Поради поліцейського

Кястутіс Ланчінскас, глава Консультативної місії ЄС в Україні, який пропрацював 26 років у поліції Литви, дає оцінку змінам у системі українського МВС і наполягає на тому, що для успіху спільної справи поліцейські мають одне одному довіряти

Христина Бердинських

В середині березня НВ опублікував статтю про міністра МВС Арсена Авакова, його зростаючий політичний вплив та проблеми, які досі існують у МВС. Після виходу статті з редакцією зв'язався Кястутіс Ланчінскас, глава Консультативної місії ЄС в Україні, і запропонував зустрітися для того, щоб обговорити ситуацію. Європейський чиновник з 26-річним досвідом роботи в литовській поліції, він уже два роки працює в Україні та знає не з чуток, що змінилося в правоохоронних органах за цей час, а що — ні.

До того ж місія ЄС в Україні бере безпосередню участь в процесі реформування тутешньої поліції — надає нове обладнання, проводить тренінги для співробітників, вкладаючи в подібні проекти мільйони євро.

НВ вирішив скористатися ситуацією і запропонував Ланчінскасу записати інтерв'ю.

— Українська влада і міжнародні партнери, коли говорять про найбільші досягнення України після Майдану, наводять як приклад створення патрульної поліції. Однак останні соцопитування показують падіння довіри до неї. Чому так відбувається?

— Є кілька причин. По-перше, всі зрозуміли, що поліцейський — це не тільки та хороша людина, з якою можна cфотографуваться для Фейсбуку. Іноді дії поліцейського дуже непопулярні. Патрульні навчилися бути не тільки хорошими, помічниками, але і почали робити свою роботу. Застосовувати, коли треба, силу, карати за правопорушення, заарештовувати. І це, напевно, теж впливає.

Крім того, якщо подивитися на структуру поліції, то можна побачити, що вона дуже складна. Поліція робить 95% всієї правоохоронної роботи. Це і превенція злочинів, і патрулювання, і розслідування злочинів, і порядок під час масових заходів. Патрульна поліція — це частина великої поліцейської системи.

— Кілька років тому багато громадських активістів були залучені до переатестації співробітників МВС. Вони хотіли очистити структуру МВС від одіозних кадрів. Проте більшість звільнених з МВС співробітників відновилися за допомогою судів і продовжують виконувати свою роботу. Що пішло не так? Як все-таки оновити цю структуру?

— Рішення про атестацію було прийнято в 2015 році. Ті, хто його прийняв, повинні були розуміти, що потрібно атестувати понад 100 тис. осіб.

Ми спостерігали за переатестацію. В одних регіонах вона проходила нормально, в інших — хаотично. Але найголовніше сталося згодом. Після переатестації не було перепідготовки. Ніхто не сказав поліцейським, чого від них хочуть, що вони повинні робити по-новому. Був план А — переатестація, а плану Б не було. Це найбільша помилка, якої припустилися тодішні керівники два-три роки тому.

Цю помилку вже зрозуміли. Зараз робиться все, щоб створити нову систему перенавчання, перепідготовки та тренінгів для поліцейських. Але це займе час, тому що організація дуже велика. Ми допомагаємо це робити. Тільки за останній рік ми з партнерами провели тренінги для 3,5 тис. правоохоронців.

— Великий резонанс викликали дії співробітників колишнього підрозділу Беркут під час нещодавнього розгону наметового містечка біля Верховної ради. Людям розбили голови. Як думаєте, співробітники поліції поводилися адекватно щодо тієї ситуації, яка склалася на вулиці?

— Складно коментувати. Я не був на місці і не знаю, що відбувалося зсередини. Давайте почекаємо, коли слідчі скажуть своє слово.

— Розкажіть про експеримент з інститутом детективів. На дорогах люди реформу бачать, а всередині поліції — ні.

— Почнемо з того, звідки з'явилися детективи. Коли ми говорили з начальником поліції, він погодився, що в системі ще багато старого, радянського і неефективного. Підрозділи розділені на дві частини — слідчі та оперативники. У них окреме начальство, різні критерії оцінки роботи, і вони між собою переписуються листами через канцелярію.

Наприклад, в одному поліцейському відділку в кінці коридору сидять п'ятеро слідчих, в іншому кінці — троє оперативників, і між собою вони спілкуються листами. Інститут детективів покликаний це змінити. Минулого року у восьми поліцейських дільницях по всій Україні були об'єднані слідчі та оперативники, і ми отримали дуже хороший результат.

— Там, де проходить цей експеримент, співробітники поліції були якось мотивовані? У них вища зарплата?

— Ми [місія] не можемо підвищити зарплату поліцейським. Ми допомагаємо створювати структуру, спільно з Нацполіцією проводимо тренінги. І як додатковий стимул за те, що поліцейські беруть участь у цьому експерименті, наша місія надає необхідну техніку для детективів і дільниць — персональні комп'ютери, обладнання для огляду місця події тощо. Така мотивація.

— Часто чую від міжнародних експертів, що вони підтримують Нацполіцію та МВС, тому що бачать якісь відчутні результати. Але іноді складається враження, що саме така сліпа віра міжнародних партнерів зміцнює позиції міністра Арсена Авакова. Він часто поводиться виключно як політик, а не як міністр МВС, і використовує свою посаду в політичних цілях. Що ви думаєте про це?

