Північне сяйво

За півстоліття, подолавши шлях від бідного аграрія до лідера світових рейтингів соціальної стабільності, сучасна Фінляндія вирішує три проблеми — інертність молоді, самотність людей похилого віку і безпеку, адже її східний сусід — Росія

Анна Павленко
(Київ—Гельсінкі—Київ)

П одружжя Джек і Крістен із міста Еспоо в 20 км від Гельсінкі вийшли на пенсію майже одночасно — на початку 2010-х, якраз після того, як світ накрила економічна криза. Однак вони визнають, що за останні десять років у їхньому житті мало що змінилося.

"У нас все дуже стабільно", — з усмішкою і гарною англійською говорить НВ Джек.

Кілька разів на рік пара вирушає подорожувати за кордон. На початку 2013-го Джек і Крістен побували і в українській столиці.

"Ми хочемо, щоб Росія пішла з України", — старанно вимовляє слова Крістен, яка гірше володіє англійською мовою. Тут же вона згадує, що вразили її золоті куполи київських церков і особливий рецепт приготування курки, яку привезла з подорожі.

Благополучні люди похилого віку, як й інші одержувачі державних виплат, — звичайна історія у 5,5-мільйонній Фінляндії, яка входить у першу п'ятірку найщасливіших країн за даними World Happiness Report 2017 і займає друге місце після Данії в рейтингу Індекс соціального прогресу. У цьому списку з 128 країн, які класифіковані за соціальним добробутом, особистою свободою і безпекою, чистотою довкілля, доступу до охорони здоров'я, освіти та інформації, Україна опинилася на 64-й позиції, а в рейтингу щастя — взагалі на 132-му.

І хоча за економічними показниками Фінляндія з річним ВВП на душу населення $38,9 тис. істотно відстає від світової супердержави США, де цей показник досягає $52,7 тис., більш рівномірний розподіл матеріальних благ допомагає фінам будувати державу загального добробуту.

"Ми подбаємо про те, щоб Фінляндія залишалася прекрасною країною", — пообіцяв співгромадянам президент Саулі Нійністе. 28 січня він був переобраний на другий термін: після перших шести років у владі, користуючись популярністю серед фінів, він легко і переконливо обійшов на виборах конкурентів.

Тим часом влада Фінляндії на шляху до вдосконалення своєї країни замислюється про введення безумовного базового доходу для всіх громадян. Поки з січня 2017 року як експеримент щомісячні €560 отримують 2 тис. безробітних фінів. Підсумки новації будуть підведені на початку 2019-го, проте вже зараз ЗМІ повідомляють про позитивний вплив держпідтримки на психологічний стан учасників експерименту та їх прагнення до самореалізації.

Хоча і в цьому північному раю є проблеми, про які говорять соціально активні громадяни і політики: їх турбує той факт, що внаслідок комп'ютеризації вимирають цілі індустрії, дорога робоча сила знижує конкурентність фінського експорту, а молодь все частіше не може знайти місце в суспільстві. Ще одна гостра тема, що хвилює фінське суспільство, — самотні люди похилого віку, яких у благополучній країні стає все більше. Турбує фінів і питання інтеграції іммігрантів, особливо після того, як у 2015-му їх країна прийняла 35 тис. арабських біженців.

ОБИТЕЛЬ ДОБРА: Зовні яскрава Каплиця Тиші всередині складається із затишного молитовного залу і приміщень, де бажаючих завжди готові проконсультувати священик і соціальний працівник

Н а одній із центральних площ Гельсінкі серед сірих скляних будівель підноситься яскраво-помаранчевий овал Каплиці Тиші. Цей незвичної форми центр духовної та психологічної допомоги з'явився тут у 2012 році і вже встиг перетворитися на пам'ятку.

"Сьогодні п'ятниця — день туристів", — підтверджує лютеранська священиця Нанна Хеллаакоск, яка чергує тут разом із соціальним працівником очікуючи на тих, кому може знадобитися допомога і порада. Каплиця працює щодня без вихідних і свят. У середньому за місяць сюди звертаються до 150 осіб.

Літні відвідувачі скаржаться на самотність, набагато рідше приходить молодь, розповідає Хеллаакоск. До соціального працівника найчастіше звертаються з проблемами житла і малозабезпеченості, за роз'ясненням схем отримання соціальної допомоги, нарко- і алкозалежні та їхні родичі, а також діти літніх батьків щодо старіння і батьки важких підлітків щодо виховання.

Маргіналізація молоді — проблема, про яку в Фінляндії багато говорять. "Сьогодні деякі молоді люди з якихось причин не хочуть продовжувати навчання або шукати собі роботу", — говорить Антеро Мукка, головний редактор найбільшої у Фінляндії щоденної газети Helsingin Sanomat.

