Новий договір з олігархами

Президент Володимир Зеленський намагається змусити власників найтугіших гаманців України скинутися на відновлення Донбасу та інші необхідні країні масштабні проекти. Але чи будуть олігархи безоплатно допомагати президентові?

Іван Верстюк, Крістіна Бердинських

К оли президент Володимир Зеленський у своєму дописі у Facebook 14 червня написав, що передає дитячим лікарням 200 автомобілів швидкої допомоги, придбаних неназваними "меценатами", мало хто зрозумів, хто і що за цим стоїть.

За кілька днів з'ясувалося, що невідомий "меценат" — Рінат Ахметов, найбагатший українець і акціонер бізнес-імперії SCM. А 200 медичних автомобілів — початок великого проекту нової влади, суть якого зводиться до вибудовування системи відносин з олігархами.

Ще за декілька днів, 20 червня, голова держави зустрівся з українською бізнес-спільнотою у виставковому центрі Парковий. Саме тут зовсім нещодавно перебував передвиборний штаб Зеленського, і тут він увечері 21 квітня дізнався, що став президентом. Тепер він зробив тут одну з перших своїх великих заяв, анонсувавши старт нової епохи для українських олігархів. "Вони [олігархи] беруть на себе відповідальність за вирішення конкретних питань", — заявив президент.

Так, за словами Зеленського, Віктор Пінчук взяв на себе зобов'язання купити квартири сім'ям 24-х українських моряків, яких незаконно утримує в полоні Росія, а надалі буде займатися соціальною допомогою для інших військовослужбовців. Ахметов буцімто пообіцяв інвестиції в медицину і дороги Донбасу. Згідно з президентським планом, вкладеться в інфраструктуру східного регіону й Ігор Коломойський.

Олігархи беруть на себе відповідальність за вирішення конкретних питань
Володимир Зеленський,
президент України

Спроби вибудувати комфортні для себе відносини з олігархами робили всі українські президенти, нагадує політолог Володимир Фесенко. Він пов'язує появу в країні мільярдерів, що мають свої рейтингові ЗМІ та солідну вагу в політиці, з правлінням Леоніда Кучми. "Він поріднився із Пінчуком, коли він одружився на його дочці Олені Франчук, після чого стала можливою купівля олігархом низки активів", — зазначає Фесенко.

За Віктора Ющенка олігархічна ліга, де перші позиції посідали Пінчук, Ахметов, а також Коломойський із товаришами з Групи Приват, поповнилася Дмитром Фірташем, який став основним гравцем газового ринку. За часів Віктора Януковича особливих успіхів у бізнесі досягли Ахметов і Сергій Курченко, якого прозвали молодоолігархом. А п'ять років президентства Петра Порошенка, якого експерти також зараховують до олігархів, знову стали особливо вдалими для бізнесу Ахметова. Тепер слово за Зеленським.

"Думаю, нам треба вести розмову з олігархами, щоб налаштувати їх на зростання української економіки", — заявив Сергій Шефір, перший помічник президента, на з'їзді партії Слуга народу 9 червня. Втім, від детальнішої розповіді про нову політику стосово олігархів у Адміністрації президента (АП) поки утрималися — одразу кілька співрозмовників НВ у цій структурі відмовилися від коментарів.

Натомість експерти не поспішають сприймати заяви Зеленського про діалог з олігархами за щиру правду. "Зеленському тільки належить визначитися, яку політику він провадитиме щодо великого бізнесу", — наголошує Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Атлантичної ради у Вашингтоні.

Я кщо Зеленський однозначний у своєму бажанні залучити олігархів до фінансування проектів національного значення, то самі олігархи мають різні думки щодо цього.

"Коломойський вкладатиме великі гроші в інфраструктуру Донбасу, але він про це ще не знає", — повідомив напередодні Зеленський. НВ звернувся за коментарем до олігарха, який у травні повернувся до України з Ізраїлю.

"У той момент, коли президент про це заявив, я ще про це не знав", — заявив НВ Коломойський. Він нагадав про рішення Високого суду Лондона за позовом ПриватБанку, яке обмежує його особисті витрати сумою в 20 тис. фунтів на тиждень, наголосивши, що обмеження діє досі. "На залишок від 20 тис. фунтів на тиждень можу пофарбувати кіоск або два", — зіронізував Коломойський. За даними джерел НВ, після повернення в Україну він не зустрічався із президентом, оскільки не отримував запрошення від Зеленського на таку зустріч.

Зате із Зеленським зустрічався Пінчук. І не раз, а тричі. Про першу зустріч президент написав на своїй сторінці у Twitter, а про третю повідомив офіційний сайт голови держави. 19 червня Пінчук відвідав Зеленського у супроводі своєї важкої артилерії — представників наглядової ради щорічної конференції Yalta European Strategy експрезидента Польщі Олександра Кваснєвського ексгенсека НАТО Андерса Фог Расмуссена.

