Сила грошей

Сергій Гурієв, авторитетний російський економіст, який мешкає у Парижі, й основний співробітник могутнього ЄБРР, описує перспективи України, дає реалістичну оцінку економіці Росії та розмірковує про майбутню глобальну кризу

Іван Верстюк

Р осійський економіст Сергій Гурієв — яскравий приклад того, як університетський теоретик стає великим фахівцем у практичній сфері. Колишній викладач і ректор Російської економічної школи нині працює головним економістом Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), знакового гравця українського інвестиційного ринку.

До Києва Гурієв приїхав із Парижа, де у нього офіс. Українська столиця йому добре знайома — тут економіст колись навчався у школі. Запросила Гурієва до Києва теж школа, але не рідна загальноосвітня, а Київська школа економіки, на події якої — Impact Dinner — він провів презентацію.

НВ зустрічається із Гурієвим на другому поверсі готелю Hilton, де відбувається івент, і куди співрозмовник журналу оселився за якихось двадцять хвилин до розмови. У готелі його супроводжує Олександр Данилюк, секретар Радбезу і колишній міністр фінансів.

"Ох і втомили мене запитаннями прикордонники в Борисполі, побачивши мій російський паспорт", — одразу скаржиться паризький гість. Ліберал і фахівець з економічних реформ, Гурієв готовий підтримати розмову на будь-яку економічну тему, особливо якщо вона стосується країн, що розвиваються. Користуючись нагодою, НВ починає інтерв'ю з питання про українську політику.

— Ви приїхали в складний для України період. У країні політична турбулентність: новий президент, буде нова Рада, відповідно новий уряд. Водночас економіка зростає на 2,2%. Як українській економіці пережити політичну турбулентність без зайвих втрат?

— Найголовніше — зберегти макроекономічну стабільність. Ми бачимо, що всі зусилля для цього докладені. Є заява про те, що продовжуватиметься незалежна грошово-монетарна політика центрального банку, банківська система перебуває у стійкій ситуації. А після формування уряду ми чекаємо прискорення реформ.

Зараз наш прогноз на наступний рік — 3% економічного зростання на рік, але загалом, якщо реформи будуть швидшими і рішучішими, то, напевно, є шанс і на прискорення економічного зростання. Це пов'язано і з реформою ринку енергетики, і зі швидшою інтеграцією до європейської економіки, і з підвищенням конкурентоспроможності, боротьбою з корупцією, покращенням якості корпоративного управління у державних і приватних компаніях.

— Я дивився нещодавно індекс розвитку економік країн, що розвиваються. Їх середній рівень економічного зростання на рівні 4,5%. Україна зростає значно повільніше. Уряд намагається привчити нас до думки, що от, зростаємо, хоча б 3% — і вже добре. Так от, 3% — це добре чи все ж погано?

— 3% краще, ніж 0%. Краще, ніж 2%. Але, безумовно, Україна перебуває на відносно низькому рівні розвитку, могла б зростати швидше. Якщо ви подивитеся на країни Центральної Європи, вони зростають швидше, ніж 3%. Потрібно зростати швидше, інакше триватиме несприятлива ситуація з погляду відтоку кваліфікованих ресурсів. Якщо ви бачите, що ваша економіка не може наздогнати польську, ви самі можете переїхати до ЄС. І в Польщі, й у інших центральноєвропейських країнах є величезний попит на кваліфіковану робочу силу, зокрема пов'язаний із тим, що громадяни цих країн переїжджають до Західної Європи. Тому один з основних викликів, для якого і потрібні реформи, це створення робочих місць із вищою заробітною платою в Україні та швидше зростання, ніж 3%.

— Нещодавно вийшов звіт одночасно двох великих банків — Goldman Sachs і Morgan Stanley, які попередили про рецесію світової економіки через торговельну напругу між США і Китаєм, яка вплине на весь світ. Які країни можуть постраждати, крім самих Китаю та США? Чи зачепить це якось Україну?