Отримавши хорошу матеріальну базу від батьків і соціальне забезпечення від держави, частина юних фінів лінуються працювати або вчитися і живуть на допомогу. При загальному рівні безробіття менше 9% для фінської молоді цей показник сягає 20%.

"Є багато людей, які довго залишаються безробітними та які, схоже, вважають це своїм правом від народження", — зазначає Юхана Вартіайнен, депутат правоцентристської партії Національна коаліція.

Спонукати інертних молодих людей до пошуку вакансій фінська влада намагається за допомогою так званої моделі активності — для початку зменшують розмір допомоги тим, хто за три місяці так і не почав шукати роботу.

Ті ж молоді люди, які хочуть побудувати кар'єру або власний бізнес, вже на старті отримують непогані умови. В одному з центральних районів Гельсінкі у відремонтованому приміщенні колишнього госпіталю на площі 10 тис. кв. м близько 700 амбітних підприємців розвивають свої проекти в стартап-інкубаторі Maria 01. Власники цієї некомерційної організації — уряд, міська влада і найбільша в західній Європі стартап-конференція Slush — здають бізнесменам офіси за ціною удвічі-тричі нижче ринкової.

Відкрився інкубатор у вересні 2016- го і вже допоміг народитися не одному успішному проекту. Наприклад, тут була створена програма Neverthink, яка робить вибірки з відео в YouTube, орієнтуючись на смаки конкретного користувача: вже в першому раунді пошуку інвесторів цей проект залучив €2,8 млн інвестицій, а потім ще €1,2 млн.

МАЙСТЕР СЛОВА: Головний редактор газети Helsingin Sanomat Антеро Мукка визнає: не всі його співвітчизники цікавляться політикою, але завдання ЗМІ — надихнути їх бути активними і голосувати на виборах

У пошуках себе, а також хорошої роботи багато фінів переїжджають до столиці та в інші великі міста — Тампере, Турку, Оулу. "Деякі види діяльності в селах вимирають, усе більше роботи виконують комп'ютери", — констатує Хеллаакоск. Уже сьогодні колись аграрна Фінляндія урбанізована на 85%, а в сільськогосподарському секторі зайняті лише близько 2% населення.

Однак у столиці, де мешкає восьма частина населення країни, жити дуже недешево. При середній зарплаті близько €2,5 тис. житель Гельсінкі витрачає приблизно €1 тис. на оренду квартири в хорошому районі або менше у простішому районі. Близько €550 йде на харчування, €50 — на проїзд у громадському транспорті. Ще до €500 складають податки.

До слова, один із податків йде на фінансування роботи державної телерадіокомпанії YLE. Його розмір варіюється від €150 до €163 на рік залежно від доходів громадян, а для компаній може сягати €3 тис. Із тих фінів, чий річний дохід становить менше €14.750, податок не стягується.

Така система фінансування дозволяє найбільшій медіакомпанії країни залишатися незалежною. "У Фінляндії люди довіряють ЗМІ", — підкреслює Мукка.

Підтвердження цього є аудиторія його щоденної газети Helsingin Sanomat: 350 тис. фінів платять по €400 на рік за підписку на друковану версію, ще 220 тис. віддають по €240 за доступ до електронної версії видання.

Жителі фінської столиці охоче користуються метро, ​​трамваями й автобусами, тому затори на дорогах Гельсінкі з'являються нечасто. З огляду на дорожнечу палива і самих автомобілів, до 60% вартості яких становить податок, бути пішоходом тут набагато вигідніше. Наприклад, ціна на одну з популярних моделей японських кросоверів у Фінляндії на €7 тис. вища, ніж в Україні.

У столиці високий попит на оренду квартир, адже придбати власну не кожному по кишені.

"Життя в Гельсінкі дуже дороге — втричі дорожче, ніж в інших містах Фінляндії. Особливо для молоді і тих, хто орендує житло на невелику зарплату або пенсію, як я", — нарікає 64-річний пенсіонер Фред Корольов, який 30 років пропрацював на національну фінську авіакомпанію Finnair.

Його слова підтверджує 42-річна Ріїтта Матілаінен, соціальний історик-дослідник у Гельсінському університеті, мати чотирирічного сина. Вона зізнається, що не відчуває економічних труднощів, але лише завдяки високій зарплаті чоловіка-інженера.

"Якби мені довелося з ним розлучитися, я б виявилася фінансово знищеною", — визнає вона.

