На стежці війни

Заяви голови ОП Андрія Богдана про непотрібність ЗМІ можуть обурювати, але не дивувати. Останніми роками в подібній ситуації живуть американські медіа

Валерій Калниш,
головний редактор
Радіо НВ

Коли Володимир Зеленський хотів "розібратися із цим чортом" у Бориспільській міськраді, ми мовчали. Цікаво було подивитися на манеру поведінки нового голови держави. Коли Верховний головнокомандувач, не розібравшись у ситуації, брав на слабо бойового офіцера, апелюючи до його честі та змушуючи піти у відставку, ми мовчали. Тому що яке в бідній країні може бути співчуття до податкових органів? Тепер прийшли по нас.

"Як довела виборча кампанія, ми спілкуємося із суспільством без посередників, без журналістів", — сказав голова ОП Андрій Богдан у коментарі Радіо Свобода. Причини, через які Офіс президента вирішив ігнорувати ЗМІ, зрозумілі. І це не тільки захоплення власною значущістю, "мандат на все", отриманий на виборах. Це страх.

Команді Зеленського посередники не потрібні. Тому що, коли ти щось пишеш у соцмережах або виставляєш відео, до тебе немає уточнювальних запитань. Ти купаєшся у променях подяки своїх фанатів або покриваєшся жовчю своїх опонентів. З опонентами простіше — їх можна ігнорувати. Але головне — до тебе немає питань, на які ти не хочеш відповідати. Те, що ти сказав, і є даність. Без критики, без поправок, без суперечок.

До ЗМІ багато запитань, але я не збираюся зараз їх ставити. Спільним місцем є те, що ми роз'єднані. У нас різні власники, редакційні політики, зарплати і цінності. Деякі намагаються не вітатися один з одним. І я не закликаю об'єднуватися, тому що більше вірю в персональний вчинок і дію. Хоча ситуація, коли нова влада множить на нуль цілий цех, неодмінно приведе до згуртованості в лавах. Так вже було: і під час Помаранчевої революції, і коли намагалися ввести закон про наклеп, і коли Янукович казав "я вам не заздрю".

Можливо, єдине, що у нас є спільного, — ми всі ставимо запитання. Андрію Богдану це не потрібно. Він як ніхто інший розуміє: опинись Володимир Зеленський на прес-конференції, він не просто не дасть відповіді на запитання, він осоромиться. Він нервуватиметься і збиватиметься. Він втратить рейтинг. Тому легше підкидати ласим до дешевих шоу глядачам гнівного Зеленського, аніж відповісти на запитання, а потім нести за сказане відповідальність. Це створює ілюзію дії.

Зеленський не Трамп, а Богдан не Беннон

Заяви голови ОП можуть обурювати, але не дивувати. Останніми роками в подібній ситуації живуть американські медіа. Ось що пише Майкл Вольф у своїй книзі Вогонь і лють. Всередині Білого дому, розповідаючи про перші місяці роботи 45-го президента США Дональда Трампа. "Медіа щиро не розуміли, як людина, яка помиляється за фактом, не ставить на собі хрест. Хіба це не засуджує його до ганебного стовпа? Факти є факти! Йти проти них або ігнорувати їх — значить виступати брехуном. Погляд Беннона (головного стратега і старшого радника Трампа в 2017-му): Трампа не переробити; такі спроби тільки понівечать його стиль; прибічникам Трампа це байдуже; ЗМІ все одно його не люблять; краще діяти проти ЗМІ, ніж їм підігравати (...). Проблема була в тому, що за всього небажання грати за правилами Трамп жадав схвалення мас-медіа. Але, як підкреслював Беннон, він не збирався правильно викладати факти, так само як і визнавати, що виклав їх неправильно, тому на їхнє схвалення йому розраховувати не доводилося. Це означало — а як ще? — що його треба агресивно захищати від несхвалення мас-медіа".

Зеленський не Трамп, а Богдан не Беннон, але щось спільне у них є. І так, це ставлення до ЗМІ. Яких вони бояться, але визнання яких жадають, а не отримавши, починають злитися. Є й інший сценарій. ЗМІ зараз хочуть дискредитувати, відсунути вбік і позбавити легітимності. Вкидання брехливої інформації про відставку Богдана — це не тільки плювок на адресу ЗМІ, це перший крок до того, щоб підірвати довіру (так, те, що від неї залишилося) до ЗМІ. Це рух у напрямку альтернативної реальності без посередників, де суспільство споживає тільки те, що йому спускають згори, і немає тих, хто готовий викривати владу у брехні та маніпуляціях. Це диктатура.

А можливо, все простіше. Ще раз процитую Вольфа: "... на самому базовому рівні Трампу, як пізніше висловився Спайсер (перший прес-секретар президента США Дональда Трампа), було на всіх глибоко насрати. Ти міг йому сказати що завгодно, але у нього в голові було щось своє, і, якщо твої слова суперечили тому, що було у нього в голові, він тобі просто не вірив".

Перед українськими ЗМІ постало питання: що робити після того, як голова ОП дав зрозуміти, яке місце нова влада відводить їм (нам) у тому світі, який вони будують? Нічого. Продовжувати займатися тим, чим більшість займається незалежно від того, хто у владі. Ставити запитання. Розповідати. Бойкотувати ОП і Андрія Богдана не можна. Це те, чого він і домагається: менше уваги, менше контролю. Навпаки, зараз ЗМІ повинні стежити за кожним кроком і пам'ятати: "Не треба нічого фабрикувати. Завжди достатньо однієї правди".