Саме на цій зустрічі президент попросив Пінчука купити квартири сім'ям військовополонених моряків. "Зеленський не запитав: "Чи могли б ви підключитися?" — каже джерело НВ, який був на зустрічі в АП. — Він сказав: "А чи не хотіли б ви купити квартири?" Це дуже дивно, адже на зустрічі були присутні міжнародні партнери".

Сам Пінчук не відгукнувся на прохання НВ прокоментувати бесіду з президентом, однак близьке до нього джерело розповіло, що олігарх спокійно поставився до пропозиції купити квартири і надалі готовий допомагати у вирішенні житлових проблем військовослужбовців. "Загалом ми не проти взяти участь грошима в інвестиційних проектах президента з відновлення Донбасу", — каже джерело з оточення Пінчука.

Втім, Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього, сумнівається у безкорисливій щедрості Пінчука. "Я не певен, що у Пінчука багато вільних грошей, а інвестиції мають повертатися", — коментує економіст.

Значно більше вільних грошей у Ахметова. У рейтинзі найбагатших українців, який складає НВ спільно з Dragon Capital, його статки оцінили у $12,2 млрд. І Катерина Остроушко, прес-секретарка першого номера списку найбагатших, підтверджує, що Ахметов дійсно профінансував купівлю 200 медичних автомобілів на прохання президента, а надалі — "відкритий для діалогу".

На залишок від 20 тис. фунтів на тиждень можу пофарбувати кіоск або два
Ігор Коломойський,
бізнесмен

Сам Зеленський говорив про домовленості з найбагатшим українцем так: "Із паном Ахметовим ми не тільки досягли згоди щодо скасування формули [ціноутворення вугілля] Роттердам+, а й домовилися, що він вкладатиме гроші в медицину та інфраструктуру Донбасу".

Однак експерти вказують на прагматичність Ахметова. Немає гарантії, що, отримавши особливе ставлення Зеленського і завдяки участі у його інвестиційних проектах, Ахметов не займеться шантажем президента, попереджає Володимир Дубровський, старший економіст експертного центру Case Ukraine. Донецький олігарх, за його словами, вміє ефективно лобіювати свої інтереси і знаходити вигідний для себе підхід до будь-якого президента.

Свої побоювання у Сергія Тарути, народного депутата від Донецької області та бізнесмена. У 2015 році він ініціював дві зустрічі олігархів у столичному готелі Hyatt, щоб знайти спільну мову в одному актуальному питанні, а саме — щодо ролі олігархічного бізнесу в країні, що опинилася у стані економічної кризи та війни з Росією.

"Ми шукали шляхи трансформації економіки, системи управління державою для підвищення кредитних та інвестиційних рейтингів України", — згадує на прохання НВ ту зустріч Тарута, який вважає, що це має бути вигідно зокрема і вітчизняному великому бізнесу.

З його логікою згодні опитані експерти-економісти. Адже олігархи, зокрема Ахметов і Пінчук, активно залучають боргове фінансування на глобальному ринку, вартість якого залежить від кредитного рейтингу України. Поки рейтинг не дуже високий, а тому фінансування обходиться дорого.

"Якщо ж у країні навести лад, кредитний рейтинг підвищиться, а ставки за боргами у валюті можуть знизитися до 2-3%", — наголошує економіст Дубровський. А це точно сподобається українським олігархам.

У тому, що цікаво не тільки олігархам, а й всій країні, Тарута однозначний: Зеленський має невдовзі провести зустріч із великим бізнесом і домовитися про взаємовигідну співпрацю. "Необхідно розуміти, що всі успішні країни розвиваються насамперед за рахунок промисловості [чимала частина якої в Україні зосереджена в руках олігархів]", — каже Тарута.

13% ВВП — саме у стільки, за даними НВ й інвесткомпанії Dragon Capital, у сумі оцінюються статки Ахметова, Пінчука і Коломойського, яких Зеленський хоче залучити до імпакт-інвестицій у країну. Концентрація олігархічного капіталу в Україні зростає — всього два роки тому п'ять найбагатших українців володіли капіталом, який дорівнював 9,5% ВВП.

У розвинених країнах цей показник значно менший. Так, 10 найбагатших американців, статок яких набагато більший за капітали їхніх українських візаві, володіють 3% ВВП своєї країни. Такий самий показник у 10 найбагатших поляків.

Експерти відзначають, що висока концентрація олігархічного капіталу і поділ секторів економіки між мільярдерами-монополістами, які не пускають туди нових гравців, властива пострадянським країнам, через це не займає високих позицій у авторитетному рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business. Зеленський же на своїй зустрічі з бізнесом у Парковому пообіцяв за п'ять років вивести Україну в топ-10 цього рейтингу.

Президенту потрібно відкривати як внутрішній ринок України для зовнішніх інвесторів, так і зовнішні ринки для українських гравців, а не домовлятися з олігархами, дає Зеленському пораду Аслунд з Атлантичної ради.

Але у президента свій план: він анонсував проведення у вересні в Маріуполі інвестиційного форуму, мета якого — привернути фінансування для відновлення Донбасу. Для початку його підконтрольних частин.