— Ви самі сказали: міністр внутрішніх справ — це політик. Якщо ви подивитеся на міністрів внутрішніх справ країн ЄС, то побачите, що всі вони політики. Там немає жодного міністра в погонах. І це добре, тому що політик, обраний демократичним шляхом, займається стратегією і розвитком інституції. Так, поліція і МВС розвиваються швидше, і це залежить не тільки від міністра Авакова, а й від тієї команди, яка там працює, і того, наскільки люди налаштовані на реформи.

— Був скандал за участю сина міністра, якого підозрюють у причетності до корупції. Коли вибухнув скандал, на сайті МВС вийшла заяву від імені всього МВС, що міністерство вважає дії НАБУ політичними. Ось це я мала на увазі, коли говорила, що Аваков поводиться як політик.

— Так це не Аваков, а, скоріше, співробітники МВС повелися як політики.

— Сумніваюся, що всі співробітники МВС підписалися під цією заявою і що вона не було спущена зверху.

— Я не бачив цієї заяви і не можу її коментувати.

— В Україні є такі структури, як Нацкорпус, і зараз з'явилися якісь народні дружини. Вони стають активними учасниками вуличного життя. Що ви думаєте про ці структури?

— Використання сили законом надається тільки державним інституціям, таким як поліція і Нацгвардія. Всі інші формування не мають права цього робити. І я сподіваюся, що українські правоохоронні органи вживатимуть рішучих заходів у разі, якщо ці організації стануть використовувати силу. Якщо молоді хлопці хочуть служити своєму народові, є відбіркова комісія до Нацполіції або Національної гвардії. Проходьте навчання, приймайте присягу і працюйте. Можна піти в армію. Але створювати приватні організації, які займатимуться громадським порядком, когось заарештовуватимуть, — це шлях в нікуди.

— Тим часом ці організації теж пов'язують з керівництвом МВС, з тим же міністром. Тому і виникає питання, як це може співіснувати. Хоча це, напевно, питання риторичне. Розкажіть, а як в Литві відбувалося становлення поліції? Я знаю, ви прийшли працювати в поліцію на початку 90-х.

— Я прийшов в поліцію відразу після проголошення незалежності у 1990 році. Тоді я був студентом четвертого курсу юридичного факультету. Мені було 23 роки, патріотизм зашкалював, як і у багатьох молодих хлопців.

За свою 26-річну кар'єру в поліції я пережив до 13 реформ. Я і колегам-поліціянтам в Україні кажу, що реформи — це постійний стан. Суспільство змінюється, життя змінюється, і інституції змінюються.

Тому в Україні я почуваю себе дуже комфортно. Іноді мені здається, що я десь вже все це бачив, зі мною це відбувалося. Структура поліцейської дільниці тут така, яка була 28 років тому в Литві. Потім вона у нас змінилася, а у вас змінюється тільки зараз. Коли мені кажуть, що інститут детективів в Україні не працюватиме, я всім відповідаю: це працюватиме, тому що я бачив, як це запрацювало у нас і в інших країнах. У це потрібно повірити, починати цим займатися і не боятися робити помилки.

— У вас була проблема з корупцією в поліції?

— Покажіть мені державу, де немає корупції.

— В українському розумінні.

— На такому рівні — ні. Але вона існує. Для цього у нас є система внутрішньої безпеки поліції. Є підрозділ внутрішніх розслідувань, який займається не тільки розслідуванням корупційних справ, а й превенцією корупції всередині організації.

— Яким чином?

— Наприклад, йде якесь складне розслідування, є коло підозрюваних. За аналізом ризиків зрозуміло, що підозрювані можуть шукати способи впливати на розслідування. Тоді вживають контрзаходів, які допомогли б поліцейським вистояти. Ми не бачимо в працівнику кримінальної поліції людину, яка візьме хабар. Ми в нього віримо, в те, що він чесний поліцейський. В Україні ще немає віри одне в одного, довірчі стосунки не збудовані.

— Важко вірити слідчому, коли бачиш, як проходить розслідування злочину і чим воно закінчується.

— Що стосується слідчого: він сам обрав цю роботу, ніхто його не примушував. Тому роби свою роботу чесно, як написано в присязі. Те саме потрібно сказати прокуророві, який повинен працювати спільно зі слідчим для розслідування злочину, і судді.

— Ви описуєте ідеальну картину світу. Деякі приходять в правоохоронну систему, щоб заробляти, а не відстоювати закон. Як з цим боротися?

— Все не так уже й погано у вас. В одному регіоні в Україні ми робили оцінку персоналу, рівень його мотивації. Ми були налаштовані дуже скептично, думали, що результат виявиться нижче плінтуса. Але були здивовані, що 30% тих, хто працює в поліції, виступають за зміни і добре мотивовані для виконання своїх обов'язків. А 40% — це ті, хто вичікує і рухається туди, куди вітер подує. І 30% — це ті, хто ідеалізує минуле.

Ми повинні забути про 30% останніх, з ними нічого вже не вдієш. Вони не зміняться і рано чи пізно підуть з поліції. Ми повинні працювати з цими 70%.

Все залежить від людей. Можна купити нові машини, техніку, але якщо люди не зміняться, це обладнання нічого не коштуватиме.