Політекономія з Іваном Міклошем

Екс-міністр фінансів Словаччини, голова Стратегічної групи радників із підтримки реформ в Україні, називає п'ять речей, яких, на його думку, не вистачає нашій країні

1

Ідеологічні політичні партії

П олітичні партії в Україні, принаймні більшість із них, конкурують у популізмі та гніві. Україні потрібні нормальні, ідеологічні партії, засновані на консервативних, ліберальних, соціал-демократичних та інших подібних цінностях, принципах і програмах.

2

Коаліція з чіткою програмою і коаліційний уряд

К оаліційний уряд має ґрунтуватися на спільній програмі та мати сильну підтримку в парламенті для просування урядових законопроектів. Сьогодні реальність далека від ідеалу, і часто незрозуміло за результатами голосування, яка партія чи депутати є коаліцією, а хто — опозицією.

3

Виконавча влада в одних руках

У сучасній Україні діє змішана конституційна система, де виконавча влада розділена між президентом і урядом. Це створює багато проблем, і було б набагато краще, якби Україна мала тільки президентську або парламентську систему. Має бути зрозуміло, у кого влада, хто несе відповідальність. І це повинен бути хтось один.

4

Незалежні професійні правоохоронні та регулюючі інституції, а також ефективна професійна держслужба

Н езважаючи на деякий прогрес за останні роки, ситуація в цій сфері далеко не ідеальна. Україна має величезний невикористаний потенціал для зростання і розвитку, і названі інституції критично важливі. У цій сфері можуть допомогти тільки рішучі та глибокі реформи.

5

Інвестиції

В исокого і стійкого зростання неможливо досягнути без значного збільшення інвестицій. Сьогодні інвестиційний рівень становить приблизно 17% ВВП, а для помітного і стійкого економічного зростання необхідно щонайменше 25-30%. Найефективніший і найшвидший спосіб досягнення цієї мети — залучити ще більше прямих іноземних інвестицій.

CV

Іван Міклош

Освіту здобув у Економічному університеті у Братиславі та Лондонській школі економіки. Зарекомендував себе як успішний реформатор. Був міністром економіки і двічі — міністром фінансів Словаччини. У 2014-му увійшов до міжнародної консультативної ради Нацради реформ України. З 2016-го — головний економічний радник прем'єр-міністра України і голова Стратегічної групи радників із підтримки реформ (SAGSUR).