Полагодити країну  - фото

Полагодити країну

26 липня 2018, 11:45

Наталія Яресько, екс-міністр фінансів України, невисоко оцінює зміни в економіці країни після своєї відставки і каже, що потрібно зробити негайно

Наталія Яресько, екс-міністр фінансів України, невисоко оцінює зміни в економіці країни після своєї відставки, називає кроки, які треба зробити негайно, і зізнається, що зараз, відновлюючи після урагану Пуерто-Ріко, вона думає про те, як колись поверне до життя звільнений від окупації Донбас

Відео дня

Ольга Духніч

Е кс-міністр фінансів Наталія Яресько в Україні нечастий гість. Завершивши роботу в українському уряді в 2016 році, вона отримала пропозицію стати виконавчим директором ради з фінансового контролю та управління Пуерто-Ріко, самоврядної держави під юрисдикцією США з економічними проблемами серйознішими за українські. Талант кризового менеджера випускниці Гарварда з українським корінням явно високо цінують у Білому домі.
У Пуерто-Ріко Яресько не тільки займалася тамтешньою затяжною рецесією, але і пережила один із найсильніших ураганів, які перетворили острів на купу руїн.
Утім, НВ з Яресько зустрічається не в Сан-Хуані, а в українському Каневі — на міжнародному економіко-гуманітарному форумі Ukrainian ID, де екс-міністр — одна з основних спікерів. Прибувши раніше за інших гостей, вона довго стояла біля могили поета Тараса Шевченка, а перед інтерв'ю пояснила, що це одне з місць сили в Україні, несправедливо позбавлене національної і міжнародної уваги.

П'ять запитань Наталії Яресько:

___________________________________________________

Ваше найдорожче придбання за останні 10 років?
Я збудувала будинок тут, в Україні.
Поїздка, яка вразила вас найбільше?
Подорожі Південно-Східною Азією: Балі, Малайзія, Гонконг, Сінгапур.
На чому ви пересуваєтеся містом?
В Пуерто-Ріко у мене службовий автомобіль Ford, а тут, в Україні, — Subaru.
Вчинок у вашому житті, за який вам досі соромно?
Він є, як і в кожної людини.
Чого або кого ви боїтеся?
Навіть не знаю. Я вже пережила революцію, війну й ураган (сміється). Я людина сімейна, тому найбільше переживаю і боюся за своє близьке оточення і родичів.

До нереалізованого потенціалу України вона періодично повертається і протягом бесіди. До того ж розмірковуючи про те, що відбувається на її історичній батьківщині, використовує займенник "ми".
— Як ви оцінюєте стан української економіки за останні два роки? У чому, на ваш погляд, її найпроблемніші сторони?
— Я рада тому, що реформи продовжилися, це позитив. Негатив у тому, що зробленого недостатньо. Втрачено темп. Економіка України помітно не відповідає тому, як змінюється світ, і ми сьогодні не залучаємо тих сум інвестицій, які нам потрібні для створення якісних робочих місць. Від цього мені сумно.
Шанс на зміни після Майдану був величезним, тоді у нас була підтримка всього світу. Але інтереси світу змінюються, і в фокус його уваги потрапляють уже інші країни та інші проблеми. Вікно можливостей для України звужується. Ще більш трагічним є те, що ми втрачаємо найголовніший ресурс — довіра до реформ серед людей усередині країни.
Українці за 27 років незалежності вже пережили кілька девальвацій і низку ситуацій, коли їх надії були зраджені. Щоб залишатися жити і працювати в країні, важливо в неї вірити. Тому я хочу, щоб зміни в Україні відбувалися швидше. Важливо, щоб у людей залишалися сили вірити і довіряти тим, хто прийняв на себе відповідальність за управління державою.
— Що критично важливо робити вже зараз?
— Критично важливо домовитися із МВФ. Я вірю, що сьогодні це ключ до стабільності, а іншого у нас немає. Погано, якщо українці не розуміють реальних ризиків. Транш від МВФ і продовження співпраці з фондом — це жест доброї волі міжнародної спільноти стосовно України, і сьогодні він нам дуже потрібен. Так, українська економіка стабілізувалася, порівнюючи з 2014-2015 роками, але зростання у 2,5-3,5% — це вкрай мало, у нас триває війна. Крім того, на глобальних ринках зараз немає грошей під такі відсотки та умови, які дає Україні МВФ, і нікому не захочеться платити мінімум 10% річних за державними боргами.

