Прийшли, побачили, купили

Агросектор став національним лідером із залучення зовнішніх інвестицій — на нього припадає левова частка закупок, зроблених в Україні іноземцями. Тому що вітчизняне агро — це дешево, сердито і перспективно

Світлана Угніва

Зовсім нещодавно, в лютому цьогоріч, корейська компанія Posco Daewoo підписала контракт на купівлю 75% акцій експортного зернового терміналу, що будують у Миколаївському морпорті. Сума угоди не розголошується. Але, за оцінкою Сергія Чуйкіна, керівного директора інвестиційно-банківського департаменту інвесткомпанії Concorde Capital, йдеться, імовірно, про $60–75 млн. Об'єкт у Миколаєві, який почне працювати в липні, стане першим закордонним терміналом у портфелі корейської компанії. Він зможе щорічно перевалювати 2,5 млн т кукурудзи, пшениці або сої.

Історія з недобудованим, але вже проданим активом показова для всього агропромислового комплексу країни — він приваблює дедалі більше зовнішніх інвесторів, які поводяться дедалі агресивніше. "У нас було чотири претенденти на угоду, — розповідає Юрій Будник, співвласник групи Orexim, яка продала частку в терміналі корейцям. — Троє з них — іноземні інвестори".

За даними аудиторської компанії KPMG, на агросектор припало понад 70% усіх торішніх інвестицій зарубіжних компаній, спрямованих на купівлю вітчизняних активів. Іноземці вклали в цю сферу $367 млн, або удвічі більше, ніж у 2017-му. Найбільшою угодою 2018-го стало придбання саудівською держкомпанією Saudi Agricultural and Livestock Investment Company (SALIC) агрохолдингу Мрія із земельним банком у 165 тис. га. За оцінками експертів, Мрія обійшлася SALIC у $242 млн.

Якщо ж говорити не тільки про придбання об'єктів, але й про капітальні вкладення, рефінансування боргів та інше, загальна сума зовнішніх інвестицій в українське сільське господарство, за оцінками Асоціації Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ), склала $1,5–2 млрд. І це плюс 10–15% до показників 2017-го.

Для іноземних агробізнесменів Україна стала прекрасною терра інкогніта. Вони її відкривають, немов іспанці Америку: що далі заходять, то більше чудес виявляють. Про це довго готовий говорити Ремі Дей-Тос, директор відкритого торік на Житомирщині насіннєвого заводу німецького гіганта Bayer, який інвестував у об'єкт $200 млн. Результатами, які показало його підприємство за півроку, француз Дей-Тос неймовірно задоволений: мовляв, ефективність перевершила всі очікування. "Ґрунти [в Україні] фантастичні. Погодні умови навесні і влітку практично ідеальні для вирощування ярих [для висіву навесні] культур", — із захопленням розповідає він.

Француз також відзначає великі розміри місцевих полів, що дозволяють застосовувати актуальні й ефективні методи агровиробництва. Бонусом ідуть і не дуже високі, порівнюючи із Західною Європою, виробничі витрати. Все це і рухає галузь, якій потрібно дедалі більше й більше інвестицій, підсумовує Дей-Тос.

Зростання інвестицій в агропром почалося у 2016 році, говорить Дмитро Ануфрієв, партнер і керівник департаменту корпоративних фінансів компанії Deloitte. Точніше, як додає він, відновився після кризових 2014–2015 років, коли на сході країни йшли активні бойові дії. Щойно ситуація стабілізувалася, зовнішні інвестори почали входити у смак місцевого агросектора, відкриваючи для себе його високу прибутковість і низькі проти європейських країн податків.

За словами Тараса Висоцького, гендиректора УКАБ, рентабельність у середньому в сільгоспгалузі в Україні перебуває в межах 25–40%. І це краще, ніж у Новій Зеландії та країнах Латинської Америки — традиційних лідерах світового агропромислового комплексу. Та й середня прибутковість транснаціональних компаній та інших міжнародних бізнесів — близько 10–12% — поступається вітчизняному агро. Високі українські показники нівелюють в очах іноземців навіть значні політичні ризики, які присутні в країні, пояснює Висоцький.

