Поле неоране

Перед українськими агровиробниками відкрилося світле майбутнє з високими технологіями і ще більш високими врожаями. До 2030 року воно або настане, або зблякне. Все залежить від рішень, які приймають саме зараз

Олександр Пасховер

Народжена в СРСР метафора — битва за врожай — у несподіваному вигляді ожила перед очима Дмитра Скорнякова, гендиректора агрохолдингу HarvEast: Крим, 2011 рік. Триває збирання ячменю. На вулиці +50˚С.

Полем назустріч один одному повзуть півтора десятка старих вітчизняних комбайнів. Із деяких валить дим. Техніка реве, глухне, але не здається. В однієї з таких машин зрізана кабіна а спітнілий, забризканий мастилом механізатор із ніг до голови обліплений ячмінним лушпинням.

"Він реально виглядав як чорт, обліплений пір'ям, — згадує Скорняков. — А поле — як танкова битва. У більшій частині світу таке можна було побачити в 1950-х. А у нас — лише сім років тому".

В той благословенний рік HarvEast зібрав воєдино архаїчні сільгосппідприємства, що належали Маріупольському меткомбінату ім. Ілліча, і розпочав будівництво агрокапіталізму.

Відтоді сільськогосподарська галузь змінилася до невпізнання, і рекордний урожай 2011 року сьогодні виглядає просто ганебним. Нині серед трендів галузі — самохідна техніка, координована супутниками, безпілотна авіація, керована з планшета. Швидкість змін в одному з найархаїчніших видів людської діяльності вражає.

"За останні 5–7 років ми увірвалися до еліти агроринку, тому, щоб зберегти і навіть примножити свої позиції, потрібно витримувати конкуренцію, — вступає в дискусію Олексій Павленко, глава Українсько-нідерландської ділової ради й екс-міністр аграрної політики і продовольства. — До 2030 року ми побачимо міцний союз агро та IT".

2030 рік, як якийсь рубіж взято не зі стелі. Це червона риска, на яку задивляється увесь світ. Прогноз Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (FAO) дає уявлення про те, як виглядатиме світовий аграрний ринок до цього року.

Зростання населення, несприятливі кліматичні зміни і гонка сільськогосподарського озброєння змінять світ до невпізнання. До того ж основні учасники цієї битви за урожай вже визначені. Україна, яка збереже статус житниці Європи, серед них.

"Я прошу вибачення, — вступає в дискусію із самим собою Скорняков. — Ми — житниця, тому що маємо до біса землі. А хіба ми багато якісних продуктів виробляємо? "Відповідь на це питання і визначить місце України в продовольчому кошику світу в 2030 році.

За розрахунками FAO, до 2030 року населення планети збільшиться на 1 млрд ротів. А значить, зросте попит на основні види продовольства. Свинини буде потрібно більше, ніж сьогодні, на 19%, м'яса птиці — на 17%, а молока та молочних продуктів — на 10%. Навіть якщо поглянути на найближчу перспективу, то вже до 2026 року, згідно з сільськогосподарським прогнозом FAO від 2017 року, планетарне споживання зернових збільшиться на 13%.

До 2026 року Китай покриє 2/3 світового імпорту бобових. Індія із такою самою швидкістю нарощуватиме імпорт рослинних олій. У сумі на цих ринках проживає четверта частина планети. Але це не всі роти світу. На той час основними споживачами молочних продуктів стануть країни Азії (50%), Африки (16%) і Середнього Сходу (13%).

"Уже зараз слід готувати свій бізнес до вирішення світової проблеми — відсутності якісної їжі для мільярда людей", — реагує Юрій Косюк, власник Миронівського хлібопродукту, найбільшого національного виробника м'яса птиці.

Говорячи про відсутність чи дефіцит продовольства, бізнесмен посилається на висновки FAO про те, що вже сьогодні понад 800 млн осіб, тобто майже кожен десятий землянин, голодують.

А 2030 рік з його значним приростом населення планети не так вже й далеко.

Страшно? Анітрохи, парирує Скорняков і перевертає всі тривожні уявлення про настання худих часів із ніг на голову. Зростання населення, яким би воно не було, суттєво відстає від небаченого досі зростання виробництва. Ще ніколи ринок виробництва зернових не зростав такими олімпійськими темпами, як зараз.