Поки ми розмірковуємо про те, як освоїти нові експортні ринки, світ думає про те, як ринки зміняться, коли ними буде керувати штучний інтелект
Цього більшість, можливо, не захоче почути, але умови МВФ допомагають реалізації політичної волі в країні. Вони підсилюють реформістів і їхню політичну волю робити важкі, складні й іноді дуже болючі зміни.
Коли в 2014 році я прийшла в уряд, ця політична воля була сильною, всі дуже боялися впасти у фінансову прірву. Коли ж економіка стабілізувалася, всі немов видихнули і сказали: ну що ж, нам вже не так важливо рухатися швидко.
— Чи є в України альтернативні допомозі МВФ варіанти стабілізувати економічну ситуацію напередодні виплат за державними боргами у 2019 році?
— Очевидно варіанти є, але вони настільки погані, що я навіть озвучувати їх не буду. Можна брати кредити від так званих злих акторів, що Україна вже робила, і повторювати це я б не рекомендувала в жодному разі [йдеться про позику $3 млрд уряду Віктора Януковича у РФ у 2013 році]. Можна просто йти на дефолт і чекати, що ми отримаємо від дефолту. Але я ніколи не вірила, що наша економіка може пережити дефолт і розвиватися у позитивному напрямку. Можна взяти гроші під 10% і більше та платити більше грошей за обслуговування кредиту, але всі ці варіанти набагато гірші, ніж співпраця із МВФ.
— Ви згадували повільний хід реформ в Україні. Що може прискорити економічне зростання країни?
— Приватизація державних підприємств та антимонопольне законодавство. Створення Антикорупційного суду — це дуже важливо. Важлива дієва судова реформа. Але не менш важливим є зменшення потоків, які фінансують корупцію, а їхні джерела — великі державні підприємства та монополії. У США 30-х років як раз антимонопольними законами і відповідними діями вдалося перемогти корупцію.

— Днями президент вніс до Верховної Ради законопроект про податок на виведений капітал, яким передбачається замінити чинний податок на прибуток. Наскільки такий крок економічно вигідний Україні в її нинішній ситуації?
— Я ніколи не була прихильником цього податку і завжди боролася проти нього. Впевнена, він створить дірку в бюджеті, і тоді доведеться вирішувати, у кого забрати ці кошти. Але звідки їх сьогодні забирати? З освіти? З військового бюджету або культури? Ми вже настільки зменшили витрати, що витрачати ще менше, мені здається, вже не можна.
Крім того, цей податок сплачується тільки з коштів, які виходять із підприємства. Якщо вони реінвестовані, то виплат не передбачається. Крім того, в країні велика частина підприємств — приватні та далеко не прозорі. Не завжди прагнення приватного підприємства вкласти кошти назад у бізнес продиктовані необхідністю, а не бажанням власника ухилитися від податку. На мій погляд, це менш справедливий спосіб оподаткування, ніж податок на прибуток. За податку на прибуток кожен може обрати — вкладати гроші в бізнес знову чи ні. Але всі платять податки і беруть участь в економічному розвитку держави.
В Естонії, де є досвід застосування цього податку, податок на прибуток юридичних осіб не був великою частиною бюджету, вони не розраховували на нього під часи планування бюджету. А ми дуже розраховуємо. Хоча президент все ж пропонує спочатку вирішити питання про те, як компенсувати зменшення надходжень, але навіть у цьому разі я не вірю, що такий закон створює гарні стимули для економіки.

