Півострів скрєп

Багато парканів, бідні російські туристи, а також дорогі кримські продукти і послуги — таким побачили окупований Крим українці, відвідавши його цього літа

Максим Бутченко

Т рохи більше місяця тому киянка Олена Суходольська вирішила з'їздити на відпочинок до окупованого Криму: захотіла на власні очі побачити, як за останні п'ять років там змінилося життя. Вона із сім'єю вибралася на Південний берег Криму — в Гурзуф.

Вражень виявилося багато. "Скрізь триколори, в кіосках — календарі з Путіним, табу на все українське", — розповідає Суходольська. В її присутності у продавчині пиріжків на вулиці в радіо заграла пісня українською мовою, так та буквально підскочила й поспіхом вимкнула музику. "Мабуть, злякалася, що її можуть зарахувати до українських націоналістів", — із посмішкою згадує киянка.

Українську мову — навіть у вигляді пісень — чути на півострові тепер вкрай рідко. Особливо якщо йдеться про туристичні прибережні райони. Багатомільйонний наплив туристів із "материкової" України, які раніше заповнювали півострів ущерть у літній сезон, фактично зійшов нанівець.

Цьогоріч у теплу пору — із травня до вересня — адмінкордон із Кримом в обидва боки перетнули, за даними Держприкордонслужби, 1 млн 169 тис. осіб. Приблизно стільки ж їх було в аналогічний період 2018-го: тоді подібних випадків прикордонники нарахували 1 млн 138 тис.

Переважно весь цей потік формують люди, що їздять до родичів — що у Крим, що у "велику" Україну; або ті, хто оформлює якісь документи. Відпочивальників серед них, за оцінками Олександра Лієва, колишнього міністра курортів і туризму ще вільної Автономної республіки Крим, зовсім небагато — менше 100 тис. осіб. Водночас до окупації на півострів саме як туристи щороку прибували понад 4 млн громадян України.

І жодні хитрощі не допомогли Москві та кримській окупаційній владі компенсувати втрату українських туристів. Навіть горезвісний міст через Керченську протоку, на який покладали величезні надії, не допоміг: потік російських туристів він не збільшив.

В же на адмінкордоні окупованого півострова українські туристи розуміють, що їм тут не раді. Свої прикордонники пропускають співвітчизників — піших і на машинах — швидко. А от російські на окупованій стороні змушують нудитися у чергах: очікування може тривати до семи годин. Якщо у тамтешньої "влади" виникають стосовно приїжджих якісь підозри, вони можуть влаштувати їм "повний шмон": роздягнути і обшукати, випатрати валізи.

Відчуття, що на півострові приїжджих особливо не чекають, не залишає мандрівників і далі. У Криму після окупації стало більше парканів та огорож — ось що кинулося в очі житомирянці Ірині Курчевій. Вона їздить відпочивати на півострів вже 20 років поспіль, завжди в одне і те ж саме місце: на ПБК, під Сімеїз. "Я не дуже цікавлюся політикою, а кримські гори мільйони років стоятимуть", — пояснює вона причину, через яку продовжує відвідувати окуповані землі.

Але тепер ці гори, хоч і продовжують стояти, виглядають не зовсім так, як звикла Курчева: їх прикривають паркани. Житомирянка помітила, що Будинок творчості вчених під Сімеїзом зайняла російська Федеральна служба охорони (ФСО), повністю обгородила його, і потрапити всередину стороннім вже не можна.

А місцевому бізнесмену, з яким Курчева давно знайома, довелося посунути пляж біля власного невеликого готелю — окупаційна "влада" зажадала звільнити зручніше місце для прибулих із РФ. "Таких історій багато, — стверджує житомирянка. — Часто стала зустрічати таке, що огороджують парканом не тільки пляж, але і прилеглу територію, тож і моря не видно".

Натомість видно нові дороги — в цьому сенсі Росія старається. І частині кримчан подібне, за словами киянки Суходольської, подобається. Подобаються місцевим і покращення, які трапилися на півострові у сфері медобслуговування.

Батьки киянки Катерини Ковтун живуть у Криму, і вона їх періодично відвідує. Батько з матір'ю і розповіли столичній жительці, що в деяких амбулаторіях півострова зробили хороший ремонт, а перехід на страхову медицину дозволив отримувати якісну медичну допомогу.

"У мами були проблеми з серцем, довелося полежати у стаціонарі з євроремонтом і новим обладнанням, якого в часи України не було. Два тижні, проведені там, нічого їй не коштували, — каже Ковтун. — За винятком додаткових аналізів, які вона сама попросила зробити".

Оцінити подібні нововведення туристам із "материка" складно — вони стикаються з іншим. Суходольська зазначила, що вхід у деякі громадські місця або подорожчав, або перестав бути вільним. Наприклад, відвідування парку Айвазовського в Партеніті зараз коштує в перерахунку з рублів 300 грн, а до анексії було 35-50 грн. Працівники парку кажуть, що тепер цим місцем володіє адміністрація президента РФ Володимира Путіна, і ціна на вхід зростає постійно. Мовляв, щоб "сюди менше людей навідувалося".