І якщо 2011-го українці зібрали рекордний урожай — 57,8 млн т, то тепер за такий результат їм було б соромно. У 2016 році вже без урахування анексованого Росією Криму та без частини Донбасу, зануреного в затяжний збройний конфлікт, Україна зібрала 66 млн т зернових. П'ятикратне зростання виробництва кукурудзи за останні десять років — це ще не межа. За прогнозом Міністерства аграрної політики і продовольства, до 2030-го українські аграрії збиратимуть урожай в 100 млн т.

Приблизно такими ж темпами зростає і весь світ. Із нинішніх 2,6 млрд т зернових виробництва на рік — 0,5 млрд т аграрії планети наростили за останні 10 років. За даними FAO, у 2030-му зернових знадобиться близько 2,7 млрд т на рік. Уже зараз зрозуміло, що цю планку світ подолає набагато раніше.

Скорнякову б порадіти, але він у тривозі: дивлячись на ці результати, він прогнозує до 2030-го колосальне надвиробництво.

"Якби сьогодні Бразилія не їздила на біоетанолі, ми вже зараз мали б перевиробництво сільськогосподарської продукції", — вважає він. США, найбільший виробник кукурудзи в світі, майже 40% свого врожаю переробляє в автопаливо. Але ж Північна та Латинська Америка в будь-який момент можуть пересісти на машини, чиї двигуни працюють на альтернативних джерелах живлення. Тоді перевиробництво сировинних ринків станеться майже миттєво, і Україна, а разом із нею і весь агросвіт, стануть на тонку кригу розорення класичних господарств.

Потенціал перевиробництва зашитий ще в одну слабкість сучасності. Вона розкрилася під час Gulfood, міжнародної виставки продуктів, напоїв, обладнання для готельно-ресторанного бізнесу та кулінарії країн Перської затоки цього лютого в Дубаї. Виступаючи тут, глава єгипетської держкорпорації, одного з найбільших у світі закупівельників зерна, заявив, що 60% імпорту врожаю Єгипту йде у відходи або на корм худобі.

"Я підійшов до нього і перепитав: ви не помилилися? — переказує Скорняков. — Він мені відповів: у нас неймовірно дешевий хліб — це державна політика. В підсумку цим хлібом годують тварин. Ви уявляєте, що трапиться, якщо вони почнуть працювати ефективно? З ринку піде один із найбільших імпортерів. Сільгоспвиробникам треба готуватися до жорстокої конкуренції ".

Наталя Шпигоцька, аналітик інвесткомпанії Dragon Capital, зазначає, що Україна до 2030 року збереже свої експортні можливості на традиційних ринках Північної Африки та Близького Сходу, а також примножить позиції на ринку Південно-Східної Азії. Зростання споживання продуктів тваринництва у цих країнах, що розвиваються, неможливе без постійного приросту імпорту фуражного зерна, адже його вирощування на цих територіях ускладнене. Таким чином, без українських зернових не обійтися.

На продовольчій виставці в Дубаї Скорняков відвідав український стенд і побачив там щось, що його вразило, — презентацію кабачкової ікри. "Хто в світі їсть кабачкову ікру? — запитує він НВ. — Ми — одні з найбільших виробників помідорів. Ви бачили наші в'ялені помідори, які тепер їсть весь світ? Але ми не хочемо виробляти їх, а хочемо виготовляти кабачкову ікру".

Скорняков жартує над консерватизмом вітчизняних виробників, що робить їхню продукцію неконкурентоспроможною, а то й геть непомітною на продуктових полицях світу. Водночас рубіж-2030 — це тільки для тих, хто навчиться готувати кінцевий продукт, не відмовляючись також від сировинного виробництва. І цей процес пішов.

Тарас Висоцький, гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу, відзначає, що з 2015 до 2017 року обсяг експорту готової продукції з доданою вартістю в агросекторі зріс із $2 млрд до $3,4 млрд. На іноземних продуктових полицях з'явилися українське борошно, сухофрукти, кондитерські вироби, цукор, соки, молочна і м'ясна продукція. Далі буде.

Україна, як би банально це не звучало, — країна з неймовірним потенціалом. Або, як каже Косюк, "вона унікальна". Тут працюють сімейні ферми розміром до 500 га. В Європі це стандартний розмір великої агрокомпанії. Середні господарства в Україні — 10 тис. га, а в світовій практиці це вже великий агрохолдинг. Українські холдинги — це сотні тисяч гектарів.

