Порада з Вашингтона

Андерс Аслунд, американський професор і знавець української економіки у впливовому аналітичному центрі Atlantic Council у Вашингтоні, дає характеристики всім українським президентам і пораду останньому, якою гріх не скористатися

Ольга Духніч

З Андерсом Аслундом, американським економістом і одним з найкращих у світі експертів з української економіки, НВ зустрічається у холі Premier Palace в Києві. Він виглядає втомленим, явно поспішає в аеропорт, але при цьому знаходить час для інтерв'ю і не втрачає почуття гумору.

"Знімайте обережно, тут відбувається стільки цікавих приватних зустрічей, що краще бути акуратним", — іронічно коментує Аслунд роботу фотографа, позуючи в холі готелю.

Іронію та гострі оцінки Аслунд дозволяє собі і в більш серйозних питаннях. У його компетентності не доводиться сумніватися: економіст є професором Джорджтаунського університету і співробітником престижного американського аналітичного центру Atlantic Council. Також Аслунд обіймав посаду радника одразу за кількох президентів різних країн і завжди готовий назвати хворобливі точки будь-якої з пострадянських економік.

Частий гість в Україні, де ще нещодавно був членом експертної ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, він неупереджено описує основні проблеми країни, вказуючи на свавілля силових структур та місцеві політичні інтриги. Все це серйозно псує імідж України в глобальному світі, підсумовує він.

Замовляючи каву, він пропонує одразу перейти до розмови і попереджає, що тим не менш залишається оптимістом щодо оцінки українського майбутнього, нехай і оптимістом обережним.

— Ви вже кілька разів говорили про те, що програма співпраці України з МВФ під загрозою зриву. Яка ймовірність цього сценарію?

— Сьогодні і в МВФ, і в ЄС дуже високі сумніви, що Україна виконає свої зобов'язання перед МВФ. У фокусі уваги два болючих питання. Перше і найголовніше зараз — створення антикорупційного суду. По-справжньому незалежного. Президент Порошенко втратив повагу західних колег через законопроект про антикорупційний суд, поданий 22 грудня. Його зміст навряд чи передбачає створення суду незалежного і компетентного, на що і вказала Венеціанська комісія. Крім того, подати його майже в переддень католицького Різдва теж не дуже чесно — виглядає так, ніби це зроблено, щоб законопроект не читали і не помітили. Нещодавно оприлюднена помилкова інформація про те, що нібито Світовий банк готовий звільнити свого керівника в Україні [за критичні висловлювання про процедуру створення антикорупційного суду в Україні] також сильно вдарила по довірі до країни.

Президент Порошенко втратив повагу західних колег через законопроект про антикорупційний суд

Друге складне питання — це ціни на газ. В Україні досі діють різні тарифи на газ для населення і промислових підприємств. Поки існує нерівність цін, її завжди будуть використовувати в корупційних схемах. На жаль, Україна все ще зволікає з вирівнюванням цін і підняттям тарифів для населення.

Цілком можливо, що Україна замість кредиту МВФ продовжить розміщувати свої облігації на європейському ринку. У неї вже є успішний досвід 2017 року.

— Які ризики у такій фінансовій стратегії?

— По-перше, на цьому багато грошей не заробиш, по-друге, країна, в якій право власності не захищене, не отримає достатньої кількості інвестицій. За такою логікою діяв Віктор Янукович, коли в 2011 році сказав, що йому більше не потрібен МВФ, і продав облігації за 7,5%. Через рік їхня ставка була вже 9,5%, а потім продати їх стало взагалі неможливо. Тобто цей метод не працює. Єдиний адекватний для України спосіб вирішити ситуацію — це виконати вимоги МВФ і головне — не брехати МВФ. Зараз дійсно дуже мало довіри до України.

— Корупція і незахищене право власності — дві основні проблеми України. Скільки сьогодні втрачає країна, не вирішивши їх?

— Починаючи з 1990 року Україна втрачає на рік до $5 млрд, тобто близько 5% ВВП щорічно йде з країни. Через те що люди не вірять в українське право власності, ці величезні гроші вкладені в нерухомість у Великій Британії або США, розміщені в іноземних банках. Якби люди не боялися і могли тримати гроші тут, це б дало ці самі 5%.

Сьогодні інвестиції в Україні — це приблизно 18-20% ВВП, а має бути 25-30%. Такі цифри забезпечили б нормальний ріст економіки на 6-8%. Саме так, на 7,5%, росла українська економіка вісім років починаючи з 2000 року. Чому? Тому що тоді у Заходу ще були очікування, що право власності тут буде захищено. Зараз у це вже не вірять, і необхідно зламати цю відсутність довіри.

Єдина пострадянська країна, якій вдалося це зробити, — Грузія часів Міхеіла Саакашвілі. Тому що він знав, як це робити. Це вимагало радикальних дій. Сьогодні на Заході бачать і розуміють, чим безкарно займаються ГПУ і СБУ, з цього ясно, що право власності — це не мета держави. Іноземні інвестиції оцінюються як здобич — тут і зараз. У таких умовах ніхто не вкладатиме в Україну свої гроші.

— Зміна президента зможе змінити ситуацію? Наскільки сильно впливає фігура першої особи на правила гри в українській економіці?