В ОДНОМУ ЧОВНІ: Екс-міністр фінансів України Наталія Яресько (праворуч) у 2014-2015 роках допомогла українській економіці уникнути колапсу і сьогодні впевнена: єдиний можливий шлях для країни — співпраця із МВФ. На фото — з колишнім прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком та директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард

— Україна вступає до нового циклу виборів — президентських, а потім парламентських. Чи пройдені Україною певні точки неповернення у новій економічній політиці, та наскільки небезпечний прихід до влади уряду популістів?
— Не можна змінити менталітет народу. Люди вже вільні, і ніякою владою цю свободу преси або самостійного висловлювання не змінити. А от в економіці, на жаль, змінити назад можна абсолютно все. І це найбільша загроза для України. Можна отримати страшенно дефіцитний бюджет, можна взяти кредити не від тих кредиторів. Підняти податки до неймовірного рівня або знову намагатися різними субсидіями і прихованими програмами фінансувати своїх друзів. Ми знищили багатьох із цих схем. Можна недофінансувати оборону. Бюджет — це основа політики держави, і за один бюджет державу можна змінити до невпізнання.
У нас є чудовий професійний Національний банк України, і ми до цього довго йшли. Але і його теж можна знищити, це небезпечно. Дуже погано, якщо популістська політика впливатиме на курс, чергова велика девальвація стане шоком для народу.
Тому я закликаю не голосувати за популістів. Популізм — проблема не тільки України, але і всього світу, тому що є багато злих і розчарованих людей, які хочуть простих і радикальних змін.
— Як ви оцінюєте діяльність уряду Володимира Гройсмана, спостерігаючи за ним уже поза країною?
— (Довге мовчання.) Так само, як я оцінюю реформи. Позитивний рух є, і я вдячна за те, що вони і далі будують на основі тих змін, які вже були зроблені до них. Наприклад, законопроект про державні банки та їхнє корпоративне управління — гарний крок вперед, за який я цьому уряду вдячна.
Але немає бажання йти вперед швидше. Це проблема не тільки уряду, але і всього істеблішменту. Світ змінюється дуже швидко. Проблем у ньому все більше, і поки ми розмірковуємо про те, як освоїти нові експортні ринки, світ думає про те, як ринки зміняться, коли ними керуватиме штучний інтелект. Нам потрібно не тільки наздоганяти, а бігти вперед.
В України є шанси стати світовим лідером — в тій же IT-сфері або в навчанні НАТО гібридній війні. Я собі сиджу далеко і думаю, яка ж країна багата, а люди бідні, і це гнітюча диспропорція.
— Ви вже більше року працюєте з урядом Пуерто-Ріко. Острів пережив одну з найпотужніших природних катастроф і до того мав не найкращу економіку. Проблеми, які ви вирішували в Україні та вирішуєте сьогодні в Пуерто-Ріко, схожі? Український досвід допомагає?
— Є багато схожого і несхожого одночасно. Економіка острова й України приблизно на одному рівні — $100 млрд, і це порівняння не на користь України. Борги однакові — по $70 млрд, які необхідно реструктуризувати. Проблеми міграції схожі. Там люди виїжджають легше, тому що вони є громадянами США, їм навіть не потрібен паспорт. Сідаєш у літак — і за $75 ти вже у Флориді.
З українського досвіду: я постійно розповідаю про прозорість. У Пуерто-Ріко державні фінанси тільки починають бути прозорими. Українські е-декларації, e-data, ProZorro я часто наводжу в приклад як спосіб зменшити витрати і отримати більше конкуренції. Ще в 2014 році ми провели в Україні децентралізацію фінансів, і вже сьогодні є результати того, як влада на місцях освоює бюджети. У Пуерто-Ріко такої децентралізації немає, і ми тільки пояснюємо, як це можна зробити.