— Україна безпосередньо не є великим торговим партнером Китаю або США, але таким великим партнером є Німеччина. Якщо китайська економіка сповільниться, то і німецька економіка сповільнюватиметься. Ми вже спостерігали уповільнення зростання німецької економіки торік і цьогоріч. І те, як почувається німецька економіка, безумовно, впливає на всі центральноєвропейські і східноєвропейські країни, зокрема Україну. У цьому сенсі торгова війна між Китаєм і США не вигідна нікому на світі. З іншого боку, поки економісти в усьому світі говорять про те, що ризик рецесії є, але поки глобальна економіка продовжує зростати, і зростати досить великими темпами, тими ж 3-3,5%.

— Чи зачепить, на ваш погляд, рецесія польську економіку? Адже Польща для України зараз стала основним напрямком експорту.

— Абсолютно вірно. Якщо німецька економіка буде сповільнюватися, то і польська економіка сповільниться.

— Від багатьох людей, яких, напевно, можна було б назвати пересічними українцями, я чув скаргу, що, мовляв, розподіл доходів у компанії роботодавця відбувається несправедливо. Через це динаміка зростання зарплат незадовільна, і не зростає середній клас. Що ви думаєте про нерівність доходів в українському суспільстві?

— Дійсно, нерівність відносно висока. Але те, що зарплати не зростають швидко, — це наслідок низького зростання продуктивності. Це натомість брак інвестицій. Щоб ви розуміли: Україна зі всіма досягненнями із залучення прямих іноземних інвестицій сьогодні перебуває приблизно на рівні Молдови. Якщо порахувати, скільки доларів іноземних інвестицій залучено на душу населення, це один із найнижчих показників у наших країнах.

Український показник приблизно втричі відстає від грузинського. Мені здається, якщо думати такими термінами, якщо думати про те, що можна залучати не 1% або 2% ВВП на рік іноземних інвестицій, а 5-7%, то тоді будуть й іноземні інвестиції, і високопродуктивні робочі місця, і високі зарплати.

— Давайте подивимося на схід — там знаходиться Російська Федерація. ВВП Росії торік зріс на 2,3%. Яким було б зростання, якби країна не перебувала під санкціями США і Євросоюзу?

— Важко відокремити санкції і поганий інвестиційний клімат, високий рівень корупції, домінування держави і так далі.

Слід зазначити, що, коли президент Володимир Путін прийшов вчергове до влади у 2012 році, він підписав так звані травневі укази, в яких обіцяв збільшити продуктивність праці в Росії у півтора рази за сім років. Це еквівалентно щорічному збільшенню продуктивності на 6%. Це, власне, і було б економічне зростання, яке могло б стати реальністю, якщо б в Росії був сприятливий інвестиційний клімат, скорочення ролі держави, відсутність корупції, відсутність ізоляції від усього світу.

З цього погляду Україна, звісно, перебуває в більш привілейованому становищі, оскільки підписала угоду про вільну торгівлю з ЄС.

— Чи залишається в Росії хоч якась можливість для заходу іноземних інвестицій? Багато великих іноземних банків за останній рік закрили свої відділення у Росії, але водночас, наприклад, Alibaba, китайський гігант онлайн-комерції, зайшов до РФ.

— Китай не приєднався до санкційного режиму. З іншого боку, як ви правильно сказали, Morgan Stanley, один із найоптимістичніших банків, оголосив про те, що він здає ліцензію, закриває свій офіс. Це той банк, який залишався у Росії і в 1998-му і в 2008 році й був одним із найуспішніших банків саме за операціями в Росії.

Прості числа свідчать про те, що іноземні інвестори розчаровані в політиці, яку проводить російська влада. Можливо, це пов'язано з режимом санкції. Можливо, з відсутністю зусиль із залучення інвестицій.