— Президент, особливо в такій країні, як Україна, завжди має значення. Подивіться, Леонід Кравчук майже нічого не зробив в економіці, Леонід Кучма зробив багато, Віктор Ющенко привів все в повний хаос, Янукович — просто злодій. Але я хотів би бачити в Україні парламентську республіку, як скрізь у Східній Європі. Всі країни-члени ЄС — це парламентські республіки. Така форма правління дає більше стримувань і противаг того, чим страждають пострадянські країни.

У всіх пострадянських державах президенти сидять в колишніх будівлях ЦК і працюють так само, як у ЦК, — телефонними дзвінками, а не документами.

— Днями ви різко розкритикували Кремлівську доповідь мінфіна США, де згадані політики, чиновники та бізнесмени, наближені до Володимира Путіна. Ви дійсно думаєте, що доповідь є неефективною?

— Я думаю, вона вкрай неефективна. Хіба що у тих людей, які до неї потрапили, з'являться проблеми в обслуговуванні міжнародними банками. Поки ситуація навколо згаданих у списку осіб не визначена, навряд чи серйозні банки будуть готові проводити трансакції в їхніх інтересах. Взагалі, список виглядає так, ніби американська адміністрація зовсім не працює, а це не так. Компіляція рейтингу найбагатших росіян із журналу Forbes — це не список, мета якого показати, що покарання вибіркове, і покарані будуть тільки "довірені особи" президента Путіна.

Зараз документ виглядає як насмішка над Конгресом США, адже вони півроку просили адміністрацію Трампа зробити щось інше. Все це серйозно послаблює саму ідею американських санкцій, а значить і підриває санкції європейські. Якщо США ставиться до санкцій несерйозно, навіщо тоді серйозною бути Європі? Це виглядає як робота Трампа для Путіна, він нарешті зробив те, чого не міг робити раніше. І в Росії це розуміють. Російська телеведуча Ольга Скабєєва так і сказала в ефірі: "Трамп знову з нами". І це, напевно, найточніші слова.

— Як сьогодні, на ваш погляд, можна оцінити економічну ситуацію Росії після чотирьох років санкцій? Британський тижневик The Economist у своєму традиційному прогнозі вказав на можливість стабілізації економіки РФ у 2018 році.

— Я думаю, що російська економіка погано виглядає. Набагато краще виглядала перша половина року, а в другій половині економічне зростання було дуже низьким, якщо воно взагалі було. Наприклад, торік зростання економіки було мізерним - 1,4%, до того ж очікували 2%, але щось пішло не так. Наприклад, три з п'яти найбільших приватних банків Росії — Бинбанк, банк Открытие та Промсвязьбанк — збанкрутували, а кожен із них виглядає як ПриватБанк тут.

Тобто власники вкрали по кілька мільярдів доларів у кожному банку, а центральний банк зовсім не мав над ними контролю. Бинбанк завжди вважався бандитським банком. І те, що він проіснував так довго, — це ганьба.

А якщо приватні банки не працюють, це означає, що приватні підприємства не отримують кредити. Зараз 60% банківських активів Росії знаходяться у держави, і вони кредитують держпідприємства так само, як і в Україні. Я також чув, що у Сбербанка непрацюючі кредити становлять 80%, у ВТБ — 96%. А значить, у російській банківській системі шахрайство виглядає набагато гірше, ніж в Україні за часів Януковича. Тобто реальна ситуація в Росії набагато песимістичніша за прогнози.

— Повертаючись до України: чи є у нас шанс піти позбутися олігархічної економіки і чи наблизили нас останні чотири роки до цієї мети?

— Так, головні досягнення України сьогодні — це прозорість і відкритість, і якщо ми подивимося на українських олігархів, то вони програли за ці роки більше, ніж обивателі. Якщо хтось і вигравав у останні роки, то це не олігархи, а сірі кардинали, які працюють при вашій державі.

Головна проблема України сьогодні — це силові структури і суди, які не працюють. Ви провели дійсно хороші економічні реформи: скорочено державні витрати на 40-50%. Наступний закономірний крок — відкрити ті ринки, які зараз ринками не виглядають: енергетичний, газовий, ринок землі. Але проблема ще й в іншому: в Україні абсолютно не захищене право власності, а значить у будь-який момент СБУ або ГПУ можуть забрати цю власність. Важливо, щоб ні СБУ, ні ГПУ, ні Нацполіція не займалися розслідуванням економічних злочинів. Нехай цим займається спеціальна економічна поліція. Те, чим сьогодні займаються ГПУ і СБУ — вимаганням грошей у дрібного і середнього бізнесу, — це протизаконно.

— Якщо оцінювати становище України серед інших пострадянських економік, як би ви його оцінили?

— В України особлива позиція. З одного боку, у вас вільна і прозора країна, напевно, найвільніша. З іншого боку, настільки ж корумпована, як Росія або Казахстан, і це дуже нерівноважна конструкція, з якої є два виходи. Або, як за часів Януковича, може розвинутися авторитаризм, або ж корупція буде контрольована.

Я оптиміст і думаю, що буде більше контролю. Зараз ми з вами не обговорюємо міністрів і статусних політиків, але ми могли б це зробити і точно сказати, хто в українській політиці злодій, а хто не злодій. Ми це знаємо, але я не хочу зараз називати прізвища. І це значить, що ситуація прозора. А якщо всі це знають, то люди з хорошою репутацією уникатимуть співпраці з корупціонерами. Це нешвидкий процес, але для України він починає працювати, і це радує.