Україна вже настільки зменшила витрати, що витрачати ще менше, мені здається, вже не можна І це ще один приклад того досвіду, який Україна може дати світові. Нам не потрібно тільки просити, ми можемо і давати, і наш досвід на міжнародній арені потрібен. На наступні дев'ять місяців я стану членом Трансатлантичної комісії з чесності виборів [Transatlantic Сommission on Election Integrity], куди також входить Джо Байден та інші відомі політики. Всі ці дев'ять місяців ми аналізуватимемо зовнішні втручання у процес виборів в Україні.
Росіяни всі свої технології насамперед відпрацьовують на Україні. У всіх кібервійнах Україна на передовій. Все це потрібно моніторити, щоб у реальному часі говорити світу про те, що відбувається, і як цьому протистояти.
— В інтерв'ю рік тому ви казали про те, що у вас є два роки на прийняття рішення про українське громадянство. Ви його зберегли?
— Можу сказати, що я все зробила за законом. Я законослухняна людина.
— В Україні у вас залишився будинок. Як часто ви там буваєте, які зв'язки з країною ви зберегли?
— У мене Україна в серці, тому що більшу частину свого свідомого життя я провела тут, і в Пуерто-Ріко я відчуваю себе як запрошений гість. Для мене бути вдома — це бути тут. Я приїхала в Лісники [селище під Києвом] у свій сад, там запах рідний, тепло. Я дуже люблю українську культуру, вона мене надихає. І що ще важливо для мене — Аспен Інститут Київ, в якому я глава наглядової ради. Це важливий проект для України, оскільки дозволяє дуже різним людям почути одне одного.
— Де живуть ваші дочки, і як часто вам вдається вирватися в Україну?
— Нечасто, два-три рази на рік. Моя старша дочка нещодавно вступила на літню програму до університет Кембриджа, у неї є два курси і дослідницька робота. І знаєте, професор, який керуватиме її роботою, — українка! У Кембриджському університеті! Ми не вміємо собою пишатися, а у нас виростають такі талановиті люди. Моя молодша дочка живе зі мною в Пуерто-Ріко, навчається у місцевій школі, а вихідними дистанційно займається українською мовою.
Нам обом там бракує української церкви. Я дуже віруюча людина, мені важливо бувати у своїй церкві, я люблю цю атмосферу, люблю запахи. Але, повторюся, я задіяна в українському житті, навіть якщо далеко, і раз у чотири-шість тижнів буваю у Вашингтоні, де зустрічаюся із конгресменами за темами Пуерто-Ріко. І не буває так, щоб мене не запитали про Україну. Тут у мене залишається багато друзів.
— Ви кажете про свою прихильність до України, були ефективні на своїй посаді, ви зрозумілі та знайомі українському середньому класу. Чому б вам не повернутися в українську політику і, можливо, навіть взяти участь у президентських перегонах?
— Вважаю, що все можливо, але сьогодні я не готова до цього, я про це не думала. Я хотіла б залишитися технократом, тому що політика — вона зовсім інша. Я люблю технічну роботу, знаю, як зробити правильно, і можу переконати в цьому інших, але я не відповідаю перед партією. Мені ця незалежність від партії, але залежність від правильних кроків дуже подобається.
Я дійсно багато думаю про Україну, і головне — я в неї вірю. Я зовсім не песиміст. Можливо, і не оптиміст, а обережний прагматик, і я далі робитиму те, що можу. Наприклад, мені зараз важливий досвід відновлення Пуерто-Ріко після урагану. Він стане в нагоді, коли Україна поверне окуповані території Донбасу і Криму, і ми зіткнемося з необхідністю їх відновлювати.

ЗАЛІЗНА ЛЕДІ: Наталія Яресько пережила катаклізми економіки в Україні та ще більші природні катаклізми в Пуерто-Ріко, зізнається: налякати її чимось ще — дуже складно

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X