заробітки українським аграріям приносить експорт. Але якби вони торгували не сировиною, а продуктами її переробки, їхні прибутки стали б помітно вищими

Катерина Шаповал

Американець українського походження Джон Шморгун, президент холдингу AgroGeneration, приїхав на батьківщину предків наприкінці 1990-х, щоб очолити представництво фірми Dupont, яка продає засоби захисту рослин. І побачив сільське господарство, яке було страшенно неефективним: зі зношеною технікою, крадіжками та невмілим управлінням. "Збирання урожаю було неефективним — старі комбайни залишали на полях 30%, — згадує Шморгун. — Поки довозили до елеватора, ще 10% кудись поділися".

Тоді, за його словами, головним викликом для українського агропромислового комплексу (АПК) була швидка перебудова з планових економічних відносин на ринкові. Адже в Радянському Союзі на витрати не зважали: головне — урожай, а за яку ціну — неважливо.

Вітчизняний АПК із викликом впорався. За 26 років у країні з'явилися сучасні агрогосподарства, котрі впроваджують нові технології, а врожаї зернових і олійних зросли в рази. Так, за даними Держкомстату, якщо в 1991 році в Україні зібрали 38,7 тис. т зернових за врожайності 26,5 центнерів із гектара, то через 26 років — 62 млн т, а середня врожайність подвоїлася.

Ба більше, Україні вдалося стати №1 на світовому ринку в постачанні соняшникової олії та насіння, №4 з виробництва ячменю і №5 з експорту ріпаку.

В імпортному кошику другої за величиною економіки у світі — Китаю — українська кукурудза займає 82%, а частка української соняшникової олії на споживчому ринку Піднебесної становить 40%.

Однак якщо судити з експорту, який є основним джерелом заробітку для вітчизняних аграріїв, український АПК приносить значно менше заробітку, ніж аналогічні галузі в інших країнах. Так, за даними Chatham House, у 2016-му агроекспорт з України склав трохи більше $13 млрд. Тоді як у майже такій самій за площею Франції даний показник дорівнював $37 млрд, а у набагато компактніших Нідерландів — $57,7 млрд.

Головна причина подібного перекосу, за словами Тараса Висоцького, гендиректора Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), полягає в тому, що країна загалом торгує сировиною, а не переробленою продукцією. "Основна частина експорту — це зернові та олійні, — говорить він. — В інших країн велика частина продукції — товари з доданою вартістю".

Зернові та олійні культури складають близько 80% українського агроекспорту, каже Ольга Кулакова, директор компанії AgroInsightex. У США, за її словами, структура рослинництва подібна. Але там 35% кукурудзи та 45% пшениці йде на глибоку переробку. Водночас в Україні обидві частки не дотягують до 30%.

Окрім того, ще певну частину зернових у Штатах відправляють на корм худобі. У підсумку при річному виробництві кукурудзи в 300-400 млн т США експортують усього 30-40 млн т, а з вирощених 50-60 млн т пшениці — половину. Решту використовують у створенні продуктів із доданою вартістю.

У Кулакової є відповідь на питання, чому вітчизняний агробізнес не поспішає вкладати зароблені на експорті сировини гроші в переробку. Вся справа в незахищеності права власності в країні. Тому що продажні суди, недосконале законодавство, необґрунтовані претензії силовиків — звичний набір претензій бізнесу до влади.

Є й інша причина. Так, щоб побудувати сучасний крохмало-патоковий завод, що переробляє кукурудзу, необхідно €25-100 млн інвестицій, пояснює Кулакова. І якщо термін окупності такого підприємства становить три-чотири роки, то експорт сировини дає набагато динамічніший оборот коштів. "Експорт сировини без переробки — це менше прибутку, але швидкі живі гроші", — резюмує вона.

А ось виробництво сировини в Україні — доволі рентабельне заняття. "EBITDA [чистий прибуток] у сільському господарстві — 30-40% із га. Покажіть мені переробку з такою маржею", — говорить Шморгун.

Висоцький з УКАБ додає, що ефективність українського рослинництва вища, ніж в інших країнах. "В Європі жоден фермер не рентабельний без держпідтримки, у Штатах є дотації, — пояснює він. — В Аргентині і Бразилії дотацій немає, але там заробіток на гектар менший". За словами експерта, та прибутковість, яка є у вітчизняних садівників, дозволяє швидко окупати вкладення.

Втім, в історії українського АПК є успішний кейс створення цілого напряму переробки — мова про соняшникову олію. На початку 2000-х переробники пролобіювали введення мита на експорт насіння, якого Україна виробляла близько 3 млн т. "Це зробило невигідним експорт насіння, а переробку — більш привабливою", — пояснює Олексій Павленко, екс-міністр АПК.

І хоча проти загороджувальних заходів виступали і міжнародні кредитори України, і вітчизняні аграрії, їх усе ж ввели. В підсумку Україна стала постачальником №1 соняшникової олії в світі. А обсяг потужності з переробки зараз досяг 22 млн т за середньорічного врожаю 12-14 млн т.

Переробка є наступним логічним кроком для розвитку українського агробізнесу, вважає Шморгун. "Не тому, що він [подібний крок] такий прибутковий, а тому, що він захищає, дає стійкість компанії", — вважає керівник агрохолдингу.

В AgroGeneration, говорить топ-менеджер, поки лише розглядає можливість інвестицій у переробну потужність.

А тим часом частка такого виду продукції в структурі експорту національного АПК повільно, але все ж зростає, запевняє Висоцький з УКАБ. За його словами, з тих $2,5 млрд, на які у 2017 році збільшився український агроекспорт, $0,6 млн дала саме продукція з доданою вартістю. А загальна сума такої продукції в структурі іноземних постачань АПК склала $3,4 млрд. Ба більше, якщо молочники до того ж просто відновлювали втрачені раніше ринки СНД, то в експорті м'яса і продукції садівництва прогнозують уже чисте зростання.

Драйвером стала курятина. За даними Державної фіскальної служби, її експорт виріс на 13% — до 271,3 тис. т. Окрім цього, більш ніж у 1,5 рази — до 5 тис. т — збільшилися поставки на зовнішні ринки вітчизняної свинини. Основними покупцями українського м'яса стали Єгипет, Нідерланди, Азербайджан, Білорусь та Ірак.

Що стосується ягід і фруктів, то, за даними асоціації Укрсадпром, їхні продажі на зовнішні ринки торік — порівнюючи з 2016-м — підтяглися вгору на третину, склавши майже $200 млн. До того ж $60 млн із цієї суми дало постачання плодів у замороженому і вареному вигляді. На 8% — до 60 тис. т — збільшився і сумарний експорт концентрату яблучного соку.

Але не садівництвом і птахівництвом єдиним. За словами Шморгуна, в Україні можлива глибока переробка кукурудзи та пшениці, з яких можна виробляти протеїни, лізин, крохмалі та інші інгредієнти.

Екс-міністр АПК Павленко пропонує дивитися ще далі. Він вважає, що Україна могла б стати хабом із виробництва біопластику, на використання якого переходять розвинені країни світу. Такий пластик виробляють з етанолу, продукту переробки кукурудзи.

"Об'єктивно, умови у нас хороші, — резюмує Висоцький з УКАБ. — Невисока собівартість продукції й зручна логістика".