Реформами в медицині задоволені?

НВ запитав у співвітчизників, що вони думають про якість медичних послуг в Україні

Бути задоволеною однією із найскладніших реформ — досить самовпевнено. Ці Авгієві стайні тільки починають чистити, натрапляючи на страшенний опір. Чого варті фармацевтична або освітня мафії, наприклад.

Тому на блискавичні результати я особисто не розраховувала ніколи. Але радію, що ці процеси почалися, і "мертвечина" відсікається. І захоплююся послідовністю та політичною волею Уляни Супрун.

Мої батьки вже підписали договори з сімейними лікарями. І мама розповіла, що "лікарка дуже симпатична і сказала, що нами займатиметься". А до цього ми намагалися не мати нічого спільного з державною медициною.

Зоя Казанжи,
консультантка з комунікацій проекту The Communications Reform Group

Я не в курсі реформ у медицині. Бо востаннє в державній поліклініці був у 2003 році. Тоді я вистояв 20-хвилинну чергу з пенсіонерами на перев'язку. А коли останнім зайшов до кабінету і мене запитали: "Де ваш бинт?", я вийшов із кабінету і відтоді не переступав поріг офіційного медичного закладу.

А взагалі-то я намагаюся не користуватися медичними послугами, тому що намагаюся не хворіти.

Олександр Ройтбурд,

художник, директор Одеського художнього музею

Я ще не зробив жодної з тих важливих речей, які мав зробити як батько. Мій маленький син поки не щеплений, а я досі не визначився із сімейним лікарем і не підписав контракт.

Це не означає, що я не буваю у лікаря. Звісно, я користуюся послугами, наприклад, приватного стоматолога. Але якою б гарною не була приватна медицина, вона не має бути безальтернативною.

Тарас Прохасько,
письменник

Я вже зареєструвала у [сімейного] лікаря і дітей, і членів своєї сім'ї. Це звичайна державна поліклініка. Найчастіше, звісно, я буваю в дитячій поліклініці. І раніше для того, щоб працюючим батькам із дитиною потрапити навіть на плановий огляд, потрібно було вистояти величезну стихійну чергу. А якщо потрібно потрапити на прийом до двох-трьох лікарів, то це взагалі перетворювалося на сафарі. Коли батьки бігають різними поверхами, щоб не прогавити своєї черги.

А зараз це крок назустріч суспільству. Коли на прийом до лікаря я можу записатися онлайн на зручний для мене час. Для працюючих батьків це дуже зручно. Тепер у коридорах дитячих поліклінік я стала бачити більше тат із дітьми. Тому що вони приходять на час, який зручно їм, а не тільки лікарю.

Ірина Соловей,
співзасновниця платформи соціальних інновацій Велика ідея

Так реформи не проводяться, не робиться експеримент in vivo [всередині живого організму] на цілій великій країні. Адже пропонувалося провести експеримент у трьох пілотних регіонах. А робити так, як зараз, — це ж вбивство [медичної] системи.

І те, що розпорядилися [у рамках реформи] видавати безкоштовні медикаменти, так це ж тільки найгірші медикаменти. Грошей [у лікарнях] на медикаменти, звісно, не вистачить. Це ж очевидно. В країні немає грошей. А все, що робиться, — так це тільки гарні слова мовляться.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Моя подруга, професор-мікробіолог і колишня киянка, яка тепер живе в Атланті (США), їздить лікуватися до Києва. Як вона стверджує, в Америці класна діагностика і технічний рівень клінік. Але лікарі наші поки кращі. Думаю, вона має рацію.

Людмила Горделадзе,
директорка київського кінотеатру Жовтень

Чесно кажучи, [я і моя сім'я] давно не довіряємо державній медицині і страховій медицині. І вже багато років користуємося послугами приватних лікарів та клінік.

Але в медреформу віримо, оскільки її проводить Уляна Супрун. Але поки на відстані.

Дмитро Борисов,
власник і бренд-шеф мережі ресторанів (Канапа, Остання барикада, RONIN)

Нам для доньки потрібно було взяти довідку для школи. Оскільки ми з сім'єю живемо у Києво-Святошинському районі, то спершу поїхали до Боярки, де нас відправили у Вишневе, а там відправили ще далі. Для працюючих батьків вистояти перед школою всі черги, пройти всі комісії та побачити, як воно працює, — випробування не з легких. Зізнаюся, я цього не витримав і в певному сенсі вчинив, як дезертир, тому що дружина вистоювала всі ті черги.

Я розумію, що є міжнародний досвід, є практика сімейного лікаря. Але в Україні впадає в око невідповідність розподілу медичної інфраструктури. От моя сім'я — представники сільської місцевості, й у нас вже немає доступу до такої розгалуженої і розвиненої медичної інфраструктури, як у мешканців Києва.

Загалом, ми з дружиною вирішили, що поки не приписуватимемося до сімейного лікаря, а подивимося, як це все працюватиме. А поки звертаємося до комерційної медицині, яка орієнтована на сервіс. Хоча всі ми розуміємо, що ті ж лікарі, які вранці приймають у державній поліклініці, після обіду приймають у приватних клініках.

Павло Гудімов,
арт-менеджер, музикант, засновник галереї Я Дизайн

Реформи не бувають блискавичними, особливо під час тотальної корупції. Тому сьогодні вважаю взагалі недоцільним давати якісь оцінки. Ні хвалити, ні ганьбити, а робити реформи.

Медицина — вельми чутлива тема. Вона завжди експлуатувалася на телебаченні. Особливо як сенсаційна і безпрограшна для отримання [необхідних] "цифр" на "вбивць у білих халатах". Тому всі, хто ступає на це поле і коментує, ніби потрапляє у сірчану кислоту. Вижити там неможливо.

Саме тому вважаю Уляну Супрун безумовною героїнею. А сьогодні — у вирі несамовитої спроби реваншу — поготів.

Ольга Герасим'юк,
телеведуча

Зараз я можу лише висловити своє позитивне ставлення до зміни моделі фінансування, яка передбачає "ходіння грошей" за пацієнтом. За всіх складнощів реалізації цієї моделі вона як мінімум прибирає дискримінацію, коли український платник податків отримує медпослуги незалежно від того, чи є у нього прописка.

Микола Малуха,
директор із комунікацій центру соціально-економічних досліджень CASE Україна