Взагалі, ціни, особливо на їжу, — хворий мозоль для жителів півострова. За даними Кримстату, вартість продуктового кошика зросла після окупації та залишається високою навіть незважаючи на запуск Керченського мосту. Яловичина без кістки в середньому коштує у великих містах Криму 181 грн (472 руб.) за 1 кг проти 149 грн у Києві. І стосовно інших продуктів — схожа картина: масло вершкове — орієнтовно 249 грн (647 руб.) проти київських 175 грн; сир нежирний — 132 грн (344 руб.) проти 119 грн.

Водночас інфраструктурна "революція", яка настільки сподобалася частині кримчан, за суттю, одними дорогами й обмежилася. Віктор Ядуха, головний редактор севастопольського видання Примечания, розповів: за п'ять "окупаційних" років у місті не з'явилося жодного нового виробничого підприємства. Натомість закриваються ті, що раніше працювали.

Збанкрутували або близькі до цього, за його словами, судноремонтний завод Південний Севастополь, винзавод Інкерман і винрадгосп Качинський. А 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту — найбільший роботодавець і платник податків Севастополя — скочується, як висловився Ядуха, до "оптимізації витрат".

"Державні російські гроші вкладають у декоративне "покращення" і скрєпи — на зразок сакралізації руїн античного Херсонесу, який перетворився на режимне скрєпосховище, — каже головний редактор. — Мабуть, така ж доля чекає місто загалом". І, зітхнувши додає: "Скрєпи мало кого годують і мало кому дають робочі місця".

Російські ЗМІ переконують себе і своїх глядачів-читачів, що у справі туризму в Криму вже точно все добре. І міст, мовляв, допоміг, і влада.

А так зване міністерство курортів півострова рапортує про успіхи: до початку вересня Крим відвідало 5,8 млн туристів, що на 11% більше, ніж торік.

Лієв сумнівається у цій цифрі. Він проаналізував дані завантаженості аеропорту Сімферополь, взяв статистику українських прикордонників, а також інформацію про наповнення деяких великих готелів і санаторіїв на півострові. І вийшов на такі цифри: за підсумками всього 2019-го півострів дістанеться до позначки 1,2 млн прийнятих ним російських туристів.

Але до цього рівня Криму треба ще дожити: на кінець літа там побувало 700 тис. відпочивальників, із яких 600 тис. — громадяни РФ. І це менше навіть за ті показники, що були на півострові одразу після окупації. "Нинішній сезон став найгіршим за останні три роки", — певен Лієв.

До того ж більшість російських відпочивальників — 450 тис. осіб — це ті, хто скористався дешевими "соціальними путівками": мешканці депресивних регіонів або малозабезпечені люди, яким держава оплатила левову частину путівки на море.

Такі "соціальні" відпочивальники вразили у Криму жителя Запоріжжя Іллю Богуславського. Він навідується на півострів періодично — має в Партеніті квартиру, яку тепер планує продати. Українець зазначив, що останнім часом у колишній "всесоюзній здравниці" з'явилося багато похмурих і грубих туристів із Росії. "Таке відчуття, що в Крим тепер приїздять росіяни тільки одного типу", — розповів він.

Богуславський зазначив для себе, що великі туристичні центри на ПБК — Ялта, Алушта — ще якось були заповнені відпочивальниками. А от маленькі, на зразок Партеніта, стоять напівпорожні, і місцеві готельєри за клієнтів готові буквально битися.

Схожі спостереження і в Ірини Константинової, власниці невеликого гостьового будиночка на ПБК. Вона була задоволена минулим сезоном — тоді стався певний сплеск відвідуваності, бо росіяни їхали дивитися і на Керченський міст. Але цьогоріч кількість туристів скоротилася. "Росіяни бідніють. Це помітно з того, як вони просто видавлюють знижки, бонуси, — каже Константинова. — Якщо говорити про параметри ціна — якість, то для них важливіше низька ціна".

І до того ж раніше російські туристи в Криму цінувалися більше за українських, бо були помітно багатшими і легше витрачали великі гроші. Зараз вони змушені платити великі гроші на всіх етапах свого кримського відпочинку.

Російська влада, схоже, припинила дотувати авіаперельоти з РФ до Криму — раніше вона таким чином намагалася пожвавити відвідуваність півострова. Загалом за рік вартість авіаквитків із Росії до Сімферополя, за словами Лієва, зросла на 8-10%, а проти 2015-2016-их — і поготів на 20%. І вартість послуг кримських баз відпочинку, якщо порівнювати сьогоднішні ціни з рівнем 2013 року, різко — на 70-90% — виросла, уточнює колишній міністр.

"Було б нерозумно стверджувати, що росіяни захопили Крим, щоб розвивати там туризм, — підсумовує розмову про окупований півостров Лієв. — Ситуація з галуззю підтверджує основні мотиви Кремля: для нього півострів — це військова база і не більше".

У Суходольської за підсумками поїздки до Криму залишилося відчуття, що не тільки туристи, а й місцеві не дуже вірять у те, що Росія утвердилася в українській автономії остаточно і безповоротно. "Коли я запитувала кримчан, чи є у них українські паспорти, багато відповідали: "Так, звісно", — розповіла киянка. — Мовляв, хтозна що буде далі".