Зеленський назвав суму в 300 млрд грн, яка потрібна для того, щоб весь Донбас відчув переваги життя у складі України. Ці гроші, за планом президента, мають забезпечити західні партнери країни, а також внутрішні інвестори, тобто олігархи.

Кучма поріднився із Пінчуком, коли він одружився на його дочці Олені Франчук, після чого стала можливою купівля олігархом низки активів
Володимир Фесенко,
політолог

Для досягнення домовленостей з іноземними фондами Зеленський незабаром відвідає Канаду і, можливо, США, а також візьме участь у саміті Україна — ЄС у Києві 8 липня.

А от вибити гроші з українських олігархів буде значно складніше, визнають експерти. "Змусити олігархів інвестувати в Донбас точно не можна, можна мотивувати", — наголошує Амелін. Він сумнівається, що вітчизняні багатії можуть виділити на проекти президента більше 30 млрд грн. Та й то це дуже оптимістична оцінка, додає Амелін.

В Ахметова на Донбасі — в окупованій і підконтрольній його частині — розташовані кілька великих шахт і заводів, тому для нього інвестиції у цей регіон хоч якось окупляться. Що стосується Пінчука і Коломойського, то у них на Донбасі бізнесу немає.

Проблема в тому, що на кожну гривню, вкладену в президентські інвестиційні проекти, олігархи захочуть дві гривні державних пільг і субсидій, попереджає Дубровський із Case Ukraine.

Хоча у Зеленського іншого виходу, окрім як діалогу з олігархами, на жаль, немає, наголошують аналітики. І пояснюють: президенту необхідна лояльна інформаційна політика їхніх телеканалів — передусім України, 1+1, ICTV і СТБ. І ця лояльність має свою ціну.

"О скільки Зеленський сам не є олігархом, він думає, що йому вдасться використовувати олігархів для цілей, які він ставить як президент і вважає важливими", — каже Юрій Якименко, заступник гендиректора Центру Разумкова з аналітичної роботи. І одразу ж зазначає: питання у тому, хто кого використовує — Зеленський олігархів або вони його.

Центр економічної стратегії понад два роки глибоко вивчає проблему олігархічної економіки України. У 2017 році цей експертний центр випустив масштабне дослідження на тему української олігархії, в якому дав наступний рецепт обмеження негативного впливу олігархів на економіку: незалежні ринкові регулятори, ефективне управління держкомпаніями з їх подальшою приватизацією та дерегуляція. Остання зніме бар'єри для входу на ринки, де домінують олігархи (енергетичний, авіаційний або металургійний), для нових гравців.

"Правильною політикою було б недопущення привілеїв для жодного з олігархів", — озвучує свою думку Аслунд. І одразу ж дає пораду Зеленському: президент має насамперед продемонструвати, що він незалежний від Коломойського, свого багаторічного партнера у телевізійному бізнесі.

Також Аслунд, який понад два десятиліття уважно стежить за тим, що відбувається в Україні та Росії, проводить паралель: він вважає, що Коломойський намагається бути для Зеленського тим, ким для Володимира Путіна в 2000-х був впливовий бізнесмен Борис Березовський.

Зеленський хоче перевести відносини з олігархами у загальну площину відносин із бізнесом, переконаний Фесенко. І дає цьому таку оцінку: "Це трошки наївно, романтично і повною мірою не спрацює". Бо рано чи пізно виникне питання, чому один дає на президентські проекти більше, а інший — менше, крім того, тема відповідних "подяк" голови держави може зруйнувати олігархічний консенсус, якого хоче досягти Зеленський.

Світ знає приклади успішної державної політики щодо олігархів, і Україні є чому навчитися

В Японії, наприклад, де після Другої світової війни утворилися великі картелі, що впливали на політику, уряд максимально підтримував промислове співробітництво. На практиці це означало, що держчиновники переходили на роботу в бізнес як консультанти, а великі концерни і банки олігархів отримували додаткові стимули, якщо володіли акціями одне одного. Таким чином руйнувалися монополії і відбувалося своєрідне перехресне запилення олігархічного капіталу.

Що ж стосується Західної Європи, то в країнах Євросоюзу на регуляторному рівні не існує жодної підтримки для великого бізнесу, тому частка малого та середнього бізнесу в ВВП таких країн, як Німеччина і Франція, сягає 55%. В Україні ця цифра, за даними Міністерства економіки, становить всього 15%. До того ж західноєвропейські мільярдери активні у фінансуванні урядових проектів здебільшого у гуманітарній сфері. Так, сім'ї французьких мільярдерів Піно й Арно виділили 300 млн євро на реконструкцію собору Паризької Богоматері після пожежі в середині квітня.

А в пострадянських країнах, що стали молодими учасницями ЄС, впливових бізнесменів із кількома мільярдами в кишені фактично немає. Наприклад, у Латвії олігархи "впали" після фінансової кризи 2008-2009 років, що очистили економіку і політику країни.