"Конкуруючи між собою, ці різні типи господарств і визначатимуть основні напрями змін галузі найближчим часом", — прогнозує Косюк.

Першою очевидною ознакою цієї внутрішньої конкуренції між карликами й гігантами стануть продуктові полиці, багаті вітчизняною продукцією. Кабачковій ікрі тут теж знайдеться місце. Але не центральне. Павленко каже про найпростіші, але популярні продукти — від чіпсів і меду до делікатесів.

"Дедалі більше будуть акцентуватися на виробництві органічної продукції, — уточнює він. — До речі, на останньому всеукраїнському Хакатоні [форумі розробників] перемога дісталася саме проектам, пов'язаним з органічним виробництвом".

Артем Бєлєнков, директор і співзасновник агрокомпанії SmartFarming, ще категоричніший у своїх уявленнях про сільське господарство-2030. Змінюватимуться бізнес-моделі, сільгоспвиробники — йтимуть у нішеві сфери, в переробку, адже виробництво товарів перестає бути надмаржинальним.

"Ті, у кого немає переробки, — це повільна смерть", — ось як звучить вирок від Бєлєнкова.

За останні п'ять років у всьому світі інвестиції в Agritech зросли вдесятеро і перевершили планку в $3 млрд на рік. В Україні ця статистика скромніша — близько $4 млн. Але це тільки початок шляху.

"Якщо говорити про розміри ринку, то ми плюс-мінус вийшли за валютними обсягами на те, що було до війни, — звітує Бєлєнков за галузь. — Це понад $50 млн".

Тим часом у процес впрягаються невеликі компанії й великі корпорації. За оцінкою агротехнологічної асоціації AgTech Ukraine, сьогодні щонайменше 70 вітчизняних стартапів розробляють інноваційні рішення для агросектору. Найчастіше ці проекти фінансують галузеві гіганти. Серед таких "зірок" — МХП, Астарта та Кернел.

Водночас до сільськогосподарського бізнесу приростають і далекі від польових робіт компанії. Наприклад, холдинг KM Core українського IT-підприємця Євгена Уткіна. Разом із партнерами він вклав загалом $1,2 млн у eFarmer — компанію, яка займається розробкою мобільної системи управління фермерським господарством.

Подібних прикладів уже десятки, якщо не сотні. Найсвіжіший — від мобільного оператора Київстар, який спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства в березні запустив тестову версію додатка для українських аграріїв. Він містить інформацію про ціни на продукцію та витратні матеріали, про шкідників, а також прогнози погоди. У широкий загал додаток надійде у квітні. Потім вирушить на іноземні ринки — до країн Європи та Азії.

Як швидко аграрні IT виростуть у самостійних гравців, передбачити неможливо. Але досить поглянути на зростання всього українського IT, щоб зрозуміти: йдеться про найближчі перспективи.

За підрахунками асоціації Інформаційних технологій України, яка об'єднує аутсорс-компанії, 2017-го року обсяг послуг на експорт сягнув позначки $3,6 млрд (2015-го він становив $2,1 млрд). На даний рік прогноз склав $4,5 млрд. До 2025 року — понад $8,5 млрд. Яка тут частка аграріїв, важко сказати, але, очевидно, не найменша.

"Напевно, тільки ми та ізраїльтяни робимо такий глибокий сплав IT і сільського господарства, — каже Скорняков. – І цей продукт продаватиметься у світі".

Сільськогосподарська галузь надзвичайно важлива для країни. Сьогодні вона дає 40% усієї експортної виручки. У 2017-му це означало рекордні $18 млрд. Через 10 років ця цифра зросте до $40 млрд, стверджує Скорняков.

Тарас Висоцький присвятив цій темі окремий заклик або, як він сам назвав, — дорожню карту розвитку агросектора, опублікований на сайті Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) 6 березня. Серед найважливіших завдань — виробництво мінеральних добрив. Так, УКАБ передає привіт Дмитру Фірташу, власнику холдингу групи Ostchem, чиє монопольне становище вимиває з кишень фермерів мільярди і стало однією з основних причин стримування зростання врожайності. Висоцький очікує від ліберального уряду ліберальних заходів — обнулити мито на ввезення усіх добрив, окрім тих, які постачає Росія. Демонополізувати Укрзалізницю і допустити бізнес до залізничних перевезень.