Та й знайти невелику, а значить недорогу квартиру для оренди тут непросто. За словами Хеллаакоск, причина в тому, що в Гельсінкі більше самотніх людей, ніж в інших регіонах країни. І хоча для несімейних громадян із невисокою зарплатою держава надає квартири в оренду за пільговими цінами, на них шикуються довгі черги. Втім, на вулиці ніхто не залишається: навіть бездомні у Фінляндії живуть тільки в притулках і протягом року забезпечуються державним житлом.

Фіни знають, як боротися з соціальною нерівністю: міська влада намагається не допускати концентрації жителів одного соціального статусу в окремих кварталах. Саме тому в Гельсінкі немає бідних районів. А якраз у центрі міста, де могла б розміститися дорога нерухомість, стоять дві скромні багатоповерхівки — студентські гуртожитки.

І все ж, незважаючи на зусилля влади, у фінському суспільстві зростає розшарування. "Одні люди стають все багатшими, інші — біднішими, немає соціальної інклюзивності", — ділиться спостереженнями Матілаінен. За її словами, саме через падіння доходів і безробіття фіни бояться приїжджих у країну мігрантів і часто звинувачують їх у своїх бідах.

Головний редактор Мукка цим пояснює недавній сплеск популярності націоналістичних ідей у Фінляндії: за підсумками парламентських виборів 2015 року ультраправа партія Справжні фіни стала другою за кількіістю в законодавчому органі країни. Втім, на президентських виборах ця тенденція не отримала свого продовження: кандидат від Справжніх фінів Лаура Хухтасаарі набрала всього 7% голосів.

"Нам потрібні робочі руки з-за кордону, тому що населення старіє", — констатує Матті Ванханен, який з 2003 до 2010 року обіймав посаду прем'єр-міністра Фінляндії. А працьовиті іноземці з бажанням вивчити фінську або шведську мову добре інтегруються у фінське суспільство, визнає політик.

Для кращої інтеграції іммігрантів уряд Фінляндії розселяє їх таким чином, щоб уникнути утворення гетто. А YLE сприяє культурній асиміляції, транслюючи передачі "простою фінською". Диктори таких передач говорять повільніше, замінюючи складні конструкції простими — це допомагає іноземцям вивчати фінську мову.

У географії Фінляндії та України є спільний сусід на сході, а в історії цих держав — кілька спільних сюжетів. Протягом XIX століття Фінляндія, як і Україна, перебувала у складі Російської імперії. На початку ХХ століття фіни, як і українці, заявили про суверенітет власної території. Проте спроба сіверян виявилася більш успішною, і в 2017 році Фінляндія відсвяткувала вже 100-ту річницю незалежності.

Однак шлях фінів до процвітання був сповнений труднощів і вимушених компромісів із могутнім сусідом. Після протистояння із Червоною Армією в 1918-1920 роках і Радянсько-фінської війни в 40-х фіни продовжували підтримувати тісні торговельні відносини з Москвою. Лише в 70-х роках Фінляндія почала переорієнтовуватися на європейські ринки, а в 1995-му стала членом Європейського союзу.

"Ми звикли, що на порядку денному фінляндсько-російських відносин чергуються позитивні моменти і негативні, але було б краще зосередиться на позитивних", — вважає Ванханен. Про те, що фіни віддають перевагу концентруватися на добрій пам'яті, свідчить і монумент російського імператора Олександра II на центральній площі Гельсінкі.

Однак поряд із пріоритетом добросусідських відносин фінські політики не беруть до уваги сучасний геополітичний контекст. Так, екс-прем'єр Ванханен підкреслює, що шукати в історії виправдання переміщенню кордонів держав неприпустимо, і засуджує захоплення Криму Росією.

У 2014-му президент Нійністе доступно роз'яснив співгромадянам суть того, що відбувається в Україні й необхідність застосованих щодо Росії санкцій, які разом із наступними контрсанкціями відбилися і на фінському бізнесі.

Це лише додало популярності президенту, вважає Леван Твалтвадзе, журналіст російськомовної редакції YLE.

"Він не робив різких рухів, дивився і на схід, і на захід; це дало фінам впевненість у завтрашньому дні", — коментує оглядач.

Хоча з 2002 року функції президента Фінляндії обмежені, і глава держави тепер займається зовнішньою політикою спільно з урядом, не маючи прямого впливу на формування політики внутрішньої, фіни покладають на Нійністе великі надії. До того ж: сьогодні більше половини населення країни виступає за розширення президентських повноважень.

На думку аналітиків, наступні шість років головними питаннями, на яких зосередиться президент, будуть безпека Балтійського регіону, міграція, зміна клімату і питання подальшої стратегії розвитку Фінляндії в рамках ЄС. Тут Нійністе буде продовжувати свою колишню політику заради збереження стабільності — цей пріоритет став однією з його передвиборчих обіцянок.

"Маленька і стабільна країна набагато сильніша великої і розколотої", — заявив він.