БЕЗУМОВНА ПЕРЕВАГА: Висока рентабельність
українського агросектора, на думку Тараса Висоцького з УКАБ,
перекриває в очах інвесторів політичні ризики

Попит на вітчизняні агроактиви підігрівають і очікування скасування мораторію на продаж сільгоспземель, каже Юрій Астахов, директор інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital. Хоча Верховна рада нещодавно знову продовжила його дію, іноземці розраховують, що в середньостроковій перспективі ринок землі все-таки запрацює. Адже така умова міститься в одному з пунктів меморандуму з МВФ, підписаного Україною в рамках угоди про співпрацю з фондом, пояснює Ануфрієв із Deloitte.

В українському агропромі є ще один привабливий момент — низька вартість місцевих активів. Це добре помітно на прикладі капіталізації вітчизняних агрокомпаній, акції яких котируються на міжнародних біржах. Так, за останній місяць цінні папери провідних українських агрохолдингів Миронівський хлібопродукт (MХП) і Kernel торгувалися за ціною $11–12 за штуку. Акції ж американської компанія Tyson Foods коштували по $63,3, а цінні папери французького агрохолдингу LDC — по 116 євро.

Перспективи для зростання величезні. У секторі рослинництва вартість українських активів підросла за останні кілька років на 50–70%, говорить Дмитро Ушенко, директор з орігінації (пошуку нових клієнтів і бізнесів) інвестиційно-банківського департаменту Concorde Capital. А все тому, що зовнішні та внутрішні інвестори почали активно скуповувати вітчизняні агрокомпанії цього профілю.

Юлія Ковалів, голова Нацради з інвестицій, вважає: зростання інтересу іноземців до українського агросектору обумовлене й тим, що в рейтинзі легкості ведення бізнесу Doing Business країна за кілька років піднялася з 80-го на 71-е місце.

Про перспективність вітчизняного сільського господарства говорить зростання інвестицій в агрологістику, зокрема в портову інфраструктуру. Ковалів називає їх трендом останніх років. За її словами, в цьому сенсі особливо активні транснаціональні гіганти — ADM, Bunge, Cargill і Louis Dreyfus. "За роки незалежності вони вже вклали в агрологістику, за нашими оцінками, понад $1 млрд інвестицій, — розповідає Ковалів. — І продовжують вкладати".

Та й Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) разом із Європейським інвестиційним банком стабільно цікавляться українськими проектами. Подібні міжнародні фінустанови, за даними Висоцького, вже профінансували їх приблизно на $350 млн. Що теж є ознакою хороших очікувань від можливостей розвитку галузі.

Наприклад, група Agrofusion, яка випускає томатну пасту, завдяки кредиту ЄБРР на $15 млн відкрила в серпні 2018-го третій свій завод, здатний за добу перетворити в цю саму пасту 4 тис. т томатів.

У першій половині цього року активність інвесторів, схоже, знизиться, прогнозує Астахов із Dragon Capital. Стримувальним фактором стануть вибори: президента і до Верховної Ради. Але і це непогано — з'являться відкладений попит і пропозиція. І тому вже у 2020-му агроринок знову бурхливо розвиватиметься.

Найбільшою популярністю в інвесторів, на думку Ковалів, стануть користуватися активи у сфері переробки сільгосппродукції. "У нас це найвигідніший напрям — витрати нижчі", — пояснює вона. І наводить як приклад транснаціональну компанію PepsiCo. Та зараз будує в Миколаївській області лінію з виробництва чипсів Lay's, її запустять вже цьогоріч. Нині подібного підприємства у компанії в Україні немає, чипси вона випускає в Польщі.

У 2019-му під Одесою має запрацювати портовий термінал Cargill, який буде щорічно перевалювати 5 млн т зерна. Вартість цього проекту — $150 млн. А транснаціональний зернотрейдер Louis Dreyfus, за словами Ковалів, готується у найближчі кілька років інвестувати в українські проекти понад $200 млн.

Для сучасної України подібні фінансові вливання виглядають солідними. Але вони виростуть у рази, щойно у країні з'явиться ринок землі. "Для глобальних стратегів критично важливим є право власності на базовий актив, в даному випадку на землю", — пояснює Ушенко з Concorde Capital.

За оцінками Висоцького з УКАБ, щойно це станеться, обсяг прямих іноземних інвестицій у вітчизняний агропром може досягти $2–3 млрд на рік. Але і це не межа: загалом сільськогосподарська галузь країни з усіма підрядними ланками цілком могла б щорічно освоювати до $5–7 млрд, впевнений Висоцький.