Також терміново необхідно вивести з тіні операції з оренди землі. Через них селяни втрачають приблизно 6 млрд грн на рік. Найчастіше ці кошти осідають у кишенях тих, хто ось вже 18 років "береже" ріллю від її запуску в комерційний обіг і припливу внутрішнього та іноземного капіталу.

Аграрний сектор може легко і ефективно переварити $5 млрд інвестицій щорічно, стверджує Висоцький. Але тільки в умовах завершення земельної реформи і скасування мораторію на продаж ріллі.

Якщо до 2030 року ринок землі в Україні не запрацює, монополії збережуть своє становище, а державна політика, як і раніше, буде спрямована на фіскальне ґвалтування підприємців, усі прогнози на світле майбутнє опиняться під великим питанням. Просто тому що неможливо побудувати розвинений капіталізм в умовах незрілого соціалізму — ані в цьому столітті, ані в наступному.

Прогноз погоди

Ахіллесова п'ята сільського господарства України — це зміни клімату

Серед причин, із яких прекрасне майбутнє для українського сільського господарства може не настати, фахівці називають кліматичні зміни. Через різкі погодні перепади і кліматичну нестійкість світ переживає техногенні катастрофи, втрати родючих земель і врожаю.

Вазіра Мартазінова, заввідділом кліматичних досліджень і довготермінових прогнозів метеорологічного інституту НАН України, багато років спостерігає за непокірною поведінкою країни і планети загалом. Те, що вона бачить останні 20 років, її турбує.

Лютий тепер порівняно теплий, говорить кліматолог, але в ньому з'явилися пікові низькі температури, яких не було раніше. Найпомітніший тренд — у квітні опадів стало значно менше, що перетворює цей важливий для посіву місяць на найпосушливіший у році. Літо стало спекотнішим і коротшим — у середині серпня воно переходить в осінь. Атмосферна і ґрунтова посуха з'являються одночасно.

До того ж середньомісячна норма опадів сильно не змінилася. Змінилася їхня густота. Якщо раніше вони випадали рівномірно, то тепер — нестримною зливою в короткий проміжок.

Мартазінова демонструє НВ карту прогнозів за середньомісячним випадання опадів на території України в 2021-2030 роках. У західних областях опади будуть значно вищими за норму, а решті всієї України доведеться молитися про сходження дощів. Сільськогосподарський бізнес у цих місцях муситиме подбати про додаткове зрошення, що позначиться на собівартості продукції.

У 2014 році Мартазінова серйозно спантеличила своїх зарубіжних колег. Виступаючи на конференції у США, вона відкрила їм одну з найзагадковіших причин планомірної зміни клімату Землі. Крім уже загальноприйнятих причин — забруднення навколишнього середовища та інших злодіянь людства, — є й куди загадковіше явище: планета нагрівається зсередини, констатує дослідниця.

На території України є кілька таких зон, загалом вони проходять центральними областями країни: від Миколаївської й далі на північ. Ця смуга сприяє теплій зимі.

"Ми це вже 20 років спостерігаємо", — говорить вчена, підкреслюючи, що тепер процеси стали більш активними. В підсумку відбуваються різкі перепади в погоді, каже Мартазанова.

У грудні торік Томас Філліпс, старший аграрний страховий агент Swiss Re Corporate Solutions, виступаючи в Києві, зазначив, що висока температура сприяє збільшенню випарів із моря та ґрунту. Та й сніг тане раніше, ніж зазвичай. Це призводить до зниження запасів води у ґрунті на літо і тривалих періодів посухи.

"Через такі погодні умови буде спостерігатися зниження врожайності, — прогнозує Філліпс. — Усі ці фактори сильно вплинуть на ведення сільського господарства в Україні".

Інна Метельова, директор британської інвестиційної групи Charter House Corporate Partners в Україні, розкриває суть зростання проблеми. Через підвищення вологості зерно доводиться досушувати. А це суттєві витрати на енергоносії, наприклад газ.

Говорячи про загадкову теплу підземну смугу, Мартазанова зазначає: "Нехай вона тільки не посилюється".

Однак, порівнюючи українську ситуацію з кліматом і з тим, що відбувається в інших країнах, Мартазанова демонструє оптимізм: "О, ми в чудовому становищі. У всіх гірше. Україна — божественна країна. Скрізь відбуваються сильні катаклізми. Наша країна захищена поки що. Нам би зберегти це".