Торік іноземні інвестиції склали $2 млрд. Це величина, рівнозначна нулю. Раніше, в кращі роки, це було і $40 млрд, і $60 млрд на рік. Але річ у тому, що прямі іноземні інвестиції в Росію практично відсутні. А відтік капіталу, навпаки, зростає. І це не тільки відхід умовного Morgan Stanley, це і вивіз капіталу самими російськими інвесторами за межі Росії.

— Як почувається в економічному сенсі пересічний росіянин?

— Кілька років тому керівник Сбербанку на питання: "Є гроші чи ні?" — відповів: "У когось є, у когось немає". Ось це, мені здається, правильна відповідь. Росія — країна з величезним рівнем нерівності.

Проте є важливий факт, що за останні п'ять років реальні доходи населення у Росії знизилися. Тобто сьогодні пересічний росіянин живе гірше, ніж п'ять років тому. Це, безумовно, важлива соціальна проблема. Деякі люди, які могли їздити за кордон, більше не можуть цього робити. Тому ситуація складна. Ринок нерухомості починає зараз повільно зростати. Але загалом, якщо говорити про пересічного росіянина, то його доходи сьогодні нижчі, ніж у 2014 році.

— Давайте поговоримо про брексіт. Буквально щотижня я читаю статті про те, на який він перебуває стадії. Часом у мене складається враження, що навіть уряд Терези Мей, яка от-от залишить свою посаду, достеменно не знає, що, як і куди рухається. Ви розумієте, які реально економічні наслідки для економіки ЄС і Британії матиме брексіт?

— У цьому і полягає вся суть запитання. Ніхто не знає, які саме сценарії будуть реалізовані, і варіативність цих сценаріїв величезна. Є оцінки того, що найжорсткіший брексіт обійдеться Великій Британії у вісім процентних пунктів ВВП як кумулятивний удар. І є сценарій виходу за норвезькою схемою, наприклад, який взагалі не призведе до значних наслідків.

Але вже зараз, починаючи з 2016 року, Велика Британія втрачала майже один процентний пункт ВВП на рік просто через невизначеність.

Найцікавіше, що прихильники брексіта рекламували цей крок як те, що поверне країні 350 млн фунтів на тиждень. Був такий автобус, на якому це було написано, і він їздив як пропаганда Лондоном. Потім прихильники кампанії брексіта сказали, що ця цифра не відповідає дійсності. Так от, дійсність зворотна. Виявляється, 300 або 350 млн фунтів на тиждень країна втрачала починаючи з 2016 року через невизначеність.

— Міжнародні фонди та організації постійно пишуть про якісь ризики для розвитку глобальної економіки. Це робить МВФ, робить Світовий банк. До того ж я дивуюся сміливості песимізму Світового банку — він називає досить відверті цифри щодо бідності в країнах, що розвиваються. Моє питання: в яких сферах і регіонах є позитивні імпульси? Хочеться щось хороше побачити в цьому світі.

— Насправді прогрес у сфері боротьби з бідністю величезний. Якщо ми подивимося на людей, які живуть на $2 на день, то на початку 80-х років це було 40% світового населення, зараз 10%. Це величезний прогрес. Якщо ми подивимося на нерівність, то здається, що вона зростає. Насправді, якщо ми візьмемо весь світ як єдине суспільство, то в цьому світі нерівність істотно скоротилася за останні 20 або 30 років за рахунок того, що виріс глобальний середній клас. Це люди, які живуть у Китаї та Індії.

Індія, Китай продовжують зростати. У багатьох країнах відбуваються реформи, зокрема ринкові. Наприклад, така величезна країна, як Ефіопія, сьогодні проводить реформи, а там живуть 100 млн осіб. У нашому регіоні ми бачимо швидкі реформи в Узбекистані, бачимо боротьбу з корупцією у Вірменії. Я можу довго перераховувати, оскільки є багато позитивних прикладів. Американська економіка, незважаючи на всі ці проблеми, теж продовжує зростати.